Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/2070/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2020. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2020.
Дата набрання законної сили: 24.11.2020
Результат оскарження 24.11.2020 Апеляційний суд Чернівецької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/725/97/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020260020000086

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 725/2070/20 
		Номер провадження 1-кп/725/97/20 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.09.2020 року Першотравневий районний суд м.Чернівців 
		в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальне провадження №12020260020000086 від 25.01.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України,
		уродженця м. Чернівці, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , непрацюючого, розлученого, раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив вимагання, поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, вчинене повторно, за наступних обставинах.
		   Так, 20 січня 2020 року біля 21 год. 00 хв. ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , безпосередньо за місцем проживання потерпілого ОСОБА_4 переслідуючи корисливий умисел спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи кримінально каране діяння своїх дій, маючи намір заволодіти грошима потерпілого ОСОБА_4 з розрахункової банківської картки Приват Банку № НОМЕР_1 , підключив електричну праску до електромережі. Надалі, після повного нагрівання праски, застосовуючи фізичну силу по відношенню до потерпілого ОСОБА_4 в той час, як останній знаходився у положенні лежачи на спині, на меблевому ліжку в своїй спальній кімнаті, не звертаючи уваги на присутність матері останнього, почав приставляти підошву розжареної праски до оголених ділянок тіла потерпілого та вимагати назвати пін код від банківської розрахункової картки. Під час протиправних та насильницьких дій ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_4 втратив свідомість, після чого ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину.
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта №117 «мд» від 29.01.2020 року у потерпілого ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження у вигляді опіків ІІ А-ІІ Б ст. спини та передньої черевної стінки загальною площею - 7 % від площі тіла, які виникли в результаті травмуючої дії високої температури (розпеченого металу) цілком можливо в результаті прикладання підошви розжареної праски, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину увчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що він дійсно знаходився за місцем проживання потерпілого, де разом із потерпілим та його матір`ю розпивали спиртні напої, однак будь-яких грошових коштів та повідомлення йому пін-коду від банківської карти, він не вимагав, а також у зв`язку із цим не застосовував у відношенні потерпілого тілесних ушкоджень розжареною праскою. Хто саме потерпілому наніс тілесні ушкодження праскою йому невідомо. В судових дебатах вказав, що він дійсно 20 січня 2020 року був у квартирі потерпілого, розпивав спиртні напої, а після того як потерпілий ліг спати разом із матір`ю потерпілого намагався зняти кошти із банківської картки, однак кошти не зняв, оскільки остання не знала пін-коду. В подальшому, до квартири потерпілого він вже не повертався, а пішов додому. Хто саме наніс ушкодження потерпілому йому невідомо. Виявлення слідів його рук на прасці пояснював тим, що знаходячись у квартирі потерпілого, він піднімав її з підлоги. Просив виправдати його. 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 20 січня 2020 року, біля 21:00 год. він вийшов з дому та пішов в магазин «Надія», що по вул. Білоруській неподалік від його місця проживання. У магазині він придбав продуктихарчування тапляшку пива.За придбанийтовар розраховувавсякарткою «ПриватБанку».Перебуваючи вмагазині,до ньогопідійшов ОСОБА_8 ,з якимособисто вінне бувзнайомий,однак бачив,оскільки останнійпроживає повул.Білоруській м.Чернівці неподаліквід нього.Обвинувачений попросивйого датийому грошейна горілку,на щовін всвою чергу йомувідмовив,вказавши наїх відсутність.Також вказав,що вийшовшиз магазину,він пішовдо домута побачив як обвинувачений йшовза ним. Дійшовши до дверей своєї квартири назустріч йому вийшла його мати, яка почала спілкуватись з ОСОБА_9 . Про що йшла мова між ними він не знає, оскільки одразу ж пішов до кімнати та ліг спати. Обвинувачений знаходився в коридорі квартири та спілкувався із його матір`ю. Через деякий час він почав засинати та саме крізь сон відчув різкийбіль на животі. Відкривши очі, побачив, що обвинувачений тримаючи в руках праску прикладає її йому до оголеного живота та вимагає від нього кредитну карту та пін-код від неї. Через деякий час він втратив свідомість від болю.
		Від протиправних дій ОСОБА_10 в нього зробились відкриті рани на животі та спині. На підошві праски були залишки його обпеченої шкіри. Швидку допомогу він не викликав, оскільки розраховував, що рани загояться самостійно, однак на наступний день в результаті погіршення стану здоров`я він звернувся до лікарні ЛШМД м. Чернівці. Пролікувавшись декілька днів в зазначеній лікарні, він перевівся до ЧОПЛ.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказала, що 20.01.2020 року її син ОСОБА_4 близько 21.30 год. вийшов в магазин за продуктами. Близько 21.40 год. він повернувся з магазину та разом з ним прийшов невідомий їй чоловік, який назвався ОСОБА_9 . Зайшовши до квартири, обвинувачений просив придбати у нього мобільний телефон, на що вона повідомила що грошей у неї немає. Також вказала, що після того, як її син повернувся з магазину, він одразу ж пішов у кімнату та ліг спати. Обвинувачений в цей час знаходився у квартирі та просив гроші, на що вона сказала що у неї їх немає. Він в свою чергу повідомив, що бачив у її сина банківську картку і вона може її передати йому та назвати пін-код для зняття грошей. Вона ж в свою чергу йому повідомила, що їй невідомий пін-код, а тому зняти гроші з картки вона не має можливості. Після цього, обвинувачений взяв праску, яка знаходилася у коридорі на металевій тумбочці, зайшов з нею до кімнати де був її син, та увімкнув її в розетку. Коли праска нагрівалася, обвинувачений неодноразово вимагав назвати пін-код картки, а потім взяв нагріту праску в руки, підійшов до її сина, та поклав нагріту праску йому на живіт, тримаючи декілька секунд. Вона ж в свою чергу намагалася перешкодити обвинуваченому, однак їй це зробити не вдалося, й відповідно він далі продовжував прикладати праску до живота її сина. Від отриманого опіку та болю син прокинувся та обвинувачений тримаючи над ним праску вимагав назвати пін-код від банківської картки. В подальшому обвинувачений приклав праску на спину її сина та від отриманих опіків її син втратив свідомість. Бачачи такі дії обвинуваченого, вона почала кричати та він втік з квартири.
		   Свідок ОСОБА_12 будучи допитана в суді показала, що з обвинуваченим особисто не знайома, однак бачила його раніше, оскільки він проживає в районі вулиці Узбецька у м. Чернівці, неподалік від магазину, в якому вона працює. У січні 2020 року, точної дати вона не пам`ятає, ОСОБА_6 вона бачила у магазині, в якому працює та бачила як останній підходив в магазині до її колеги та пропонував придбати у нього телефон. Будь-яких даний щодо обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину вона суду не повідомила, оскільки свідком цих обставин не була.
		Крім показів потерпілого та свідків, судом також були дослідженні та проаналізовані інші докази, надані стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_6 , а саме: 
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.01.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_11 повідомила про те, що 20.01.2020 року невідома особа на ім`я ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив суперечку з її сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої вимагав одну тисячу гривень та побутовою технікою, а саме праскою білого кольору, яка знаходилася в приміщенні коридору квартири, спричинив тілесні ушкодження (а.п. 13);
		- протокол огляду місця події від 25 січня 2020 року з фототаблицями, зі змісту якого убачається, що в ході проведення огляду виявлено та вилучено: праску марки «Tefal» білого кольору, на поверхні платформи якого виявлено речовину, яка схожа на шкіру; сліди пальців рук з зовнішньої поверхні ручки праски «Tefal», а також із зовнішньої поверхні правої та лівої бокових частин (а.п.15-29);
		- протокол освідування особи від 19.03.2020 року разом із фотоілюстраціями, відповідно до якого під час освідування потерпілого ОСОБА_4 встановлено, що при поверхневому огляді на тілі ОСОБА_4 , а саме в ділянці живота, виявлено тілесне ушкодження у вигляді рани червоного кольору круглої подовженої форми, за характером розташованої по горизонталі ділянки живота. Розмір ушкодження: довжина 22,5 см, висота 18 см, довжина від згину до краю 8 см. В ділянці спини аналогічне ушкодження у вигляді трикутника, розмір 18 см довжина, 13 см. висота, кінець 5 см.;
		- протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 12.03.2020 року в ході якого свідок повідомила усі обставини вчиненого ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального злочину та відеозаписом проведення вищевказаної слідчої дії зі свідком ОСОБА_11 , в ході якого остання відтворила усі події вчиненого обвинуваченим злочину. При цьому, пояснення свідка надані суду повністю відповідають обставинам відтворення подій , які відбувалися 20 січня 2020 року та в ході яких її сину були завдані тілесні ушкодження праскою (а.п. 56-58);
		- протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 , в ході якого останній відтворив обставини вчиненого у відношенні нього ОСОБА_6 кримінального злочину та відеозаписом проведення вищевказаної слідчої дії з потерпілим, в ході якого останній відтворив усі обставини вчиненого обвинуваченим злочину. При цьому, пояснення потерпілого надані суду повністю відповідають обставинам відтворення подій 20 січня 2020 року, в ході яких йому були завдані тілесні ушкодження (а.п. 78-80);
		- висновок експерта №0220-К від 20.02.2020 року, відповідно до якого слід ділянки долоні руки розміром 20х10 мм, на прасці білого кольору, зовнішня поверхня, права бокова частина, перекопійований на відрізок №3, слід пальця руки розміром 20х22 мм на прасці білого кольору, зовнішня поверхня, ліва бокова частина, перекопійований на відрізок №5, вилучений 25.01.2020 року по АДРЕСА_2 , залишений не гр. на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою (а.с. 34-42).
		   - висновок експерта №0871-К від 29.04.2020 року, яким встановлено, що один слід пальця руки та один слід ділянки долоні руки: слід ділянки долоні руки розміром 20х10 мм, на прасці білого кольору, зовнішня поверхня, права бокова частина, перекопійований на відрізок №3, залишений ділянкою долоні лівої руки гр. на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; слід пальця руки розміром 20х22 мм на прасці білого кольору, зовнішня поверхня, ліва бокова частина, перекопійований на відрізок №5, залишений великим пальцем лівої руки гр. на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- висновок експерта №24 від 16.02.2020 року, відповідно до якого на прасці марки «Tefal», яка була надана на дослідження, кров не виявлена. Знайдено епітеліальні клітини, частина яких є фрагментами шкіри (а.п. 49-50);
		- висновок експертавід 29 січня 2020 року № 117мд, зі змісту якого убачається, що громадянин ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні опікове ЛШМД м. Чернівці з 23.01.2020 року по 27.01.2020 року з діагнозом: Основний: Інфікований опік ІІА-ІІБ ст. спини та передньої черевної стінки, S-7% від площі тіла. ІТУ-10од. Згідно наданих медичних документів у громадянина ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: опік ІІА-ІІБст. Спини та передньої черевної стінки загальною площею  7% від площі тіла. Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії високої температури (розпеченого металу), по строку та обставинам виникнення можуть відповідати вказаному в фабулі постанови, тобто цілком могли виникнути 20.01.2020 року в результаті прикладання підошви розжареної праски, і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я. При проведенні експертизи не отримано даних для вирішення питання про положення під експертного під час нанесення йому тілесних ушкоджень (а.п. 73-74);
		   Так, положеннямист. 94 КПК Українивизначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		   Відповідно до вимогст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		   За правиламистатті 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
		   Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК Українисудом не встановлено. Порушень вимогКПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
		   Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено.
		   Враховуючи вищевказані положення закону, суд приходить до висновку що усі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.
		   При цьому суд зазначає, що повне та фактичне заперечення обвинуваченими власної провини у скоєному розцінюється судом як прагнення уникнути відповідальності за скоєний кримінальний злочин, оскільки його провина у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч.3 ст.189 КК Україниповністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, достовірність та допустимість яких не викликає у суду сумніву, зокрема: поясненнями потерпілого та свідка ОСОБА_11 , які чітко та послідовно надали суду покази щодо обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального злочину, а саме вимагання поєднаного з насильством у відношенні потерпілого ОСОБА_14 . Крім того, надані потерпілим та свідком покази повністю узгоджуються між собою, а також узгоджуються з іншими дослідженими та проаналізованими судом доказами, у тому числі й протоколами слідчого експерименту та відеозаписами вищевказаної слідчої дії, в ході якої потерпілий та свідок надавали чіткі та послідовні покази щодо події злочину, а також висновками дактилоскопічних експертиз. 
		   Також причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину підтверджується й висновком експерта №0871-К від 29.04.2020 року, яким встановлено, що слід ділянки долоні руки розміром 20х10 мм, на прасці білого кольору, зовнішня поверхня, права бокова частина, перекопійований на відрізок №3, залишений ділянкою долоні лівої руки гр. на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; слід пальця руки розміром 20х22 мм на прасці білого кольору, зовнішня поверхня, ліва бокова частина, перекопійований на відрізок №5, залишений великим пальцем лівої руки гр. на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що повністю спростовує доводи обвинуваченого в частині його непричетності до вчиненого.
		При цьому, будь-яких даних щодо наявності у потерпілого чи свідка ОСОБА_11 обставин оговорювати обвинуваченого судом не встановлено. В ході розгляду справи на підставі пояснень самого обвинуваченого було встановлено, що дані особи між собою раніше не були знайомі, у будь-яких неприязних відносинах не перебували. 
		За таких обставин, надані обвинуваченим суду покази, суд визнає виключно такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинене суспільно-небезпечне діяння.
		   Крім того, враховуючи інкриміновані ОСОБА_6 дії, суд вважає за необхідне визначити, чи була в його діях - вимога передачі чужого майна, поєднана з насильством, небезпечним для здоров`я особи, наявність якої обвинуваченим заперечується.
		   Так, об`єктивна сторонавимагання полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
		   Отже, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - в незаконній вимозі: чужого майна; права на чуже майно; вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права. 
		   При цьому, вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред`явлена суб`єктом майнова вимога утворює ознаку об`єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст. 189, дії.
		   Крім того, вимагання є закінченим злочином з моменту пред`явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.
		   Суб`єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин та при його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.
		   Кваліфікуючими ознаками злочину закон, зокрема, визнає вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи (ч. 3 ст. 189 КК України).
		   Заподіяння в процесі вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров`я потерпілого, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ч. 3 ст. 189 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.
		   Крім того, відповідно до роз`яснень п.п. 8, 13 Постанови Верховного суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
		   Оцінюючи надані потерпілим та свідком ОСОБА_11 в сукупності з іншими дослідженими та проаналізованими судом доказами, суд вважає, що зі сторони обвинуваченого у відношенні потерпілого мала місце незаконна вимога передати чуже майно (банківську картку та пін-код від неї) шляхом застосування насильства з метою незаконного одержання в подальшому чужого майна (грошових коштів).
		   Ці висновкисуду ґрунтуютьсятакож на тому,що обвинувачений незаперечує факт знаходженняу квартиріпотерпілого у вечір,коли сталася подія злочину,а такожвисновком дактилоскопічної експертизи,згідно якоїна прасцібули виявленісліди рук,які неналежать ніпотерпілому,ні свідку ОСОБА_11 ,а самеобвинуваченому ОСОБА_6 ,та якоюостанній скористався зметою впливуна потерпілогодля незаконного одержання грошових коштів. Крім того, дії обвинуваченого із застосування розжареної праски як потерпілим, та і його матір`ю не лише сприймалися як вимагання, а й були ними, оскільки проводились ОСОБА_6 з корисним умислом та засобом впливу.
		   Таким чином, проаналізувавши обставини справи, належні та допустимі докази, надані сторонами та події, які сталися 20 січня 2020 року суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст.189 КК Українита кваліфікує його дії як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи, вчинене повторно, а саме: за ч.3ст. 189 КК України.
		   Доказів на спростування зазначеного суду не надано.
		   Крім того, в діях обвинуваченого наявний корисливий мотив та мета, оскільки як встановлено судом та підтверджено показами свідка ОСОБА_12 , обвинуваченому були потрібні кошти, у зв`язку із чим він пропонував у магазині придбати у нього мобільний телефон, а також пропонував його у нього придбати й матері потерпілого, яка в свою чергу йому відмовила.
		   Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує, що відповідно до змісту ст. ст.50,65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує, що обставин, які б згідно ст. 66 КК України пом`якшували останньому покарання судом не встановлено.
		До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що не заперечувалося обвинуваченим. 
		Крім того, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема те, що згідно із ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 189 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, також враховує й фактичні обставини та характер вчиненого злочинного діяння, яке, зокрема поєднано із застосування насильства у відношенні потерпілого,небезпечним дляздоров`яособи та відношення обвинуваченого до скоєного.
		Також призначаючи покарання суд враховує й те, що ОСОБА_6 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак раніше перебував на обліку у лікара-нарколога, не має постійного місця роботи та раніше був неодноразово засуджений за скоєння суспільно - небезпечних діянь, що свідчить про схильність його до вчинення кримінально - караних діянь. 
		Таким чином,суд ураховуючихарактер іступінь тяжкостівчиненого обвинуваченимкримінального правопорушення,приходить довисновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства й відповідно покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкцій ч. 3 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі.
		При цьому підстав, для застосування до обвинуваченого положень ст. ст. 69 та 75 КК України суд не вбачає.
		Крім того, відповідно дост.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		Відповідно до вимог ч.4ст.71 КК Україниостаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		При цьому, п. 26постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті75,104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті81,107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання. 
		Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком суду є частина покарання, від відбування якого особу умовно-достроково звільнено.
		Як встановлено судом, вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2018 року ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Дане покарання відбував у Миколаївській виправній колонії № 50 та на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_6 було умовно-достроково звільнено 2 жовтня 2020 року. Строк невідбутого покарання становить 4 місяці 25 днів.
		Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_6 вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає щоостаточне покаранняостанньому слід призначити із врахуваннямположень ст.71 ККУкраїни та до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		Саме такий вид покарання, на погляд суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		   Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України. 
		   На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 65-75 КК України ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 395 КПК України,суд- 
		У Х В А Л И В :
		Визнати ОСОБА_6  винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.
		На підставі ст. 71 КК Українидо покарання,призначеного зацим вироком,частково приєднатиневідбуте покаранняза вирокомПершотравневого районногосуду м.Чернівці від 19грудня 2018року іза сукупністювироків призначити ОСОБА_6 остаточнепокарання увиді позбавленняволі настрок 6(шість)років 2(два)місяці, з конфіскацією майна, окрім житла.
		Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_6 залишити обрану.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 25 квітня 2020 року.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 628,04 грн.
		Речові докази:
		- праску марки «Tefal», яка вилучена в ході огляду місця події в ОСОБА_11 та на поверхні якої виявлено фрагменти шкіри, передану на зберігання до камери зберігання речових доказів Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області  повернути ОСОБА_11 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
		 
		 
		 
		   Суддя Першотравневого
		   районного суду м.Чернівці                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...