Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/391/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2020. Зареєстровано: 29.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2020.

Номер судового провадження: 01/903/391/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 24 вересня 2020 року  Справа № 903/391/20
		Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Коваля О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 903/391/20 
		за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів  Укрінтеравтосервіс в особі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс
		до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньавтогаз, м. Луцьк
		про повернення нерухомого майна,
		за участю представників:
		від позивача-1: Бойко Ю.А. (дов. № 18-21-05014 від 27.12.2019, наказ № 1/72к від 11.05.2019, Положення про відділ претензійно-позовної роботи, затверджене наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за №00308 від 08.07.2019, наказ №256 від 14.03.2019, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, затверджене наказом Фонду державного майна України № 256 від 14.03.2019),
		від позивача-2: н/з,
		від відповідача: н/з,
		В судовому засіданні взяв участь Скучинський Л.Є. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №036131, наказ № 412к від 14.09.2020),
		в с т а н о в и в:
		01.06.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №36/2-956 вих-20 від 29.05.2020 заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів  Укрінтеравтосервіс в особі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс, в якій заступник керівника місцевої прокуратури просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньавтогаз просить повернути балансоутримувачу - філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс нерухоме майно, що належить до державної власності  автозаправну станцію площею 176,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Комунальна, 14. 
		На обгрунтування позовної вимоги прокурор посилається на припинення дії договору оренди майна, що належить до державної власності №1180 від 20.12.2017, у зв?язку із закінченням строку його дії.
		Ухвалою суду від 03.06.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 29.06.2020 року.
		30.06.2020 представник відповідача подав до суду заяву б/н від 30.06.2020, в якій просить продовжити строк для підготовки та подання відповідачем відзиву на позовну заяву та відкласти підготовче засідання. На обгрунтування заяви посилається на те, що відповідачем було отримано лише копію позовної заяви з додатками, надіслану йому позивачем; ухвали від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі відповідач не отримував, про час та місце розгляду справи відповідач дізнався 26.06.2020 з офіційного сайту Господарського суду Волинської області.
		Ухвалу суду від 03.06.2020 було надіслано прокурору, позивачам на їх електронні адреси, зазначені в позовній заяві.
		Відповідача було повідомлено про прийняття судом ухвали від 03.06.2020, відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 01.07.2020 шляхом поміщення повідомлення на сторінці суду на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет у зв`язку з відсутністю у суду коштів на відправку поштової кореспонденції.
		Електронної адреси відповідача у позовній заяві зазначено не було.
		В судове засідання 01.07.2020 представники позивачів не з`явилися, про судовий розгляд позивачі були повідомлені належним чином.
		Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2020 просив відкласти підготовче засідання та продовжити строк для подачі відзиву на позов з підстав, наведених у заяві б/н від 30.06.2020.
		З метою забезпечення відповідачу права на захист, підготовки ним відзиву на позов, клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на підставі ст. 119 ГПК України було задоволено.
		Ухвалою від 01.07.2020 суд постановив строк проведення підготовчого провадження продовжити на 30 днів - до 02.09.2020 включно; відкласти підготовче засідання на 05.08.2020; продовжити відповідачу встановлений судом строк для подання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 03.08.2020 року.
		30.07.2020 представник відповідача подав відзив на позов б/н від 28.07.2020, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що договір оренди майна, що належить до державної власності №1180 від 20.12.2017, не був розірваний, не припинив своєї дії, а тому обов`язок відповідача повернути орендоване майно відсутній. 
		До відзиву відповідач приєднав докази надіслання копії відзиву учасникам справи.
		Проте, відповідач надіслав відзив на позов філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс, а не юридичній особі - Українському державному підприємству по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів  Укрінтеравтосервіс.
		В судовому засіданні 05.08.2020 прокурор пояснив, що Маневицька місцева прокуратура направила до суду відповідь на відзив 04.08.2020.
		Станом на 05.08.2020 відповідь на відзив від Маневицької місцевої прокуратури до суду не надходила.
		Представник позивача-1 в судовому засіданні просив надати час для підготовки відповіді на відзив відповідача.
		Ухвалою від 05.08.2020 суд постановив відкласти підготовче засідання 19.08.2020; зобов`язати відповідача надіслати позивачу-2 - Українському державному підприємству по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів  Укрінтеравтосервіс копію відзиву на позов; докази надіслання подати суду; запропонувати прокурору, позивачам в строк до 17.08.2020 року подати суду відповідь на відзив на позов.
		06.08.2020 на адресу суду від Маневицької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив №36/2-1402 вих 20 від 03.08.2020, у якому вона просить аргументи, зазначені ТзОВ Волиньавтогаз у відзиві на позовну заяву, відхилити, а позовну заяву прокурора задовольнити.
		17.08.2020 на адресу суду від прокурора відділу Прокуратури Волинської області надійшла відповідь на відзив №05-1447 вих-20 від 14.08.2020.
		19.08.2020 представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю подав докази направлення відзиву на позов позивачу-2 на виконання вимог ухвали від 05.08.2020. 
		В судове засідання 19.08.2020 представник позивача-2 та відповідача не з`явилися, про судовий розгляд позивачі були повідомлені належним чином.
		В судовому засіданні 19.08.2020 прокурор, представник позивача-1 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Станом на 19.08.2020 заяв та клопотань від представників сторін до суду не надходило.
		Ухвалою суду від 19.08.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.
		27.08.2020 від позивача - Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс в особі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс надійшло клопотання №21-333 від 25.08.2020, в якому позивач просить розгляд справи проводити без участі представника.
		В судове засідання 02.09.2020 представники позивача - Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс в особі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс сторін та відповідача не з`явилися, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.
		Прокурор, представник позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях в судовому засіданні 02.09.2020 позовну вимогу підтримали, просили позов задовольнити.
		На підставі ч.2 ст.216 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.09.2020.
		На підставі ст.120 ГПК України позивача-2  Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів  Укрінтеравтосервіс в особі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс та відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньавтогаз було повідомлено ухвалою від 02.09.2020 про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.09.2020. 
		В судове засідання 24.09.2020 представник позивача-2 не з`явився, про судовий розгляд був повідомлений належним чином. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача-1, господарський суд дійшов висновку про відмову в позові з огляду на наступне.
		20.12.2017 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області як орендодавцем і ТзОВ «Волиньавтогаз» як орендарем було укладено договір №1180 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі  договір).
		Згідно з наказом Фонду Державного майна України №232 від 06.03.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинські областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м.Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинські областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
		Наказом Фонду державного майна України №459 від 15.05.2019 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 15.05.2019.
		19.12.2018 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області як орендодавцем і ТзОВ «Волиньавтогаз» як орендарем було укладено договір №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1180 від 20.12.2017 (надалі  договір №1), яким договір №1180 від 20.12.2017 викладено в новій редакції.
		Згідно з п. 1.1. договору в редакції договору №1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: автозаправну станцію площею 176,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Ківерці, вул. Комунальна, 14 та обліковується на балансі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів  Укрінтеравтосервіс (надалі  балансоутримувач).
		Як узгоджено в пунктах 10.1., 10.5., 10.7., 10.11., 10.12. договору в редакції договору №1 цей договір укладено на 1 рік, що діє до 19.12.2019 включно.
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін, який є невід`ємною частиною цього договору.
		Чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. 
		У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем. 
		Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання  передавання за погодженням з орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання  передавання про повернення майна покладається на орендаря.
		20.12.2017 майно було передано в оренду відповідачу, що підтверджується копією акту приймання-передавання майна.
		Укладення договору оренди було погоджено з Міністерством інфраструктури України, що підтверджується його листом №11183/16/10-17 від 02.11.2017.
		16.12.2019 позивач-1 провів позапланову перевірку використання державного майна, переданого в оренду за договором №1180 від 20.12.2017, та встановив факт передачі орендованого майна третій особі  ТзОВ «Емаратон».
		До позовної заяви додано копію договору суборенди №46 від 19.06.2019, копію акту приймання-передачі майна в суборенду від 19.06.2019, копію додаткової угоди до договору суборенди №46 від 19.06.2019, згідно з якою дію договору суборенди продовжено до 31.12.2020 включно.
		Пунктом 2.3. договору оренди в редакції договору №1 узгоджено заборону приватизації, суборенди та переходу права власності на орендоване майно третім особам.
		Листом №11-004-857 від 18.12.2019 позивач -1 просив відповідача повернути балансоутримувачу орендоване майно до 19.12.2019 згідно з актом приймання  передавання.
		26.12.2019 позивач-1 звернувся до відповідача з листом №11-04-890 від 26.12.2019, в якому наголошував на припиненні дії договору оренди №1180 від 20.12.2017 та необхідності повернення орендованого майна.
		Як зазначає позивач-1, лист №11-04-890 від 26.12.2019 було надіслано відповідачу електронною поштою.
		Відповідач у відзиві факту отримання цього листа не підтверджує.
		Листом №15/01 від 15.01.2020 відповідач повідомив позивача -1 про те, що договір оренди №1180 від 20.12.2017 є чинним, а підстави для повернення майна відсутні. В цьому ж листі відповідач визнає факт отримання від позивача-1 листа №11-004-857 від 18.12.2019. 
		Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Оскільки предметом спору є майно, що належить до державної власності, застосуванню підлягають також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), який регулював майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
		Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Цивільним кодексом України врегульовано загальні положення про найм (оренду), зокрема встановлено, що: право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України); договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України); якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).
		Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" де зазначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
		Передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");
		Термін договору оренди визначається за погодженням сторін, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
		Таким чином, положення як Цивільного кодексу України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
		Заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.
		Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
		Законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Отже, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов`язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		У постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17 та у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 зазначено, що ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
		Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Позивач ще до закінчення строку дії договору листом №11-04-857 від 18.12.2019 «Щодо позапланової перевірки» попросив відповідача повернути орендоване майно.
		Проте, позивач-1 вимагав повернути майно у зв`язку із виявленням факту передачі відповідачем орендованого майна в суборенду, а не у зв`язку із закінченням строку дії договору.
		За змістом п.10.8. договору передача майна орендарем без згоди орендодавця у користування іншій особі є підставою для дострокового розірвання договору.
		Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час надіслання листа) договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
		 Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.
		Доказів, які б свідчили про те, що договір оренди було розірвано за взаємною згодою сторін, не подано. З позовом про розірвання договору позивач не звертався.
		За таких обставин відсутні підстави вважати договір оренди розірваним.
		В листі №11-04-857 від 18.12.2019 позивач-1 не висловлює заперечень проти продовження дії договору оренди, не заявляє про його припинення у зв`язку із закінченням строку дії договору, а лише просить повернути майно у зв`язку із передачею його в суборенду третім особам, а тому цей лист не можна вважати заявою про припинення дії договору в розумінні ст.17 Закону України №2269-ХІІ. 
		Враховуючи правову позицію Верховного Суду про істотність значення саме змісту заяви, яка має бути спрямована саме на припинення або зміну умов договору оренди, зважаючи на зміст листа №11-04-857 від 18.12.2019, він не може розцінюватися як заперечення проти продовження дії договору оренди.
		Щодо листа №11-04-890 від 26.12.2019, то позивач не подав належних доказів на підтвердження його надіслання відповідачу, а у відзиві на позов відповідач факту отримання цього листа не підтвердив.
		Положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" свідчать, що лише за умови неповідомлення орендодавцем орендаря про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідно до частини 2 статті 17 цього Закону договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Оскільки в листі №11-04-857 від 18.12.2019 позивач-1 не повідомляє про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії, а до листа №11-04-890 від 26.12.2019 не додає належних доказів на підтвердження його надіслання, а відповідач не підтверджує його отримання, то слід вважати, що на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку було відсутня заява орендодавця про припинення дії договору у зв`язку із закінченням строку його дії.
		За таких обставин договір оренди не можна вважати припиненим. 
		Враховуючи приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Порушення відповідачем умов договору щодо передачі майна в суборенду без письмового дозволу орендодавця за змістом п.10.8. договору в редакції договору №1, ст.783 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання. 
		Щодо вимоги про повернення майна.
		Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди були визначені ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якою у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. 
		Відповідно до ч.1 ст.25 діючого нині Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Враховуючи те, що договір оренди №1180 від 20.12.2017 є чинним, оскільки його не було припинено в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), правові підстави для задоволення вимоги прокурора про зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу - філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс нерухоме майно, що належить до державної власності  автозаправну станцію площею 176,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Комунальна, 14, відсутні. 
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Як визначено абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про про куратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті 
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
		"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
		Звертаючись із цим позовом до суду, прокурор зазначив, що позивачі, достовірно знаючи з грудня 2019, коли були виявлені порушення умов договору та вимог чинного законодавства, володіючи достатнім обсягом повноважень для належного захисту інтересів держави, не вжили необхідних та достатніх доказів реагування. 
		Також у позовній заяві прокурор посилається на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яке є уповноваженим органом у сфері управління державним майном, не вжило заходів захисту інтересів держави щодо своєчасного повернення державного майна шляхом звернення з позовом до суду.
		З матеріалів справи вбачається, що листом №10-11-02831 від 27.05.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у відповідь на звернення Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури просило подати позов до суду, посилаючись на недостатність видатків на сплату судового збору.
		У листі №1/01-04-0582 від 29.05.2020 Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс на адресу заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури повідомило, що не заперечує проти представлення інтересів підприємства з метою повернення нерухомого майна. 
		Листами №3612-945 вих.20 від 28.05.2020, №3612-944 вих.20 Маневицька місцева прокуратура, виконуючи вимоги ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», повідомила позивача-1 та позивача-2 про намір пред`явити позов до суду.
		У зв`язку з тим, що орган, уповноважений державою здійснювати повноваження у сфері управління державним майном, провівши в грудні 2019 перевірку використання орендованого державного майна і вважаючи, що відповідач незаконно не повертає майна, не звернувся з позовом до суду, заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури 01.06.2020 подав до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс в особі філії Волинський державний обласний навчально-курсовий комбінат Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньавтогаз про повернення нерухомого майна.
		У позовній заяві обґрунтовано та наведено відповідні докази на підтвердження підстав для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", однак компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, а тому ця обставина є достатньою підставою для представництва інтересів держави прокурором.
		За таких обставин доводи відповідача про те, що прокурор не довів факту порушення інтересів держави та необхідності прокурорського представництва, безпідставні. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою в позові витрати по сплаті судового збору покладаються на Прокуратуру Волинської області, яка сплачувала судовий збір при подачі позову до суду.
		 
		Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		в и р і ш и в:
		у задоволенні позову відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повний текст рішення складено: 29.09.2020.
		 
		СуддяІ. О. Якушева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...