Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/198/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2020.
Дата набрання законної сили: 24.09.2020
Номер судового провадження: 61-5122ав20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/198/19
		провадження № 61-5122ав20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		при секретарі судового засідання - Подолянові Ю. А.,
		 
		учасники справи (сторони арбітражного спору):
		заявник (позивач у арбітражному спорі) - Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт (Німеччина),
		заінтересована особа (відповідач у арбітражному спорі) - приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (Україна),
		 
		за участю представників:
		Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт - Шкворець Я. А.,
		приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» - Тоцький Б. А.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу, відкриту за заявою Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ за позовом Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт до приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про стягнення боргу, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, постановлену у складі судді: Сержанюка А. С., у місті Києві,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У жовтні 2019 року Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт звернувся із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу.
		 
		Заява мотивована тим, що між «Байеріше Хюпо-унд Ферайнсбанк Акцієнгезельшафт» та ВАТ «Луцький автомобільний завод» укладено угоду про надання позики від 06 грудня 2006 року.
		 
		Пізніше, до угоди про надання позики були укладені доповнення № 01 від 26 січня 2007 року, доповнення № 2 від 27 вересня 2007 року, доповнення № 3 від 13 березня 2008 року, доповнення № 4 від 09 червня 2008 року, доповнення № 5 від 29 серпня 2008 року, доповнення № 06 від 21 липня 2011 року, і останнім з яких, зокрема, внесені зміни щодо назв та реквізитів сторін. Назви сторін угоди про надання позики, відповідно до доповнення № 06, наступні: Кредитор - «Унікредит Банк Акціенгезельшафт», позичальник - ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс».
		 
		Угода про надання позики у пункті 20.3. містить арбітражне застереження.
		 
		Жодним з доповнень до угоди про надання позики змін до арбітражного застереження у пункт 20.3. угоди про надання позики не вносилося, на підтвердження чого надано засвідчені копії зазначених доповнень.
		 
		У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, заявник звернувся до міжнародного комерційного арбітражу - Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати - для вирішення спору.
		 
		Відповідно до пункту 20.3 угоди про надання позики та Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати, чинного з 01 січня 2012 року, Міжнародним арбітражним судом Міжнародної торгової палати в арбітражі (справа № 22500/МНМ) між «Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт» та ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (Україна) ухвалено Остаточне арбітражне рішення від 04 червня 2018 року, що підлягає виконанню, яким було задоволено позов «Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт» та наказано ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» виплатити заявнику: суму у розмірі 11 406 193,14 Євро, арбітражні витрати в розмірі 410 000 доларів США, суму в розмірі 105 845,44 Євро, як компенсацію обґрунтованих витрат на правову допомогу та інших витрат.
		 
		На дату подання цієї заяви боржником Остаточне арбітражне рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року не виконане ні частково, ні повністю, у зв`язку з чим заявник звертається до суду за дозволом на примусове виконання зазначеного рішення на території України.
		 
		Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт просив:
		визнати і надати дозвіл на виконання Остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ;
		видати виконавчий лист на примусове виконання Остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ щодо виплати суми в розмірі 11 406 193,14 Євро;
		видати виконавчий лист на примусове виконання Остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ щодо стягнення арбітражних витрат в розмірі 410 000 доларів США;
		видати виконавчий лист на примусове виконання Остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ щодо виплати суми в розмірі 105 845,44 євро, як компенсації обґрунтованих витрат на правову допомогу та інших витрат.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року заяву Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт задоволено частково.
		 
		Визнано і надано дозвіл на виконання остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ за позовом Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт до ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про стягнення боргу.
		 
		Видано виконавчий лист згідно остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі №22500/22500МНМ про те, що:
		ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» повинне виплатити Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт загальну суму в розмірі 11 406 193,14 євро;
		стягнути з ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на користь Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт арбітражні витрати, встановлені судом ІСС в розмірі 410 000 доларів США;
		ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» повинне виплатити Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт суму в розмірі 105 845,44 євро, як компенсацію обґрунтованих витрат на правову допомогу та інших витрат.
		 
		Стягнуто з ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на користь Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт судовий збір в розмірі 960,50 грн.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
		згідно роздруківок «DHL» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» в особі «Клименко» 31 січня, 10 серпня, 07 листопада 2017 року отримало повідомлення про розгляд арбітражної справи. Окрім цього заявником надано копію заяви ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про продовження терміну подачі відповіді в арбітражній справі від 24 лютого 2017 року та відповідь на запит про арбітраж від 31 травня 2017 року, що додатково свідчить про їх належне повідомлення про розгляд арбітражної справи;
		наявність страхового договору по лінії «Гермес» не свідчить про недієздатність в спорі по арбітражній угоді Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт. Згідно листа АТ «Ейлер Гермес» товариство підтверджує можливість Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт подавати позов від свого імені до боржника та це не впливатиме на зобов`язання Унікредит щодо всіх платежів з боку боржника на користь Федеративної Республіки Німеччини в особі АТ «Ейлер Гермес». Повноваження Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт на звернення із зазначеними вимогами також підтверджується інформаційним листом ТОВ «Рьодль і Партер» від 21 листопада 2019 року, згідно якого компанія «ОСОБА_4» може доручити своєму партнеру за договором «UniCredit» висувати відступлені вимоги від свого імені у судовому провадженні;
		суд першої інстанції зробив висновок, що позов до арбітражу подано належною стороною, рішення міжнародного арбітражного суду не суперечить арбітражній угоді, не порушує публічний порядок України, стало обов`язковим для сторін, боржником воно не оскаржувалося та не було скасовано і його виконання не зупинено судом. Тому відсутні підстави вважати про наявність обставин, передбачених у Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та у частині першій статті 478 ЦПК України для відмови у визнанні і виконанні міжнародного арбітражного рішення, а тому заява підлягає частковому задоволенню.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У березні 2020 року ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» звернулося із апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нову, якою відмовити у визнанні і наданні дозволу на виконання Остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/МНМ. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що:
		боржника неналежним чином повідомлено про арбітражний розгляд. Доказом належного повідомлення сторони про арбітражний розгляд є дані про отримання поштового відправлення. Однак у матеріалах справи відсутні докази про сповіщення боржника про арбітражний розгляд. Менеджер з адміністративної діяльності Ірина Клименко не приймала поштової кореспонденції від Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті, не ставила своїх підписів на повідомленнях про вручення. Тому боржник не вважається повідомленим про арбітражний розгляд, що підтверджується постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/17236/17;
		заявник на момент подання заяви до арбітражного суду був недієздатним в частині права звернення до суду, оскільки права вимоги перейшли до ОСОБА_4, і ОСОБА_4 не приєднався до арбітражного застереження, не вступив у справу та не здійснив будь-яких процесуальних дій, які б стверджували про приєднання до арбітражного застереження, а тому рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою;
		об`єкт спору в даній справі не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України. Перехід права вимоги страхувальника у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією. При суброгації у страхових відносинах зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить до страховика. Таким чином Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт вибув із правовідносин із АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», оскільки всі його права перейшли до ОСОБА_4. Тому за законодавством України позов Унікредит Банк Акцієнґезелльшафтдо АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» не міг бути предметом ані арбітражного, ані третейського, ані судового розгляду;
		визнання та виконання арбітражного рішення буде суперечити публічному порядку України. Публічний порядок України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, зокрема, в однаковому розмірі на користь різних осіб. Банк вибув із правовідносин із АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», оскільки всі його права перейшли до ОСОБА_4. ОСОБА_4 має право звернутися до господарського суду із позовом про стягнення коштів із АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» у порядку суброгації.
		 
		У травні 2020 року Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт через представника Шкворця Я. А. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		докази належного сповіщення боржника були надані заявником і є в матеріалах справи. Доставка кур`єром також не суперечить пункту 19.1. статті 19 Угоди про надання позики від 06 грудня 2006 року. Доставка процесуальних наказів № 1, 2, 4, 6, а також інших повідомлень від арбітражного трибуналу щодо арбітражного розгляду підтверджується роздруківками електронних повідомлень кур`єрської служби FedEx. Строк зберігання повідомлень про вручення становить від 6 місяців до 2 років. Сторонам надавалася можливість надати арбітражному трибуналу пояснення та заперечення, якою АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» скористалося. Боржник не був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення, у тому числі заперечувати проти розгляду справи арбітражем без присутності сторін. Заява пані Клименко не спростовує доказів доставки повідомлень службою кур`єрської доставки від арбітражного трибуналу;
		висновок експерта в галузі німецького права від 21 листопада 2019 року підтверджує повноваження заявника брати участь від свого імені як позивач в міжнародному комерційному арбітражі. Компанія ОСОБА_4 може доручити своєму партнеру за договором (тут «UniCredit») висувати відступлені вимоги від свого імені у судовому провадженні. З юридичної точки зору це становить представницький позов відповідно до договору. Положення щодо арбітражного розгляду залишається чинним у разі відступлення і мас обов`язкову силу також для цесіонарія. Заявник міг бути позивачем в арбітражі як від власного імені, так і представляючи інтереси ОСОБА_4 без укладання/підписання додаткових документів з ОСОБА_4 стосовно представництва. Питання того, чи був заявник уповноважений брати участь від свого імені в якості позивача, міжнародним комерційним арбітражем розглядалося І вирішувалося;
		відповідно до пункту 20.1. статті 20 Угоди про надання позики від 06 грудня 2006 року, сторони домовилася, що на цю угоду в усіх аспектах поширюється законодавство Федеративної Республіки Німеччина, а не законодавство України. Це застереження відповідає вибору права що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (договору) сторонами угоди. Питання чи може об`єкт спору бути предметом арбітражного розгляду вже було розглянуто арбітражним трибуналом за німецьким правом, і цим арбітражним трибуналом було встановлено, що дане звернення до арбітражу матеріальному і процесуальному праву Німеччини не суперечить. Заявник міг бути позивачем в арбітражі як від власного імені, так і представляючи інтереси ОСОБА_4 без укладання/підписання додаткових документів з ОСОБА_4 стосовно представництва, а також відповідно до листа від 02 березня 2018 року, яким ОСОБА_4 підтверджує право заявника на звернення до міжнародного комерційного арбітражу від імені заявника та стягнення заборгованості на користь заявника. Тому об`єкт спору може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України;
		необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і носитиме характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людина і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувана на присуджені грошові кошти. Арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, поширює свою дію тільки на боржника.
		 
		У червні 2020 року ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» через представника Тоцького Б. А. подало відповідь на відзив.
		 
		У відповіді на відзив ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» зазначає, що доказом належного повідомлення сторони про арбітражний розгляд є дані про отримання поштового відправлення. Однак у матеріалах справи відсутні докази про сповіщення боржника про арбітражний розгляд або докази про сповіщення боржника про відсутність проведення безпосереднього арбітражного розгляду. Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт був недієздатним в частині подання заяви до арбітражу, оскільки права вимоги перейшли до ОСОБА_4. Право Німеччини має застосовуватися лише щодо регулювання правовідносин щодо виконання кредитної угоди, однак не арбітражного застереження. Тому посилання на представництво за договором за німецьким законодавством у арбітражному процесі щодо повноважень на представництво є некоректним, оскільки до арбітражної угоди не застосовується право Німеччини, однак застосовується безпосередньо правила арбітражу Міжнародної торгової палати в Парижі. Об`єкт спору в цій справі не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України, а його визнання та виконання буде суперечити публічному порядку України.
		 
		У серпні 2020 року Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт через представника Шкворця Я. А. надав пояснення, в яких зазначає, що АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» було належним чином сповіщено про арбітражний розгляд, про призначення арбітрів, подало свої пояснення (заперечення) арбітражному трибуналу, тому відсутні підстави для скасування ухвали з цих підстав. Боржник не надав доказів недієздатності заявника як юридичної особи. Питання того чи був заявник уповноважений брати участь від свого імені як позивач міжнародним комерційним арбітражем розглядалося і вирішувалося і арбітраж вирішив, що заявник був уповноважений брати участь в арбітражі від свого імені як позивач. Боржник притягується до юридичної відповідальності за правопорушення вперше, тобто, принцип, встановлений частиною першою статті 61 Конституції України, не порушений.
		 
		У серпні 2020 року ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» через представника Тоцького Б. А. надало додаткові письмові пояснення.
		 
		У письмових поясненнях ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» зазначає, що заявник отримав відшкодування шкоди від ОСОБА_4. Після належного виконання зобов`язань ОСОБА_4 та покритті гарантії експорту до ОСОБА_4 перейшли права вимоги до боржника, тому лише ОСОБА_4 мав право звертатися про стягнення заборгованості. Після отримання банком компенсації від ОСОБА_4 право стягнення грошових коштів з ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» перейшло до ОСОБА_4. У банку залишилося лише право стягнути 5 % залишку кредиту (що не покривалося страховою гарантією). Відповідно до пункту 22 гарантійних умов, спори між ОСОБА_4 та Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт, які виходять із гарантії фінансового кредиту, підлягають розгляду у відповідних судах міста Гамбургу. Таким чином банк міг діяти як довірена особа ОСОБА_4 для повернення відшкодування ОСОБА_4 , але на умовах визначених в страховій угоді і за її правилами - виключно в суді Гамбургу. З цього приводу не могло бути арбітражного розгляду, оскільки ОСОБА_4 і ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» не домовлялися про вирішення їх спорів з приводу відшкодування гарантійних виплат в арбітражі. ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» не був стороною страховою угоди, не приєднувався до неї. Остаточне арбітражне рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати є ухваленим неповноважним судом.
		 
		У вересні 2020 року Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт через представника Шкворця Я. А. надав пояснення, в яких зазначає, що арбітраж зробив висновок про те, що він компетентний розглядати спір, тому твердження ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про необхідність звернення із позовом до суду Гамбурга є необґрунтованим. Арбітраж також зазначив, що Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт міг бути позивачем як від власного імені, так і представляти інтереси ОСОБА_4. Ставлення під сумнів дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди, обговорення правильності рішень міжнародного комерційного арбітражу не допускаються в процесі визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Питання позовної давності було розглянуте арбітражем. Вказує, що арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України.
		 
		Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		 
		Короткий зміст аргументів сторін
		 
		У судових засіданнях представник ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» пояснив, що: в арбітражу була відсутня компетенція розглядати спір між Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт та АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторе», оскільки у матеріалах справи є докази виплати страхового відшкодування кредитору; ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» отримувало позовну заяву, але не було належним чином повідомлене про арбітражний розгляд; визнання та виконання арбітражного рішення суперечитиме публічному порядку України; Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт є неналежним позивачем.
		 
		У судових засіданнях представник Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт зазначив, що: арбітраж мав компетенцію розглядати спір між Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт та АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»; банком не було пропущено позховну давність.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Верховний Суд встановив, що 06 грудня 2006 року між «Байеріше Хюпо-унд Ферайнсбанк Акцієнгезельшафт» та ВАТ «Луцький автомобільний завод» було укладено угоду про надання позики.
		 
		Пізніше, до угоди про надання позики були укладені доповнення № 01 від 26 січня 2007 року, доповнення № 2 від 27 вересня 2007 року, доповнення № 3 від 13 березня 2008 року, доповнення № 4 від 09 червня 2008 року, доповнення № 5 від 29 серпня 2008 року, доповнення № 06 від 21 липня 2011 року і останнім, зокрема, внесені зміни щодо назв та реквізитів сторін.
		 
		Так, назви сторін угоди про надання позики, відповідно до доповнення № 06, наступні: кредитор - «УНІКРЕДИТ БАНК АКЦІЕНГЕЗЕЛЬШАФТ», позичальник - публічне акціонерне товариство «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс».
		 
		Угода про надання позики у пункті 20.3. містить арбітражне застереження.
		 
		Жодним з доповнень до угоди про надання позики змін до арбітражного застереження у пункт 20.3. угоди про надання позики не вносилося, на підтвердження чого додаються засвідчені копії зазначених доповнень.
		 
		У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, заявник звернувся до міжнародного комерційного арбітражу - Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати для вирішення спору.
		 
		Відповідно пункту 20.3 угоди про надання позики та Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати, чинного з 01 січня 2012 року, Міжнародним арбітражним судом Міжнародної торгової палати в арбітражі (справа № 22500/МНМ) між «Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт» та ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (Україна) ухвалено Остаточне арбітражне рішення від 04 червня 2018 року, що підлягає виконанню, яким було задоволено позов «Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт» та наказано ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» виплатити заявнику: суму у розмірі 11 406 193,14 Євро, арбітражні витрати в розмірі 410 000 доларів США, суму в розмірі 105 845,44 Євро, як компенсацію обґрунтованих витрат на правову допомогу та інших витрат.
		 
		При цьому 07 листопада 2017 року арбітражний трибунал, серед іншого, видав процесуальний наказ № 4, який отриманий боржником 09 листопада 2017 року, згідно якого вирішено не проводити слухання у зв`язку із листом позивача від 06 листопада 2017 року про можливість проведення усного слухання (пункти 60, 61 Остаточного судового рішення).
		 
		ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», з приводу заявлених вимог, 24 травня 2017 року звернулось до арбітражу з проханням про продовження терміну надання відповіді для проведення переговорів та підписання додатку до угоди про позику щодо кількості арбітрів.
		 
		У матеріалах справи, окрім іншого, наявний лист боржника з приводу розгляду справи, де викладена мотивація щодо заявлених вимог та прохання про відмову в позові.
		 
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
		 
		Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
		 
		Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
		 
		У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		 
		Тлумачення статті 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 761/41709/17 (провадження № 61-47280св18) зроблено висновок про те, що «вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».
		 
		Встановивши, що Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт звернувся із заявою про визнання та надання дозволу на виконання Остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ; у межах встановленого законом строку, заявником до заяви долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 476 ЦПК України, на час звернення Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання Остаточне арбітражне рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ вступило в законну силу, було остаточним для сторін та підлягало виконанню, ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» було належним чином повідомлено про арбітражний розгляд, договір, який містить арбітражне застереження недійсним не визнавався, рішення не порушує публічний порядок України та винесено щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання. Підстав для відмови у задоволенні заяви судом не встановлено.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги АТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» про те, що заявник на момент подання заяви до арбітражного суду був недієздатним в частині права звернення до суду, оскільки права вимоги перейшли до ОСОБА_4 , а тому рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, з таких підстав.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
		 
		У пункті а) статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) передбачено, що у визнанні та приведенні у виконання арбітражного  рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона подасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання, докази того, що: сторони в угоді, зазначеній у статті II, були за законом, що застосовується до них, якоюсь мірою недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а  в разі відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесено.
		 
		Тлумачення пункту а) статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень свідчить, що «недієздатність сторін» має визначатися/встановлюватися на момент укладення арбітражної угоди чи договору, який містить арбітражне застереження. Тобто суд оцінює дієздатність сторін, які вчиняли арбітражну угоду чи договір, який містить арбітражне застереження, саме на момент укладення арбітражної угоди чи договору, який містить арбітражне застереження. 
		 
		У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Проте будь-яких доказів недієздатності сторін, які вчиняли договір, що містить арбітражне застереження, ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» не надано. 
		 
		Аргумент апеляційної скарги про те, що божника неналежним чином повідомлено про арбітражний розгляд, колегія суддів відхиляє. Згідно роздруківок «DHL» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» в особі «Клименко» 31 січня, 10 серпня, 07 листопада 2017 року отримало повідомлення про розгляд арбітражної справи. Окрім цього заявником надано копію заяви ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про продовження терміну подачі відповіді в арбітражній справі від 24 лютого 2017 року та відповідь на запит про арбітраж від 31 травня 2017 року, що додатково підтверджує повідомлення про розгляд арбітражної справи.
		 
		Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/17236/17 колегія суддів вважає передчасним, оскільки у справі № 761/17236/17 питання щодо належності підписів на повідомленнях про вручення поштового відправлення було поставлено на вирішення судово-почеркознавчої експертизи. Разом із тим у цій справі ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» відповідного клопотання не заявляло.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що остаточне арбітражне рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати є ухваленим неповноважним судом, оскільки ОСОБА_4 і ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» не домовлялися про вирішення їх спорів з приводу відшкодування гарантійних виплат в арбітражі. ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» не був стороною страховою угоди, не приєднувався до неї. 
		 
		В остаточному арбітражному рішенні Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 червня 2018 року у справі № 22500/22500МНМ зазначено: 
		предмет спору виникає з Угоди про надання позики з поправками, внесеними в Додатку № 6, та визнання відповідачем його боргу у розмірі 43 407 104,15 Євро в статті 2 Додатка № 6 (пункт 860);
		цей арбітражний розгляд базується виключно на арбітражній угоді, що міститься в Угоді про надання позики, що охоплює також вимоги, які виникають згідно з Додатком № 6 (пункт 87);
		у своєму поданні від 24 лютого 2017 року відповідач підтвердив, що вимога позивача «виникла з Угоди про надання позики» (пункт 88);
		таким чином арбітражний трибунал не має жодних підстав сумніватися щодо доцільності чинної арбітражної угоди, яка має вирішити даний спір згідно з Регламентом ІСС. Отже, арбітражний трибунал оголошує себе компетентним вирішувати та приймати рішення за позовами, поданими в цьому арбітражному розгляді позивачем (пункт 89);
		право позивача подавати позов від свого мені та вимагати оплату самостійно підтверджено ОСОБА_4 (Ойлер Гермес) у листі, поданому разом з листом позивача від 07 березня 2018 року. Згідно з цим листом позивач був уповноважений ініціювати поточний арбітражний розгляд від свого імені та самостійно вимагати виплати суми очікуваного відшкодування від відповідача. Крім того в листі підтверджено, що будь-які платежі, здійснені відповідачем позивачу, звільняють відповідача від його зобов`язань перед ОСОБА_4 (Ойлер Гермес) та Федеральним урядом Німеччини (пункт 163);
		хоча право на отримання платежу за позовом про відшкодування збитків разом із правом на будь-які відсотки або відсотки за прострочення платежу перейшло до Федерального уряду Німеччини представленого компанією ОСОБА_4 (Ойлер Гермес) відповідно до статті 10 Загальних положень та умов та відповідно до статті 774 Цивільного кодексу Німеччини, позивач в цьому арбітражному розгляді має юридичне право здійснювати повернення запитаних сум та отримувати платежі. Позивач був уповноважений Федеральним урядом Німеччини на підставі статті 11 (1) Загальних положень та умов і спеціального листа, поданого разом з листом позивача від 07 березня 2018 року для ініціювання арбітражного розгляду та отримання платежів (пункт 164).
		 
		Таким чином спір, переданий на розгляд арбітражного суду, виник на підставі Угоди про надання позики, укладеної між «Унікредит Банк Акцієнґезелльшафт» та ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс».
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). 
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 24, 259, 268, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін.
		 
		Повний текст постанови Верховного Суду складено 28вересня 2020 року.
		 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               В. І. Крат
		 
		                                                                                                       І. О. Дундар
		 
		                                                                                                       Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...