Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/16256/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 51-2083км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015160000000216

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		22 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 520/16256/15
		провадження № 51-2083 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового 
		засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		потерпілої   ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000216 від 8 квітня 2015 року, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
		 
		 
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 101, частиною 2 статті 166, частиною 2 статті 111, статтею 98 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року (далі - КК (1960 р.)).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року задоволено клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_7 за частиною 3 статті 101, частиною 2 статті 166, частиною 2 статті 111, статтею 98 КК (1960 р.).
		ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 101, частиною 2 статті 166, частиною 2 статті 111, статтею 98 КК (1960 р.).
		Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015160000000216 від 8 квітня 2015 року, стосовно ОСОБА_7 закрито.
		Вирішено питання щодо державних витрат.
		Згідно з матеріалами провадження ОСОБА_7 , обіймаючи посаду інспектора дорожньо-патрульної служби полку окремого батальйону дорожньо-патрульної служби УМВС України в Одеській області, 28 травня 1993 року близько 17:00, перебуваючи разом з інспектором дорожньо-патрульної служби полку окремого батальйону дорожньо-патрульної служби УМВС України в Одеській області сержантом міліції ОСОБА_8 у складі наряду з попередження порушеньПравил дорожнього руху (далі  ПДР)у місті Одесі, керуючи технічно справним службовим автомобілем, рухався зі швидкістю близько 20 км/год., по вул. Білоруській в напрямку вул. Відважних у місті Одесі.
		У цей час на зустрічному йому напрямку по своїй смузі руху зі швидкістю приблизно 20-25 км/год. рухався мотоцикл «Ява-350», без номерних знаків, під керуванням  ОСОБА_9 , 1977 р.н., та з пасажирами ОСОБА_10 , 1975 р.н., і ОСОБА_11 , 1974 р.н., які всі втрьох були без мотошоломів.
		Виконуючи свої службові обов`язки щодо припинення порушеньПДР, допущених водієм мотоцикла ОСОБА_9 , ОСОБА_7 без врахування обстановки, що склалася, і характеру правопорушення, діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, прийняв рішення, що явно виходить за межі наданих йому повноважень,  зупинити рух даного мотоцикла шляхом порушенняПДР.
		З цією метою ОСОБА_7 , не подаючи жодних попереджувальних сигналів, виїхав на службовому автомобілі на зустрічну смугу та маючи умисел на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю водія мотоцикла та пасажирів внаслідок зіткнення транспортних засобів, умисно спрямував свій автомобіль у бік мотоцикла і на незначній швидкості допустив зіткнення.
		У результаті умисних дій ОСОБА_7 . ОСОБА_9 були заподіяно ушкодження, у результаті яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18:30 помер у Чорноморській басейновій лікарні на водному транспорті.
		Смерть ОСОБА_9 перебуває у прямому причинному зв`язку з отриманими травмами і настала внаслідок гіповолемічного, плевропульмонального шоку.
		Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3статті 101 КК (1960 р.),  умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
		Крім того, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_7 , будучи посадовою особою, наділеню владними повноваженнями,  інспектором дорожньо-патрульної служби полку окремого батальйону дорожньо-патрульної служби УМВС України в Одеській області старшиною міліції, 28 травня 1993 року близько 17:00, перебуваючи на вулиці Білоруській у місті Одесі, перекрив своїм автомобілем без попередження проїжджу частину без достатніх на те підстав і допустив зіткнення з мотоциклом, чим порушив частину 2статті 12 Закону України «Про міліцію», згідно з якою «застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини». 
		ОСОБА_7 після ДТП, порушуючистаттю 13 Закону України «Про міліцію», згідно з якою «працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов`язків», та статтю 14  «працівники міліції мають право застосовувати... гумові палиці... », підійшов до ОСОБА_9 і завдав йому кількох ударів кулаком і спецзасобом  гумовою палицею ПР-73 по голові.
		У зв`язку із вищеописаними обставинами ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 166 КК (1960 р.), - перевищення влади або посадових повноважень, тобто умисне вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, яке супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого.
		Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з огляду на те, що перебуває в небезпечному для життя становищі, на порушення вимог частини 4статті 12 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої, «при завданні шкоди міліція забезпечує надання допомоги потерпілим в найкоротший термін», не вжив заходів для надання допомоги потерпілому, завідомо залишив його на місці дорожньо-транспортної пригоди без допомоги.
		На підставі викладеного ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 111 КК(1960 р.),  завідоме залишення без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя становищі і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав можливість подати їй допомогу, а так само, якщо він сам поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, що спричинило смерть особи, залишеної без допомоги.
		Крім того, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_7 02 травня 1995 року в нічний час разом з інспектором ОСОБА_8 та інспектором ОСОБА_12 перебували на службі. Близько 2-ї години ночі, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, інспектор ОСОБА_12 на площі 10-го Квітня в місті Одесі зупинив автомобіль ВМВ-520, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 .
		При перевірці документів з`ясувалося, що у ОСОБА_13 відсутнє водійське посвідчення на право керування автомобілем. ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_13 проїхати в Одеський обласний наркологічний диспансер для огляду на предмет вживання алкоголю, на що останній вчинив непокору. У зв`язку з цим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застосували до ОСОБА_13 наручники.
		У цей час з автомобіля БМВ-520 вийшов знайомий ОСОБА_13  ОСОБА_14 і попрямував у бік інспектора ОСОБА_8 на що останній запропонував ОСОБА_14 залишитись у автомобілі, однак той чинив непокору та відмовився виконувати вимоги інспектора.
		ОСОБА_7 , побачивши, що ОСОБА_14 веде себе агресивно, дістав з кобури свою табельну зброю  пістолет «ПМ» серії НОМЕР_2 і додав патрон у патронник з метою здійснити попереджувальний постріл у повітря, підійшов до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і, тримаючи пістолет у правій руці стволом, направленим вгору, ненавмисно зробив постріл, у результаті чого ОСОБА_8 , який перебував поруч із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , отримав кульове поранення в голову, від якого помер в МКЛ-1 міста Одеси.
		 
		 
		З урахуванням вищевикладених обставин ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихчастиною 3 статті 101, частиною 2 статті 166, частиною 2 статті 111, статтею 98 КК (1960 р.).
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		У касаційній скарзі потерпіла вказує на незаконність указаних судових рішень. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, відсутність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.
		На думку потерпілої, обвинувальний акт не відповідає встановленим прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення з посиланням на положення закону, оскільки дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за статтею 93 КК (1960 р.), тобто прокурором у цьому кримінальному провадженні не забезпечено прийняття законних рішень внаслідок однобічного, неповного та упередженого дослідження обставин кримінального правопорушення.
		Крім того, потерпіла зазначає, що місцевий суд неправильно закрив кримінальне провадження, оскільки після вбивства її сина ОСОБА_15 , ОСОБА_7 у 1995 році вчинив ще вбивство з необережності свого напарника ОСОБА_8 , а тому строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не минули.
		Також потерпіла посилається на те, що ОСОБА_7 з 19 серпня 1996 року по 28 вересня 2009 року перебував у розшуку, а це також впливає на строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, що, на думку потерпілої, судами не було враховано.
		У запереченнях на касаційну скаргу потерпілої прокурор, посилаючись на вимоги статті 48 КК (1960 р.), вказує, що особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо з часу скоєння інкримінованого їй злочину пройшло 15 років і перебіг давності не переривався скоєнням нового злочину. Просить судові рішення залишити без зміни.
		У запереченнях на заперечення прокурора потерпіла зазначає про незаконність дій прокурора у цьому кримінальному провадженні та вказує, що сторона обвинувачення, яка повинна захищати потерпілого, підтримує сторону захисту.
		 
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілої, яка підтримала касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
		Мотиви суду. 
		Як убачається з касаційної скарги, потерпіла не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за епізодом вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 101 КК, оскільки вважає, що останній повинен понести покарання не за заподіяння тілесних ушкоджень, а за вчинення вбивства, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі.
		Однак такі доводи потерпілої є неспроможними, оскільки суд не може виходити за межі пред`явленого обвинувачення, а доводи про неправильне закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку давності не відповідають нормам кримінального закону.
		Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, правильно зважив на те, що  ОСОБА_7 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень 23 травня 1993 року та 02 травня 1995 року, тобто з вказаної датипо теперішній час минуло більш ніж п`ятнадцять років.
		Відповідно до частини 3статті 48 КК(1960 р.) особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності, якщо з часу скоєння інкримінованого злочину минуло 15 років і перебіг давності не переривався скоєнням нового злочину.
		Як убачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_7 з 02.05.1995 року до теперішнього часу до кримінальної відповідальності не притягувався, будь-які відомості щодо скоєння ним інших противоправних дій, а також які свідчать про переривання перебігу строку давності, відсутні.
		При цьому суд зазначив у своєму рішенні, що ОСОБА_7 не заперечував проти його звільнення від кримінальної відповідальності та дав згоду на закриття кримінального провадження на нереабілітуючих підставах.
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про залишення без зміни ухвали районного суду, при цьому належним чином проаналізував доводи потерпілої та зазначив, що суд не вправі вийти за межі пред`явленого обвинувачення, крім того, ОСОБА_7 інкримінують злочини, які ним вчинено у 1993 
		та 1995 роках, покарання за які не передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому не підпадають під вимоги частини 4 статті 48 КК (1960 р.).
		Також суд апеляційної інстанції, пославшись на довідку Міністерства внутрішніх справ України (а.п.31), зазначив, що ОСОБА_7 не вчиняв нових злочинів, що підтверджується матеріалами провадження.
		Доводи потерпілої про те, що ОСОБА_7 під час розслідування кримінальної справи ухилявся від слідства, є слушними, однак відповідно до вимог частини 3 статті 48 КК(1960 р.) перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину, а відомості про те, що особа вчинила злочин, відсутні.
		Так, апеляційний суд перевірив наявність підстав, які, на думку потерпілої, слугували приводом для зупинення перебігу строку давності, однак таке зупинення не впливає на закриття справи у цьому випадку, оскільки з 1995 року минуло вже понад 15 років і давність не була перервана новим злочином.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, між тим перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено, що ОСОБА_7 вчиняв злочини у вказаний період.
		Ухвала апеляційного суду узгоджується з вимогами статті 419 КПК, а доводи, наведені в касаційній скарзі потерпілої, не зайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень, судом не встановлено.
		З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав, які б вказували на незаконність судових рішень, а зміст касаційної скарги потерпілої та наведені доводи не спростовують правильності рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		 
		Таким чином, касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436,441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...