Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/944/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2020. Зареєстровано: 01.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2020.
Дата набрання законної сили: 30.10.2020
Номер судового провадження: 2/511/360/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Роздільнянський районний суд Одеської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 511/944/20 
		Номер провадження: 2/511/360/20
		29 вересня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді - Бобровська І. В., 
		за участю секретаря судового засідання - Жураковська К.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		В С Т А Н О В И В:
		09.06.2020 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла вищевказана позовна заява.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 21.05.2013 року. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3100,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 року має заборгованість в сумі 113884,34 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредита - 2114,95 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 103970,14 грн., нарахована пеня - 1900,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 5399,25 грн.
		У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 113884,334 грн. станом на 31.03.2020 року та витрати по сплаті судового збору в розмір 2102,00 грн.
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.06.2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.69-70)
		15.07.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого він зазначив, що не погоджується з зазначеним позовом, оскільки вимоги позовної заяви не відповідають чинному законодавству України та правовим висновкам судової практики.. Крім того, зважаючи на всі обставини справи та встановлені для захисту свого права строки позовної давності вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском строку давності. (а.с.81-85)
		04.08.2020 року на адресу суду від представника АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначив, що строк позовної давності позивачем було дотримано при звернені до суду, згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, а отже твердження відповідача, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись до уваги.
		09.09.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи вказану заяву тим, що останній платіж по сплаті кредитних коштів ним було зроблено 29.03.2017 року в розмірі 1500 грн., строк позовної давності становить 3 роки, тобто закінчився 29.03.2020 року, а позов подано до суду 09.06.2020 року, тобто після спливу встановленого законодавством строку позовної давності.
		В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.
		Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Магера Р.Ю. в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. 
		Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Статтею 1054 ч. 1 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.    
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно укладеного договору №б/н від 21.05.2013 року звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг.
		При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідач отримав платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
		До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 8-31).
		Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача, станом на 31.03.2020 становить 113884,34 грн, яка складається з: 
		-заборгованість за тілом кредита - 2114,95 грн.;
		-заборгованість за нарахованими відсотками - 103970,14 грн.,
		-пеня - 1900,00 грн.,
		-штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.,
		-штраф (процентна складова) - 5399,25 грн.
		09.09.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи вказану заяву тим, що останній платіж по сплаті кредитних коштів ним було зроблено 29.03.2017 року в розмірі 1500 грн., строк позовної давності становить 3 роки, тобто закінчився 29.03.2020 року, а позов подано до суду 09.06.2020 року, тобто після спливу встановленого законодавством строку позовної давності.
		Однак, суд не може погодитись з вищевказаним твердженням відповідача ОСОБА_1 на підставі наступного.
		З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 21.05.2013 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31.03.2020 року вбачається, що останній раз сума погашення за наданим кредитом була здійснена 29.03.2017 року в розмірі 1500 грн. (а.с.8)
		Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.
		Встановлено, що строк дії картки № НОМЕР_1 становить до 07/16 року (а.с. 14).
		Відповідно до положень ст. 257, 261 ЦК України, за вимогами щодо повернення кредиту в повному обсязі строк позовної давності починає перебіг зі спливом останнього дня місяця дії картки, у даній справі строк позовної давності закінчується у липні 2019 року, однак вищевказаний строк було перервано, шляхом сплати коштів на картковий рахунок 29.03.2017 року, тобто в даному випадку строк позовної давності вираховується з дня останньої сплати коштів за кредитним договором та закінчується 29.03.2020 року.
		Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до Постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлено карантин.
		Відповідно до ч.2 п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-ІХ (в редакції станом на 30.03.2020 року),  розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) було доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
		У зв`язку з вищевикладеним, суд зазначає, що строк позовної давності в період карантинних заходів на території України було продовжено, на строк дії такого карантину, а отже позивачем не було порушено встановлений законодавством строк позовної давності.
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		У наданій анкеті-заяві позичальника від 21.05.2013 процентна ставка не зазначена.
		Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.05.2013, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.
		Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Також, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Тому, в задоволенні вимог щодо стягнення складових кредитного договору, слід відмовити за необґрунтованістю.
		Відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів, користувався кредитними коштами (що вбачається із розрахунку заборгованості та із витягу з рахунку щодо руху кошті за кредитним договором б/н від 21.05.2013) та частково сплачував заборгованість за договором, отже, не заперечував факт укладення кредитного договору.
		Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанові від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, суд констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення відсотків в сумі 103970,14 грн., пені в сумі 1900,00 грн. та штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 5399,25 грн.
		Згідно розрахунку, наданого банком, який не спростований відповідачем, заборгованість за тілом кредиту становить 2114,95 грн.
		Враховуючи зазначене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану заборгованість за тілом кредиту.
		Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Загальна сума заявлених вимог складає 113884,34 гривен, судовий збір сплачений в сумі 2102,00 гривен (а.с.6). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимог на 1,86 % на загальну суму 2114,95 грн. Оскільки позовні вимоги банку задоволено частково, а саме на 1,86% тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 39,09 грн. (2102,00 х 1,86% : 100% = 39,09 грн.)
		На підставі ст. ст. 526,549, 551,616,625,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,18,19,48,76- 81,95,211, 223, 247,258-259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
		Стягнуті з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.05.2013 року в розмірі 2114,95 грн.
		Стягнуті з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) - судові витрати у розмірі 39,09 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя І. В. Бобровська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...