Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1075/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2020. Зареєстровано: 01.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.09.2020 справа № 914/1075/17 
		За позовом:Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі,позивача:Міністерства оборони України, м. Київ,до відповідача 1:Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів,до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна», м. Київ,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Квартирно-екплуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет:товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська мрія»,  м. Київ,про: визнання недійсним договору.Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Лащ Х.Л.За участю представників:прокурор:Гарбарук В.А.  прокурор (службове посвідчення №045810),позивача:Попович Ю.І.  представник ( довіреність від 14.12.2019 №220/662/д), відповідача 1:не з`явився,відповідача 2:Жбадинський В.О.  представник (ордер від 02.03.2020 серія ВС №1017756),третьої особи, без самостійних вимог на предмет стору на стороні позивача:Черняк Ю.І.  представник,третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет:Борисов О.А.  керівник
		ВСТАНОВИВ :
		На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача 1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна» про визнання недійсним договору.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2017 у справі №914/1075/17 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2017 у справі №914/1075/17 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 20.03.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2017 у справі №914/1075/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
		14 червня 2018 року за допомого автоматизованої системи документообігу суду справу №914/1075/17 передано на новий розгляд судді Березяк Н.Є.
		Ухвалою суду від 19.06.2018 справу №914/1075/17 прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду.
		Ухвалою суду від 03.09.2018 позовну заяву ТзОВ «Львівська мрія» про вступ третьою особою, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору у справу №914/1075/17 прийняти до розгляду.
		Ухвалою суду від 17.10.2018 зупинено провадження у справі №914/1075/17 та призначено судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		Ухвалою суду від 17.02.2020 поновлено провадження у справі №914/1075/17, розгляд справи в підготовчому провадженні призначено на 02.03.2020. В подальшому розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 16.03.2020 та 06.04.2020. 
		У зв`язку з впровадженням карантинних заходів запобіганню поширення на території України коронавірусу COVID-19, ухвалою суду від 30.03.2020 судове засідання у даній справі відкладено до закінчення карантинних заходів. Ухвалою суду від 18.08.2020 у зв`язку з скасуванням Кабінетом Міністрів України певних заборон, справу №914/1075/17 призначено до розгляду на 31.08.2020. На задоволення клопотання прокурора в подальшому розгляд справи відкладався на 14.09.2020 та на 22.09.2020.
		Через канцелярію суду 14.09.2020 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Львівська мрія» подано заяву про залишення позову третьої особи без розгляду.
		В судовому засіданні 22.09.2020 року прокурор свої позовні вимоги підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ті обставини, що оспорюваний правочин укладений без дотримання порядку його укладення не уповноваженою на це особою. Всі наступні дії по погодженню оспорюваного правочину в тому числі і укладення додаткової угоди до нього прокурор вважає незаконними та такими, що проведені без достатнього з`ясування всіх обставин справи. Також в судовому засіданні прокурор зазначив, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 №66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері ( на правах обласних прокуратур)» юридичну особу «Військова прокуратура Західного регіону України» перейменовано у «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону» ( на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні 22.09.2020 заявлений прокурором позов не підтримав, зазначивши про врегулювання даного спору. В обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначив, що уповноваженою Міністерством оборони України особою 18.08.2020 було укладено нотаріально посвідчену додаткову угоду до оспорюваного правочину про будівництво житлового комплексу за адресою : Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м.Львів , вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого та реєстрі за №3558. З огляду на викладене, позивач зазначає, що спірний договір про будівництво житлового комплексу був двічі схвалений Сторонами цього правочину , а відтак правових підстав для визнання його недійсним немає.
		Відповідач-1 участь уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив. 
		В судовому засіданні 22.09.2020 представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов, поданих додаткових поясненнях до справи, долучених доказах погодження оспорюваного правочину уповноваженою на це особою. В обґрунтування своїх заперечень представник ТОВ «Енерджі Плюс Україна» зазначає, що з моменту укладення оспорюваного правочину уповноваженою особою на розпорядження майном , а саме Міністерством оборони України неодноразово вчинялись дії на схвалення зазначеного правочину та прийняття його до виконання. Відповідач-2 вважає, що спірний Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул.Княгнні Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року був схвалений Сторонами цього правочину і підстав для визнання його недійсним немає.
		Курівник ТОВ «Львівська мрія» підтримав подану заяву про залишення позову третьої особи без розгляду.
		В судовому засіданні 22.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
		26 листопада 2016 року між Міністерством оборони України (Замовник) в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про ЗУКБ № 23 від 17 червня 2003 року, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10 листопада 2016 року та наказу Міністра оборони України від 21 серпня 2015 року за №28-ДП діє тимчасово виконуючий обов`язки начальника ЗУКБ Винарський В.В. (Сторона-1), та ТОВ «Енерджі Плюс Україна» (Підрядник, Сторона-2) укладено Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 (надалі - Договір), який посвідчено Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3558, відповідно до умов якого Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт (об`єкт будівництва) житловий комплекс, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.
		Для реалізації цього Договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій Замовника будівництва об`єкту визначена цим договором (п.2.2 договору).
		Згідно п.п. 2.4, 2.5 Договору фінансування будівництва здійснюється Стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти Сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних чи юридичних осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами. У разі залучення Стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього Договору, Сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами виключно за рахунок власних коштів або належної йому, відповідно до п.7.1 цього договору, частки.
		Відповідно до розділу 3 Договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га (згідно наказу начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015р. №7 закріплено за КЕВ м. Львова. НСБЛВС, А 0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.53р., №394 від 07.08.64р. та №3-«С» від 08.02.85р. Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5 цього Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт. Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього договору.
		В розділі 4 Договору визначено права та обов`язки його сторін. Так, Сторона-2 бере на себе зобов`язання погасити заборгованість Сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75000,00 грн. (пп. 4.1.20 п. 4.1 Договору); компенсувати квадратними метрами житла Стороні-1 витрати, пов`язані із використанням земельної ділянки та розробкою проектно-кошторисної документації на загальну суму 434 000,00 грн. (пп. 4.1.22 п. 4.1 Договору).
		Сторона-1 зобов`язана передати Стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього договору (пп. 4.2.3 п. 4.2 договору); Сторона-1 зобов`язана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього Договору, в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна (пп.4.2.4 п. 4.2 Договору).
		Строки виконання робіт, порядок розрахунків та частки сторін в об`єкті визначено в розділах 5-7 Договору.
		У відповідності до п. 12.7 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на сторони зобов`язань.
		На підставі Акту приймання-передачі від 26 листопада 2016 року Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла будівельний майданчик виробничу територію (земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га), яка виділена у встановленому порядку для розміщення об`єкту, що будується, а також машин, механізмів, матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання, комунікацій, виробничих і санітарно-побутових приміщень, які використовуватимуться в процесі будівництва.
		Окрім цього, на виконання умов спірного Договору (п.7.1.1.) Сторонами було підписано Акт № 1 приймання-передачі квартири від 10 лютого 2017 року та Акт № 2 про зарахування згідно Договору про будівництво житлового за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, від 10 лютого 2017 року, згідно яких Міністерством оборони України прийнято у власність однокімнатну квартиру № 19 загальною площею 47,6 м кв. загальною вартістю 492 065,00 грн. за адресою м. Львів, вул. Рубчака, 21б. 
		Так, на підставі Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, Акту приймання-передачі будівельного майданчику від 26 листопада 2016 року, Актів № 1 та № 2 від 10 лютого 2017 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію за Міністерством оборони України квартири № 19 за адресою м. Львів, вул. Рубчака, 21б, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 90577289 від 26 червня 2017 року.
		13 лютого 2017 року заступник Міністра оборони України Листом № 2641 повідомив Міністра оборони України про отримання в рамках виконання інвестиційної угоди вищезазначеної квартири та про надання її сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 .
		Разом з тим, 18.08.2020 року між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «Енерджі Плюс Україна» укладено Додаткову угоду до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до умов Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року та доповнити його новими умовами, а інші умови Договору залишити без змін.
		Зазначена Додаткова угода була посвідчена Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу і зареєстрована в реєстрі за № 2305.
		Так, з умов Додаткової угоди вбачається, що Сторонами зокрема, було викладено у новій редакції пункт 1.1.4. Договору, а саме: «Об`єкт (Об`єкт будівництва)  житловий комплекс, який будується на земельній ділянці кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, що розташована за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5», а також пункт 1.1.5. Договору, а саме: «Земельна ділянка  частина земної поверхні військового містечка, кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, яка належить Стороні  1 на праві постійного користування та розташована за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, площа під забудову, якої буде уточнена шляхом укладання Додаткової угоди до Договору за результатами її формування та виділення в натурі».
		В позовній заяві Прокурор вважає, що укладення та виконання Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. призвело до незаконного використання земельної ділянки (будівельного майданчика) та завдало прямої матеріальної шкоди інтересам держави. Стверджує, що договір від 26.11.2016р. підлягає визнанню недійсним з підстав укладення його з порушенням положень ст. 77 Земельного кодексу України у зв`язку з фактичною зміною цільового призначення земельної ділянки з земель оборони на землі житлової та громадської забудови та порушенням процедури, встановленої Положенням про Західне управління капітального будівництва МОУ, затвердженого наказом державного секретаря МОУ від 17.06.2003р. №23, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою КМУ від 06.07.2011р. №715, без відповідного погодження та проведення конкурсу. Додатково, Прокурор зазначає, що спірний Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. було укладено без повноважень Винарського В.В. на підписання такого правочину.
		У додаткових поясненнях Прокурор вказує на те, що Додаткова угода до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, укладена 18.08.2020 року, підписана ТВО начальника Західного управління капітального будівництва МОУ Дацка Б.Я. без отримання відповідного погодження Головного управління майна та ресурсів, а також вважає, що зазначені умови додаткової угоди суперечать державним інтересам, інтересам військовослужбовців та членів їх сімей, яких держава забезпечує житлом.
		Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.
		При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
		Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За результатами аналізу умов оспорюваного Договору вбачається, що за своєю правовою природою цей Договір є договором про спільну діяльність, що підпадає під регулювання положень глави 77 ЦК України.
		Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		За змістом ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
		Підставою визнання недійсним Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р., Прокурор вважає, зокрема, те, що Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. Винарському В.В. не надано повноважень на підписання від імені Мінстрества оборони України договорів на будівництво житлових об`єктів, виконання проектно-вишукувальних робіт за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 у м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, а тому, Винарський В.В. уклав спірний договір без відповідних повноважень та без погодження цього договору з Головним КЕУ Збройних сил України.
		Проте, на думку суду, вказані доводи Прокурора є необґрунтованими та не можуть слугувати правовою підставою для визнання недійсним спірного договору з огляду на наступне.
		Як встановлено судом, при укладенні оскаржуваного Договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про ЗУКБ №23 від 17.06.2003р. в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЗУКБ Винарського В.В., який діяв згідно довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015р. за №28-ДП.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. Міністерство оборони України уповноважує тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЗУКБ Міністерства оборони України Винарського В.В. на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за не бюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222 м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул. Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.
		Проте, слід зазначити, що відсутність в Довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. повноважень у Винарського В.В. на укладення договорів про будівництво житлових комплексів, не свідчить про те, що оскаржуваний Договір ним було укладено взагалі без повноважень, оскільки як встановлено судом, відповідно до Наказу Міністра оборони України №28-ДП від 21.08.2015р. ОСОБА_2 було призначено тимчасово виконуючим обов`язки начальника ЗУКБ Міністерства оборони України. 
		Разом з цим, укладаючи спірний Договір Сторони в преамбулі Договору визначили, що останній укладається відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого Наказом № 23 від 17.06.2003р., Західне управління капітального будівництва є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності. Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також в порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Львівській, Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях (п.1).
		Основним завданням Управління є, зокрема, участь у вирішенні питань придбання та обміну житла для військовослужбовців Збройних Сил України у встановленому порядку, а також залучення коштів інвесторів у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення (далі будівництво об`єктів); пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торговельного та інших призначень; кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво; внесків або благодійних пожертвувань приватних осіб, організацій на житлове будівництво та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством України порядку (п. 6 Положення).
		Згідно п. 7 Положення, Управління відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками; вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Начальник управління, відповідно до п. 11 Положення, за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.
		З огляду на вищевикладене суд вважає, що повноваження Винарського В.В. на укладення спірного Договору передбачено п. 11 Положення про ЗУКБ, а тому не відповідає дійсності твердження Прокурора, що Винарський В.В. уклав цей Договір без відповідних повноважень, оскільки такі не були передбачені Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р.
		Щодо тверджень Прокурора про те, що Винарський В.В. уклав оскаржуваний Договір без погодження його з Головним КЕУ Збройних Сил України, то в цьому випадку суд вважає, що вчинення таких дій Винарським В.В. слід розцінювати як перевищення наданих йому повноважень, виходячи з наступного:
		На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
		Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
		З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.
		Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України постановах від 27 квітня 2016 року у справі N 6-62цс16, 12 квітня 2017 року у справі N 6-72цс17.
		Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Аналогічний висновок наведено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
		Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		Верховний Суд України у своїй постанові від 06.04.2016 року по справі № 922/796/15 зазначив, зокрема, наступне: «…. З аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Отже, якщо спірний договір не лише прийнято до виконання, а й значною мірою виконано, то відсутність у генерального директора повноважень на його укладення від імені товариства не є підставою для визнання цього договору недійсним».
		Аналізуючи умови спірного Договору, суд звертає увагу на те, що Сторони погодили, що Сторона-2 (Відповідач-2) бере на себе зобов`язання, зокрема, після введення об`єкту будівництва в експлуатацію передати Міністерству оборони України у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 10 % загальної площі квартир цього об`єкту (пп.7.1.1 Договору). Окрім цього, Сторони узгодили, що за взаємною згодою, Сторона-2 має право частково або повністю виконати взяті на себе зобов`язання з передачі квадратних метрів, належних Міністерству оборони України та ЗУКБ Міністерства оборони України, яке діє від імені Міністерства оборони України за цим Договором, шляхом передачі квартир (квадратних метрів в інших новобудовах міста Львова). Передача погоджених сторонами квадратних метрів в інших новобудовах міста Львова відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі квартир та акту зарахування, в якому сторони визначають кількість переданих квадратних метрів (п.7.4).
		На виконання пп. 7.1.1 Договору та відповідно до його п. 7.4, Відповідач-2 передав, а Міністерство оборони України прийняло однокімнатну квартиру № 19, загальною площею 47,6 кв.м, житловою площею 19,9 кв.м, загальною вартістю 492065,00 грн. у житловому будинку № 21б по вул. І. Рубчака у м. Львові. Вказана обставина підтверджується Актом №1 від 10.02.2017р. приймання-передачі квартири та відповідної документації згідно Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. посвідченого Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3558, а також Актом № 2 від 10.02.2017р. зарахування згідно Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. посвідченого Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3558.
		На підставі Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, Акту приймання-передачі будівельного майданчику від 26 листопада 2016 року, Актів № 1 та № 2 від 10 лютого 2017 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію за Міністерством оборони України квартири № 19 за адресою м. Львів, вул. Рубчака, 21б, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 90577289 від 26 червня 2017 року.
		Окрім цього, в процесі розгляду справи судом встановлено, що в подальшому самим Міністерством оборони України, як власником житлової квартири АДРЕСА_1 , вказану квартиру було використано для цілей пов`язаних із забезпеченням житлом сім`ї загиблого військовослужбовця, що вказує на те, що такими діями, Міністерство оборони прийняло до виконання та схвалило оскаржуваний Договір, а тому відсутні правові підстави для визнання цього правочину недійсним у зв`язку із перевищенням ОСОБА_2 повноважень при його укладенні.
		Разом з тим, в процесі перегляду даної справи судом, 18.08.2020 року між Міністерство оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «Енерджі Плюс Україна» було укладено Додаткову угоду до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, яку посвідчено Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за № 2305, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до умов Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року та доповнити його новими умовами, а інші умови Договору залишити без змін. 
		Суд аналізуючи практику Верховного Суду наведену в постановах від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, звертає увагу на те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦКУ). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
		У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі №910/8794/16 останній зазначив, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року був двічі схвалений Сторонами цього правочину, а саме Міністерством оборони України та ТОВ «Енерджі плюс Україна», шляхом прийняття Міністерством оборони України у власність житлової квартири, а також укладенням між Міністерством оборони України і ТОВ «Енерджі плюс Україна» Додаткової угоди до спірного Договору, а тому правові підстави для визнання оспорюваного правочину з підстав укладення його представником з перевищенням повноважень сторони на його укладення. 
		Окрім цього, Прокурором не надано жодних належних доказів того, що дії Сторін при укладенні спірного Договору свідчили про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
		Суд звертає увагу і на той факт, що Позивач у справі  Міністерство оборони України не заперечило та підтвердило факт укладення Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, а також шляхом укладення Додаткової угоди до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, фактично схвалило попередньо укладений правочин та зобов`язалось виконувати його умови і зобов`язання відповідно до погоджених умов договору.
		Суд критично оцінює твердження Прокурора про те, що Міністерство оборони України не знало про існування оскаржуваного Договору, оскільки в Листі від 13.02.2017р., який підписаний заступником Міністра оборони України, не зазначено реквізитів інвестиційної угоди на виконання котрої квартира №19 у м. Львові на вул. Рубчака, 21-б надійшла до Міністерства, а також те, що генеральним підрядником будівництва багатоквартирних житлових будинків по вул. Рубчака, 21 (вул. Стрийська, 146) у м. Львові являється ТОВ «Львівська мрія», а замовником військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, так як, саме Міністерством оборони України вчинялись дії щодо прийняття у власність квартири АДРЕСА_1 та у вищезгаданому листі згадується про те, що квартира була отримана в рамках укладеної інвестиційної угоди.
		Судом не приймаються до уваги твердження Прокурора про те, що Додаткова угода до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, укладена 18.08.2020 року, підписана ТВО начальника Західного управління капітального будівництва МОУ Дацком Б.Я. без отримання відповідного погодження Головного управління майна та ресурсів, а також покликання, що зазначені умови додаткової угоди суперечать державним інтересам, інтересам військовослужбовців та членів їх сімей, яких держава забезпечує житлом, оскільки предметом спору є Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, а доводи Прокурора гуртуються виключно на припущеннях та домислах. При цьому, на момент розгляду судом даної справи Прокурором не подано судових рішень щодо визнання такої додаткової угоди недійсною чи інших належних і допустимих доказів недійсності даного правочину.
		З приводу висновку Прокурора про недійсність оскаржуваного Договору, у зв`язку з фактичною зміною цільового призначення спірної земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови, то суд зазначає наступне.
		За змістом ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.1953р., №394 від 07.08.1964р. та №3-С від 08.02.2985р. спірну земельну ділянку у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5 було закріплено за КЕЧ Львівського району КЕУ Прикарпатського військового округу.
		Разом з тим, 01.06.1995р. Львівська міська рада народних депутатів прийняла Ухвалу №157 котрою, розглянувши клопотання квартирно-експлуатаційного управління Прикарпатського військового округу, згоду військової частини 63349 на вилучення земельних ділянок на будівництво житлових кварталів на вул. Княгині Ольги-Куликівській та на вул. Княгині Ольги - Л.Кобилиці, враховуючи рішення Львівського міськвиконкому від 03.09.92р. №474 «Про надання дозволу КЕУ ПрикВО на проектування житлових кварталів по вул. Кн.Ольги та по вул. Стрийській», акт вибору земельної ділянки та висновки постійної комісії землекористування, будівництва і архітектури, ухвалила:
		- вилучити з користування військової частини НОМЕР_2 земельні ділянки площею 4,95 га. на вул. Княгині Ольги - Л.Кобилиці та 8,19 га. на вул. Княгині Ольги - Куликівській та зарахувати їх до земель міста (п.1);
		- за рахунок земель міста надати КЕУ ПрикВО в постійне користування земельні ділянки площею 4,95 га. на вул. Княгині Ольги - Л.Кобилиці та 6,83 га. на вул. Княгині Ольги - Куликівській у м. Львові для будівництва житлових кварталів (п.2);
		- головному управлінню архітектури і містобудування виконавчого комітету виготовити проекти відводу земельних ділянок та встановити межі в натурі (п.3).
		Як встановлено судом, 26.05.1997р. КЕУ ПрикВО видано Державний акт №001518 на право постійного користування землею площею 20,58 га. для будівництва житлових кварталів на вул. Княгині Ольги - Куликівській, Княгині Ольги - Л.Кобилиці, Стрийській, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №29.
		Відповідно до ст. 2 ЗК УРСР (в редакції станом на 01.06.1995р.) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються, зокрема, на землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
		Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх (ст. 3 ЗК УРСР).
		Згідно ст.70 ЗК УРСР землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
		Водночас, за змістом ст. 63 ЗК УРСР до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. Включення земельних ділянок до межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу. Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.
		Таким чином, з наведеного вище вбачається, що спірна земельна ділянка у м. Львові, по вул. Княгині Ольги, 1-5 до 1995 року належала до земель оборони і була закріплена за КЕЧ Львівського району КЕУ Прикарпатського військового округу та перебувала в користуванні військової частини НОМЕР_2 . Разом з тим, в 1995 році за рішенням Львівської міської ради вказану ділянку було вилучено із користування військової частини та змінено її цільове призначення та категорію, а саме із земель оборони на землі житлової та громадської забудови.
		А тому не заслуговують на увагу доводи Прокурора, що підставою недійсності оскаржуваного Договору є фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Уклавши Договір, відповідачі жодним чином не змінювали цільового призначення земельної ділянки.
		Враховуючи факт наявності Ухвали Львівської міської ради №157 від 01.06.1995р., яка є була чинна на момент укладення спірного правочину та є чинною на даний час, та Державного акту на право постійного користування землею від 26.05.1997р., зазначення сторонами в п.3.1 та п.3.2 Договору, що об`єктом забудови є земельна ділянка, яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.1953р., №394 від 07.08.1964р. та №3-С від 08.02.2985р., а також те, що Сторона-1 зобов`язується забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда) з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт не тягне за собою правових наслідків для дійсності Договору.
		Покликання прокурора на матеріали інвентаризації земель Міністерства оборони України, а також дані обліку КЕВ м. Львова як на доказ того, що земельна ділянка у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5 належить до земель оборони є необґрунтованим, оскільки в силу вимог ст. 34 ГПК України вказані докази не є допустимими в даній справі. Так, відповідно до ст.2 ЗК УРСР, а також ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади (місцевого самоврядування), а не на підставі матеріалів інвентаризації чи даних обліку. Наявна у справі Ухвала Львівської міської ради №157 від 01.06.1995р. свідчить про те, що спірну земельну ділянку було вилучено з земель оборони, переведено до земель міста та надано для будівництва житлових кварталів. Тобто, станом на момент укладення спірного правочину, вказана земельна ділянка, у відповідності до ст. 38 ЗК України належала до земель житлової та громадської забудови.
		З огляду на викладене, враховуючи факт вилучення земельної ділянки із земель оборони та надання її для будівництва житлових кварталів, не заслуговують на увагу доводи прокурора, що спірну земельну ділянку відповідно до Ухвали Львівської міської ради №157 від 01.06.1995р. було надано для розміщення та діяльності КЕУ ПрикВО, а тому ця ділянка належить до земель оборони. 
		Окрім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до умов Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року із змінами і доповненнями, внесеними Додатковою угодою від 18.08.2020 року, а саме п. 1.1.5. Договору, для забудови Відповідачу-2 передано земельну ділянку  частину земної поверхні військового містечка, кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, яка належить Стороні  1 на праві постійного користування та розташована за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, площа під забудову, якої буде уточнена шляхом укладання Додаткової угоди до Договору за результатами її формування та виділення в натурі, яка за видом використання відноситься до земель для будівництва житлових кварталів.
		Щодо твердження прокурора, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, оскільки на ній знаходяться об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності Міністерства оборони України, то суд зазначає таке.
		У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012р. наявність на земельній ділянці будівель, споруд, інших об`єктів нерухомого майна державної власності свідчить лише про те, що вказана земельна ділянка перебуває в державній власності. Разом з тим, вказана обставина, з урахуванням вищевикладеного, не може слугувати доказом того, що ця земельна ділянка належить до земель оборони.
		Враховуючи те, що земельна ділянка площею 6,22 га у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5 не належить до земель оборони, безпідставними є також доводи прокурора, що підставою недійсності оскаржуваного Договору слугує та обставина, що вказаний Договір було укладено без конкурсу передбаченого Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011р.
		Так, як вбачається з п.1 Порядку, він визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони. Відтак, суд погоджується з доводами відповідача-2, що цей порядок до спірних відносин не застосовується.
		Як вбачається з матеріалів справи, ЗУКБ як структурною одиницею Міністерства оборони України, відповідно до положень Цивільного та Земельного кодексів України, Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, на виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби, Міністерства внутрішніх справ та членів їх сімей, затвердженої Постановою КМУ від 29.11.1999р. за №2161 був розроблений Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають користуванні Міністерства оборони України. Вказаний порядок затверджений наказом ЗУКБ №1-3 від 01.03.2016 р.
		На його виконання була створена конкурсна комісія, яка і проводила конкурс з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. У відповідності до Порядку організації будівництва в друкованому засобі масової інформації Галицька правда №10 від 15.10.2016р. було розміщено оголошення про організацію конкурсу з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці площею 6,22 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. Оголошенням було визначено дату і місце проведення конкурсу, а саме: 15.11.2016р., м. Львів, вул. Івана Франка, 61.
		15.11.2016р. відбувся сам конкурс, за результатами якого складено протокол засідання комісії з питання відбору виконавця будівельних робіт. Так, протоколом визначено будівельні роботи з будівництва житлового комплексу на земельній ділянці площею 6,22 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 доручити Відповідачу-2, уклавши з останнім договір про будівництво житлового комплексу.
		Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З врахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що Позивач у справі  Міністерство оборони України не заперечило та підтвердило факт укладення Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року та, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5 від 26 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3558, схвалило укладений спірний правочин, суд вважає, що відсутні підстави для визнання вищевказаного Договору недійсним, а сам Договір є чинним та підлягає виконанню Сторонами у той спосіб, який визначили Сторони цього правочину та відповідно до тих умов і зобов`язань, які в ньому вказані.
		Щодо позову ТОВ «Львівська мрія» про визнання дійсним Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016 року, суд з врахуванням поданої ТОВ «Львівська мрія» заяви (вих. № 14/09/2020 від 14.09.2020 року) та виходячи з положень п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вважає за можливе задоволити таку заяву та залишити без розгляду позовну заяву ТОВ «Львівська мрія» про визнання дійсним Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016 року у даній справі.
		В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20,73,74,75,76, 79,123,129, п.5 ч.1 ст.226, 232, 233, 236, 237,238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Заступника військового прокурора Західного регіону України (перейменовано у «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону») в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача 1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України , до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна», за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору ТзОВ «Львівська мрія» про визнання недійсним договору залишити без задоволення.
		2. Позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору у справі №914/1075/17 ТзОВ «Львівська мрія» про визнання договору дійсним залишити без розгляду. 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.10.2020
		 
		Суддя Н.Є. Березяк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...