Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1513/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2020. Зареєстровано: 02.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/59700/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 522/1513/18
		адміністративне провадження № К/9901/59700/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Тацій Л.В., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №522/1513/18
		за позовом Громадської організації «Автостоянка «Волна» до Одеської міської ради, третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито 
		за касаційною скаргою  Громадської організації «Автостоянка «Волна» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Самойлюк Г.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.)
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У січні 2018 року Громадська організація «Автостоянка «Волна» звернулась до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, в якому просила визнати противоправним та нечинним рішення Одеської міської ради №2290-VII від 26.07.2017 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі.
		2. Позовна заява мотивована тим, що спірним рішенням відповідач протиправно та без законних на те підстав відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м. Одесі на підставі набувальної давності.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
		4. Рішення судів мотивовані тим, що чинним законодавством України не передбачено підстав для передачі земельної ділянки у власність або у користування юридичних осіб на підставі набувальної давності. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Громадська організація «Автостоянка «Волна»  звернулася до  Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення яким позовні вимоги ГО «Автостоянка «Волна» задовольнити у повному обсязі.
		6. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не відклав розгляд справи за заявою позивача, чим допустив порушення прав та інтересів ГО «Автостоянка «Волна», позбавивши кваліфікованого правового захисту в суді під час слухання справи.
		Касатор зазначає, що відповідач всупереч ст.ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» направив звернення ГО "Автостоянка "Волна" від 14.02.2017 року про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування для розгляду та надання відповіді до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та порушив встановлені законом строки розгляду вказаного звернення. 
		Заявник також звертає увагу, що ГО «Автостоянка «Волна» 14 лютого 2017 року зверталась до Одеської міської ради з клопотанням про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю), а відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
		Касатор не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість передачі у власність земельні ділянки юридичним особам за правом набувальної давності.
		7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О.   П. ухвалою від 25 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		8. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача  Анцупової Т.О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №522/1513/18. 
		9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
		10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		11. 16.09.2016 року голова правління громадської організації «Автостоянка «Волна» звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою про передачу земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності, в якій просив, з метою організації автомобільних місць і гаражів для автомобілів, що належать членам ГО «Автостоянка «Волна»», прийняти рішення про надання дозволу (згоди) громадській організації «Автостоянка «Волна»» на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок на якій розташована ГО «Автостоянка «Волна»:
		- площею 0,05 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б;
		- площею 0,0768 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 58 ;
		- площею 0,1 га, за адресою: м. Одеса, вул. 2-а Лінія, 1-а;
		- площею 0,0889 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 62;
		- площею 0,0563 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 64 .
		12. Департамент комунальної власності Одеської міської ради своїм листом від 12.10.2016 року (вих. №01-18/1545-09-02) повідомив заявника, що підстави для набуття права за давністю користування (набувальна давність) відповідно до ст.119 ЗК України відсутні, оскільки правом набуття земельних ділянок за набувальною давністю наділені виключно громадяни, тоді як ГО «Автостоянка «Волна»» є юридичною особою.
		13. 14.02.2017 року голова правління ГО «Автостоянка «Волна»» звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю), в якій, посилаючись на приписи п. «а» ч.3 ст.ст.116, 118, 119, 122 ЗК України, просив прийняти рішення, відповідно до якого передати у власність громадській організації «Автостоянка «Волна»» земельні ділянки: площею 0,0500 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б ; площею 0,0768 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 58; площею 0,1000 га, за адресою: м. Одеса, вул. 2-а Лінія, 1-а; площею 0,0889 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 62; площею 0,0563 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 64.
		14. Одеська міська рада своїм рішенням №2290-VII від 26.07.2017 року відмовила ГО «Автостоянка «Волна»» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок за адресами: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б, вул. Керченська, 58, 62, 64, вул. 2-а Лінія, 1-а.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		17.          8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		18. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
		20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне. 
		21. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до змісту ст.ст.1, 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.
		Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
		22. Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, позивачем оскаржується рішення Одеської міської ради №2290-VII від 26.07.2017 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.02.2017 року голова правління ГО «Автостоянка «Волна»» звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю).
		У вказаному клопотанні, посилаючись на приписи п. «а» ч.3 ст.ст.116, 118, 119, 122 ЗК України, просив прийняти рішення про передачу у власність громадській організації «Автостоянка «Волна»» зазначені у даному клопотанні земельні ділянки.
		23. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Зі змісту вимог статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
		а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
		б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
		в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
		Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		Аналіз змісту статті 116 ЗК України дає підстави для висновку, що отримати безоплатно у власність земельну ділянку можуть громадяни за наявності умов, передбачених частиною 3 цієї статті. Натомість, юридичні особи мають право отримати земельні ділянки у користування за рішенням  органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
		24. У касаційній скарзі заявник наголошує, що має право на отримання бажаних земельних ділянок у власність на підставі ч.1 ст.344 ЦК України та статті 119 ЗК України (за правом набувальної давності).
		Так, за приписами ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом 5 (п`яти) років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
		Статтею 119 ЗК України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Як вбачається зі змісту вказаних норм, стаття 344 Цивільного кодексу України містить загальні приписи щодо можливості отримання у власність нерухомого майна за набувальною давністю. Водночас, норма даної статті в частині, що стосується земельних ділянок, носить відсилочний характер та вказує на необхідність звернутися до спеціального закону, який регулює дане питання.
		Спеціальним законом, який встановлює порядок передачі земельних ділянок у власність та користування є Земельний кодекс України, стаття 119 ЗК України якого передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності лише щодо громадян. 
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач вже раніше звертався до господарського суду з вимогами про визнання за ГО «Автостоянка «Волна»» права власності за набувальною давністю на земельні ділянки, які знаходяться у складі земельної ділянки площею 11 198 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кишинівська, 2а , а саме - на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б ; земельну ділянку загальною площею 0, 0768 га за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 58; земельну ділянку загальною площею 0, 1000 га за адресою: м. Одеса, вул. 2 Лінія, 1-а ; земельну ділянку загальною площею 0, 0889 га за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 62; земельну ділянку загальною площею 0, 0563 га за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 64, на яких розташовані автостоянки "Волна".
		Однак, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року у справі №916/4251/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №916/4251/15 в задоволенні касаційної скарги ГО «Автостоянка «Волна» також відмовлено.
		При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо існування встановленого спеціальним законодавством загального порядку оформлення права власності на земельні ділянки (ст.ст.116,118,119 ЗКУ), який не може бути змінений рішенням суду з цього питання.
		Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для передачі позивачу земельних ділянок у власність за набувальною давністю.
		Стосовно  доводів касатора про те, що ГО «Автостоянка «Волна» зверталась до Одеської міської ради із клопотанням про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю), а відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.
		Нормами ЗК України встановлений порядок вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам.
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється нормами статті 118 ЗК України. Що стосується юридичних осіб, то Земельним кодексом України (стаття 123) визначено порядок надання їм земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
		При цьому, первинним етапом у процесі набуття земельної ділянки у власність/користування є звернення до уповноваженого органу, визначеного у статті 122 ЗК України, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою бажаної земельної ділянки.
		Згідно з нормами ст. 118 та 123 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. 
		Як вбачається зі встановлених по справі обставин, позивач 16.09.2016 року звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою, в якій просив прийняти рішення про надання дозволу (згоди) громадській організації «Автостоянка «Волна»» на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок на якій розташована ГО «Автостоянка «Волна». 
		Проте, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було відмовлено у наданні такого дозволу.
		Вказана обставина спростовує твердження касатора про те, що він не звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою бажаних земельних ділянок.
		В подальшому 14.02.2017 року позивач звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання земельних ділянок у власність земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю).
		З огляду на те, що у відповідача в силу вимог статті 119 ЗК України відсутні правові підстави для передачі позивачу земельних ділянок за набувальною давністю, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що рішення Одеської міської ради №2290-VII від 26.07.2017 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі є правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.
		25. Стосовно доводів касатора про те, що апеляційний суд не відклав розгляд справи за заявою позивача, чим допустив порушення прав та інтересів ГО «Автостоянка «Волна», позбавивши кваліфікованого правового захисту в суді під час слухання справи, Суд зазначає таке. 
		Як зазначає позивач у своїй касаційній скарзі, у день судового засідання 11 липня 2018 року до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що уповноважений представник ГО «Автостоянка «Волна» не може брати участь у розгляді справи, оскільки не являється адвокатом згідно змін до діючого законодавства України. Захист стажування та видача йому свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю відбудеться лише 18 липня 2018 року. На цій підставі голова правління ГО «Автостоянка «Волна» просив відкласти слухання по справі на іншу дату після 18 липня 2018 року. 
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції наведені позивачем обставини визнав неповажними та розглянув справу по суті.
		Колегія суддів Верховного Суду не вбачає у таких діях порушення норм процесуального права, оскільки позивач про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлений, проте не забезпечив явку уповноваженого представника. Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23 квітня 2018 року вбачається, що у суді першої інстанції інтереси позивача представляв Кравець С.Ю., який був представником за довіреністю.
		Відтак, доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції обмежив його право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, є необґрунтованими т а такими, що спростовуються встановленими по справі обставинами. 
		26. Решта доводів касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та спрямовані здебільшого на переоцінку доказів і встановлених по справі обставин, що, в  силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції. 
		27. Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
		28. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		29. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		30. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		31. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
		 
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу Громадської організації «Автостоянка «Волна» - залишити без задоволення.
		2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року по справі №522/1513/18 - залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                   Т.Г.Стрелець          
		Судді                                                                       А.Ю. Бучик
		                                                                      Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...