Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 166/1199/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2020. Зареєстровано: 02.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 25.09.2020
Номер судового провадження: 11-кп/802/132/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030000000282

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 166/1199/18  Провадження № 11-кп/802/132/20 Головуючий у 1 інстанції:  ОСОБА_1  Категорія: ч.1 ст. 368 КК України Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 вересня 2020 року                                 місто Луцьк
		 
		   Волинський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 , 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю секретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_7 ,
		захисника  ОСОБА_8 , 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріаликримінального провадженняза апеляційноюскаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12018030000000282 щодо ОСОБА_7 , 
		В С Т А Н О В И В:
		Даним вироком  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Дорогиничі Локачинського району Волинської області, жительку АДРЕСА_1 , з вищою освітою, заміжню, в.о. директора комунального підприємства Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, раніше не судиму,
		визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		В порядку ст.100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.
		 
		Згідно з обвинувальним актом  ОСОБА_7  обвинувачується у тому, що вона, працюючи на посаді головного лікаря комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги в Ратнівському районі Волинської області, будучи службовою особою, одержала неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, а так само прохання надати таку вигоду для себе, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за таких обставин.
		Так, 25 червня 2018 року у АДРЕСА_2 , у службовому кабінеті приміщення комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги фізична особа - підприємець ОСОБА_9 звернувся до головного лікаря ОСОБА_7 з приводу надання йому дозволу на проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля в приміщеннях сільських фельдшерсько-акушерських пунктів структурних підрозділів комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, розташованих на території Ратнівського району Волинської області, на що ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_9 , що вона готова надати такий дозвіл, за умови надання їй грошових коштів у розмірі 10000 гривень, тобто заявила прохання про надання їй неправомірної вигоди.
		05 липня 2018 року ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , зателефонувала на мобільний телефон до завідуючої фельдшерсько-акушерським пунктом с. Броди Ратнівського району Волинської області ОСОБА_10 та дала їй усну вказівку тимчасово не допускати ОСОБА_9 до проведення діагностичного обстеження громадян у фельдшерсько-акушерському пункті, у зв`язку з відсутністю в останнього відповідної ліцензії на проведення діагностики.
		Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх повноважень, створила умови, за яких ОСОБА_9 змушений був погодитися з її проханням про надання грошових коштів у сумі 10000 гривень в якості неправомірної вигоди, з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх законних інтересів займатися наданням медичних послуг громадянам.
		Після обіду в цей же день ОСОБА_7 , маючи запевнення ОСОБА_9 про надання їй неправомірної вигоди, під час телефонної розмови з завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом с. Броди Ратнівського району Волинської області ОСОБА_10 дала останній усну вказівку щодо допуску ОСОБА_9 до проведення діагностичного обстеження громадян.
		10 липня 2018 року близько 11 год. під час зустрічі у смт. Ратне, на вул. Газіна, 64, Ратнівського району Волинської області, у службовому кабінеті головного лікаря приміщення комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_7 отримала від фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 6000 гривень як завдаток до раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 10000 гривень за надання письмового дозволу № 685/03-0418 від 10 липня 2018 року на проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля в підпорядкованих комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги в приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів Ратнівського району Волинської області.
		Письмовий дозвіл № 685/03-0418 від 10 липня 2018 року ОСОБА_7 засвідчила своїм підписом як головний лікар  голова комісії з реорганізації комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги та круглою печаткою комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги.
		Отимані грошові кошти неправомірної вигоди у розмірі 6000 гривень, які ОСОБА_9 поклав на робочий стіл ОСОБА_7 , остання заховала, прикрила зверху журналом реєстрації амбулаторних звернень, а згодом вони були виявлені працівниками поліції.
		Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, а так само прохання надати таку вигоду для себе, дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
		Не погоджуючись з вироком суду, прокурор оскаржує його з мотивів неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що ОСОБА_7 була службовою особою, наліденою організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, яка, використовуючи своє службове становище, створила умови, за яких ОСОБА_9 змушений був погодитися з її проханням про надання грошових коштів у сумі 10000 гривень в якості неправомірної вигоди, з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх законних інтересів займатися наданням медичних послуг громадянам. Стверджує, що після отримання коштів від ОСОБА_9 ОСОБА_7 лише з формальних підстав запитала першого про оформлення вказаних коштів через бухгалтерію, хоча як керівник установи наперед була обізнана про те, що благодійна каса в очолюваному нею комунальному підприємстві відсутня, а готівкові надходження від фізичних та юридичних осіб не приймаються. Посилається на те, що місцевим судом не надано належної правової оцінки показанням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Натомість судом першої інстанції однобічно надано оцінку показанням ОСОБА_7 , які не узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що у вироку не наведено жодного конкретного факту вчинення правоохоронцями провокативних дій щодо ОСОБА_7 . Крім того, вважає, що судом всупереч вимогам ст.290 КПК України використано інтернет-публікації про участь ОСОБА_20 в інших кримінальних провадженнях та копії документів КП «Ківерцівський районний центр медико-санітарної допомоги», які не відкривалися прокурору стороною захисту. З огляду на наведене, просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, та призначити ій покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки. Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертизи хімічних речовин та дослідити у суді апеляційної інстанції докази.
		Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію у повному обсязі, просив її задовольнити та скасувати рішення місцевого суду і ухвалити обвинувальний вирок, обвинувачену та її захисника, які апеляційну скаргу заперечили та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Відповідно до приписів ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
		Згідно зі вимогами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Положення ч.1ст.373КПК Українирегламентують,що виправдувальнийвирок ухвалюєтьсяу разі,якщо недоведено,що:  1)вчинено кримінальнеправопорушення,в якомуобвинувачується особа;  2)кримінальне правопорушеннявчинене обвинуваченим;  3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Згідно зі ст.94 КПК України слідчий, прокурор, суд повинні оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ при цьому не має наперед встановленої сили.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, дотримуючись вказаних вимог закону, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі представлені обвинуваченням докази на підтвердження винуватості  ОСОБА_7 та надав їм належну правову оцінку.
		Так,обвинуваченаяк всуді першої,так іапеляційної інстанцій вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та пояснила суду, що вона неправомірну вигоду в червні-липні 2018 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 за надання нею письмового дозволу на проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля в підпорядкованих комунальному підприємству Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів Ратнівського району Волинської області не просила і не отримувала. 
		ОСОБА_7 показала, що в кінці робочого дня у червні 2018 року до неї на прийом прийшов громадянин з проханням дозволити йому проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля у підпорядкованих комунальному закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів Ратнівського району Волинської області, на що вона повідомила йому, що це можливо за наявності відповідних підтверджуючих документів на зайняття медичною діагностикою. 
		На початку липня 2018 року з повідомлень фельдшерсько-акушерських пунктів їй стало відомо, що фізична особа-підприємець у них проводить комп`ютерну діагностику організму людини за методом Фолля. У зв`язку із самочинним проведденям такої діагностики, без надання і перевірки відповідних підтверджуючих документів, завідуючим фельдшерсько-акушерських пунктів було дано вказівку ОСОБА_7 про заборону проведення в приміщеннях ФАПів цих обстежень.
		Коли ОСОБА_9 надав підтверджуючі документи на проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля, вона дала дозвіл на проведення комп`ютерної діагностики.
		Вранці 10 липня 2018 року у службовому кабінеті головного лікаря ОСОБА_9 передав їй 6000 гривень в якості благодійної допомоги комунальному підприємству Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги. Він поклав гроші на робочий стіл та вийшов із кабінету. Гроші мали бути оприбутковані в бухгалтерії як благодійна допомога комунальному підприємству Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, однак ОСОБА_7 не встигла це зробити, давши вказівку працівникам бухгалтерії про оприбуткування грошей наданої ОСОБА_9 благодійної допомоги, оскільки після виходу ОСОБА_9 з кабінету вона відразу ж була затримана працівниками поліції.
		З огляду на наведене, вважає, що правоохоронні органи використали ОСОБА_9 та дискредитували її, підбурювавши до отримання неправомірної вигоди. 
		Орган досудового розслідування обґрунтовує винуватість ОСОБА_7 такими доказами: протоколом заяви ОСОБА_9 від 03 липня 2018 року про вимагання головним лікарем комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги в Ратнівському районі Волинської області ОСОБА_7 25 червня 2018 року в нього неправомірної вигоди у розмірі 10000 грн. за надання йому дозволу на проведення комп`ютерної діагностики організму людини по методу Фолля в підпорядкованих комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів Ратнівського району Волинської області; протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів банкнот номіналом по 200 грн. та вручення їх ОСОБА_9 10 липня 2018 року в сумі 6000 грн. для передачі головному лікарю комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди; протоколом огляду місця події від 10 липня 2018 року, відповідно якого в приміщенні комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги за адресою: смт. Ратне вул. Газіна, 64 Ратнівського району Волинської області, в кабінеті головного лікаря ОСОБА_7 на столі під документами були виявлені і вилучені оброблені спеціальною речовиною тридцять грошових банкнот по 200 грн., серійні номера яких співпадають з номерами банкнот зазначених в протоколі огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів банкнот номіналом по 200 грн., що були вручені ОСОБА_9 10 липня 2018 року в сумі 6000 грн.; змістом відео SD  карти інвентарний №625 НТ.; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що він наприкінці червня 2018 року звернувся до головного лікаря комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_7 з проханням надати йому дозвіл на проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля в підпорядкованих комунальному закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів в Ратнівському районі Волинської області, на що ОСОБА_7 погодилась дати дозвіл на проведення комп`ютерної діагностики за умови, якщо він за це заплатить їй 10000 грн.
		Однак, на думку суду апеляційної інстанції, вищезазначені докази отримані з порушенням вимог закону, тому підставно визнані судом першої інстанції недопустимими.
		Зокрема, допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_9 підтвердив, що медичної освіти не має та не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що стверджується журналом судового засідання від 01.08.2019 (а.к.п.233-238, Т.1) та робочою копією фонограми (№ диска 20190801-100238, час: 25:56).
		Вказаний свідок також підтвердив, що приїздив до інших головних лікарів у Ківерцівську, Іваничівську, Локачинську, Старовижівську та Любомльську районні лікарні (журнал судового засідання від 01.08.2019 (а.к.п.233-238, Т.1) та робоча копія фонограми (№ диска 20190801-100238, час: 31:12)).
		Вказані обставини підтвердив і допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_11  головний лікар КП «Ківерцівський районний центр медико-санітарної допомоги», який підтвердив, що до нього приїжджав ОСОБА_21 та просив надати йому дозвіл на проведення діагностики в приміщеннях сільських фельдшерсько-акушерських пунктах ківерцівського району, при цьому підбурював його до отримання неправомірної вигоди.
		Крім того, на запитання захисника, в якій саме формі ОСОБА_7 вимагала у нього конкретну суму у 10000 гривень, ОСОБА_9 відповів, що не може сказати, не пам`ятає ((журнал судового засідання від 01.08.2019 (а.к.п.233-238, Т.1) та робоча копія фонограми (№ диска 20190801-100238, час: 41:02)).
		У відповідь на запитання сторони захисту про дату вручення ОСОБА_9 помічених коштів, оскільки до обвинуваченої він приходив 09.07.2018, цілий день прочекавши біля кабінету, а згідно з протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів, кошти були вручені йому 10.07.2018, на що ОСОБА_9 сказав, що не пам`ятає ((журнал судового засідання від 01.08.2019 (а.к.п.233-238, Т.1) та робоча копія фонограми (№ диска 20190801-100238, час: 55:30)). А потім у своїх показаннях ствердив що вручення йому вказаних коштів відбулося за день до 10.07.2018, тобто 09.07.2018 ((журнал судового засідання від 01.08.2019 (а.к.п.233-238, Т.1) та робоча копія фонограми (№ диска 20190801-100238, час: 58:21)).
		Тобто при апеляційному розгляді кримінального провадження встановлено цілу низку розбіжностей та суперечностей у показаннях свідка ОСОБА_9 , що дає обґрунтовані підстави сприймати їх критично.
		Допитана у місцевому суді свідок ОСОБА_19 , яка була залучена у якості понятої при огляді, ідентифікації та поміченні грошових коштів (протокол від 10.07.2018) (а.к.п.13-24, Т.2), пояснила, що при ній грошові купюри, зазначені у протоколі (а.к.п.15-24, Т.2), не ксерилися і не копіювалися, що стверджується журналом судового засідання від 17.09.2019 (а.к.п.195-198, Т.2) та робочою копією фонограми (№ диска 20190917-153152, час: 20:19).
		На запитання сторони захисту та суду щодо ідентифікації її підписів на протоколі огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 10.07.2018 (а.к.п.13-24, Т.2), ознайомившись у судовому засіданні із вказаним протоколом, свідок ОСОБА_19 відповіла, що з а.к.п.13 до а.к.п.14 протокол скріплений її підписом, а починаючи з а.к.п.15 до а.к.п.24 підпис їй не належить ((журнал судового засідання від 17.09.2019 (а.к.п.195-198, Т.2), № диска 20190917-153152, час: 28:57)).
		Проаналізувавши отримані показання свідків, апеляційний суд доходить висновку, що посилання сторони обвинувачення у своїй апеляційній скарзі на те, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, є голослівними і не підтверджуються матеріалами провадження, а тому не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.
		Так само не свідчать про доведеність винуватості обвинуваченої  ОСОБА_7 й інші досліджені судом письмові докази.
		Зокрема, під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що згідно з протоколом освідування від 10.07.2018, під час освічення спеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світлом правої та лівої рук ОСОБА_7 , жодного світіння виявлено не було (а.к.п.27-28, Т.2), що свідчить про те, що обвинувачена не брала у руки надані ОСОБА_9 кошти.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.
		Проаналізувавши докази, досліджені судом першої інстанції, а саме показання обвинуваченої та свідків, матеріали кримінального провадження, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що стороною обвинувачення не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 умислу і корисливого мотиву на вчинення інкримінованого їй злочину.
		Під час апеляційного розгляду провадження суду прокурором було надано копію постанови слідчого Першого слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_22 від 21.07.2020 про закриття кримінального провадження.
		Із вказаної постанови вбачається, що 12.12.2019 прокуратурою Волинської області до ЄРДР були внесені відомості № 42019030000000110 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.370 КК України, а саме за фактом можливого підбурення працівниками правоохоронного органу ОСОБА_9 до дачі неправомірної вигоди ОСОБА_7 . Однак вказане кримінальне провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю у діянні складу крмінального правопорушення.
		Згідно зі змістом постанови у вказаному кримінальному провадженні у якості свідків були допитані прокурор прокуратури Волинскої області ОСОБА_6 , начальник відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_23 , ст. оперуповноважений УСР у Волинській області ОСОБА_17 , ст. оперуповноважений УСР у Чернівецькій області ОСОБА_24 та сам ОСОБА_9 , показання яких лягли в основу обгрунтування постанови слідчого про закриття кримінального провадження. 
		Проте слідчим не було перевірено фактів приїзду ОСОБА_9 до інших головних лікарів у Ківерцівську, Іваничівську, Локачинську, Старовижівську та Любомльську районні лікарні Волинської області, та не допитано вказаних осіб, хоча у своїх показаннях у місцевому суді перший не заперечував вказаного факту ((журнал судового засідання від 01.08.2019 (а.к.п.233-238, Т.1) та робоча копія фонограми (№ диска 20190801-100238, час: 31:12)).
		Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що копія вказаного процесуального рішення слідчого не була надіслана стороні захисту, натомість обвинувачена та її захисник ознайомилися із копією постанови під час апеляційного розгляду провадження.
		Положеннями ст.17 КПК України та ст.62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв`язку з чим суд зобов`язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Верховний Суд України у своїй постанові від 21 січня 2016 року у справі № 5-124кс15 зазначив, що таку ознаку, як вимагання хабара, може бути поставлено за провину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією з основних і обов`язкових ознак вимагання. На відміну від цього,у разі якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається.
		На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції правильно встановлено, що звернення ОСОБА_9 до ОСОБА_7 з приводу надання йому дозволу на проведення комп`ютерної діагностики організму людини за методом Фолля в приміщеннях сільських фельдшерсько-акушерських пунктів структурних підрозділів комунального закладу Ратнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, і подальше його звернення із повідомленням до правоохоронного органу про вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, мали провокативний характер, оскільки за підтримки правоохоронних органів ОСОБА_9 впливав на обвинувачену шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов.
		За практикою ЄСПЛ вважається підбурюванням з боку правоохоронних органів та осіб, які діють за їх вказівками, до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення ЄСПЛ «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, «Носко і Нефедов проти Росії» від 30 жовтня 2014 року). 
		Згідно зі змістом рішення ЄСПЛ у справі «Таранекс проти Латвії» від 02.12.2015 визначення підбурювання, яке дав Суд раніше передбачає, що підбурювання поліції відбувається тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності за принципом пасивного характеру, але надають такий вплив на суб`єкта, що підбурює його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було б вчинене, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування.
		При цьому, на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Однак, в суді першої та апеляційної інстанцій прокурор не надав жодних переконливих фактичних даних щодо винуватості ОСОБА_7 . Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів отриманих за допомогою провокації.
		Отже, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги відсутність належних і допустимих доказів, які доводили б вину  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано виправдав її на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за відсутністю в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.
		Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
		Законних підставдля скасуваннявиправдувального вирокущодо  ОСОБА_7 та задоволення апеляційної скарги прокурора, з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6  залишити беззадоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12018030000000282 щодо  ОСОБА_7   без змін.
		Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий  
		                 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...