Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5971/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2020. Зареєстровано: 02.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021 (частково)
Результат оскарження 11.02.2021 Апеляційний суд Львівської області: скасовано вирок частково з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/466/21/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015140000000126

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/5971/15-к
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		«01» жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова 
		в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 
		 при секретарі ОСОБА_2 
		з участю: прокурора ОСОБА_3 
		 обвинуваченого ОСОБА_4 
		 захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015140000000126 від 11 червня 2015 року, про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи-начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської ВК № 30 ДПтСУ у Львівській області, проживаючого за адресою  АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		ОСОБА_4 , згідно з обвинувального акту складеного слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_6 та затвердженого прокурором ОСОБА_3 від 27.07.2015 року, обвинувачується у тому, що ОСОБА_4 , працюючи у відповідності до наказу № 58 (ос) від 30.07.2012 року на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботиначальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії № 30 Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, маючи спеціальне звання «капітана внутрішньої служби», будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, в обов`язки якої входить виконання функцій представника влади, з використанням наданої йому влади та службового становища зобов`язаний керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законами України, актами президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно правовими актами ДПТтСУ та управління, а також згідно посадової інструкції, яка затверджена 02.01.2015 року начальником Личаківської виправної колонії УДПтС України у Львівській області (№ 30) уповноваженим на організацію діяльності соціально-виховної та психологічної служби колонії щодо ефективного використання визначених законом засобів виправлення засуджених та форм соціально-виховної та психологічної роботи; забезпечувати захист прав та інтересів засуджених, втілення міжнародних стандартів поводження з особами, позбавлення волі; розробляти та забезпечувати реалізацію організаційно-практичних засобів щодо удосконалення соціально-виховної та психологічної роботи зі спецконтингентом, при цьому приділяти увагу питанню профілактики та зниження правопорушень, конфліктних ситуацій серед засуджених, забезпечення ефективного використання передбачених законом заходів заохочення та стягнення, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання грошових коштів, впродовж червня 2015 року створював умови для вимагання та одержання від ОСОБА_7 за сприяння у вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженого ОСОБА_8 .
		Так, ОСОБА_4 , перебуваючи при виконанні службових обов`язків 09.06.2015 року, з метою незаконного збагачення, висунув вимогу засудженому ОСОБА_8 про необхідність передати йому неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США, за сприяння у вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання на більш м`яке.
		Будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам , з метою реалізації своїх законних прав, як засудженого ОСОБА_8 9.06.2015 року та 10.06.2015 року звернувся до свого родича ОСОБА_7 щодо організації зустрічі останнього з ОСОБА_4 , з метою обговорення питання щодо сприяння в заміні невідбутої частини покарання на більш м`яке та умов передачі неправомірної вигоди на вимогу останньому в сумі 1000 доларів США.
		З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, 10.06.2015 року ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Личаківської виправної колонії № 30 УДПсУ у Львівській області, за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 156, повторно висловив вимогу ОСОБА_7 про необхідність передачі йому, за сприяння у вирішенні питання щодо заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженому ОСОБА_8 , неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, на що ОСОБА_7 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди зашкодить законним правам та інтересам його родичу ОСОБА_8 , погодився на такі вимоги.
		Виконуючи зазначені вище незаконні вимоги ОСОБА_4 , 12.06.2015 року близько 16.20 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Личаківської виправної колонії № 30 УДПсУ у Львівській області, за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 156, діючи за вказівками останнього, передав, а ОСОБА_4 одержав в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 1000 доларів США за сприяння у вирішенні питання щодо заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженому ОСОБА_8 , що становило, станом на 12.06.2015 року, згідно курсу НБУ-21020 грн.
		У подальшому, 12.06.2015 року о 16 год. 27 хв. ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні Личаківської виправної колонії № 30 УДПсУ у Львівській області, за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 156 після передачі ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США за сприяння в заміні невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженому ОСОБА_8 , затриманий працівниками СП БКОЗ УСБУ у Львівській області та прокуратури Львівської області, а предмет неправомірної вигоди вилучений.
		Таким чином, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, в обов`язки якого входить виконання функцій представника влади, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення, чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, що поєднано з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив злочин, передбачений ст.368 ч.3 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину, у вчиненні кримінального правопорушення за врученим йому обвинувальним актом не визнав, пояснив, що будь-яких вимог ні до ОСОБА_9 ні до ОСОБА_10 не ставив. За своїми посадовими обов`язками не міг жодним чином впливати на рішення комісії. Підготував позитивну характеристику та подав її голові комісії на підпис за три тижні до засідання комісії. Як ОСОБА_10 клав гроші до шухляди стола не бачив так як був повернутий до нього спиною пішовши до виходу з кабінету.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив,що про те, що треба дати гроші ОСОБА_11 за позитивне рішення комісії, йому сказав в телефонній розмові двоюрідний брат ОСОБА_8 . До Львова приїхав 10 червня 2015 року і прийшов до ВК№30, переговорив з ОСОБА_11 . Останній сказав, що комісія відбудеться 11.06.2015. З розмови зрозумів,що треба гроші. Подумав,що це не правильно і цього ж дня пішов писати заяву в прокуратуру. Заяву написав і дав згоду на співпрацю зі слідством. Слідчий сказав що йому треба привести гроші. Поїхав додому і 12.06.2015 року привіз гроші,які поклав слідчому на стіл. Він їх чимось побризкав,поклав йому гроші в сумку і сказав їхати до ОСОБА_11 . Приїхавши до ВК №30 до нього спустився ОСОБА_11 і вони разом зайшли до нього в кабінет,де від останнього дізнався, що його двоюрідний брат ОСОБА_9 комісію вже пройшов успішно 11.05.2015. ОСОБА_4 відкрив шухляду столу на запитання, куди покласти кошти, і він поклав гроші у цю шухляду. При цьому необхідну суму для передачі ОСОБА_11 йому сказав ОСОБА_9 , якому він не дуже довіряв. Особисто йому ОСОБА_4 суму не називав та передати кошти не вимагав.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , кожен окремо пояснили, що є разом із ОСОБА_4 членами комісії із застосування заходів заохочення до засуджених, ОСОБА_14  є також членом комісії,однак на комісію немає жодного впливу, оскількикомісія із застосування заходів заохочення до засуджених приймає рішення не одноособово а колективно. ОСОБА_4 із підготовки документів до комісії лише погоджує характеристику засудженого, що складає начальник відділення. Випадків не погодження характеристики засудженому ОСОБА_4 вони не пригадують.
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції свідок ОСОБА_8 пояснив, що у нього з ОСОБА_15 склалися неприязні стосунки ще з 2013 року,коли йому вперше було відмовлено в заміні частини покарання на більш м`яке так як ОСОБА_14 ще тоді вимагав від нього гроші за позитивне рішення але він не дав. Відмовлено було у зв`язку з недостатністю підстав. І коли знову прийшов час та можливість скористатися пільгою ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_11 , поговорив з ним і узгодив суму. Сказав,що ОСОБА_11 в голос не говорив,а написав суму на листочку. Подзвонив до свого брата ОСОБА_10 і сказав,що треба заплатити за позитивне рішення 1000 доларів США. Брат привіз і повинен був передати ОСОБА_4 гроші. Йому не відомо чи міг Павлусь впливати на комісію для прийняття позитивного рішення. Сама комісія відбулась дуже швидко і ОСОБА_11 його підтримав. Жодних погроз на його адресу від ОСОБА_11 , не було.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
		Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в:
		- рапорті старшого лейтенанта УСБУ у Львівській області № 14/2-1501 від 11.06.2015 року, де зазначено, що ОСОБА_4 , будучи заступником начальника із соціально-виховної та психологічної роботиЛичаківської виправної колонії № 30 УДПтСУ у Львівській області, будучи службовою особою, вимагає у родича засудженого ОСОБА_8 . ОСОБА_7 грошову винагороду у сумі 1000 доларів США за вирішення питання в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, а саме за переведення на «поселення» (заміну не відбутої частини покарання на більш м`яке);
		- рапорті слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області юриста 2-го класу ОСОБА_6 від 11.06.2015 року, де міститься аналогічна інформація; 
		- заяві ОСОБА_7 від 11.06.2015 року, в якій він просить прийняти міри до ОСОБА_4 ;
		- витязі з ЄРДР № 42015140000000126 від 11.06.2015 року, згідно з якого зазначено, що кримінальне провадження зареєстроване 11 червня 2015 року на підставі матеріалів правоохоронних органів. Згідно фабули: Працівник правоохоронного органу вимагає та планує одержати неправомірну вигоду;
		- протоколі ідентифікації та помічення грошових коштів від 12.06.2015 року, згідно якого були помічені спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1»та ідентифіковані грошові кошти в розмірі 1000 доларів США
		Купюри мають наступні серії та номера:
		1. купюра номіналом 100 (сто) доларів США HK 07717275 C
		2. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАDE 56406891 A
		3. купюра номіналом 100 (сто) доларів США HL 02794997 E
		4. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKB 59332977 I
		5. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKB 51499289 J
		6. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАHC 55493705 A
		7. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАHL 81911002 F
		8. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАDB 27467148 A
		9. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKB 10161196 J
		10. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKK 16445034 C;
		- ухвалі про проведення обшуку від 12.06.2015 року якою надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях Личаківської виправної колонії № 30 та особистого обшуку ОСОБА_4 ;
		- протоколі обшуку від 12.06.2015 року, відповідно до якого у верхньому ящику письмового столу службового кабінету ОСОБА_4 вилучено кошти в сумі 1000 доларів США, номінали та номера купюр яких співпадають із номіналом та номерами купюр зазначених в протоколі ідентифікації та помічення грошових коштів від 12.06.2015 року;
		- витязі з наказу начальника управління державної пенітанціарної служби України у Львівській області № 58 (ос) від 30 липня 2012 року про призначення ОСОБА_4 на посаду заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботиначальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області(№ 30) з 1 серпня 2012 року;
		- довідці Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 10/30-5/2928 від 12.06.2015 року про те, що Павлусь не перебуває у відпустці чи лікарняному станом на 12.06.2015 року;
		- службовій характеристиці ОСОБА_4 , де він характеризується позитивно;
		- посадовій інструкції заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботиначальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області (№ 30);
		- копії особової справи засудженого ОСОБА_8 , де зазначено, що ОСОБА_8 протягом відбування покарання мав ряд заохочень, стягнень не мав, характеризується позитивно;
		- характеризуючих матеріалах на ОСОБА_4 , де зазначено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений та виховує трьох неповнолітніх дітей;
		- висновку криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин № 2238 відповідно до якої надані купюри були оброблені спеціальною хімічною речовиною, яка має спільну родову належність із спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1»;
		- висновку криміналістичної експертизи з дослідження реквізитів документів №2270 відповідно до якої надані на експертизу банкноти є банкнотами USD, які виготовлені і випущені в обіг Федеральною Резервною Службою США;
		- копії клопотання та виписці з протоколу № 11 засідання комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким на засудженого ОСОБА_8 (доповідач комісії ОСОБА_16 ), яким ОСОБА_8 рекомендовано клопотати на подання матеріалів до суду на застосування ст..82 КК України одноголосно; 
		- копії позитивної характеристики засудженого ОСОБА_8 підписаною начальником відділення № 7 Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_16 02.06.2015 року, узгодженої з ОСОБА_4 02.06.2015 року та затвердженою начальником установи ОСОБА_17 11.06.2015 року;
		- копії довідки про заохочення засудженого ОСОБА_8 , відповідно до якої до останнього стягнення не застосовувались з 2012 року, має ряд заохочень підписаної начальником відділення № 7 Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_16 ;
		- копії опитувального листа, щодо можливості застосування до засудженого ОСОБА_8 ст. 82 КК України з підписами ряду посадових осіб установи, де не передбачений підпис ОСОБА_4 ;
		- копії наказу начальника Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 166від 25.05.2015 року про затвердження складу адміністративної комісії Личаківської комісії № 30 щодо застосування до засуджених пільгових заохочувальний норм до складу якої входить ОСОБА_4 , як член комісії;
		- копії наказу начальника Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 191 від 12.06.2015 року про затвердження складу застосування заходів заохочення до засуджених Личаківської комісії № 30 до складу якої входить ОСОБА_4 , як заступник голови комісії;
		- копії наказу начальника Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 46 від 23.01.2015 року про затвердження складу застосування заходів заохочення до засуджених Личаківської комісії № 30, до складу якої входить ОСОБА_4 , як заступник голови комісії;
		- копії журналу особистого прийому громадян Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30), відповідно до якого громадянин ОСОБА_7 був на прийомі у ОСОБА_4 ;
		- копії висновку службового розслідування по факту затримання ОСОБА_4 , яким не прийнято рішення щодо ОСОБА_4 до вирішення справи по суті;
		- постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 12.06.2012 року № 21-2/1055.
		- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню від 18 червня 2015 року, відповідно до якого між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відбулась розмова, в якій ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що його родич вже пройшов комісію;
		- протоколі за результатами проведення негласних розшукових заходів № 62/14/2-2514 та № 62/14/2-2515 від 30.09.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 веде телефонні розмови з начальником установи ОСОБА_17 на службові теми, з невстановленими особами та з ОСОБА_7 , де повідомляє останнього, що наступного дня відбудеться комісія.
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. 
		Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_8 , оскільки такі покази неможливо перевірити у взаємозв`язку з іншими доказами. А покази ОСОБА_18 , щодо вимагання ОСОБА_4 неправомірної вигоди ґрунтуються на показах з чужих слів тобто зі слів ОСОБА_8 , які містять між собою розбіжності.
		Оскільки свідок ОСОБА_18 стверджує, що ОСОБА_4 не вимагав у нього коштів і не називав необхідної суми, а також отримав неправомірну вигоду вже після висновку комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_8 суд вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутня така кваліфікуюча ознака ч.3 ст.368 КК України, як вимагання.
		Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Проаналізувавши диспозицію ст. 368 КК України, можна зробити такі висновки, що обвинувачений який скористався своїм службовим становищем і отримав неправомірну вигоду несе відповідальність лише за виконання чи невиконання таких дій які він міг або повинен був виконати з використанням наданої йому влади покладених на нього обов`язків або таких які він не уповноважений був вчинювати але до вчинення яких іншими службовими особами міг вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		В судовому засіданні досліджено посадову інструкцію заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області (№ 30) капітана внутрішньої служби ОСОБА_4 та встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був службовою особою, однак не мав суттєвого впливу на результати роботи комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким, оскільки був лише її членом і лише узгоджував характеристики засуджених і мав один голос з семи, як і всі інші члени комісії, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 в силу своїх повноважень не міг одноособово вплинути на позитивне рішення комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_8 .
		В межах пред`явленого обвинувачення відсутня обов`язкова складова об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, можливість обвинуваченого використати своє службове становище для вчинення дій щодо заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_8 .
		Відповідно до диспозиції ч.2ст. 369-2 КК України, зловживання впливом це прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
		Суд констатує, що вищевказані умисні протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави містять склад злочин передбачений ч. 2ст. 369-2 КК України.
		Обвинувачення, яке зазначене в обвинувальному акті, суд вважає недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини».
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 не мав ні законних прав, ні можливостей одноособово вчинити дії для отримання позитивного рішення комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_8 . Таким чином, в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
		Частина 5 ст. 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».
		Так, у справі «Барбера, Meссeгу и Хабардо против Іспанії» (Barbera, MesseguandJabardo v. Spain) від 6.12.1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
		Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Разом з тим, суд приходить до переконання що в діях ОСОБА_4 наявний склад злочину передбачений ч.2 ст.369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, яке полягало у впливі на членів комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину 
		Згідно з санкцією ч.2 ст.369-2 КК України, така передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, тобто згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.
		Згідно з пред`явленого обвинувачення злочин вчинено 12 червня 2015 року, тобто на час ухвалення вироку пройшло більше 5-ти років з дня вчинення злочину, а тому є підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
		На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд -
		 
		 У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.
		На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
		Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою застави - скасувати.
		Повернути заставу у розмірі 97 440 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень внесену за ОСОБА_4 .
		Скасувати арешт майна ОСОБА_4 , який накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.06.2015 (справа № 461/6662/15-к, провадження №1-кс/461/3661/15).
		Речові докази: 
		- мобільний телефон Samsung GT S5660 (VHC) IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон Fly DS124 IMEI НОМЕР_2 та сім  картами в ньому; банківську карту Kredobank № НОМЕР_3 ; банківську карту Укргазбанк № НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_4 ; 
		- металеву флешку Kingston; службове посвідчення УЛВ №002166, видане на ім`я ОСОБА_4 ; блокнот зеленого кольору, список працівників УДПтСУ у Львівській області із зазначенням номерів телефонів; обеззолені фільтри, якими проводилися змиви з рук ОСОБА_4 ; взірець спецхімпрепарату «Промінь-1», а саме оброблений обеззолений фільтр; гумові медичні рукавиці, в яких проводився огляд, ідентифікація та оброблення грошових коштів, відібрання взірця, - знищити;
		- грошові кошти в сумі 1000 дол. США, які передані на відповідальне зберігання у Західне ГРУ «Приватбанк», - повернути ОСОБА_7 .
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
		Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...