Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/654/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2020. Зареєстровано: 04.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 4950/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 вересня 2020 р.Справа № 520/654/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Бегунца А.О.,
		Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
		представника позивача Богомолова О.О.,
		представника відповідача Стороженка А.І 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.03.20 року по справі № 520/654/2020
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві 
		про визнання протиправним та нечинним прийняття наказу,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якому просив суд:
		- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття наказ територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві № 90 від 09 липня 2019 року "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування".
		В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні, в якому клопотання сторони обвинувачення в одному випадку приймалися до розгляду та розглядалися слідчими суддями Октябрського районного суду м. Полтави, в іншому -суддями Московського районного суду м. Харкова. Спірним наказом встановлено лише формальні підстави для зміни територіальної юрисдикції розгляду клопотань слідчих ТУ ДБР у м. Полтава, а сама по собі чинність нього наказу позбавляє можливості слідчих суддів Московського районного суду м. Харкова повертати клопотання як такі, що не підлягають розгляду в цьому суді. Таким чином, оскаржуваний наказ територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві № 90 від 09 липня 2019 року "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування" є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку. 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинм справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що визначення місцезнаходження територіальних управлінь ДБР та їх підрозділів є виключною компетенцією Верховної Ради України, оскільки розташування відповідних підрозділів зазнало регулювання нормами ЗУ "Про Державне бюро розслідувань". При цьому жодні норми цього Закону не уповноважують директора ТУ ДБР приймати відповідні рішення. Посилання у наказі на загальну норму, яка надає право директору ТУ ДБР "видавати у межах своїх повноважень накази і розпорядження" не свідчить про наявність таких повноважень. Також зазначає, що Директор ТУ ДБР не має права самостійно затверджувати структуру керованого ним управління, в тому числі визначати місцезнаходження слідчих підрозділів, а наділений лише правом вносити відповідні пропозиції Директору ДБР. 
		Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що листом директора ДБР від 09.07.2019 року № 114-ЛО-19 погодило видання наказу про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування, у зв`язку з чим в.о. директора ТУ ДБР у м. Полтаві винесено спірний наказ від 09.07.2019 року № 80, відтак доводи апелянта є безпідставними.
		В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та позовні вимоги задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити та рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що з метою оптимізації роботи органу досудового розслідування - слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, забезпечення швидкого та ефективного розслідування кримінальних правопорушень, в.о. директора територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві прийнято наказ від 09.07.2019 року № 80 "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування", яким визначено місцезнаходження підрозділу органу досудового розслідування - слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві, до складу якого входить Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) та Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів), за наступними адресами: вулиця Соборності, будинок 37, місто Полтава, 36014 та вулиця Світла, будинок 5, місто Харків, 61121 (а.с. 9).
		Наказ від 09.07.2019 року № 80 прийнято на підставі пункту 5 частини 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань". 
		Зі змісту копії ухвали Московського районного суду м. Харкова від 24.09.2019 року по справі № 643/15268/19 встановлено, що 25.05.2019 року у кримінальному провадженні №42017221080000400 від 17.11.2017 року директору ТОВ "Автопромпідшипник" ОСОБА_1 повідомлено про підозру, дії якого кваліфіковано за ч.3 ст. 212 КК України (а.с. 12 - 13, 18 - 19). В позовній заяві та у відзиві на позов сторонами зазначено, що ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №42017221080000400 перебуває в статусі обвинуваченого.
		Після прийняття спірного наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 09.07.2019 року № 80 "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування", листом ТУ ДБР, від 18.07.2019 року №8987/08-2 повідомлено в.о. голови Московського районного суду м. Харкова, що враховуючи місцезнаходження органів досудового розслідування ТУ ДБР у м. Полтаві за адресою: вулиця Світла, будинок 5, місто Харків, 61121, що є територією Московського району м. Харкова, клопотання слідчих можуть бути подані до Московського районного суду м. Харкова.
		Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, оскільки вважає, що чинність такого наказу позбавляє можливості слідчих суддів Московського районного суду м. Харкова повертати клопотання як такі, що не підлягають розгляду в цьому суді. Позивач також вважає, що наказ по суті є нормативно - правовим актом, впливає на порядок здійснення кримінального провадження, в тому числі на визначення територіальної юрисдикції розгляду клопотань, які розглядаються за місцезнаходженням органу досудового розслідування. Крім того, директор ТУ ДБР не має повноважень виносити такі накази та визначати структуру та місцезнаходження керованих ним управлінь, в тому числі визначати місцезнаходження слідчих підрозділів, а наділений правом вносити відповідні пропозиції директору ДБР.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
		Колегія суддів частково не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначаються Законом України "Про Державне бюро розслідувань" від 12.11.2015 794-VIII (далі - Закон №794).
		Відповідно до статті 1 Закону № 794, Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		Згідно частин 1, 5 та 6 статті 9 вказаного Закону 794, систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
		Територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
		Згідно п.4 розділу І та пп.13 п.3 розділу ІІ Положення про Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, затверджене наказом ДБР від 26.11.2018 року № 172, ТУ ДБР у м. Полтаві є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки та офіційно закріплені приміщення в будь-якому місті, де поширює свою юрисдикцію на території Дніпропетровської, Полтавської, Сумської, Харківської області з метою розташування слідчих та оперативних підрозділів (слідчих груп).
		ТУ ДБР відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з Директором ДБР визначає місце розташування підрозділів органу досудового розслідування та оперативних підрозділів ТУ ДБР в межах його територіальної юрисдикції, визначає місце розташування слідчих груп.
		Судом встановлено, що на виконання вимог пп.13 п.3 розділу ІІ Положення № 172 в.о. директора ТУ ДБР у м. Полтаві листом від 10.06.2019 року №7414/05 направлено до Державного бюро розслідувань проект наказу "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування" для погодження з директором ДБР. Листом додатково повідомлено, що з урахуванням листа ДБР від 08.02.2019 року №01-1106 - між ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві та територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради укладено договір позички від 23 березня 2019 року, на підставі рішень 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 №1315/18 та 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1484/19 "Про комунальну власність м. Харкова" щодо передачі нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 576,8 кв. м. в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Світла, 5 ( акт приймання-передачі від 20.03.2019).
		Листом від 09.07.2019 року №114-ЛО-19 Державне бюро розслідувань погодило видання наказу "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування".
		Згідно п.5 ч.3 ст. 13 Закону 794, директор територіального управління Державного бюро розслідувань видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження.
		Враховуючи погодження ДБР видання наказу "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування", на підставі п.5 ч.3 ст. 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", в.о. директора ТУ ДБР у м. Полтаві видано наказ № 80 від 09 липня 2019 року "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування".
		Відповідно до положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. 
		Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
		Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).
		Під владними управлінськими функціями, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування. При делегуванні повноважень відбувається наділення своїм повноваженням одним суб`єктом владних повноважень іншого суб`єкта.
		Згідно пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єкт владних повноважень визначається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Отже, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
		Позивач зазначає, що видання наказу ТУ ДБР від 09.07.2019 № 80 порушує право на справедливий судовий розгляд, який становить значний інтерес для нього.
		Також зазначає, що він перебуває в статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні від 17.11.2017 № 42017221080000400 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв`язку із чим стверджує, що Московський районний суд м. Харкова не є належним судом, який має розглядати клопотання слідчого чи прокурора та здійснювати судовий контроль у вказаному кримінальному провадженні, а також що чинність оскаржуваного наказу ТУ ДБР у м. Полтаві від 09.07.2019 № 80, позбавляє можливості слідчих суддів Московського районного суду м. Харкова повертати клопотання в рамках цього кримінального провадження.
		Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
		Так, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. 
		Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя в кримінальному провадженні здійснює функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів людини. Їх правозахисний характер обумовлює покладення на нього загальних обов`язків щодо захисту прав людини, які визначені у ст. 206 КПК України.
		Предметом оскарження в кримінальному процессі є рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
		Специфіка кримінальної процесуальної діяльності обумовлює особливий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності осіб, які її здійснюють під час досудового розслідування цей порядок регулюється главой 26 КПК України, відповідно до якої: 1) рішення, дії чи бездіяльність слідчого можуть бути оскаржені прокурору та у передбачених законом випадках (ст. 303 КПК України)-слідчому судді; 2) рішення, дії чи бездіяльність прокурора, передбачені ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені слідчому судді; 3) рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені відповідному кримінальному провадженні, можуть бути оскаржені слідчим до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор; 4) ухвали слідчого судді, передбачені ч. 1 ст. 309 КПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
		Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від буль-якого незаконного впливу, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
		З огляду на абз. 1 ч. 3 ст. 34 цього Кодексу, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
		Таким чином, слідчий суддя, на стадії досудового розслідування кримінального провадження є незалежним та у зв`язку із чим, перевіряє дії слідчого чи прокурора на додержання вимог законодавства, дії якого також можуть бути оскаржені. Тобто, перевірка, чи належним судом розглянуто клопотання під час досудового розслідування і є правом на справедливий суд.
		Крім того, порядок кримінального провадження на території України, згідно КПК України, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
		Оскільки звернення позивача до суду обумовлено нездійсненням відповідачами передбачених КПК України процесуальних дій, у межах спірних правовідносин позивач і відповідачі діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
		Таким чином, колегія суддів зазначає про неможливість розгляду даних правовідносин в порядку адміністративного судочинства та приходить до висновку про закриття провадження в цій справі, оскільки вирішення даного спору має здійснюватися у порядку, визначеному КПК України.
		У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково розглянувши даний спір в порядку адміністративного судочинства.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
		Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність частково задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року по справі № 520/654/2020 скасувати.
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві про визнання протиправним та нечинним прийняття наказу закрити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис)  (підпис) С.С. Рєзнікова   Л.В. Мельнікова   Повний текст постанови складено 02.10.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...