Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/1085/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 23.09.2020
Номер судового провадження: 61-1684ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                        
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 497/1085/16-ц
		 
		провадження № 61-1684св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у складі судді                   Раца В. А. та постанову апеляційного суду Одеської області від 28 листопада             2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої  О. С., Кравця Ю. І., 
		 
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк; банк), у якому, уточнивши вимоги, просив:
		 
		- визнати неправомірними дії банку, які мали місце в 2015 році, щодо анулювання боргу та списання кредитної заборгованості, як безнадійної, у сумі                       85 412,16 доларів США, що еквівалентно 1 880 100,49 грн, за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000; 
		 
		- визнати удаваним договір про часткове анулювання в 2015 році боргу за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000 як безнадійного у сумі 85 412,16 доларів США, що еквівалентно 1 880 100,49 грн;
		 
		- визнати укладеною між ним і банком угоду про анулювання боргу та списання кредитної заборгованості у зв`язку з переданням ним відступного на суму               17 082,73 доларів США за кредитним договором від 07 квітня 2008 року                    № 11329328000; 
		 
		- визнати припиненими кредитні зобов`язання за кредитним договором від                        07 квітня 2008 року №11329328000 у зв`язку з переданням ним відступного на суму 17 082,73 доларів США; 
		 
		- зобов`язати банк повідомити Міністерство доходів і зборів України шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку по формі № 1 ДФ про те, що він у 2015 році не отримував додаткового блага у формі прощення боргу від банку.
		 
		Вимоги обґрунтовував тим, що 07 квітня 2008 року між ним та АТ «УкрСиббанк» укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11329328000, згідно з умовами якого він отримав кредит на споживчі цілі в розмірі                          70 900 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 06 квітня 2029  року.
		 
		Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16 травня 2015 року у справі № 497/1882/14-ц з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк»  стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 384 326,71 грн; в задоволенні вимог про стягнення боргу у сумі 67 187,54 доларів США відмовлено за недоведеністю. Зазначене рішення суду набрало законної сили.
		 
		На виконання рішення суду він сплатив відповідачу кошти в розмірі 17 082,73 доларів США у рахунок погашення заборгованості, після чого останній повідомив про його необхідність ознайомлення з повідомленням про анулювання його боргу перед ним у сумі 68 329,73 доларів США.
		 
		У повідомленні банк вказав про наявність у нього кредитної заборгованості за договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000 у сумі 85 412,16 доларів США, що еквівалентно 1 880 100,49 грн.
		 
		Не зважаючи на те, що суд відмовив у стягненні з нього на користь відповідача заборгованості в сумі 67 184,54 доларів США, банк у повідомленні від 23 липня 2015 року включив у суму заборгованості 68 329,73 доларів США, відносно якої ним прийнято рішення про анулювання.
		 
		Вважав, що між ним та АТ «УкрСиббанк» був укладений договір про припинення зобов`язання шляхом передання відступного, а не договір про припинення зобов`язання шляхом анулювання безнадійної заборгованості. 
		 
		Крім того, зазначав, що вказівка у повідомленні про необхідність відображення у річній податковій декларації доходу у вигляді анульованої суми заборгованості порушує його права.
		 
		Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09 листопада                 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Визнано неправомірними дії АТ «УкрСиббанк» по договору № 11329328000, укладеному 07 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрсСиббанк» в іноземній валюті - у доларах США в розмірі 70 900 доларів США, щодо анулювання в 2015 році кредитного боргу та списання кредитної заборгованості як безнадійної у сумі 85 412,16 доларів США, що еквівалентно 1 880 100,49 грн.
		 
		Визнано припиненими кредитні зобов`язання за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк». 
		 
		У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Суди виходили з того, що до суми боргу, вказаної у повідомленні про анулювання боргу, входить саме та частина заборгованості за кредитом, у стягненні якої банку відмовлено рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16 червня 2015 року у справі № 497/1882/14-ц, тому кредитні зобов`язання за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000 ОСОБА_1 є виконаними, а дії АТ «УкрСиббанк» щодо анулювання заборгованості як безнадійної - неправомірними. 
		 
		Інші вимоги суди визнали необґрунтованими. 
		 
		Короткий зміст касаційної скарги
		 
		У січні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга АТ «УкрСиббанк», у якому його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині задоволених вимог, тому ці рішення підлягають касаційному перегляду лише в указаній частині.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду 08 лютого 2019 року поновлено АТ «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від              15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи касаційної скарги  
		 
		Представник банку зазначає, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 оспорює факт списання кредитної заборгованості, оскільки після цього у нього виникають податкові зобов`язання. Разом із тим суди у порушення норм процесуального права не залучили в якості третьої особи Державну фіскальну службу України.
		 
		Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували обставини, встановлені при розгляді справи № 497/1882/14-ц. При розгляді вказаної справи фактично не досліджувались обставини повної сплати позичальником кредиту.
		 
		23 липня 2015 банк здійснив списання боргу позивача на підставі частини першої статті 605 ЦК України (односторонній правочин - прощення боргу). Суди, задовольняючи частково позов, не звернули увагу на презумпцію правомірності правочину, доки такий правочин не буде визнаний судом неправомірним.
		 
		Крім того, суди не врахували, що на момент розгляду справи кредитні правовідносини між сторонами вже були фактично припиненими, тобто у даній справі відсутній предмет спору. Позивач не довів, яким чином були порушені його права.
		 
		Короткий зміст відзиву
		 
		Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. 
		 
		Обставини справи
		 
		Суди встановили, що 07 квітня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11329328000, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 70 900 доларів США, що еквівалентно 358 045 грн, на споживчі цілі зі сплатою 13,5 % річних строком до                    06 квітня 2029  року.
		Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16 червня                2015 року у справі № 497/1085/16-ц (за позовом ПАТ «УкрСиббанк до                      ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у сумі 85 106,54 доларів США) з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором у сумі 384 326,71 грн, у задоволенні вимог про стягнення 67 187,54 доларів США відмовлено, оскільки банк не надав доказів на підтвердження існування боргу у зазначеному розмірі. 
		На виконання рішення суду позичальник сплатив банку кошти в розмірі                       17 082,73 доларів США.
		23 липня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «УкрСиббанк» повідомлення про анулювання боргу в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, відповідно до якого банк прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості, розмір якої станом на 23 липня 2015 року становить 68 329,73 доларів США, з яких: основний борг - 66 763,61 доларів США, що еквівалентно 1 469 606,86 грн, відсотки - 1 566,12 доларів США, що еквівалентно 34 473,58 грн, штрафи - 72 721,24 грн, про що свідчить його підпис.
		У повідомленні зазначено, що анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
		ОСОБА_1 вважав такі дії банку неправомірними, що і стало підставою даного позову.
		Позиція Верховного Суду
		При визнанні неправомірними дій банку щодо анулювання в 2015 році кредитного боргу позивача та списання кредитної заборгованості як безнадійної у сумі 85 412,16 доларів США суди виходили з того, що до суми боргу, вказаної у повідомленні про анулювання боргу, входить саме та частина заборгованості за кредитом, у стягненні якої банку відмовлено рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16 червня 2015 року у справі № 497/1882/14-ц, тому кредитні зобов`язання за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000 ОСОБА_1 є виконаними, а дії АТ «УкрСиббанк» щодо анулювання заборгованості як безнадійної - неправомірними.
		 
		Колегія не погоджується з цим висновком судів з таких підстав.
		 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. 
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від                     5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від                     11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18) вказано, що «правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження                                 № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
		 
		Зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 ЦК України).
		 
		Аналіз статті 605 ЦК свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
		 
		У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину й законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини першої статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, він може бути оспорений лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України). Спроба позивача використати такий спосіб захисту, як визнання дій банку неправомірними, не відповідає засадам презумпції правомірності правочину. За таких обставин вимоги про визнання дій банку неправомірними щодо анулювання у 2015 році кредитного боргу та списання заборгованості, як безнадійної підлягають залишенню без задоволення.
		 
		Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з переданням відступного.
		 
		ОСОБА_1 мотивував ці вимоги тим, що він передав банку відступне у розмірі 17 082,73 доларів США, і дана обставина є підставою для застосування статті 600 ЦК України. 
		 
		При задоволенні цих вимог суди зробили висновки про повне виконання позивачем своїх кредитних зобов`язань.
		 
		У статті 600 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. Обов`язковість досягнення згоди щодо припинення зобов`язань відступним тягне за собою необхідність відповідної фіксації такої згоди. Відступне має бути оформлене договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 у справі № 761/37012/15-ц.
		 
		Оскільки договір про передачу відступного між сторонами не укладався, у задоволенні вимог про припинення зобов`язання за кредитним договором на підставі статті 600 ЦК України необхідно відмовити.
		 
		При розгляді даної справи суди здійснили помилкову правову кваліфікацію спірних правовідносин, вказавши, що зобов`язання ОСОБА_1 перед відповідачем припинилися у зв`язку з повним його виконанням (стаття 599 ЦК України). Проте позивач зазначив та обґрунтував інші конкретні підстави цих вимог - припинення зобов`язання саме у зв`язку з переданням банку відступного (стаття 600 ЦК України).
		 
		Суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин зробили помилкові висновки про задоволення вищевказаних позовних вимог, що є підставою для їх скасування.
		 
		Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у частині вимог про визнання дій неправомірними та визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим скасуванню з ухваленням у  цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		З ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1 653,60 грн та 2 204,80 грн відповідно.
		 
		Крім того, оскільки при поданні апеляційної та касаційної скарг АТ «УкрСиббанк» сплатило 8 747,57 грн та 13 780 грн судового збору відповідно, надмірно сплачені кошти підлягають поверненню.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції станом на 07  лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 листопада                    2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 28 листопада                 2018 року у частині вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання дій щодо анулювання та списання заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000 неправомірними та визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим у зв`язку з переданням відступного скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УкрСиббанк» у частині вимог про визнання дій щодо анулювання та списання заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 11329328000 неправомірними та визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим у зв`язку з переданням відступного відмовити. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі                1 653,60 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 2 204,80 грн.
		 
		Зобов`язати УДКСУ в Одеській області повернути акціонерному товариству «УкрСиббанк» сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 7 093,97 грн, що внесений згідно з квитанцією від 14 грудня 2017 року                                   № 0014882130 на розрахунковий рахунок 31214206780007, одержувач - УДКС у                 м. Одеса, код: 38016923, МФО: 828011, ККДБ: 22030101.
		 
		Зобов`язати УД КСУ у Печерському районі м. Києва повернути акціонерному товариству «УкрСиббанк» сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 11 575,20 грн, що внесений згідно з квитанцією від 04 січня 2019 року № 0016736984 на розрахунковий рахунок 31219207026007, одержувач - УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року та постанова апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року у скасованій частині втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:В. І. Крат   І. О. Дундар   В. І. Журавель   Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...