Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/926/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2020
Номер судового провадження: 61-15328ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		30 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 488/926/16-ц
		провадження № 61-15328св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		заявник - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович,
		стягувач  - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
		боржник - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на ухвалу Миколаївського апеляційного суду у складі судді Ямкової О. О. від 08 липня 2019 року,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. звернуся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі № 488/926/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» боргу в загальному розмірі                  4 494 257,88 грн.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 травня                   2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О.  про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1  у праві виїзду за межі України відмовлено.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сама по собі наявність невиконання зобов`язань не є безумовною підставою для  встановлення обмеження у праві виїзду, а подання не містить беззаперечних доказів щодо умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О.  на ухвалу Корабельного районного суду                              м. Миколаєва від 27 травня  2019 року повернуто особі, яка її подала.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не відноситься до визначеного частиною першою статті  353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті                 357 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
		 
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		 
		У серпні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Крім того, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував положення статті 129 Конституції України та зробив неправильний висновок, що ухвала про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не оскаржується в апеляційному порядку. Внаслідок чого було порушено право заявника на доступ до правосуддя, зокрема гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                         16 серпня 2019 року поновлено  приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Куліченку Д. О. строк на касаційне оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2019 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                 № 488/926/16-ц з Корабельного районного суду міста Миколаєва.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                         11 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої                              статті  129 Конституції України).
		 
		Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
		 
		Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у главах 1, 2 розділу V ЦПК України, якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
		 
		Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		Згідно з пунктом 31 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо                      (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		 
		Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право  громадянина  України  на  виїзд  з  України  може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він  ухиляється  від виконання зобов`язань, покладених на нього  судовим  рішенням  або  рішенням  інших  органів (посадових осіб),  що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом,  -  до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
		 
		Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.  
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. 
		 
		Так, обгрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника                     ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, приватний виконавець посилався на ухилення останнього за виконавчими провадженнями від виконання зобов`язань, покладених на останнього судовим рішенням.
		 
		12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) прийняв постанову, у якій сформував правовий висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для оскарження ухвал, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження таких ухвал підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
		 
		Тому тлумачення пункту 31 частини першої статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		 
		Особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, з поданням про ухвалення якого звернувся приватний виконавець до суду, є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо. 
		 
		У справі, яка переглядається, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О.  відповідно до статті 353 ЦПК України скористався своїм правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні його подання про тимчасове обмеження боржника   ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яка відповідно до  пункту 31 частини першої  статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
		 
		Повертаючи приватному виконавцю Куліченку Д. О. апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначеного не врахував та помилково вважав, що ухвала суду про відмову у задоволенні подання приватного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		Частинами 3, 4 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно з вимогами статей 406, 409, 411 ЦПК України.
		 
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи № 488/926/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому клопотання заявника не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича задовольнити.
		 
		Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягаю.
		 
		 
		Головуючий                                                                              М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                         С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                    А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                    Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                    В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...