Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 171/2629/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2020. Зареєстровано: 06.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2021
Результат оскарження 14.01.2021 Апеляційний суд Дніпропетровської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/171/26/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040410001207

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 171/2629/18 
		1-кп/171/26/20
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		   05 жовтня 2020 року    м. Апостолове Дніпропетровської області
		   Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		потерпілого ОСОБА_4 
		представника потерпілого ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №№ 120180404100001207, 12019040410000034, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2018 та 03.01.2019, за обвинуваченням  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта загальна середня, у шлюбі не перебуває, не працюючого, раніше судимого: 1) 22.12.2003 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.3 ст.185, 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 16.02.2018 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі,
		у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.190 КК України.
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		 
		25.10.2018 року об 11 год. ОСОБА_7 перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 , який на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «2106», державний номер НОМЕР_1 , приїхав по справам до ОСОБА_7 .
		В ході проведення спільного дозвілля у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2106», державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_4 , який спав за столом, та із кишені куртки останнього викрав ключі та документи на вищевказаний автомобіль. Після цього ОСОБА_7 пішов до належного ОСОБА_4 автомобіля, що знаходився біля будинку № 3 по вул. Рибалко в м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зайняв місце водія та за допомогою ключа запалювання запустив двигун автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2106», державний номер НОМЕР_1 , вартістю 21619 грн. 70 коп., та розпочав рух, таким чином ОСОБА_7 повторно із корисливих мотивів незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди ОСОБА_4 у розмірі 21619 грн. 70 коп.
		Крім того, 02.12.2018 року о 17 год. ОСОБА_7 знаходився біля будинку № 2 по вул. Святкова в м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, де побачив раніше знайомого ОСОБА_8 , який тримав в руках планшет марки «Huawei MediaPad T1», IMEI: НОМЕР_2 , срібного кольору. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 повторно із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під вигаданим приводом - для здійснення термінової банківської операції попросив ОСОБА_8 передати йому планшет марки «Huawei MediaPad T1», IMEI: НОМЕР_2 , тим самим ввів в оману потерпілого ОСОБА_8 щодо своїх істинних намірів, запевнивши у їх правомірності.
		Потерпілий ОСОБА_8 , будучи впевненим в істинних намірах ОСОБА_7 , добровільно передав останньому вищевказаний планшет, вартістю 2150 грн., після чого ОСОБА_7 , отримавши від потерпілого ОСОБА_8 планшет, з місця злочин зник разом із планшетом та розпорядився ним на власний розсуд. 
		   Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні 28.09.2020 року вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав, що приблизно в кінці 2018 року (дату не пам`ятає) він прийшов в один з будинків по АДРЕСА_2 (номер будинку та квартири знає лише візуально), де шукав своїх боржників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У вказаній квартирі було близько 5 осіб, в тому числі там знаходився потерпілий ОСОБА_11 , у якого був планшет сріблястого кольору. Під час перебування у квартирі він грався на планшеті разом з потерпілим. Потім йому зателефонував ОСОБА_12 , якого він просив відвезти його в м. Апостолове до інших боржників, та повідомив, що приїхав. Він вийшов на вулицю, де його чекав ОСОБА_13 , разом з ним вийшов на вулицю ОСОБА_14 . Він поговорив з ОСОБА_15 і вони вирішили їхати в м. Апостолове. Потім ОСОБА_13 попросив у ОСОБА_16 планшет, щоб вчинити якісь дії в інтернеті. ОСОБА_17 запитав у нього, чи можна довіряти ОСОБА_18 , на що він відповів, що можна, після чого ОСОБА_17 передав ОСОБА_19 планшет. Потім ОСОБА_13 з планшетом сів у автомобіль, він також сів в автомобіль і вони поїхали. Потерпілий ОСОБА_8 залишився в м. Зеленодольськ. Як розпорядився планшетом ОСОБА_13 , йому не відомо. На наступний день його викликали в поліцію, де знаходилися потерпілий ОСОБА_17 та його батько з приводу викрадення планшету. Він побачив, що у потерпілого ОСОБА_17 є психічні розлади і пообіцяв його батьку, що планшет буде повернутий. Вказану обіцянку він виконав і планшет був повернутий потерпілому. Вину визнає лише у тому, що він повідомив потерпілому ОСОБА_20 про те, що ОСОБА_18 можна довіряти, хоча знав, що ОСОБА_13 забере планшет і ніколи його не поверне потерпілому.
		Щодо незаконно заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 пояснив, що з потерпілим ОСОБА_4 він познайомився за 2 місяці до зазначених подій. За цей період часу вони приблизно 2-3 рази переміщалися на автомобілі потерпілого, при цьому він був за кермом в зв`язку з поганим самопочуттям потерпілого ОСОБА_4 . В кінці жовтня 2018 року (дату не пам`ятає) ввечері вони разом з потерпілим на належному потерпілому автомобілі поїхали в м. Апостолове, де біля будівлі управління соцзахисту населення автомобіль поламався. Потім потерпілий пішов в напрямку цегляного заводу з метою придбати наркотичні засоби, а він зателефонував ОСОБА_21 і попросив забрати автомобіль та відремонтувати його. Через деякий час на місце поломки автомобіля приїхав ОСОБА_22 , оглянув автомобіль і погодився його забрати для ремонту. Автомобіль був перевезений до ОСОБА_23 . Так як потерпілий ОСОБА_24 заборгував йому 14 тис. грн., він вирішив залишити автомобіль ОСОБА_25 в заставу за 7 тис. грн., на що останній погодився та передав йому 7 тис. грн. у якості застави. Документи на автомобіль знаходилися в салоні автомобіля. Отримавши гроші, він поїхав додому. Дозвіл на передачу автомобіля в заставу потерпілий йому не надавав, вказане рішення він прийняв самостійно. На наступний день до нього звернувся потерпілий з приводу автомобіля і він розповів йому, де автомобіль знаходиться. Йому відомо, що потерпілий забрав у ОСОБА_26 свій автомобіль, повернувши останньому кошти в сумі 7 тис. грн.
		У судовому засіданні 30.09.2020 року обвинувачений змінив показання, вину у скоєнні злочину за ч.2 ст.190 КК України визнав повністю та пояснив, що він попросив ОСОБА_16 передати йому планшет, при цьому наміру повертати планшет у нього не було. Отримавши планшет, він передав його ОСОБА_18 і попросив його продати, що той і зробив. Також пояснив, що раніше надав інші показання, але після судового засідання він пригадав дійсні обставини заволодіння планшетом, тому надає такі показання і просить їх враховувати.
		Провівши судове слідство, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч.2 ст.289 та ч.2 ст.190 КК України, вина якого підтверджується наступними доказами.
		   Так, потерпілий  ОСОБА_4  показав суду, що він у власності має автомобіль ВАЗ-2106 зеленого кольору, н/з НОМЕР_3 . В кінці жовтня 2018 року він приїхав в м. Зеленодольськ Апостолівського району, де хотів здати в ломбард золотий ланцюжок, але у нього ланцюжок не прийняли в зв`язку з відсутністю паспорта. Біля ломбарду до нього підійшов чоловік на ім`я ОСОБА_27 та повідомив, що він знає скупника ОСОБА_28 , який може придбати золотий ланцюжок, після чого вони пішли до ОСОБА_29 додому. ОСОБА_30 проживав в будинку по АДРЕСА_3 . В той день ОСОБА_31 він побачив вперше. ОСОБА_30 оглянув ланцюжок та залишив у себе, потім вони поїхали в ломбард в м. Апостолове, але ланцюжок не здали. На наступний день він на прохання ОСОБА_31 повіз його в м. Кривий Ріг для отримання кредиту. Отримавши кредит, ОСОБА_30 гроші за ланцюжок йому не повернув. Вони приїхали в м. Зеленодольськ і ОСОБА_30 пішов до своєї співмешканки. На наступний день вони знову зустрілися, ОСОБА_30 повів його додому до своїх батьків, де познайомив його з батьками та запропонував випити чаю чи кави. Він попросив кави. ОСОБА_30 приніс йому чай з дивним запахом та пояснив, що це пахне мед. Він почав пити запропонований чай та побачив на дні у чашці перетерті таблетки. Він думає, що то були снодійні таблетки. На вимогу повернути гроші за ланцюжок ОСОБА_30 пояснив, що гроші поверне після того, як якомусь ОСОБА_32 продасть ноутбук. ОСОБА_30 просив у нього автомобіль, щоб кудись поїхати, але він йому відмовив у цьому, оскільки ОСОБА_31 майже не знає. Він залишився в квартирі та чекав дзвінка, щоб отримати від ОСОБА_31 гроші за ланцюжок. Потім він заснув, а коли прокинувся, то побачив, що ключі від автомобіля та документи на автомобіль відсутні. ОСОБА_31 також не було вдома. Він зателефонував ОСОБА_33 і той повідомив, що вже їде додому. ОСОБА_30 приїхав на таксі та повідомив йому, що автомобіль поламався і він здав його в ремонт. Також сказав, що вони зараз поїдуть до місця ремонту автомобіля. На таксі вони поїхали в м. Апостолове на вокзал, де ОСОБА_30 грав на ігрових автоматах. Це були близько 16-17 год. ОСОБА_30 повідомив йому, що за ним зараз приїдуть люди, у яких автомобіль знаходиться на ремонті. Він чекав близько 2 годин, але ніхто не приїхав, після чого вони повернулися на таксі в м. Зеленодольськ, де ОСОБА_30 пішов до співмешканки, а він пішки пішов додому. На наступний день він разом зі знайомими на ім`я ОСОБА_34 і ОСОБА_35 шукали по м. Апостолове місце, де ремонтується його автомобіль. Вони шукали по пунктам приймання металобрухту і приїжджали до чоловіка на ім.»я ОСОБА_36 , оскільки ОСОБА_30 напередодні телефонував якомусь ОСОБА_32 , але ОСОБА_36 повідомив, що автомобіля у нього не має. Потім приблизно через півгодини ОСОБА_36 зателефонував ОСОБА_37 і повідомив, що належний йому автомобіль з документами привозив ОСОБА_38 , який продав йому автомобіль. Після цього вони поїхали до ОСОБА_32 , адресу він не знає, ОСОБА_36 повідомив, що автомобіль пригнав ОСОБА_30 та продав його. Потім він передав ОСОБА_32 11 тис. грн. за автомобіль, оскільки для ремонту автомобіля було придбано запчастину, після чого автомобіль йому було повернуто, при цьому автомобіль був на ходу. В поліцію відразу не звернувся, бо розраховував, що ОСОБА_30 поверне йому гроші за автомобіль, оскільки між ними була така домовленість, але ОСОБА_30 гроші не повернув, тому він подав заяву до поліції. Грошей в борг у ОСОБА_31 він не брав, дозволу на керування та розпорядження автомобілем також не надавав, ОСОБА_30 взяв автомобіль та продав його самостійно.
		   Допитаний у якості свідка  ОСОБА_39  показав, що із ОСОБА_40 він знайомий з 2017 року, неприязнених стосунків не має. З фактом незаконного заволодіння автомобілем, належним потерпілому ОСОБА_4 , пояснив, що в один із днів вдень (дату він не пам`ятає) йому зателефонував ОСОБА_30 та запропонував придбати автомобіль, пояснив, що автомобіль не крадений і проблем з ним не буде, на що він погодився. Приблизно через 1-3 години йому знову зателефонував ОСОБА_30 та повідомив, що автомобіль заглох біля парку в м. Апостолове і потрібно автомобіль притягнути до нього додому. Він приїхав на вказане ОСОБА_40 місце, оглянув автомобіль  це був автомобіль ВАЗ зеленого кольору, номерний знак та власника автомобіля не пам`ятає - та погодився його придбати, після чого автомобіль відтягли за місцем його проживання до будинку по вул. Волошкова в м. Апостолове. Він оглянув технічний стан автомобіля, документи, після чого передав ОСОБА_33 кошти в сумі 7 тис. грн. Автомобіль у ОСОБА_31 він саме придбав, а не взяв у заставу, тому почав ремонтувати. Приблизно через 1-3 дні до нього приїхало 3 особи, із яких він знає лише ОСОБА_41 , нині покійного, та запитали, чи не знаходиться у нього вищевказаний автомобіль, на що він ствердно відповів. Вказані особи пояснили, що вони є власниками автомобіля і попросили його повернути, на що він погодився за умови повернення йому коштів в сумі 7000 грн., оскільки вказаний автомобіль він придбав за таку суму. Документи у вказаних осіб він не перевіряв, оскільки його це не цікавило. Через деякий час ці особи привезли йому гроші в сумі 7000 грн., після чого він передав їм автомобіль з документами.
		   З показів свідка  ОСОБА_42  встановлено, що вона співмешкала з обвинуваченим ОСОБА_7 . В кінці жовтня 2018 року ОСОБА_31 не було вдома, після чого вона пішла до його батьків, що проживають в АДРЕСА_1 . Біля вказаного будинку вона зустріла ОСОБА_31 , з яким посварилася, оскільки той кудись зібрався їхати. Біля будинку стояв автомобіль «Жигулі» зеленого кольору, в якому сидів водій. ОСОБА_30 сів у вказаний автомобіль у якості пасажира, після чого автомобіль поїхав. Приїхав до неї ОСОБА_30 пізно ввечері, ночував вдома. За кермом автомобіля був водій, схожий на потерпілого ОСОБА_43 . Потерпілого ОСОБА_43 вона ніколи не бачила і не знайома з ним. 
		   Допитаний уякості свідкапредставник потерпілого  ОСОБА_5  показав, що у нього є син ОСОБА_11 , який є інвалідом дитинства в зв`язку з ураженням центральної нервової системи. Син може себе обслуговувати, розуміє обставини навколо, але у нього розум 10-річної дитини. Син проживає разом з ним та його матір`ю. На день народження дружина подарувала сину планшет марки «Хуавей». В той вечір, коли у сина забрали планшет, він знаходився на роботі в нічній зміні. Вранці, коли він прийшов додому, він дізнався від своєї матері, що син ОСОБА_44 вдома не ночував та прийшов лише вранці. ОСОБА_44 розповів йому, що він був у знайомої, де грався на планшеті. Також туди прийшов ОСОБА_30 , з яким вони гралися в ігри, що є на планшеті. Потім ОСОБА_30 попросив у сина планшет, щоб зателефонувати. Син передав планшет, після чого ОСОБА_30 і син пішли на вулицю, оскільки ОСОБА_30 пояснив, що не має інтернет  зв`язку. Коли вони вийшли на вулицю, ОСОБА_30 сів в автомобіль і сказав, що зараз повернеться. Син прочекав до ранку, але ОСОБА_30 так і не повернувся та не повернув планшет. Це стало підставою для його звернення в поліцію. Через пару днів його та сина запросили в поліцію, де був ОСОБА_45 . Коли син зайшов в службове приміщення поліції та побачив ОСОБА_31 , то одразу його запитав, де планшет. ОСОБА_30 пояснив, що планшет поверне. Через декілька днів йому дійсно працівники поліції повернули належний сину планшет, оскільки дані на планшеті відповідали даним згідно документів на планшет. Ці події відбувалися у листопаді  грудні 2018 року. Раніше ні він, ні його син ОСОБА_17 із ОСОБА_40 знайомі не були, неприязнених стосунків не має.
		   Свідок  ОСОБА_46  надав покази, що він дійсно купив у нині покійного ОСОБА_47 планшет, передавши за планшет приблизно 500-600 грн., точно не пам`ятає. Про те, що планшет крадений, він не знав. На наступний день йому зателефонували з поліції і попросили підійти. Він здогадався, що його викликають з приводу планшету, оскільки він добре знає ОСОБА_48 , тому в поліцію він пішов з планшетом, який у нього було вилучено. Вказані події відбувалися приблизно півтора року тому, але точної дати не пам`ятає.
		   В судовому засіданні оголошено показання свідка ОСОБА_49 , надані останнім під час здійснення досудового розслідування (КП № 12018040410001207, а.с. 22), в зв`язку зі смертю свідка. Так, будучи допитаним у якості свідка, ОСОБА_50 показав, що 02.12.2018 року він знаходився в м. Апостолове і приблизно о 17-20 год. до нього на автомобілі приїхав раніше знайомий мешканець м. Зеленодольськ ОСОБА_38 , який попросив його продати планшет марки «Хуавей». В цей же день, приблизно о 18-30 год., ОСОБА_50 зустрів знайомого ОСОБА_51 , якому запропонував купити вищевказаний планшет за 1000 грн., на що ОСОБА_52 погодився та придбав планшет. На наступний день ОСОБА_50 зателефонував ОСОБА_33 та при зустрічі віддав йому гроші за планшет. Про те, що планшет був крадений, ОСОБА_50 не знав.
		   У судовому засіданні були досліджені письмові докази на підтвердження пред`явленого обвинувачення.
		Так, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018040410001207 07.12.2018 року до вказаного реєстру внесено відомості про те, що 01.12.2018 року, приблизно о 22 год., невстановлена особа біля будинку АДРЕСА_4 шляхом зловживання довірою заволоділа планшетом «Хуавей», чим завдала власнику ОСОБА_5 збитку на суму 3000 грн.
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.12.2018 року з усною заявою про вчинений злочин звернувся ОСОБА_5 , який просив прийняти міри до ОСОБА_29 , котрий 01.12.2018 року чи 02.12.2018 року у вечірній час, перебуваючи біля будинку № 2 по вул. Святкова в м. Зеленодольськ Апостолівського району, шляхом зловживання довірою заволодів планшетом його сина ОСОБА_8 марки «Хуавей», імей: НОМЕР_2 . Також в протоколі вказано, що у скоєнні вказаного злочину заявник підозрює ОСОБА_29 , що мешкає в м. Зеленодольськ Апостолівського району.
		З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 003604, виданої Психіатричною МСЕК № 3, встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено другу групу інвалідності, причина  інвалід з дитинства.
		Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 67 від 14.03.2018 року ОСОБА_8 обмежений у здатності до спілкування, обмежений у здатності контролювати свою поведінку.
		10.12.2018 року ОСОБА_46 добровільно надав працівникам поліції для огляду планшет «Huawei MediaPad T1», IMEI: НОМЕР_2 , який було вилучено до Апостолівського ВП.
		Згідно постанови слідчого від 10.12.2018 року оглянутий планшет визнано речовим доказом у справі та передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_5 , що підтверджується розпискою останнього.
		Згідно висновку експерта від 17.12.2018 року № 3417/18 ринкова вартість планшету «Huawei MediaPad T1» на момент вчинення злочину становить 2150 грн. 
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019040410000034 03.01.2019 року до вказаного реєстру внесено відомості на підставі звернення ОСОБА_4 про те, що 25.10.2018 року невстановлена особа шляхом зловживання довірою незаконно заволоділа автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2106», д/н НОМЕР_1 , у м. Зеленодольськ Апостолівського району.
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.01.2019 року з усною заявою про вчинений злочин звернувся ОСОБА_4 , який просив прийняти міри до ОСОБА_29 , який 25.10.2018 року у м. Зеленодольськ Апостолівського району шляхом зловживання довірою незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 2106», д/н НОМЕР_1 , зеленого кольору. Також в протоколі вказано, що у скоєнні вказаного злочину заявник підозрює ОСОБА_29 , що мешкає в АДРЕСА_1 .
		З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23.04.1996 року встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ 2106», 1983 року випуску, зеленого кольору, належить ОСОБА_53 .
		Довіреністю від 21.11.2008 року ОСОБА_54 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси з усіх без винятку питань, що будуть стосуватися експлуатації вищевказаного транспортного засобу, без права розпорядження автомобілем.
		Протоколом огляду та фототаблицями від 03.01.2019 року зафіксовано, що об`єктом огляду є автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106», який добровільно надав потерпілий ОСОБА_4 . Даний автомобіль зеленого кольору, д/н НОМЕР_1 , покази спідометра  НОМЕР_4 , під капотом табличка з даними: «ВАЗ, АВТОМОБИЛЬ, ХТА 210600, 0925019, двигатель 2106, Сделано в СССР, 1983». Вказаний автомобіль вилучено до Апостолівського ВП.
		Згідно постанови слідчого від 03.01.2019 року оглянутий автомобіль визнано речовим доказом у справі та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , що підтверджується розпискою останнього.
		Згідно висновку експерта від 10.01.2019 року № 1.2019 середня ринкова вартість автомобіля марки ВАЗ моделі 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення злочину становить 21619,7 грн. 
		Вищевказані докази суд покладає в основу обвинувачення, оскільки відповідно до положень статей 85 та 86 КПК України вказані докази є належними та допустимими. 
		Покази потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_55 , ОСОБА_5 та ОСОБА_42 є логічними, послідовними, чіткими, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими доказами у даному кримінальному провадженні. Суд вважає,що увказаних потерпілогота свідківне маєжодних підставобмовляти обвинуваченого,оскільки між нимине буложодних конфліктів,тому суд їм довіряє. Умисел обвинуваченого ОСОБА_56 саме на незаконне заволодіння транспортним підтверджується показами потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_26 . 
		Зміну показань в судовому засіданні та невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, суд розцінює як спосіб захисту, бажання уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинені злочини. 
		Суд оцінює показання обвинуваченого у сукупності з іншими доказами, що були предметом дослідження в суді.
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289 та ч.2 ст.190 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Суд визнає допустимим доказ  протокол допиту у якості свідка ОСОБА_49 , оскільки суд позбавлений можливості допитати вказаного свідка безпосередньо в судовому засіданні в зв`язку з його смертю, що узгоджується з практикою ЄСПЛ (рішення від 23 квітня 1997 р. у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів» (Van Mechelen and Others v. the Netherlands), Reports 1997-III, с 711, п. 50; рішення від 26 березня 1996 р. у справі «Доорсон проти Нідерландів» (Doorson v. the Netherlands), Reports 1996-II, с. 470, п. 67; рішення від 15 червня 1992 р. у справі «Люді проти Швейцарії» (Ludi v. Switzerland), Series A, № 238, с. 21, п. 49).
		Отже, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази - показання потерпілого, свідків, документи, висновки експерта є достатніми та дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаних злочинів, що узгоджується з правовою позицію ЄСПЛ, відображеною, зокрема, в п.150 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»: «Суд при оцінці доказів ке рується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		   З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.2ст.289КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, та кваліфікує дії за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
		В судовому засіданні обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
		Захисник ОСОБА_6 просить врахувати як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, щире каяття, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні даного злочину.
		Суд відхиляє дане твердження, так як каяття обвинуваченого ОСОБА_7 носить лише формальний характер. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, але в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що підтверджують щире каяття обвинуваченого, вказана обставина не найшла свого підтвердження і в судовому засіданні, оскільки обвинувачений на протязі судового розгляду даного кримінального провадження вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, не визнавав і надав визнавальні показання лише після дослідження всіх доказів у справі.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ч.1 ст.67 КК України є рецидив злочинів.
		Відповідно до положеньст.65КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує наступне.
		Злочини, вчинені обвинуваченим, відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого та нетяжкого злочинів.
		Обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, за станом здоров`я на обліку не перебуває, суспільно-корисною працею не зайнятий, утриманців не має.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставину, що його обтяжує, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження нових злочинів є призначення покарання в межах санкцій ч.2 ст.289 та ч.2 ст.190 КК України у вигляді позбавлення волі. 
		У відповідності до ч.2 ст.52 КК України суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки обвинувачений вчинив тяжкий корисливий злочин.
		Враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив вищевказані злочини після ухвалення вироку Апостолівським районним судом Дніпропетровської області від 16.02.2018 року, суд вважає за необхідне при призначенні йому покарання застосувати положення ч.1 ст.71 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків.
		У відповідності до ч.5 ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбуття покарання за даним вироком строк відбуття покарання за попереднім вироком з 10 січня 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Витрати у справі відсутні.
		Цивільний позов не заявлено.
		   Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.368-371, 373-374 КПК України, суд
		 
		        ухвалив:
		 
		 ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.289 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією належного йому майна,
		- за ч.2 ст.190 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.
		 Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна.
		 Відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначити за правилами призначення покарання за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, з невідбутим покаранням, призначеним вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2018 року, у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. 
		 Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		 У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 10 січня 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 Речові докази у справі: планшет марки «Huawei MediaPad T1», IMEI: НОМЕР_2 , повернутий потерпілому ОСОБА_5 , залишити власнику; автомобіль марки «ВАЗ-2106», н/з НОМЕР_1 , повернутий потерпілому ОСОБА_4 , залишити власнику.
		 На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченому, що утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення його копії.
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		       Суддя:     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...