Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/4869/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2020.
Дата набрання законної сили: 01.10.2020
Номер судового провадження: 51-2304км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017120020007961

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		01 жовтня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 404/4869/17
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4809/64/20
		Провадження № 51  2304 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженої  ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,
		захисника засудженої ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 
		у режимі відеоконференції,
		 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020007961 від 11 липня 2017 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		за ст. 185 ч. 3 КК України,
		за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо неї. 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 05 липня 
		2017 року приблизно о 17 годині 19 хвилин в жіночій роздягальні спортивного центру «Драйв», розташованого за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 13б, умисно, з корисливих спонукань, за допомогою фізичної сили відкрила дверцята шафи № 1306, звідки таємно, з проникненням у сховище, викрала з сумки гаманець з грошима та особистими речами ОСОБА_8 , чим заподіяла матеріальну шкоду потерпілій на суму 300 гривень.
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а її апеляційну скаргу  без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені фактичні обставини кримінального провадження, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо неї, перекваліфікувати її дії зі ст. 185 ч. 3 КК на ст. 185 ч. 1 КК України та пом`якшити призначене їй покарання. Вважає, що в її діях відсутня кваліфікуюча ознака крадіжки проникнення у сховище, оскільки до роздягальні вільний доступ для відвідувачів спортивного клубу, а шафа не була зачинена, що не перешкоджало вільному доступу до її вмісту. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, безпосередньо не дослідивши докази, встановив обставини щодо проникнення, які не були встановлені судом першої інстанції.
		Заперечень на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги і просили її задовольнити. 
		Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженої необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставинах вчинення кримінального правопорушення, які засудженою у касаційній скарзі не оспорюються. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності її вини суд послався, у тому числі: на показання самої ОСОБА_6 , яка не заперечувала факт викрадення нею речей з шафи у роздягальні спортивного центру за обставин встановлених судом; на показання потерпілої ОСОБА_8 ; на показання свідка ОСОБА_9 про те, що шафи у роздягальні обладнані замками, у зв`язку із вчиненням крадіжок у роздягальні встановлено та ведеться відеоспостереження; на дані, які містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 липня 
		2017 року; на відеозапис з камер відеоспостереження спортивного центру «Драйв».
		Доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 є необґрунтованими.
		Статтею 185 ч. 3 КК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдало значної шкоди потерпілому.
		Проникнення передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення крадіжки. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
		Під сховищем слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища.
		Факт входження, потрапляння у сховище чи поява у ньому іншим способом у поєднанні з іншими зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об`єктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна з`ясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна.
		Така позиція відповідає висновкам про застосування норми права, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа 
		№ 569/1111/16-к), постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к) та постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року (провадження № 5-33кс 12). 
		Як встановлено судом першої інстанції, шафи у жіночій роздягальні спортивного центру «Драйв» за своїм призначенням слугують збереженню особистих речей відвідувачів та унеможливлюють доступ сторонніх осіб до їх вмісту. Дверцята шаф обладнані замками, ключі від яких видавалися кожному відвідувачу особисто. ОСОБА_6 за допомогою фізичної сили рук відкрила шафу та з сумки, яка знаходилась у шафі, викрала гаманець ОСОБА_8 . 
		Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_6 за ст.185 ч. 3 КК України судом кваліфіковано правильно.
		При призначені покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , яка раніше не судима, позитивно характеризується. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та повне відшкодування заподіяної шкоди, а обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. 
		Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, дійшовши висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, мотивувавши таке рішення.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, перевірив доводи про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 та необхідність пом`якшення призначеного їй покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженої, і визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_6 достовірно було відомо, що шафи зачиняються на замок, вона відчинила шафу з речами ОСОБА_8 доклавши фізичних зусиль, що не суперечить висновкам суду першої інстанції та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. За доводами касаційної скарги та матеріалами кримінального провадження колегія суддів підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання колегія суддів не вбачає. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 та зміни судових рішень щодо неї не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а її касаційну скаргу  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...