Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 125/163/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2020.
Дата набрання законної сили: 29.09.2020
Номер судового провадження: 51-1515км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016020000000343

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		29 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 125/163/17
		провадження № 51-1515 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» адвоката ОСОБА_8 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12016020000000343, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Могилів-Подільський Вінницької області, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Барського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Стягнуто на користь ОСОБА_9  з ОСОБА_7 100000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 21300 грн витрат на встановлення надгробного пам`ятника; в рівних частках з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 2 500 грн витрат на правову допомогу.
		Стягнуто на користь ОСОБА_10  з ОСОБА_7 13 922 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 134200 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 188400 грн в рахунок відшкодування завданої малолітнім дітям моральної шкоди; з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 100000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5800 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 17400 грн регламентних виплат за померлого чоловіка, 11600 грн в рахунок відшкодування завданої малолітнім дітям моральної шкоди, 34800 грн регламентних виплат малолітнім дітям за померлого батька; в рівних частках з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» процесуальні витрати на суму 11 555 грн.
		Стягнуто на користь ОСОБА_11  з ОСОБА_7 94200 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 5800 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 17400 грн регламентних виплат за померлого батька; в рівних частках з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» процесуальні витрати на суму 2 000 грн.
		Стягнуто на користь ОСОБА_12  з ОСОБА_7 94200 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 5800 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 17400 грн регламентних виплат за померлого батька; в рівних частках з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» процесуальні витрати на суму 2 000 грн.
		Стягнуто на користь ОСОБА_11  з ОСОБА_7 94200 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 5800 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 17400 грн регламентних виплат за померлого батька; в рівних частках з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» процесуальні витрати на суму 2 000 грн.
		Стягнуто на користь ОСОБА_13  з ОСОБА_7 17233 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 140000 в рахунок відшкодування моральної шкоди; з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» 41758 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; в рівних частках з ОСОБА_7 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» процесуальні витрати на суму 7 000 грн.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 жовтня 2016 року близько 17:30, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mazda-6», державний номерний знак   НОМЕР_1 (реєстрація республіки Польща), рухаючись автодорогою Могилів-Подільський  Житомир в напрямку м. Вінниці неподалік с. Шевченкове Барського району Вінницької області, в порушення вимог п. п. 10.1, 12.1, 14.6 (г) Правил дорожнього руху не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод для руху або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, при виконання маневру обгону, перетнув вузьку лінію дорожньої розмітки, перетинати яку заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого водій та пасажир автомобіля «ВАЗ 21099» відповідно ОСОБА_14 і ОСОБА_15 загинули на місці події, а пасажири ОСОБА_16 та ОСОБА_17 отримали легкі тілесні ушкодження.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_10  у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_18 до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» змінено. Затверджено мирові угоди, укладені 9 грудня 2019 року між цивільними позивачами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування спричиненої злочином матеріальної та моральної шкоди на досягнутих в угодах умовах.
		У решті вирок залишено без зміни. 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК, зокрема, незазначення у ньому мотивів прийнятого рішення та відсутність посилання на докази, якими би підтверджувались встановлені судом обставини. Вказує на відсутність в матеріалах справи звукозаписів судових засідань за 03.02.2017, 01.03.2017, 14.03.2017, 26.06.2017. Порушенням права на захист вважає, проголошення вироку без його участі. Посилається на розбіжності між текстом вироку, який було оголошено під звукозапис, та його письмовим варіантом. Всупереч приписам ст. 419 КПК зазначені порушення залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого та дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку місцевого суду без зміни.
		У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» адвокат ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування судом норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ставить питання про зміну вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,  ОСОБА_11 . Просить зменшити розмір матеріальної шкоди, спричиненої витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, яка підлягає стягненню з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_13 з 41758 грн до 17400 грн. Вважає, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 по 17400 грн регламентних виплат, а також в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» процесуальних витрат на користь ОСОБА_13 в розмірі 7 000 грн та по 2000 грн на користь ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 слід відмовити. 
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги засудженого та просив судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних скарг засудженого та представника цивільного відповідача.
		Мотиви Суду
		За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту в частині неповноти судового розгляду, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
		За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК кваліфіковано правильно.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		В основу вироку суд правильно поклав показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз.
		Зокрема, відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 848а від 01 грудня 2016 року невиконання ОСОБА_7 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому ОСОБА_7 мав можливість попередити зіткнення за умови виконання ним зазначених вимог Правил дорожнього руху. 
		Зібрані у кримінальному провадженні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності. Дослідивши вказані докази, надавши їм належну оцінку, суд визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб. 
		Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК. У вироку наведено докладні мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази на підтвердження встановлених судом обставин. 
		Доводи засудженого про необхідність скасування вироку у зв`язку з відсутністю у кримінальному провадженні звукозаписів судових засідань за 03.02.2017, 01.03.2017, 14.03.2017, 26.06.2017 є безпідставними. 
		Як убачається з матеріалів справи 26.06.2017 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого на лікарняному і відповідно фіксація вказаного засідання не здійснювалась. При цьому 03.02.2017, 01.03.2017 та 14.03.2017 судові засідання відкладалися у зв`язку з неявкою всіх учасників судового провадження, окрім прокурора. Жодних значимих процесуальних дій та судових рішень у ці дні не приймалося, а тому відсутність звукозаписів вказаних засідань в даному випадку не є підставою для скасування вироку відповідно до приписів п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК. 
		Відсутність ОСОБА_7 в залі судового засідання 30 вересня 2019 року під час проголошення вироку також не є підставою для визнання вироку незаконним.
		Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 КПК, визнається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення. Вказана вимога є однією з гарантій дотримання прав обвинуваченого, передбачених, зокрема, у ст. 42 КПК, та спрямована на ефективну реалізацію таких прав під час здійснення судового провадження. Тобто, для прийняття рішення щодо того чи являється відсутність обвинуваченого в судовому засіданні під час здійснення судового провадження підставою для скасування судового рішення, слід визначити яким чином така відсутність вплинула чи могла вплинути на ефективну реалізацію обвинуваченим своїх прав.
		Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 був присутнім у судових засіданнях під час здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції, де висловлював свою думку з приводу висунутого обвинувачення, заявляв клопотання, брав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах та звертався до суду з останнім словом. При цьому, на проголошення вироку 30 вересня 2019 року ОСОБА_7 не з`явився.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 КПК судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. На виконання зазначених приписів суд після виходу з нарадчої кімнати 30 вересня 2019 року негайно проголосив вирок, незважаючи на відсутність обвинуваченого в судовому засіданні. Цього ж дня копію вироку було направлено ОСОБА_7 .
		Відсутність ОСОБА_7 в залі судового засідання під час проголошення вироку жодним чином не вплинуло на законність і обґрунтованість ухваленого рішення, не перешкодило обвинуваченому реалізувати свої права, в тому числі й право на оскарження вироку в апеляційному порядку, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення. 
		Розбіжностей між текстом вироку, який було оголошено 30 вересня 2019 року під звукозапис, та його письмовим варіантом не встановлено. 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, в тому числі й ті, на які ОСОБА_7 послався у касаційній скарзі, апеляційний суд надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції у відповідній частині без зміни. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		З приводу касаційної скарги представника цивільного відповідача ПАТ «СК «УНІКА» щодо обґрунтованості вирішення судом цивільних позовів потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		Згідно з приписами ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до положень статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 4 вересня 2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_21 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0093303 зі строком дії з 4 вересня 2016 року до 3 вересня 2017 року. Предметом страхування за вказаним договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу Mazda 6, державний номерний знак   НОМЕР_1 (реєстрація республіки Польща). 
		Так, настання страхового випадку, а саме скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , котрий керував забезпеченим автомобілем, та вина якого визнана судом, є підставою для здійснення страховиком виплат страхового відшкодування потерпілим відповідно до умов договору страхування.
		Керуючись положеннями ст. 128 КПК, суд першої інстанції, проаналізувавши всі вимоги потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , обґрунтовано дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі, з чим погодився й апеляційний суд, оскільки вони підтверджені належними доказами.
		Переглядаючи вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ «СК «УНІКА»в повному обсязі, дав на усі доводи скарги вмотивовані відповіді та затвердив мирові угоди, укладені 9 грудня 2019 року між цивільними позивачами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ПАТ «СК «УНІКА» про відшкодування спричиненої злочином матеріальної та моральної шкоди на досягнутих в угодах умовах. Ухвала апеляційного суду містить докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону та норм матеріального права, які були би підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		Враховуючи викладене, касаційні скарги засудженого та представника цивільного відповідача не підлягають задоволенню. 
		 
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Вирок Барського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2020 року залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» адвоката ОСОБА_8  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_22  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...