Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14088/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; зайнятості населення, з них; зайнятості осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2020. Зареєстровано: 07.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2020.
Дата набрання законної сили: 06.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/68690/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 жовтня 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа № 826/14088/16
		адміністративне провадження № К/9901/68690/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Петрової Олени Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюрайті»
		на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018 (суддя Шрамко Ю.Т.) 
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (колегія у складі суддів Мельничука В.П., Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.)
		у справі №826/14088/16
		за позовом Київського міського відділу Фонду соціального захисту інвалідів 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюрайті»,
		про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          У вересні 2016 року Київський міський відділ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до ТОВ «Секьюрайті», у якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1   814   005,95 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 328   477,97 грн.
		2.          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задоволено. 
		3.          Петрова О.О. в інтересах ТОВ «Секьюрайті» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		4.          Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2019 відкрито касаційне провадження.
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		5.          26.06.2016 Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено перевірку додержання ТОВ «Секьюрайті» законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального забезпечення.
		6.          За результатами перевірки складено акт №26-202/662 про порушення вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII), а саме:
		-          відсутність реєстрації Товариства у Фонді соціального захисту інвалідів;
		-          неподання звітів за 2014 та 2015 роки про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою ф.10-ПІ;
		-          невиконання протягом 2014 та 2015 років нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		7.          У 2014 році на ТОВ «Секьюрайті» працювало 16 осіб з інвалідністю з нормативу 59 осіб, а у 2015 році - 30 осіб з інвалідністю з нормативу 56 осіб.
		8.          Відповідно до розрахунку Держпраці відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції за 2014 рік у розмірі 1   076   442,89 грн, за 2015 рік - 791   036,16 грн, крім того, нараховано пеню за несвоєчасну сплату санкцій за 2014 рік у розмірі 275   004,87 грн, за 2015 рік - 53   473,10 грн.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		9.          В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ «Секьюрайті» протягом 2014-2015 років не виконувало своїх обов`язків, передбачених статтею 19 Закону №875-XII, які виникають незалежно від форми власності та господарювання на всіх підприємствах, щодо нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. 
		10.          Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначав про те, що не може виконувати нормативи, передбачені Законом №875-XII, оскільки основним видом господарської діяльності Товариства є охоронна діяльність. Протягом 2014 та 2015 років ТОВ «Секьюрайті» виконало нормативи робочих місць, виходячи із загальної кількості працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, що передбачено частиною шостою статті 11 Закону України від 22.03.2012 №4616-VI «Про охоронну діяльність» (далі - Закон №4616-VI) як спеціальним законом, що визначає нормативи робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємствах, що здійснюють охоронну діяльність. 
		 
		IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		11.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не дотримано встановленого Законом нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, не подавалося до Фонду соціального захисту інвалідів звіти за формами №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», №10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», не вживалося заходів для забезпечення влаштування інвалідів, зокрема шляхом створення робочих місць.
		12.          Суд відхилив доводи відповідача стосовно Закону №4616-VI як спеціального нормативно-правового акту, зазначив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина одинадцята статті 19 Закону №875-XII, пославшись на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №21-159а11, від 17.09.2013 у справі №21-232а13, від 27.05.2014 у справі №21-119а14, від 09.12.2014 у справі №21-523а14, від 19.04.2016 у справі №21-6344а15. 
		13.          При цьому, суд першої інстанції встановив наявність постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2016 у справі №826/11406/16 за позовом ТОВ «Секьюрайті» до Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області, якою визнано протиправним та скасовано припис Держпраці в частині зобов`язання ТОВ «Секьюрайті» привести норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у відповідність до статті 19 Закону №875-XII, мотивуючи це судове рішення тим, що за наявності колізії між законами, застосуванню підлягає Закон №4616-VI, оскільки був прийнятий пізніше. 
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		14.          Представник відповідача у касаційній скарзі наводить такі доводи:
		А) судами першої та апеляційної інстанцій не враховано існування колізії нормативно-правових актів щодо порядку визначення для суб`єкта охоронної діяльності нормативу (кількості) робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, який водночас врегульовано Законом №875-XII та Законом №4616-VI; вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню останній Закон, оскільки прийнятий пізніше;
		Б) охоронна діяльність є ліцензованим видом діяльності, що встановлює для суб`єкта господарської діяльності зобов`язання дотримання організаційних, кадрових та технологічних вимог, передбачених Ліцензованими умовами провадження охоронної діяльності, зокрема щодо вимог до персоналу охорону не мати обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків. 
		15.          Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		16.          Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків. 
		17.          Законом України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для працедавців визначається обов`язковим виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		18.          Частиною першою статті 19 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		19.          При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		20.          За кожне незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, працедавцем сплачується Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначена статтею 20 Закону №875.
		21.          Між тим, частиною шостою статті 11 Закону №4616-VI, прийнятого 22.03.2012, який набрав чинності 18.10.2012, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
		22.          Відповідач стверджує, що виконує нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до частини шостої статті 11 Закону №4616-VI.
		23.          Натомість, суди керувалися тим, що законом не встановлено винятків з правил, передбачених статтею 19 Закону №875, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи з кількості штатних працівників підприємства. 
		24.          При цьому, частиною одинадцятою статті 19 Закону №875 визначено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
		25.          Останні зміни у частину одинадцяту статті 19 Закону №875 вносилися Законом від 06.10.2005 №2960-IV.
		26.          Зазначене свідчить про наявність колізії в регулюванні спірних правовідносин двома нормативного-правовими актами однакової сили.
		27.          Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
		28.          Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі №18/183-97 про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
		29.          Питання застосування Закону №4616-VI та Закону №875-ХІ у подібних правовідносинах раніше вже розглядалося судом касаційної інстанції.
		30.          Так, у постановах від 18.09.2018 № 818/466/16, від 02.04.19 у справі № 808/1547/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю суб`єктами охоронної діяльності встановлюється частиною шостою статті 11 Закону №4616-VI, норма якої є спеціальною відносно статті 19 Закону № 875-ХІ. У зв`язку з цим правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону №875-ХІ; для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону №4616-VI.
		31.          Питання кількості штатних працівників ТОВ «Секьюрайті» у 2014-15 роках, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, у справі не досліджувалося.
		32.          Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, судами попередніх інстанцій визначалися із середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу ТОВ «Секьюрайті».
		33.          За викладених обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо невиконання відповідачем передбаченого законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є передчасними.
		34.          За змістом статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		35.          Частиною 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		36.          Враховуючи виявлені недоліки при оцінці доказів, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.          Касаційну скаргу Петрової Олени Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюрайті» задовольнити частково.
		2.          Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 скасувати.
		3.          Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                              В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                               О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...