Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/6231/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2020. Зареєстровано: 07.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.

Номер судового провадження: 2-а/953/265/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 953/6231/20
		н/п 2-а/953/265/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова  у складі: головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Мордухович К.Г.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )  до інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Андрущенка Олександра Сергійовича (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 315а), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м.Харків, вул.Шевченка, б.315А), Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ. вул.Федора Ернста, б.3) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		17.04.2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2380736 від 13.04.2020 року, закрити провадження по справі. Як на підставу позову посилається на те, що 13.04.2020 року відповідачем її було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її неправомірних дій. 
		Ухвалою судді від 21.04.2020 року було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи.
		Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 26.05.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції департаменту патрульної поліції.
		21.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність своєї вимоги та наявність обов`язку щодо пред`явлення документів водія на вимогу інспектора.
		23.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, направлена до суду представником позивача - адвокатом Мазепою Д.Г., в якій посилається на несвоєчасність направлення відповідачем відзиву, недоліки в його оформленні, наголошує на недоведеність вини позивача в правопорушенні, а також відсутність доказів на обґрунтування постанови інспектора. 
		Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 10.08.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що  13.04.2020 поліцейським 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Андрущенком Олександром Сергійовичем було винесено постанову серії ЕАК №2380736 від 13.04.2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за  ч.1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі  425,00 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови  ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом СADILLAC ELR, номерний знак  НОМЕР_1 . у м.Харків по проспекту Науки, 65 Б відмовилася пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційний документ на ТЗ, чим порушила п.2.4.а - керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстр. докум. на ТЗ, а у випадку передб. законодавством - ліцензійної картки на ТЗ, а також полісу обов`язкового страхування цив.-прав. відповідальності власників наземних ТЗ, відповідальність дане правопорушення передбачена ч.1 ст.126 КпАП України. Позивач з даною постановою не згодна, вважаючи її такою, що не відповідає дійсності, вимогам закону, зазначає, що за відсутності порушень правил дорожнього руху в діях особи, вимога патрульного поліції про надання свідоцтва про реєстрацію тз є незаконною, дана постанова винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративного стягнення, постанова ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення нею ПДР України, без дослідження доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому вищевказана постанова підлягає скасуванню. 
		В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача - адвокат Мазепа Д.Г. подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі доказів. 
		Відповідачі  у судове засідання не з`явилися, про дату, час та  місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 
		Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Судом встановлено, що 13.04.2020 поліцейським 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Андрущенком Олександром Сергійовичем було винесено постанову серії ЕАК №2380736 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. 
		Згідно копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом СADILLAC ELR, номерний знак  НОМЕР_1 у м.Харків по проспекту Науки, 65Б  відмовилася пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційний документ на ТЗ, чим порушила п.2.4.а - керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, відповідальність дане правопорушення передбачена ч.1 ст.126 КпАП України. (а.с. 6) 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
		Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що відповідач упереджено розглядав справу, з порушенням її прав та процесуальних норм, притягнув до відповідальності без врахування доводів позивача, за відсутності доказів, що підтверджують його винність в порушенні ПДР України. Доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, а також спростування інформації, що в п. 9 оскаржуваної постанови не міститься посилань на докази, якими було зафіксовано правопорушення відповідачем до суду не надано.
		Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
		Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).
		Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
		Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, пункт 9 розділу ІІІ, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
		Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
		У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем протягом судового розгляду належними та допустимими доказами не доведено факту порушення позивачем ПДР України, тому його вимога про пред`явлення документів не є обґрунтовано, а сама по собі постанова, яка є предметом судового розгляду не може бути доказом вчинення позивачкою правопорушення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Таким чином, вимога позивача про визнання оскаржуваної постанови неправомірною не підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним, в порядку ст.286 КАС України, тому задоволенню не підлягає. 
		Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
		В зв`язку з чим постанова серії ЕАК №2380736 від 13.04.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КпАП України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00  грн. підлягає скасуванню. 
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КпАП України.
		Щодо судових витрат суд зазначає наступне. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп, відповідно до квитанції №0.0.1718411752.1, що наявна в матеріалах справи. Крім того, представник позивача надав розрахунок суми витрат на правничу допомогу та акт наданих послуг, вартість яких загалом складає 2000 грн., які просить стягнути з з відповідача - Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
		Відповідно до ч.3, 4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
		Згідно з ч.9 ст.139 КАС України При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням вимог обґрунтованості, пропорційності витрат до предмету спору, значення справи для сторін, їх процесуальну поведінку, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1420,40 грн., пропорційно до задоволеної частини.
		Керуючись ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд- 
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
		Скасувати постанову серії ЕАК №2380736 від 13.04.2020 року, винесену інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Андрущенком Олександром Сергійовичем (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 315а) про притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення  відносно ОСОБА_1 . 
		Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ. вул.Федора Ернста, б.3, код:40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1420,40 грн. 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...