Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/44131/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2020. Зареєстровано: 07.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2020.

Номер судового провадження: 2/761/2993/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/44131/19
		Провадження № 2/761/2993/2020
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Фролової І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 редакцією новин ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 було опубліковано статтю під назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_2 », - правозахисник» наступного змісту: 
		« Палаючі фаєри, національні прапори , банери - так активісти декількох громадських організацій зустріли новину про те, що скандальний голова Київського райсуду Одеси ОСОБА_1 подав документи про участь у конкурсі на посаду голови Апеляційного суду Одеської області. Докладніше - у репортажі ОСОБА_4 . Варто зауважити, що активістам таки вдалося дізнатися факти, що вражають. За словами відомого правозахисника ОСОБА_5 , ОСОБА_1 навіть не складав присяги.
		«Декларує одне, а живе зовсім іншим - розкішним життям», - розповіли активісти.
		«Ми з`ясували, що в цієї особи навіть немає присяги. А згідно зі статтею 7-ою про судоустрій, суддя -збуває повноважень, коли він урочисто приймає присягу в присутності Президента України. Цього у пана ОСОБА_1 не було. Він підпадає під кримінальну відповідальність і це питання необхідно піднімати, тому що особа, яка не набула повноважень, не може здійснювати правосуддя, а коли вона здійснює правосуддя - це вже захоплення влади», - наголошує правозахисник.».
		На переконання позивача, вказана стаття містить недостовірну інформацію, а саме цитата Відповідача ОСОБА_2 , на яку посилаються у статті редакція ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» про те, що суддя ОСОБА_1 не складав присяги судді. Таким чином, Відповідач поширив наступну недостовірну інформацію відносно Позивача - ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_1 не складав присяги судді.
		Відповідач стверджує, що Позивач ОСОБА_1 , який вже не один рік працює на посаді судді, очолює Київський районний суд м. Одеси, не складав присяги судді. А відповідно, не мав права приступати до здійснення повноважень судді.
		Вказані дії негативно впливають на репутацію Позивача як судді та голови Київського районного суду м. Одеси та шкодять образу судді в цілому.
		Враховуючи посаду та статус Позивача, дії відповідача спрямовані на підрив авторитету судової влади, а також формування в суспільстві хибної думки щодо як самого Позивача, як представника судової гілки влади, так і до самої судової влади в цілому.
		Відтак, позивач просив суд визнати спростувати та визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 поширеною ОСОБА_2 на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: «Ми з`ясували, що в цієї особи навіть немає присяги. А згідно зі статтею 7-ою про судоустрій, суддя набуває повноважень, коли він урочисто приймає присягу в присутності Президента України. Цього у пана ОСОБА_1 не було. Він підпадає під кримінальну відповідальність і це питання необхідно піднімати, тому що особа, яке не набула повноважень, не може здійснювати правосуддя, а коли вона здійснює правосуддя - це вже захоплення влади», - наголошує правозахисник»; зобов`язати   ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно   ОСОБА_1 у спосіб, в який вона була поширена та стягнути на його користь судовий збір та витрат на правову допомогу.
		13 листопада 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Макаренко І.О.
		Ухвалою від 24 грудня 2019 року було задоволено заяву судді Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. про самовідвід.
		26 грудня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.
		24 лютого 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
		14 квітня 2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви направлялися відповідачу, однак відзиву до суду не подавалося.
		Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного. 
		За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
		Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що редакцією новин ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 було опубліковано статтю під назвою «« ІНФОРМАЦІЯ_2 », - правозахисник» наступного змісту: 
		« Палаючі фаєри, національні прапори , банери - так активісти декількох громадських організацій зустріли новину про те, що скандальний голова Київського райсуду Одеси ОСОБА_1 подав документи про участь у конкурсі на посаду голови Апеляційного суду Одеської області. Докладніше - у репортажі ОСОБА_4 . Варто зауважити, що активістам таки вдалося дізнатися факти, що вражають. За словами відомого правозахисника ОСОБА_5 , ОСОБА_1 навіть не складав присяги.
		«Декларує одне, а живе зовсім іншим - розкішним життям», - розповіли активісти.
		«Ми з`ясували, що в цієї особи навіть немає присяги. А згідно зі статтею 7-ою про судоустрій, суддя -збуває повноважень, коли він урочисто приймає присягу в присутності Президента України. Цього у пана ОСОБА_1 не було. Він підпадає під кримінальну відповідальність і це питання необхідно піднімати, тому що особа, яка не набула повноважень, не може здійснювати правосуддя, а коли вона здійснює правосуддя - це вже захоплення влади», - наголошує правозахисник.».
		Саме вказану інформацію просить спростувати позивач як таку, що не відповідає дійсності, вказана інформація порочить репутацію Позивача як судді та голови Київського районного суду м. Одеси та шкодять образу судді в цілому.
		У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
		Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Як на передумову для звернення до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 вказував, що згідно ч. 3 ст. 57 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» текст присяги підписується суддею і зберігається в його суддівському досьє.
		Відповідно до Розділу 6 Положення про порядок ведення суддівського досьє суддівське досьє - це сукупність документів з обмеженим доступом, яка містить інформацію для службового користування та зберігається у відповідно обладнаному приміщенні, крім інформації та документів, оприлюднення яких передбачене законом.
		Зберігання суддівських досьє забезпечує відповідальний структурний підрозділ.
		Діючі суддівські досьє зберігаються окремо від архівних суддівських досьє.
		Відповідно до п. 7.1 Розділу 7 Положення Доступ до суддівського досьє мають члени Комісії, працівники відповідального структурного підрозділу, судді (стосовно свого досьє) та інші особи відповідно до Закону.
		Таким чином, відповідач не має доступу до суддівського досьє, а тому навіть не мав теоретичної можливості володіти інформацію щодо присяги позивача. 
		З врахуванням змісту поширеної інформації суд вважає, що дійсно спірна інформація дійсно була доведена невизначеному колу осіб, така інформація стосується позивача - голови Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 та така інформація безсумнівно порушує особисті немайнові права і завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача .
		Свобода вираження поглядів гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наступним чином:
		Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Публікації в Інтернеті підпадають під сферу дії статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її загальних принципів, але особлива форма цього засобу передачі інформації привела Страсбурзький Суд до прийняття певних обмежень щодо свободи вираження думки в Інтернеті.
		Загальні принципи Європейського Суду з прав людини, що стосуються свободи вираження поглядів застосовуються до публікацій в Інтернеті, викладені в дослідженні Європейського Суду з прав людини: "Інтернет: прецедентна практика Європейського Суду з прав людини", в якому зокрема зазначено, що свобода вираження поглядів, захищена пункту 1 статті 10 Конвенції, становить необхідну основу демократичного суспільства (справа Хендісайд проти Сполученого Королівства (Handyside до the United Kingdom), рішення від 7 грудня 1976 року серія А, N 24).
		Обмеження цієї свободи передбачені у пункті 2 статті 10 Конвенції, повинні тлумачитися вузько. Втручання з боку Держав в здійснення цієї свободи можливе за умови, якщо воно є «необхідним у демократичному суспільстві», тобто згідно з прецедентною практикою Європейського Суду, воно винно відповідати «нагальній суспільній потребі», бути пропорційним законній меті за змістом другого пункту статті 10 Конвенції, і бути обґрунтовано судовими рішеннями, що містять відповідну і достатню мотивацію.
		У рішенні у справі "Редакція газети "Правое дело" і Штекель проти України" (Editorial Board of 3ravoye Delo and Shtekel v. Ukraine) (скарга N 33014/05, рішення від 5 травня 2011 року) Європейський Суд вперше визнав, що стаття 10 Конвенції повинна тлумачитися як така, що покладає на Державу позитивний обов`язок щодо встановлення належної нормативно-правової бази для забезпечення ефективного захисту свободи вираження поглядів журналістами в інтернеті. У цій справі на заявників було покладено обов`язок виплатити збитки за повторну публікацію тексту, автор якого був невідомий. Текст носив об`єктивно дифамаційний характер і був знайдений ними в Інтернеті (текст супроводжувався зауваженням із зазначенням джерела і того, що газета не мала відношення до тексту).
		Щодо критики або сатири необхідно відзначити, що свобода вираження поглядів за умови дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції також поширюється на "інформацію" або "ідеї", які ображають, шокують чи турбують Державу або будь-яку частину населення. Такими є вимоги плюралізму, толерантності і широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (справа Перрін (Perrin), наведено вище). Свобода журналістів також включає можливість вдатися до певної міри перебільшення чи навіть провокації. Однак, важливо провести розмежування між критикою і образою.
		Стаття 10 Конвенції, однак, не гарантує необмежену свободу вираження поглядів, особливо у випадках, коли така інформація, що публікується у пресі, швидше за все, зробить серйозний вплив на репутацію та права приватних осіб (дифамація). Однак, національні влади повинні надати належні обґрунтування своїх рішень (справа Фатуллаєв проти Азербайджану - Fatullayev V. Azerbajan, скарга N 40984/07, п. 100, рішення від 22 квітня 2010 року) для того, щоб показати наявність "нагальної суспільної необхідності".
		Суд у справі Редакція газети "Правое дело" і Штекель проти України" (Editorial Board of Pravoye Iflo and Shtekel v. Ukraine, скарга N 33014/05, рішення від 5 травня 2011 року) визнав, що інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси. Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм.
		Беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації (див. пункти 29-32 у справі Редакція газети "Правое дело" і Штекель проти України"), та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів (див. рішення від 10 березня 2009 року у справі "Таймз Ньюспейперз" проти Сполученого Королівства (N 1 та N 2)" (Times Newspapers Ltd v. United Kingdom (no. 1 and no. 2), заяви N N 3002/03 та 23676/03, п. 27), Суд визначив, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль «сторожового пса суспільства» (див., mutatis mutandis, рішення від 26 листопада 1991 року у справі "Обзервер" і Гардіан" проти Сполученого Королівства" (Observer and Guardian v. the United Kingdom), n. 59, Series A, N216).
		Тому Європейський Суд дійшов висновку у даній справі, що вимогу законності, закріплену в другому пункті ст. 10 Конвенції, дотримано не було.
		В контексті еволютивного тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський Суд з прав людини у справі "Редакція газети "Правое дело" і Штекель проти України" зробив висновок, що ст. 10 Конвенції повинна тлумачитися як така, що покладає на Державу позитивний обов`язок щодо встановлення належної нормативно-правової бази для забезпечення ефективного захисту свободи вираження поглядів журналістами в Інтернеті.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що питання, які стосуються д.нкціонування системи правосуддя, представляють загальний інтерес, та їх обговорення користуються захистом статті 10 Конвенції
		Суд неодноразово підкреслював особливу роль у суспільстві судової системи, яка є гарантом справедливості, основоположною цінністю правової держави, повинна користуватися довірою суспільства для посиленого виконання своїх функцій (п. 86 справи "Кудешкина против Росии", рішення від 06 лютого 2009 року, скарга N 29492/05).
		Таким чином, може виникнути необхідність захисту цієї довіри від деструктивних та переважно необґрунтованих нападок, особливо з урахуванням того, що судді, які стали об`єктом критики, пов`язані зобов`язанням обачності, яке змушує їх утримуватися від надання відповіді (см. Справа Прагер и Обершлик против Австрії, рішення від 26.04.95 р, п. 34, Prager and Oberschlick. V. Avstria, п. 34).
		Європейський Суд звернув увагу на те, що авторитет судової влади повинен бути захищений від будь-яких зловживань або образливих висловлювань захисту, навіть у напруженій обстановці.
		У справі Laday v Turkey Європейський Суд визнав, що образливі висловлювання можуть применшувати гідність судді шляхом створення атмосфери незахищеності на шкоду належному здійсненню правосуддя (пункти 35-36).
		Якщо єдиний намір при будь-якій формі вираження полягає в образі суду чи членів суду, відповідне покарання може бути виправданим згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції (див. Skalka v.Poland, пункт 34).
		За прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини серед усіх посадових осіб судді користуються найвищим захистом їх авторитету, та межи їх допустимої критиці найнижчі. Це можливо роз`яснити особливою роллю суддів як гарантів правосуддя, яка повинна вселяти довіру з боку обвинувачених та суспільства в загалі (див. Feg v. Avstria, «Фей проти Австрії», п. 40; Skalka v. Poland, п. п. 83,86 "Скалка проти Польші" п. 83,86).
		Європейський Суд підтримує необхідність розрізняти критику та образу.
		У рішенні від 08.11.2018 року у справі "Narodni List D.D." Європейський Суд знову нагадав, що потрібно враховувати особливу роль судової влади в суспільстві.
		Будучи гарантом справедливості, фундаментальної цінності в державі, регульованої верховенством права, суд повинен мати довіру громадськості, щоб успішно виконувати свої обов`язки. Тому може виявитися необхідним захистити його від «руйнівних атак, які, по суті, є необгрунтованими». Особливо з огляду на те, що судді, котрих піддали критиці, не можуть відповісти на неї.
		В даному випадку, висловлювання в Інтернет -, які є «руйнівними, необгрунтованими атаками» та не базуються на будь-якому, хоча б мінімальному -зборі фактів, дискредитують 
		Також ЄСПЛ вказав, що рамки допустимої критики щодо державних службовців при здійсненні ними своїх повноважень можуть при певних обставинах бути ширше, ніж у відношенні приватних осіб. Однак не можна говорити, що державні службовці свідомо залишають відкритим для пильного аналізу кожне своє слово і дія в тій ступеня, як це роблять політики і, отже, що вони повиинні знаходитися в однаковому становищі з останніми, коли мова заходить про критику їх дій. Більш того, державні службовці повинні користуватися громадським довірою в умовах захисту з і необгрунтованих нападок, якщо вони мають намір і далі успішно виконувати свої обов`язки. Тому може виявитися потрібним захистити їх від образливих словесних нападок при виконанні ними своїх посадових обов`язків.
		Згідно з пунктом 2 статті 10, здійснення цієї свободи може накладати «Обов`язки та відповідальність», які поширюються в тому числі і на пресу. Ці «обов`язки та відповідальність» неминуче набувають значення, коли, як у цій справі, на перший план виходить питання про нападках на репутацію пойменованого приватної особи і порушення «прав інших осіб». Для врівноваження протидіючих інтересів, яке належить провести Суду, має значення і той факт, що по п. 2 статті б Конвенції приватні особи мають право вважатися невинними, до тих пір поки їх вину не буде доведено законним порядком (рішення Суду у справі «Ворм проти Австрії» від 29 липня 1997 року, та постанова Суду у справі «Дю Руа і Малорі проти Франції», скарга №34000 / 96, п. 34, ЕСHR2000-Х).
		Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У ч. 4 ст. 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
		Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі статтями 297, 299 Цивільного кодексу України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фізична особа має право на повагу до своєї честі та гідності і на недоторканність ділової репутації, їх захист, а також право вимагати вилучення будь-якої інформації.?
		У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Як встановлено судом, то інформація про те, що ОСОБА_1 не складав присяги судді, є фактичним твердженням, оскільки може бути перевірена в дійсності і вона є недостовірною з огляду на те, що фактичних доказів на підтвердження таких висловлювань стороною відповідача суду надано не було.
		При цьому, розповсюджена інформація у цій частині є негативною, стосується безпосередньо позивача, не носить оціночний характер, так як викладена у формі тверджень.
		Більш того, твердження відповідача у спірній інформації про те, що ОСОБА_1 не складав присяги судді є недостовірними, негативними щодо позивача, що однозначно впливають і порушують його немайнові права, його честь і гідність як судді та голови Київського районного суду м. Одеси.
		За умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до положень ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
		Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Оскільки недостовірна інформація була поширена ОСОБА_2 на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 тому слід зобов`язати останнього спростувати у спосіб, в який вона була поширена.
		Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки у діях відповідачів наявні усі обов`язкові ознаки правопорушення юридичного складу.
		Згідно з положеннями частини 1 ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню сума понесених і документально підтверджених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме суд присуджує стягнення суми судового збору у розмірі - 768 грн. 40 коп., а також 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		Керуючись ст. ст. 3-5, 13, 81, 133, 137, 141, 211, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України; ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України; ст.ст. 94, 201, 277 ЦК України, Законом України "Про інформацію", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, - задовольнити у повному обсязі.
		Визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 поширеною ОСОБА_2 на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: «Ми з`ясували, що в цієї особи навіть немає присяги. А згідно зі статтею 7-ою про судоустрій, суддя набуває повноважень, коли він урочисто приймає присягу в присутності Президента України. Цього у пана ОСОБА_1 не було. Він підпадає під кримінальну відповідальність і це питання необхідно піднімати, тому що особа, яке не набула повноважень, не може здійснювати правосуддя, а коли вона здійснює правосуддя - це вже захоплення влади», - наголошує правозахисник».
		Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно ОСОБА_1 на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: «Ми з`ясували, що в цієї особи навіть немає присяги. А згідно зі статтею 7-ою про судоустрій, суддя набуває повноважень, коли він урочисто приймає присягу в присутності Президента України. Цього у пана ОСОБА_1 не було. Він підпадає під кримінальну відповідальність і це питання необхідно піднімати, тому що особа, яке не набула повноважень, не може здійснювати правосуддя, а коли вона здійснює правосуддя - це вже захоплення влади», - наголошує правозахисник» у спосіб, в який вона була поширена.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 768,40 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників:
		ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...