Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 654/524/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2020
Номер судового провадження: 61-16804ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 654/524/19
		провадження № 61-16804св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - фермерське господарство «Терра»,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства «Терра» на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року у складі судді Сіянка В. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В., 
		Історія справи 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до фермерського господарства «Терра» (далі - ФГ «Терра») про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 05 вересня 2018 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем фермерське господарство «Терра», зареєстрованого 05 вересня 2018 року державним реєстратором Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_8, номер запису про інше речове право 29040069.
		Позов мотивований тим, що в 2013 році між нею та відповідачем укладено договір оренди, за умовами якого вона передала останньому у строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 10,31 га, розташовану на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Правочин укладено строком на 5 років, після спливу яких пропозицій від ФГ «Терра» щодо продовження дії договору не надходило. Не виявляла такого бажання і сама вона, оскільки мала намір укласти новий договір оренди з іншим орендарем на взаємовигідних умовах.
		У грудні 2018 року їй стало відомо, що її земельна ділянка й надалі перебуває в оренді відповідача згідно договору, який нібито було укладено 05 вересня 2018 року між сторонами та зареєстровано державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_8, номер запису про інше речове право: 29040069.
		Підтвердженням не укладання нею 05 вересня 2018 року договору оренди є те, що в ньому неправильно зазначені її дані. Так, в результаті укладення шлюбу у 2016 році її прізвище було змінено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », отримано новий паспорт громадянина України та нову картку платника податків. Однак в договорі, що оспорюється, її особисті дані зазначено за старими відомостями, а розділ «Реквізити сторін» не містить всіх персоніфікованих складових, обов`язковість наявності яких передбачено Типовим договором оренди, затвердженим постановою КМУ № 220 від 03 березня 2004 року зі змінами та доповненнями.
		Також вказала, що в п. 37 Договору міститься перелік документів, які є невід`ємними частинами угоди, проте нею не підписувалися та фактично є відсутніми. Викладене свідчить про порушення зазначеного пункту та статті 15 Закону України «Про оренду землі», тобто має місце недотримання істотних умов для даного виду договору, що також є підставою для визнання його недійним.
		Оскільки договір від 05 вересня 2018 року нею, як орендодавцем, не підписувався та суперечить її волевиявленню, посилаючись на статті 203, 215 ЦК України, просила визнати спірний договір недійним.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту договору стає очевидним, що його підписання сторонами повинно свідчити про погодження ними всіх його умов, в тому числі і п. 37 щодо обов`язкової наявності невід`ємних частин. Однак, нескладання таких документів та їхня відсутність, є підтвердженням недосягнення згоди між орендарем та орендовадавцем щодо істотних умов, оскільки акт-прийому передачі земельної ділянки є ключовим доказом початку реального виконання договору. суд приймає до уваги покази надані свідком ОСОБА_5 , які спростовують бажання позивача на укладення угоди з ФГ «Терра», та засвідчують її волевиявлення на зміну орендаря свого майна, шляхом підписання договору з ФГ «Алмаз». Сукупність даних обставин в тому числі і тих, які підтверджують недостовірність особових даних орендодавця в угоді, на думку суду, вказують на неукладеність оспорюваного договору саме як правочину, тобто такого, що юридично не відбувся. В контексті даного змісту варто також відзначити відсутність заперечень з боку позивача стосовно того факту, що підпис на останній сторінці договору належить саме їй. Однак, ОСОБА_1 заперечує, що його виконання відбулося в вересні 2018 року та припускає можливість його проставляння в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового договору, оскільки інших умов, окрім реквізитів сторін, вказаний аркуш не містить, а порівняння відомостей зазначених на ньому в обох договорах складає враження їхньої повної ідентичності. Отже, сам по собі підпис позивача на останньому аркуші не є беззаперечним доказом того, що вона була ознайомлена саме з цими умовами договору. В зв`язку з зазначеним, договір, який на думку суду не є укладеним, не породжує для його сторін прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні. Коли договір оренди земельної ділянки не є укладеним, відповідач користується нею без достатньої правової підстави, а позивач вправі вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого майна в порядку, встановленому главою 83 ЦК, а саме ст. 1212 та ст. 1213 ЦК, відповідно до яких набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Виходячи з викладеного, суд вважав, що позивачем при вірному зазначенні обставин щодо неукладення договору, невірно визначено підстави для задоволення своїх вимог та обрано не той спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ФГ «Терра» про визнання договору оренди землі недійсним задоволено. 
		Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н від 05 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Терра» щодо земельної ділянки площею 10,31 га, кадастровий номер 6522383900:10:029:0009, розташованої на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, зареєстрований 05 вересня 2018 року державним реєстратором Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_8, номер запису про інше речове право 29040069.
		Стягнуто з ФГ «Терра» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідні зміни в особових даних орендодавця не були відображені в спірному договорі оренди. Навпаки, зазначена в ньому інформація з приводу серії та номера паспорту відповідає тим даним, які були вказані в договорі від 05 вересня 2013 року з тією лише відмінністю, яка полягає в році видачі паспорту. У своєму позові позивач не вказала, в чому полягає порушення її прав відсутністю вказаних документів, не довела унеможливлення виконання оспорюваного договору таким фактом. Тим більше, що самі по собі вказані документи зовсім і не є істотними умовами договору, які були передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", чинної на час укладення першого договору оренди від 05.09.2013 року, а були визначені останнім як його невід`ємні частини. При розгляді справи позивач не заперечувала того факту, що підпис на останній сторінці договору належить саме їй, однак заперечила, що його виконання відбулось у вересні 2018 року, вказала про можливе проставляння вказаного її підпису в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового оспорюваного договору. Вона також пояснила, що уклала інший договір оренди з іншим орендарем (ФГ "Алмаз"), який було передано на реєстрацію, однак реєстратором було зареєстровано оспорюваний договір. При дійсному укладенні (такому, що відбулось насправді) другого (останнього) договору оренди від 05 вересня 2018 року апеляційний суд допускає виникнення такої ситуації, за якої можливе повне автоматичне перенесення ідентифікаційних даних орендодавця (ПІБ, дані паспорта). Однак в даному випадку було змінено дату видачі паспорта, що заперечує повне автоматичне перенесення ідентифікаційних даних орендодавця. Тобто це
		свідчить про внесення вказаних ідентифікаційних даних орендодавця без волевиявлення останнього, тобто позивача. Відповідачем це рішення суду першої інстанції не оскаржується, що свідчить про те, що по суті він погоджується з обставинами, встановленими судом першої інстанції. Таким чином, спірний договір був укладений без волевиявлення позивача. Оспорюваний договір оренди землі, на якому стоять підписи його сторін, вважається таким, що укладений. Відповідне право оренди відповідача зареєстроване в установленому порядку. Отже спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, він є оспорюваний, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У вересні 2019 року ФГ «Терра» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами зроблено припущення, що підпис позивача ОСОБА_1 не засвідчував погодження істотних умов саме оспорюваного договору і що підпис було постановлено не в момент укладення договору 05 вересня 2018 року і не у зв`язку з ним. Судами не встановлено, що позивачем не доведено факт ведення її в оману відповідачем стосовно будь-яких істотних умов договору та факт відсутності її вільного волевиявлення під час укладання нею договору. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного договору не може визнаватися обставиною для визнання оспорюваного договору недійсним, з підстав передбачених частиною третьою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України. Крім того, дії позивача ОСОБА_1 , яка уклала 05 вересня 2018 року договір оренди землі, а згодом пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечать її попередній поведінці (отримання орендної плати за користування земельною ділянкою 13 грудня 2018 року у розмірі 8372,00 грн та 7588,00 грн) і є недобросовісними. Апеляційний суд не врахував, що спірний договір оренди був укладений та підписаний позивачем ОСОБА_1 , що не заперечувала вона особисто, виконувався сторонами, здійснено його державну реєстрацію, договір продовжував виконуватися й позивачем, яка отримувала орендну плату. А тому підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17. 
		Аргументи учасників справи 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року без змін.
		Відзив мотивований тим, що договір оренди землі б/н від 05 вересня 2018 року не містить підпису орендодавця на всіх його сторінках, де присутні істотні умови договору, не прошитий та не скріплений підписами сторін із зазначенням кількості сторінок з урахуванням додатків, не пронумерований та не має додатків передбачених пунктом 37 договору. Позивач вважає, що зареєстрований договір не підтверджує наявність волевиявлення орендодавця на його укладення та досягнення згоди з усіх істотних умов та є недійсним. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 654/524/19 надійшли до Верховного Суду та 04 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги за участю представника ФГ «Терра» - Ростальної І. В., справу призначено до судового розгляду.  
		Позиція Верховного Суду
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		Суди встановили, що 17 грудня 2003 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ХС №013709, площею 10,31 га., яка розташована на території Нововолодимирівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 6522383900:10:029:0009.
		05 вересня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Терра» укладено договір оренди земельної ділянки. Вказану земельну ділянку позивач передала в строкове платне користування на 5 років для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.
		Пунктом 8 Договору сторони погодили, що договір укладено на п`ять років і після закінчення його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
		Відповідно пункту 9 Договору розмір орендної плати встановлено в 5200,00грн.
		За пунктом 27 Договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди.
		Згідно з пунктом 39 вказаного Договору невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; копія Державного акту на землю; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.
		05 вересня 2018 року укладено договір № б/н оренди земельних ділянок, за умовами якого ОСОБА_1 передала в користування відповідача належну їй зазначену земельну ділянку площею 10,31 га з кадастровим номером 6522383900:10:029:0009 для вирощування сільськогосподарської продукції, на строк 10 років, тобто до 05 вересня 2028 року (п. п. 1 і 2); орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня у розмірі 7 700,00 грн. Передбачено перегляд розміру орендної плати (п. п. 8-10); невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; копія Державного акту на землю; копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру орендодавця; довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (п. 37).
		21 листопада 2018 року державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_5 зареєстровано право оренди за орендарем ФГ «Терра». 
		В рішенні про зупинення державної реєстрації прав № 42909596 від 10 вересня 2018 року вказано, що державний реєстратор розглянув рішення про заборону, прийняте 05 вересня 2018 року 14:27:42 за реєстраційним номером 29962919.
		В рішенні про відновлення державної реєстрації прав № 44176528 від 21 листопада 2018 року вказано, що державний реєстратор розглянув рішення про скасування, прийняте 05 вересня 2018 року 14:27:42 за реєстраційним номером 29962919.
		В рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44176538 від 21 листопада 2018 року зазначено, що вказаний державний реєстратор, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 05 вересня 2018 року 14:27:42, яку подав ОСОБА_6 , що діє на відповідній підставі, для проведення державної реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки (вказана спірна земельна ділянка) та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, вирішив провести державну реєстрацію іншого речового права, права оренди спірної земельної ділянки за ФГ «Терра».
		29 листопада 2016 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після чого змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 ».
		24 липня 2017 року на ім`я « ОСОБА_1 » видано паспорт громадянина України за номером документа НОМЕР_1 . Також за новим прізвищем позивачем отримано в травні 2017 року новий реєстраційний номер обліку картки платника податків.
		ОСОБА_1 отримала від ФГ «Терра» орендну плату за 2018 рік (земельна ділянка 10,31 га): відповідно 8 372,00 грн та 7 588,00 грн.
		18 грудня 2018 року позивач письмово повідомила відповідача про зміну прізвища.
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		У частинах першій та другій статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди) передбачено, що Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
		У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14 вказано, що: «відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача».
		У постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14 зроблено висновок, що: «відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті З ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови».
		У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав».
		При зверненні із позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі, посилаючись на те, що він укладений без її волевиявлення, не містить її підпис на всіх сторінках, неправильно зазначені її особисті дані, акти приймання-передачі не підписувались, копії державного акту на землю копію паспорту та ідентифікаційного коду, довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вона не надавала.   
		У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; частина шоста - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач не вказала, в чому полягає порушення її прав та позивач по суті не заперечує справжність свого підпису, а тому підстави для недійсності чи неукладеності оспорюваного договору відсутні. За таких обставин, апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для недійсності оспорюваного договору. А тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню. Суд першої інстанції неправильно вважав, що з урахуванням встановлених обставин, існують підстави для висновку про неукладеність оспорюваного договору. Тому рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Отже, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 
		Керуючись статтями 400, 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 141, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу фермерського господарства «Терра» задовольнити частково.
		Постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасувати. 
		Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                  В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                           І. О. Дундар 
		 
		В. І. Журавель
		 
		                                                                           Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...