Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/2284/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2020. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2020.
Дата набрання законної сили: 08.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/18371/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 жовтня 2020 року   
		Київ
		справа №280/2284/20
		адміністративне провадження №К/9901/18371/20
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Гусака М.Б.,  Усенко Є.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу                    № 280/2284/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМІНКО» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2020 року (суддя                Максименко Л.Я.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.),-
		ВСТАНОВИВ:
		3 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМІНКО» (далі за текстом- позивач, ТОВ «КОМІНКО») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області № 14524 від 18 березня 2020 року; 
		- зобов`язання відповідача виключити ТОВ «КОМІНКО» з переліку ризикових платників податків шляхом прийняття відповідного рішення.
		7 квітня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області № 14524 від 18 березня 2020 року про включення ТОВ «КОМІНКО» до переліку ризикових платників, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/2284/20.
		В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у зв`язку з на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року (далі - Порядок № 1165). У зв`язку з цим кожна податкова накладна/розрахунок коригування, які будуть направлені на реєстрацію до ЄРПН, будуть зупинені, а покупці позивача не зможуть своєчасно сформувати податковий кредит та відмовляться від подальшої співпраці. Такі обставини можуть паралізувати господарську діяльність підприємства, що призведе до непомірних економічних збитків та неможливості виплачувати заробітну плату працівникам. 
		Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 9 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, заяву ТОВ «Комінко» про забезпечення позову задовольнив. Вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області № 14524 від 18 березня 2020 року про включення ТОВ «Комінко» до переліку ризикових платників, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/2284/20.
		Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що спірне рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків може слугувати підставою для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування підприємства та, відповідно, несвоєчасного формування податкового кредиту контрагентами ТОВ «КОМІНКО». Вказані обставини ускладнять ведення господарської діяльності підприємством позивача, що призведе до понесення ним та його контрагентами збитків. Суд першої інстанції наголосив, що вжиття таких заходів забезпечення позову не вирішує спір по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до вирішення справи судом.
		Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. 
		На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що для задоволення вимог забезпечення позову заявник має довести, що невжиття відповідних заходів призведе до наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Проте, позивачем такі вимоги виконані не були. ТОВ «КОМІНКО» лише вказує на імовірність настання негативних для нього наслідків, видаючи це за фактичну шкоду, завдану спірним рішенням. Відповідач не погоджується із твердженням судів, що після прийняття оскарженого рішення усі податкові накладні підлягають безумовному зупиненню, що не відповідає положенням Порядку №1165. Скаржник наголошує, що позивач не наводить жодних прикладів понесення ним негативних наслідків з моменту прийняття рішення ГУ ДПС і до подання заяви про забезпечення позову.
		На переконання відповідача, хибними є висновки судів, що застосовані заходи забезпечення позову спрямовані на збереження існуючого становища між сторонами, оскільки за наслідкам задоволення такої заяви позивач позбавлений статусу «ризикового платника податків», що свідчить про зміну існуючих правовідносин на користь позивача, фактичне задоволення позову без розгляду справи по суті. Вказане дає підстави стверджувати про порушення судами приписів частини другої статті 151 КАС України.
		Окремо скаржник звертає увагу на відсутність у Третьому апеляційному адміністративному суді єдиної правозастосовчої практики з розгляду питань про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в аналогічних спорах.
		ТОВ «КОМІНКО» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 150, 151 КАС України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
		В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
		Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
		При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
		Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
		Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідають. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне.
		Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).
		Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
		Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності, відтак не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість. Верховний Суд в постанові від 3 березня 2020 року (адміністративна справа №240/3665/19) вказав, що включення платника податків до переліку ризикових платників не породжує для нього правих наслідків (не звужує його права, не покладає на нього обов`язків).
		При цьому пункт 5 Порядку №1165, на який послались суди, визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
		Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
		Визнання відповідачем на підставі оцінки податкової поведінки платника податків таким, що відповідає критеріям ризиковості, не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього, так само, як і не завдає шкоди його діловій репутації. Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду  від 19 травня 2020 року (справа №  160/10287/19).
		Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою суду будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано доведеними доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. 
		Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. 
		При цьому колегія суддів також вважає слушними посилання скаржника про неправильне застосування судами положень частини другої статті 151 КАС України, оскільки зупинення дії рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків до надання оцінки судом його правомірності нівелює значення здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
		Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні клопотання ТОВ «КОМІНКО» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
		Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.
		Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року про забезпечення позову у справі № 280/2284/20 скасувати.
		В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМІНКО» про забезпечення позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак   Є.А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...