Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9716/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.
Дата набрання законної сили: 29.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		_________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		справа № 359/9716/16-ц                             Головуючий у 1-й інстанції суддя: Борець Є.О.
		 
		29 вересня 2020 року                                                                                                     м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
		судді-доповідача - Саліхова В.В.
		суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., 
		секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2018 року в справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадської організації «Садове товариство «Ярило» про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» звернувся до суду із вищевказаним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив: 
		визнати недійсними розпорядження Бориспільської РДА №6603 від 28 жовтня 2008 року, №1048 від 25 березня 2009 року та №1083 від 27 березня 2009 року; 
		витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:004:0254; 3220882600:04:004:0255; 3220882600:04:004:0256; 3220882600:04:004:0257, 3220882600:04:004:0263, 3220882600:04:004:0267, 3220882600:04:004:0270, 3220882600:04:004:0275, 3220882600:04:004:0277 та 3220882600:04:004:0278 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10503/2020В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанціїта ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Посилається на неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом безпідставно зроблено висновок, що ДП «Бориспільський лісгосп» не є володільцем спірних земель, оскільки останні до цього часу перебувають у титульному володінні господарства. 
		Судом не враховано, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права - витребування майна, не передбачає необхідності визнання недійсним договору дарування спірного майна, учасником якого їх дійсний власник не був. 
		У судовому засіданні прокурор Підяш О.С. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.
		Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
		Київським апеляційним судом здійснювалося оголошення про виклик до суду відповідачів -  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на офіційному веб-порталі судової влади України.
		У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 
		Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації від 28 жовтня 2008 року № 6603, від 25 березня 2009 року № 1048 і від 27 березня 2009 року № 1083 з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, відсутні підстави для задоволення вимог про витребування земельних ділянок на користь держави, оскільки їх власниками відповідно до державних актів с ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , а Кабінет Міністрів України і ДП «Бриспільське лісопаркове господарство» не є ні власником, ні володільцем цього майна.
		З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
		При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням Бориспільської РДА №6603 від 28 жовтня 2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення в оренду ГО «СТ «Ярило» земельної ділянки площею 6,2998 га для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 19-20).
		Висновком управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №2870 від 14 лютого 2008 року, висновками головного архітектора району Бориспільської РДА №1164-№1165 від 21 лютого 2008 року, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/12581 від 4 березня 2008 року, висновком управління культури і туризму Київської ОДА №11/1313/01 від 31 травня 2007 року, висновком державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №06-13/2210 від 25 березня 2008 року, висновком Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІД/8-533 від 25 квітня 2007 року, висновком Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. №99/03 від 8 травня 2008 року та висновком державної експертизи землевпорядної документації №4-481е від 2 липня 2008 року був погоджений проект землеустрою щодо відведення в оренду ГО «СТ «Ярило» земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Розпорядженням Бориспільської РДА №1048 від 25 березня 2009 року була затверджена технічна документація щодо складання документів для виготовлення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 21-23).
		Розпорядженням Бориспільської РДА №1083 від 27 березня 2009 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів для виготовлення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 24-26).
		Висновками управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №1149-в від 4 березня 2009 року та №1202-в від 10 березня 2009 року, а також висновками відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА №731 та №732 від 13 березня 2009 року були погоджені проекти технічної документації щодо складання документів для виготовлення відповідачам державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Відповідно до листа генерального директора ВО «Укрдержліспроект» №345 від 16 вересня 2015 року та фрагменту з публічної кадастрової карти, земельний масив, переданий в оренду ГО «СТ «Ярило», а також земельні ділянки, які були передані у власність відповідачів, накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталу 35 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» (т. 1, а. с. 27-28).
		Згідно з листа директора ДП «Бориспільський лісгосп» №318 від 6 жовтня 2015 року вбачається, що вказані землі лісогосподарського призначення ніколи не вилучались з користування цього лісового господарства (т. 1, а. с. 29-30).
		11 вересня 2009 року ОСОБА_11 уклав з ОСОБА_8 договір дарування (а.с.141-142 т.1), за яким він безоплатно відчужив у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0256 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		З листа в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №05/1-334вих-16 від 1 лютого 2016 року вбачається, що на підставі оскаржуваних розпоряджень місцевого органу виконавчої влади 22 травня 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №817718, №817794, №817883, №817884, №817886, №817889, №817891, №817907 та №817914. Крім того, 12 серпня 2009 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №817798 (т. 1, а. с. 47-48).
		У такий спосіб відповідачі набули право власності на земельні ділянки:
		ОСОБА_7 площею 0,1080 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0254; 
		ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0255; 
		ОСОБА_8 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0256; 
		ОСОБА_9 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0257;
		ОСОБА_10 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0263;
		ОСОБА_2 площею 0,1048 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0267; 
		ОСОБА_5 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0270; 
		ОСОБА_4 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0275; 
		ОСОБА_3 площею 0,1050 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0277; 
		ОСОБА_1 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0278 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Перший заступник прокурора Київської області зазначив, що не допускається передача земель лісогосподарського призначення у приватну власність громадян та юридичних осіб. Такі землі могли надаватись виключно в постійне користування лише спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, в яких були створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. Спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталу 35 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп». Однак ДП «Бориспільський лісгосп» не надавав дозвіл на вилучення цих об`єктів нерухомого майна з його користування. Ці обставини свідчать про те, що передача земельного масиву в оренду ГО «СТ «Ярило» та подальша приватизація спірних земельних ділянок була проведена з порушенням ст.ст. 56, 84 та ч. 5 ст. 116 ЗК України. Крім того, згідно зі ст. 27 ЛК України та ч. 9 ст. 149 ЗК України вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення відноситься до виключної компетенції КМУ, а не Бориспільської РДА.
		Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		За змістом ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Як передбачено ст. 3 ЛК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
		Стаття 55 Земельного кодексу України визначає, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
		До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84ЗК України).
		До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земельлісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (статті 5 ЯК України).
		Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядженняземлями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 57 даного Кодексу передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у приватну власність громадянам та юридичним особам законодавство не містить.
		Встановлено, що згідно з листом генерального директора Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 16 вересня 2015 року № 345 та фрагменту з публічної кадастрової карти, земельний масив, переданий в оренду ГО «СТ «Ярило», площа якого більше 1 га. 
		За інформаціями Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 16.09.2015 № 345, Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 06.10.2015 № 04-36/1924, ДП «Бориспільське лісове господарство» від 06.10.2015 № 318 та схем розташування, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталу 35 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство» (т. 1, а. с. 27-28).
		За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки знаходяться у одному кварталі лісництва, становлять єдиний лісовий масив та використовуються для ведення лісового господарства.
		Відповідно до листа директора ДП «Бориспільський лісгосп» від 06 жовтня 2015 року № 318 вказані землі лісогосподарського призначення ніколи не вилучались зкористування лісового господарства(т. 1, а. с. 29-30).
		У статтях 317 і 319 ЦК України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території. 
		Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень. 
		Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
		Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.
		Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Бориспільської РДА №6603 від 28 жовтня 2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення в оренду ГО «СТ «Ярило» земельної ділянки площею 6,2998 га для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 19-20).
		Висновком управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №2870 від 14 лютого 2008 року, висновками головного архітектора району Бориспільської РДА №1164-№1165 від 21 лютого 2008 року, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/12581 від 4 березня 2008 року, висновком управління культури і туризму Київської ОДА №11/1313/01 від 31 травня 2007 року, висновком державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №06-13/2210 від 25 березня 2008 року, висновком Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІД/8-533 від 25 квітня 2007 року, висновком Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. №99/03 від 8 травня 2008 року та висновком державної експертизи землевпорядної документації №4-481е від 2 липня 2008 року був погоджений проект землеустрою щодо відведення в оренду ГО «СТ «Ярило» земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Розпорядженням Бориспільської РДА №1048 від 25 березня 2009 року була затверджена технічна документація щодо складання документів для виготовлення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 21-23).
		Розпорядженням Бориспільської РДА №1083 від 27 березня 2009 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів для виготовлення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення ними садівництва в ГО «СТ «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 24-26).
		Враховуючи вищевикладене, оскаржувані розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації є незаконними як такі, що прийняті за відсутності волевиявлення власника - держави. Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Кабінету Міністрів України - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. 
		Таким чином, земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення, а тому вищевказані розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації підлягають визнанню недійсними.
		Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.
		Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Пунктом 19 вказаної постанови передбачено, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду. справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі ст. 387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження права власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. За змістом вказаної статті право на витребування майна належить лише-власнику та лише у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і може мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза його волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу майна виключає можливість його витребування і незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлене рішенням суду ( ч. 3 ст. 397 ЦК України).
		Відповідно до діючого законодавства у добросовісного набувача, який набув майно за відплатним договором, майно може бути витребуване лише у випадках, якщо воно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом.
		Аналіз законодавства дає можливість зробити висновок про те, що позивач має не лише довести незаконність набуття права власності набувачем, а і довести наявність підстав для витребування майна від добросовісного набувача.
		Стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.
		Таким чином, законно набути права приватної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа.
		Встановлено, що 11 вересня 2009 року ОСОБА_11 уклав з ОСОБА_8 договір дарування (а. с. 141-142, т. 1), за яким він безоплатно відчужив у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0256 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		З листа в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №05/1-334вих-16 від 1 лютого 2016 року вбачається, що на підставі оскаржуваних розпоряджень місцевого органу виконавчої влади 22 травня 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №817718, №817794, №817883, №817884, №817886, №817889, №817891, №817907 та №817914. Крім того, 12 серпня 2009 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №817798.
		У такий спосіб відповідачі набули право власності на земельні ділянки:
		ОСОБА_7 площею 0,1080 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0254; 
		ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0255; 
		ОСОБА_8 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0256; 
		ОСОБА_9 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0257;
		ОСОБА_10 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0263;
		ОСОБА_2 площею 0,1048 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0267; 
		ОСОБА_5 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0270; 
		ОСОБА_4 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0275; 
		ОСОБА_3 площею 0,1050 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0277; 
		ОСОБА_1 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0278 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Враховуючи що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею власника та користувача в порядку безоплатної передачі відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь держави на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.
		Колегія суддів, звертає увагу на те, що  ОСОБА_11 в порушення законодавства отримав земельну ділянку, а тому як наслідок не мав права її відчужувати за договором дарування ОСОБА_8 , тому останній не підлягає визнанню у встановленому законом порядку недійсним, враховуючи неналежність земельної ділянки ОСОБА_11 .
		За наведеного, зважаючи на визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №6603 від 28 жовтня 2008 року, №1048 від 25 березня 2009 року та №1083 від 27 березня 2009 року, колегія суддів вважає, що вищевказані земельні ділянки підлягають витребуванню на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
		Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з пропущеного строку позовної давності звернення до суду.
		Стосовно строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
		Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
		Між тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Матеріали справи свідчать, що КМУ до моменту виявлення прокурором порушенн вимог земельного законодавства не знав та не міг знати про порушення його прав, оскільки не погоджував вказану землевпорядну документацію, не був учасником спірних правовідносин щодо вилучення та передачі у приватну власність спірних земель, зміни їх цільового призначення та подальшого відчуження на підставі цивільно-правових угод; до його функцій не віднесено здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та він не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно власників земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб`єктами владних повноважень.
		Кабінет Міністрів України та державне лісогосподарське підприємство не приймали рішень щодо відчуження земель, а тому до моменту виявлення відповідним правоохоронними органами обставин незаконного оформлення права власності на спірні земельні ділянки їм не було відомо про порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів щодо розпорядження та користування належною державі землею лісового фонду.
		Положення Закону України «Про прокуратуру» не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав.
		Враховуючи повноваження безпосередньо Кабінету Міністрів України, як органу, що реалізує права власника спірних земель від імені держави, передбачені Законами України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Земельним Кодексом України, висновки суду першої інстанції щодо початку перебігу строку позовної давності з моменту погодження проекту виділення спірних земель в оренду для ведення садівництва не ґрунтуються на нормах матеріального права та матеріалах справи.
		Аналогічно й ДП «Бориспільське лісове господарство» не отримувало інформації щодо прийняття оскаржуваних розпоряджень, вилучення земельних ділянок з його постійного користування, не погоджувало межі спірних земельних ділянок, - продовжувало використовувати спірні землі у лісогосподарських цілях як їх законний титульний володілець, оскільки жодних ознак їх нецільового використання не вбачалось.
		У листі від 06.10.2015 № 318 ДП «Бориспільське лісове господарство» зазначено, що інформація про прийняття Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області оскаржуваних розпоряджень від 28.10.2008 № 6603, від 25.03.2009 № 1048 та від 27.03.2009 № 1083 до лісгоспу не надходила.
		Відомості щодо спірних земельних ділянок, які накладаються на землі, вкриті лісом, що перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», останнім виявлено на Публічній кадастровій карті України у 2015 році, про що повідомлено Бориспільську міжрайонну прокуратуру та прокуратуру Київської області (листи від 12.02.2015 та 19.03.2015 відповідно).
		Земельним кодексом України передбачено, що вилучення земельних ділянок відбувається за згодою їх постійного користувача, або за наявності відповідного рішення суду (ст. 149 Кодексу). Водночас, надання земельних ділянок у власність чи користування особі неможливе до припинення речових прав попереднього землевласника або землекористувача (ст. 116 Кодексу).
		За таких обставин, ДП «Бориспільське лісове господарство» мало законне очікування того, що без прийняття рішення уповноваженого органу про вилучення земельної ділянки, без попереднього погодження місця розташування ділянки та сплати збитків постійному користувачу за вилучення, спірне майно не може вибути у власність третіх осіб.
		Крім того, встановлено, що ні Кабінет Міністрів України, ні ДП «Бориспільський лісгосп» не були учасниками спірних правовідносин щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення. До їх функцій не віднесено здійснення контролю за видачею розпоряджень державної адміністрації.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо спливу строків давності звернення до суду із відповідним позовом.
		На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов невірних висновків про сплив строку позовної давності звернення до суду із відповідними вимогами, з неповним з`ясуванням обставин справи.
		За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		Отже відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 141 ЦПК України з Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадської організації «Садове товариство «Ярило» на користь прокурори Київської області підлягає стягненню судовий збір по 1 908 грн. з кожного за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг.
		Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2018 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Позов позовом першого заступника прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадської організації «Садове товариство «Ярило» про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задовольнити.
		Визнати недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації:
		від 28 жовтня 2008 року №6603 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Громадській організації «Садівницьке товариство «Ярило» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»;
		від 25 березня 2009 року №1048 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам Громадській організації «Садівницьке товариство «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності па земельні ділянки для ведення садівництва та передачі їх у власність  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ;
		від 27 березня 2009 року №1083 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам Громадській організації «Садівницьке товариство «Ярило» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва та передачі їх у власність  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння 
		ОСОБА_7 площею 0,1080 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0254; 
		ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0255; 
		ОСОБА_8 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0256; 
		ОСОБА_9 площею 0,1070 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0257;
		ОСОБА_10 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0263;
		ОСОБА_2 площею 0,1048 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0267; 
		ОСОБА_5 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0270; 
		ОСОБА_4 площею 0,1084 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0275; 
		ОСОБА_3 площею 0,1050 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0277; 
		ОСОБА_1 площею 0,1049 га з кадастровим номером 3220882600:04:004:0278 з цільовим призначенням для ведення садівництва, які розташовані в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
		Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та громадської організації «Садове товариство «Ярило» на користь прокурори Київської областіпо 1 908 грн. судового збору з кожного.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
		 
		Повний текст постанови складено 01.10.2020.
		 
		Головуючий:                                                            В.В. Саліхов
		 
		 
		Судді:                                                                        І.М. Вербова
		 
		 
		                                                                                  О.В. Шахова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...