Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7115/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/7762/2020
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		7 жовтня 2020 року                                                                        м. Київ
		Унікальний номер справи 761/7115/20
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,
		учасники справи:
		заявник -                               Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Ескорт»,
		                        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальність «ІТ Ескорт», подану його представником Попєхіним Євгеном Ігоровичем,
		                        на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену 12 березня 2020  року в приміщенні судупід головуванням судді Фролової І.В.,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У березні 2020 року ТОВ «ІТ Ескорт» звернулося до суду із заявою про встановлення факту неправдивості інформації та її спростування.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі ч. 1 п. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «ІТ Ескорт» через свого представника подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставин справи та не перевірив їх доказами, зокрема, що оскільки власника сайту, на якому була поширена недостовірна інформація, встановити неможливо, то товариство звернулося до суду із заявою в порядку окремого провадження відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України. А тому вважає висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі безпідставним.
		Представник заявника Попєхін Є.І. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 379 ЦПК України,  підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як заява в порядку окремого провадження. 
		Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 3 березня 2020 року ТОВ «ІТ Ескорт» звернулося до суду із заявою, в якій просило встановити факт, що інформація, поширена в мережі Інтернет на веб-сайті https://368.media за відповідною адресою під заголовком « В Мариупольском порту растратили деньги при закупке програмного обеспечения », а саме: « Правоохранители вскрыли коррупционную тендерную схему на закупках програмного обеспечения в порту Мариуполя в сумме за 18 млн. гривен», «Руководство стивидорной компании перечислило деньги на счета ООО «ІТ Эскорт», а офисные программы в порт так и не поставили», «По данным следствия, «ІТ Эскорт» легализует украденные средства за счет фиктивных закупок програмного обеспечения», «чтобы скрыть следы финансовых хищений, провело повторный тендер…победителем вновь стало «ІТ Эскорт», «на момент заключения скандальных сделок» є недостовірною та спростувати зазначену інформацію.
		Обґрунтовує заяву зокрема тим, що товариству не вдалося встановити автора статті та власника сайту, на якому була розповсюджена інформація, яку воно просить спростувати, оскільки згідно відповіді ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів» вбачається, що вказаний сайт не належить до українського сегменту мережі Інтернет, відомості про власників веб-сайту в мережі Інтернет відсутні.
		Окрім того, вказує, що на самому сайті https://368.media у розділі «Про редакцію» повідомлено про те, що редакція сайту не розкриває персоналії авторів, вся комунікація йде тільки через редакційну пошту для безпеки розслідувачів, а отже -0 встановити особу автора, як сторони у справі, неможливо.
		Згідно ч.7 ст.19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		Відповідно до п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , визначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.
		Отже, законом визначено право звертатись до суду в окремому провадженні щодо спростування такої інформації виключно у випадку, якщо така особа є невідомою та її неможливо ідентифікувати.
		Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що звернення до суду із позовною заявою у загальному позовному провадженні про визнання розповсюдженої інформації такою, що порушує права і свободи особи, та зобов`язання іншої сторони її спростувати, зобов`язує позивача не тільки визначити особу, яка розповсюдила відповідну інформацію та/або яка є власником джерела розповсюдження, а і підтвердити цю належність відповідними доказами.
		Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ім`я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім`я автора; прізвище, ім`я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.  
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином обставин справи не з`ясував, не врахував, що будь-яких належних, достатніх і допустимих доказів, які б давали підстави стверджувати про належність сайту  інформації, яка була поширена у цьому джерелі і яку просить спростувати заявник, конкретній особі немає.
		З огляду на що, висновок суду про  порушення порядку звернення з заявою в порядку окремого провадження  є безпідставним, оскільки наявні у справі докази свідчать про неможливість самостійно добути таку інформацію у зв`язку із методом реєстрації доменного імені вказаного сайту.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена за неповного з`ясуванням усіх обставин справи та неправильного застосуванням норм матеріального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Ескорт»  задовольнити.
		Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 7 жовтня  2020 року.
		Суддя-доповідач
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...