Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/183/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2020. Зареєстровано: 12.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.
Дата набрання законної сили: 08.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/1703/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 809/183/17
		адміністративне провадження № К/9901/1703/20
		 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак  М.  Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (суддя - Лучко О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від  3 липня 2019  року (судді - Матковська З.М., Бруновська Н.В., Затолочний В.С.) у справі №  809/183/17 в частині задоволення позову  товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, 
		УСТАНОВИЛА:
		У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням зміни предмета позову) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 5 жовтня 2016 року №№ 0002292201, 0002382207, 0002392201, 0002362207, 0002372207 та від 15 лютого 2017 року №№ 0004352200, 0004372200, 0004392200.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтувалися на неповному дослідженні письмових документів, які були надані позивачем під час проведення перевірки, на підтвердження реальності господарських операцій позивача із контрагентами. Поряд з тим, вказав, що у податкових повідомленнях-рішеннях від 15 лютого 2017 року наявні помилки в сумах стягнень; також вони прийняті з порушенням строків, встановлених Порядком складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 28 грудня 2015 року № 1204; до зазначених податкових повідомлень-рішень не додано розрахунок податкових зобов`язань. Також позивач вказав на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від  3 липня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004372200 від 15 лютого 2017 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 111 865 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004392200 від 15 лютого 2017 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 890 570 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДФС на користь Товариства сплачений судовий збір. 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Лантіком», ТОВ «Фатрон», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Відар ТД», ТОВ «Делівенс», ТОВ «Торгсервіс-Про») були проведені господарські операції, які носили реальний характер та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами: укладеними договорами про надання послуг (виконання робіт), протоколами до них, виконання яких було підтверджено актами приймання-виконання наданих послуг (робіт), податковими та видатковими накладними, проведенням оплати за надані послуги (виконані роботи), дорученнями уповноваженим особам позивача на допуск працівників контрагентів на територію товариства для виконання договірних зобов`язань тощо, що в сукупності свідчить про фактичне отримання Товариством послуг від контрагентів та фактичне понесення ним витрат.
		На думку судів попередніх інстанцій, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу); основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника послуг на праві оренди або лізингу. Крім того, відповідачем не проводилися зустрічні перевірки контрагентів позивача та не доведено суду, що для виконання цими підприємствами робіт (надання послуг) згідно з укладеними з позивачем договорами не могли залучатися особи (фізичні чи юридичні) на підставі цивільних договорів. Натомість відповідачем доказів визнання договорів, укладеними позивачем з контрагентами, нікчемними або такими, що не відповідають закону, суду не надано.
		Крім цього, суди попередніх інстанцій взяли до уваги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі № 804/2331/16, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, якою задоволено позов Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року № 0010002205 щодо збільшення Товариству грошових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Лантіком», ТОВ «Фатрон», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Відар ТД» за період з 1 березня 2012 року по 31 березня 2014 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року касаційну скаргу податкового органу повернуто скаржнику. Суди у цій справі зазначили, що указаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, також підтверджується реальність господарських операцій з вказаними контрагентами позивача.
		Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, ДФС звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийняті судами без урахування всіх обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення справи. Так, суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам відповідача про дублювання та економічну недоцільність послуг, які нібито було отримано позивачем від вказаних контрагентів, зокрема, очищення території від снігу (вартість послуги 636  000 грн), враховуючи низьку кількість опадів у відповідний період; очищення віконних жалюзі, радіаторів опалення (вартість послуг більше 700  000 грн) та очищення килимового покриття в офісі (вартість послуги близько 500  000 грн), в ангарі (вартість послуги близько 500  000 грн), враховуючи наявність в штаті позивача працівників, відповідальних за прибирання приміщень; несезонна консервація системи поливу (в січні) (вартість послуги близько 500  000 грн) тощо. Також суди не надали об`єктивної оцінки доводам відповідача про формальність наданих позивачем документів: незважаючи на високу ціну таких послуг, у наданих позивачем документах не розкрито їх зміст, оскільки такі не містять деталізованої інформації про надані роботи та послуги, їх обсяг та результати здійснених заходів (не вказано демонтаж якої огорожі полів було проведено, її метраж, в чому полягала очистка стін, реставрація сходин, їх площа, кількість віконних жалюзі, які було очищено, розцінки за одиницю, кількість використаних матеріалів тощо), що, у свою чергу, ставить під сумнів їх фактичне споживання позивачем. 
		Фіктивність операцій, на думку ДФС, також підтверджується формально оформленими контрагентами позивача бухгалтерськими документами, зокрема, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, складеними ТОВ «Лантіком», ТОВ «Фатрон», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Відар ТД» про виплату доходу своїм посадовим особам, в яких вказано один номер телефону для всіх таких посадових осіб, що свідчить про пов`язаність таких юридичних осіб.
		Крім цього, відповідач в касаційній скарзі вказав на різні предмети спору у справі, що розглядається, та у справі № 804/2331/16, що не дає судам у справі, що розглядається, можливості брати до уваги результати розгляду справи № 804/2331/16.       
		Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.
		Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій щодо не доведеності відповідачем фіктивності та протиправності господарських операцій позивача, законність яких не підлягає доказуванню у зв`язку із результатами розгляду судової справи № 804/2331/16, в якій брали участь ті ж самі особи, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.         
		Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої  статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство на час виникнення спірних правовідносин перебувало за основним місцем податкового обліку у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
		ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 8 вересня 2016 року № 517/09-19-14-01/3176114, в якому зазначено про порушення ним вимог податкового законодавства, а саме: завищення від`ємного значення податку на прибуток за 2015 рік у сумі 1 036 770 грн та заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 1 689 492 грн, за 2014 рік - у сумі 675 334 грн, за 2015 рік - у сумі 946 536 грн; заниження до сплати в бюджет ПДВ у сумі 1  639 485 грн; неподання реєстраційної заяви до Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області для взяття на податковий облік за неосновним місцем обліку; неподання податкових декларацій за земельними ділянками, що перебували у користуванні позивача; заниження плати за землю, що справляється у формі орендної плати за земельними ділянками, що перебували у користуванні товариства.
		На підставі даного акта перевірки відповідач виніс та направив позивачу податкові повідомлення-рішення від 5 жовтня 2016 року: № 0002312201 на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1  036  770 грн, № 0002302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 3 902 569 грн; № 0002322201, яким позивачу збільшено зобов`язання з ПДВ та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2  459  227 грн; № 0002292201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн; № 0002382207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2 224,68 грн; № 0002392201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 1 020 грн; № 0002362207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 6 338, 30 грн; № 0002372207, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2 040 грн; № 0002402207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 15 135, 00 грн.
		Позивач не погодився з висновками акта перевірки і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
		За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення за від 27 грудня 2016 року № 28180/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002312201, № 0002302201 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та донарахування податку на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ «Делівенс», ТОВ «Торгсервіс-Про», ТОВ «Нормал Плюс» і не встановлено дебіторської заборгованості за 2015 рік, а також по взаємовідносинах з ТОВ «Агро-Союз-Україна» та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення -рішення залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002322201 в частині донарахованого ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Агро-Союз-Україна» та ТОВ «Дніпро-Кріль» та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002402207 у частині нарахування орендної плати за землю у сумі 1562,8 грн та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині рішення залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення №№ 0002292201, 0002362207, 0002372207, 0002382207, 0002392201.
		З урахуванням зазначеного рішення Державної фіскальної служби України відповідач 15 лютого 2017 року прийняв нові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0004352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» та нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 13 181,50 грн.; № 0004372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 2 111 865, 00 грн.; № 0004392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ та нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 890 570 грн.
		Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року № 0004372200 слугував висновок відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Лантіком», ТОВ «Фатрон», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Відар ТД» за період з 1 січня 2013 року по 31 березня 2014 року з огляду на те, що вищезазначені контрагенти-постачальники робіт та послуг не могли фактично здійснювати такі господарські операції, враховуючи фактичний час здійснення операцій, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
		Судами встановлено, що:
		відповідно до договору про надання послуг від 3 січня 2013 року № 5, укладеного між позивачем та ТОВ «Лантіком», протоколу до зазначеного договору про погодження договірної ціни послуг, актів виконаних робіт від 30 та 31 січня 2013 року №№ 11, 12, 13,14, 15, податкових накладних та банківських виписок останнє надало позивачу послуги з очищення віконних жалюзі, радіаторів, систем опалення ангару і приміщення АБК, території підприємств від снігу, консервації системи поливу на загальну суму 1 920 000 грн, в тому числі ПДВ 320 000 грн;
		відповідно до договору про надання послуг від 3 січня 2013 року № 10, укладеного між позивачем та ТОВ «Фатрон», протоколу до зазначеного договору про погодження договірної ціни послуг, актів виконаних робіт від 29 та 31 січня 2013 року №№ 38, 39, 40, 41, 42, податкових накладних та банківських виписок останнє надало позивачу послуги з організації перевезення майна, підготовки та консервації заправної станції, розбирання огорожі полів, зачищення стін складу № 4 та реставрації залізних сходів на загальну суму 2 160 000 грн, в тому числі ПДВ 360 000 грн;
		відповідно до договору про надання послуг від 18 лютого 2013 року № 18/021, укладеного між позивачем та ТОВ «Фай-Торг», протоколів до зазначеного договору про погодження договірної ціни послуг, актів виконаних робіт від 29 березня, 30 квітня, 25 - 27 червня, 30, 31 липня 2013 року, податкових накладних та банківських виписок останнє надало позивачу послуги з санації підземних трубопроводів та комунікацій, укріпленню водопровідного стоку складу № 2, по прочищенню дощоприймачів, по обстеженню центральної вентиляційної системи, по прочищенню кондиціонерів, по профілактичній прочистці липневої каналізації, по сервісному ремонту та обслуговуванню дощувальної машини, по сервісному ремонту та обслуговуванню зрошувальної системи, по обслуговуванню воріт контрольно-пропускного пункту, по технічному обслуговуванню шлагбаумів, по сервісному обслуговуванню водонапірної станції, по технічному обслуговуванню системи вентиляції, по зачищенню огорожі закритої стоянки, по закріпленню бордюрів по периметру території, по очищенню зовнішніх профільних листів складу № 2, по обслуговуванню насосної станції, по очищенню килимового покриття в офісі і ангарі на загальну суму 6 158 000 грн, в тому числі ПДВ 1 026 333,33 грн;
		відповідно до договорів про надання послуг від 29 липня 2013 року та від 1 серпня 2013 року № 21/08, укладених між позивачем та ТОВ «Відар ТД», протоколів до зазначених договорів про погодження договірної ціни послуг, актів виконаних робіт від 28-30 серпня, 29 листопада 2013 року № 181, податкових накладних та банківських виписок останнє надало позивачу послуги з укріплення огорожі складу № 10, переоснащенню та упорядкуванню складського обладнання на складі № 4, консервації систем поливу підприємства, по демонтажу та перенесенню гофролистів, розбиранню огорож полів, послуги з очищення загальної системи поливу, по санації та очищенню водопровідної системи ангару, послуги по підготовці офісного обладнання ангару до демонтажу та перевезення на загальну суму 1 025 000 грн, в тому числі ПДВ 170 880 грн.
		Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року № 0004392200 слугував висновок відповідача про те, що позивач у взаємовідносинах із ТОВ «Делівенс» та ТОВ «Торгсервіс-Про» завищив податковий кредит за період з 2014 по 2015 роки у розмірі 593 713 грн, оскільки господарські операції носили безтоварний характер.
		Указані господарські відносини виникли на підставі договору про надання послуг від 27 квітня 2015 року № 5, укладеного між позивачем та ТОВ «Делівенс», на загальну суму 1  710  000 грн, а також договору про надання послуг від 28 вересня 2015 року № 177, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгсервіс-Про», на загальну суму 1  500  000 грн. Указаними договорами передбачалось надання послуг щодо ремонту каналізаційно-насосної станції, ремонту свердловин, очищенню водопровідних стоків території, щодо демонтажу та монтажу стелажного обладнання; та щодо технічного обслуговування системи опалення для підготовки до зими на складах, по офісу, адмінбудівлях, послуги з консервації та підготовки системи поливу до зимового сезону відповідно.
		На підтвердження отримання виконаних робіт (наданих послуг) позивачем було надано копії договорів, протоколів до них про погодження договірної ціни послуг, актів приймання-виконання наданих послуг (робіт), податкових накладних, банківських виписок.
		Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з тлумаченням судами норм частини другої статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Так, відповідно до вказаної норми обов`язок доведення обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, зокрема, про неправомірність формування платником податків даних податкового обліку, такий платник податків має спростувати ці висновки. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
		При цьому, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. 
		З огляду на те, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базується на доводах про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі. 
		Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності зі встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків податкового обліку.
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що судами попередніх інстанцій не було вжито достатніх заходів для з`ясування дійсних обставин справи, до вирішення питання фактичного отримання позивачем послуг від зазначених контрагентів суди підійшли формально.   
		Так, в оскаржуваних судових рішеннях не було спростовано доводи відповідача, зокрема, щодо відсутності економічної доцільності таких послуг, попри їх велику вартість; відсутність трудових ресурсів у контрагентів позивача для надання відповідних послуг та відсутність доказів залучення працівників на підставі цивільних договорів; дублювання послуг (надання різними контрагентами однакових послуг); нерозкриття змісту таких послуг (відсутність деталізованої інформації про надані роботи та послуги, їх обсяг та результати здійснених заходів) в актах виконаних робіт (наданих послуг); припинення контрагентів позивача як юридичних осіб невдовзі після надання позивачу послуг (державна реєстрація припинена на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом). 
		Водночас, суди в оскаржуваних рішеннях обмежились лише посиланням на відсутність законодавчих вимог до форми акта виконаних робіт та ступеня деталізації опису виконаних робіт у ньому, а також на недоведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень нереальності відповідних господарських операцій.  
		При цьому, Товариством не надано жодних інших належних, допустимих та переконливих доказів фактичного отримання відповідних послуг, окрім власне договорів про надання послуг, актів виконаних робіт, податкових накладних та документів, що підтверджують оплату таких послуг. Доручення уповноваженим особам позивача на допуск працівників контрагентів на територію Товариства для виконання договірних зобов`язань, на які посилаються суди в оскаржуваних рішеннях, на переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не можуть самі по собі свідчити про фактичне надання послуг позивачу, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів безпосереднього прибуття представників контрагентів на територію Товариства для надання послуг.     
		Стосовно посилання судів в оскаржуваних рішеннях як на підтвердження висновку про обґрунтованість позовних вимог на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі № 804/2331/16, яка набрала законної сили та якою задоволено позов Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року № 0010002205 щодо збільшення йому грошових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Лантіком», ТОВ «Фатрон», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Відар ТД» за період з 1 березня 2012 року по 31 березня 2014 року, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти. Проте, спірні правовідносини, які були предметом судового дослідження у справі № 804/2331/16, виникли у зв`язку із проведенням Дніпропетровською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ТОВ «ЛАНТІКОМ», ТОВ «ФАТРОН», ТОВ «ФАЙ-ТОРГ», ТОВ «ВІДАР ТД» за період з 1 березня 2012 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення - рішення. Таким чином, судами у цій справі було встановлено факт незаконності та необґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення, при цьому, зроблені судами висновки у цій справі не мають преюдиційного значення в іншій судовій справі. 
		Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з урахуванням приписів статті 74 КАС України доходить висновку, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, а саме: факт реальності господарських операцій позивача не підтверджено належними засобами доказування. 
		Відповідно до частин першої та другої  статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив такі обставини на підставі недопустимих доказів.  
		Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що вищевстановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду судам необхідно врахувати, що для з`ясування обставин реальності вчинення господарських операцій судам необхідно не лише констатувати наявність первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а витребувати та дослідити інші належні докази, зокрема, перевірити наявність на балансі Товариства активів, обслуговування яких було проведено згідно з відповідними актами виконаних робіт; за необхідності допитати свідків, зокрема, тих, які підписували первинні документи; встановити наявність ділової мети у операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; перевірити доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарських операцій, викладені в акті перевірки.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.
		2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень скасувати.
		3. Адміністративну справу № 809/183/17 направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                М. Б. Гусак
		Судді                                                                                                    М. М. Гімон 
		                                                                                                                       Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...