Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4113/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 12.10.2020. Зареєстровано: 13.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2020.
Дата набрання законної сили: 10.11.2020
Номер судового провадження: 2/201/2134/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                               Справа № 201/4113/20
		Провадження № 2/201/2134/2020
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		01 жовтня 2020 року                                                                м. Дніпро
		 
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Гаржи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпріцивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		06.05.2020р. АТ «Акцент Банк» звернулося із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2 - 4).
		Ухвалою судді Наумової О.С. від 25.05.2020р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 24).
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20.09.2018р. ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00001730004 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з А-Банк відповідачеві наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь - який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. 
		Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 11.04.2020р. становить 38 783,65 грн., з яких: 23 838,42 грн. - заборгованість за кредитом; 14 945,23 грн. - заборгованість по відсоткам.
		Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
		В судові засідання, призначені на 22.07.2020р., 25.08.2020р. і на 01.10.2020р. представник позивача не з`явився, про дати повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, а також на електронну пошту, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. При поданні позову, представник позивача Шкапенко О.В. (діє на підставі довіреності від 24.03.2020р. - а.с. 18 зворот) зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 4 зворот).
		Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Захарчук К.О. (діє на підставі ордеру серії АР № 1020073 від 24.07.2020р. - а.с. 18 зворот - 19) надала відзив на позовну заяву (а.с. 45 - 50), в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки банк не надав доказів наявності заборгованості, її розміру, яку заявив до стягнення, на надав документального обґрунтованого розрахунку заборгованості. З наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити розмір кредитного ліміту, розмір знятих відповідачем з кредитної карти грошових коштів та чи відповідає розмір процентів за користування кредитними коштами розміру ставки 44,40%, зазначеної у Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання послуг у А-Банку.
		Позовна заява також не містить доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. Проте будь-якої вимоги, листа, повідомлення та іншого документа щодо погашення заборгованості від позивача відповідач не отримував.
		Банком у справах про стягнення заборгованості повинні бути надані докази щодо відсутності порушення прав позичальника під час укладання кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви про приєднаний до Умов та правил надання банківських послуг з банком. Зазначене узгоджується з правовими висновками постанови Верховного суду від 17,07.2019р. у справі № 175/4576/14-ц.
		Крім того, на переконання представника відповідача, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № б-1бцс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.10.2020р. не з`явилася, про дати повідомлявся належним чином, однак направлені судові повістки повернуті на адресу суду з відміткою пошти про причини невручення (а.с. 43, 44, 57). Оскільки відповідач в особі свого представника скористався правом на надання відзиву, тобто є обізнаним про наявність віднесеного на розгляд суду спору, про суть цього спору, висловив свою позицію про незгоду із позовними вимогами. Вищевказані обставини виключають сукупність підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України для винесення заочного рішення, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження з винесенням судового рішення на загальних підставах.
		Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		20.09.2018р. ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00001730004 та отримання кредитної картки (а.с. 6). 
		Як зазначив представник позивача у поданій позовній заяві, на підставі вказаної Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з А-Банк відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		При винесені рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов такого висновку.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості яка станом на 11.04.2020р., становить 38 783,65 грн., з яких: 23 838,42 грн. - заборгованість за кредитом; 14 945,23 грн. - заборгованість по відсоткам.
		Частина 5 ст. 263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими обставина справи та наявними у справі доказами.
		При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.09.2018р., посилався на Витяг з Тарифів користування кредитною картою «Універсальна gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід`ємні частини спірного договору.
		Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана  ОСОБА_1 20.09.2018р., відсутня строчка щодо розміру кредитного ліміту (не вказано який розмір ліміту бажає отримати клієнт банку та який розмір кредитного ліміту йому погоджений банком), також відсутні відомості про фактичне отримання ОСОБА_1 кредитної картки зі строком її дії, не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 6).
		Суд зазначає, що будь-яких доказів щодо отримання відповідачем кредитної картки зі встановленням кредитного ліміту, як про це зазначає позивач у позовній заяві, а також доказів, які б містити відомості щодо розміру використаних відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять.
		Витягом з Тарифів користування кредитною картою «Універсальна gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.
		Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Саме таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, які в силу ч. 2 ст. 416 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.
		Щодо наданого банком розрахунку заборгованості позивача слід також зауважити, що Постановою Національного банку України № 75 від 04.07.2018р. затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
		Відповідно до п. 59 Положення № 75 банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них.
		Згідно з п.п. 61, 62 Положення № 75 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Як видно з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості відповідача перед банком, останнім представлений суду документ найменований, як «розрахунок заборгованості за договором №SAMABWFC00001730004 від 20.09.2018р., укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом 11.04.2020р.» (а.с. 5), яка в розумінні вищенаведених Положень № 254 та № 75 не є первинним документом (випискою по рахунку) оформленою у відповідності до ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може вважатися обов`язковим документом - випискою з розрахунку боржника, дослідивши який, суд зможе встановити заборгованість відповідача.
		Сама по собі довідка (витяг) про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна gold», додана представником позивача до позовної заяви, не є належним і допустимим доказом заявленої до стягнення суми заборгованості 38783,65 грн.
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту у відповідному розмірі (як вказує позивач у позовній заяві) та обґрунтованості розрахунку заборгованості, а тому позовні вимоги банку є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.
		Суд звертає увагу на процесуальний обов`язок позивача вчасно надавати до суду першої інстанції належні і допустимі докази, що передбачено ст. 83 ЦПК України. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, ч. 4 ст. 83 ЦПК України.
		Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.
		В письмовій заяві про розгляд справи за відсутності позивача (у порядку спрощеного позовного провадження - без виклику сторін), представником зазначено, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ «А-Банк» відсутні (а.с. 4 зворот).
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Таким чином, оскільки суд при винесенні рішення, за наявними в справі доказами, не має можливості належним чином встановити та перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, яка заявлена до стягнення з ОСОБА_1 за договором надання банківських послуг від 20.09.2018р., суд приходить до висновку про недоведеність позивачем вимог про стягнення заборгованості.
		Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, ст. ст.4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству «Акцент-Банк» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		 
		Повний текст рішення складений 09 жовтня 2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя         Наумова О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...