Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/5070/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2020. Зареєстровано: 13.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2020.
Дата набрання законної сили: 04.03.2021
Результат оскарження 04.03.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: 5817/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м   У к р а ї н и
		 
		01 жовтня 2020 року м. Рівне              №460/5070/20
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., за участю секретаря судового засідання М.В. Лютко та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача: ОСОБА_1 , представник Іовчик О.А., 
		відповідача 1: представник Мовчун А.І., 
		відповідача 2: представник Демуров Р.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_1     доВиконавчого комітету Рівненської міської ради, Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного     про визнання протиправним та скасування  рішення, стягнення моральної шкоди, -В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив:
		-визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівне, виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.03.2020, затверджене міським головою, головою комісії від 26.06.2020 Протокол №9, а саме: п.10 в частині "...Відмінити пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину...";
		-стягнути з відповідача завдану позивачу протиправним рішенням моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн.
		Мотивуючи вимоги позову зазначав, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, зокрема - на безкоштовний проїзд у міському транспорті. Однак, неодноразово, зокрема, протягом квітня 2020 року і надалі, в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", його позбавлено права на пільговий проїзд в міському транспорті. Повідомляв, що з огляду на наведене, звертався до Рівненського міського голови з відповідною заявою, на яку отримав відповідь про те, що Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного 26.03.2020 прийнято рішення, оформлене протоколом №9, пунктом 10 якого відмінено пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину. На переконання позивача, таке рішення є незаконним та таким, що призвело до порушення його прав. Наголошував, що організація роботи транспорту, в тому числі в разі запровадження карантину покладається, в тому числі на органи місцевого самоврядування, зокрема, щодо зупинення роботи міського пасажирського транспорту, як один з адміністративних заходів спрямованих на запобігання захворюваності населення, однак не на позбавлення громадян, встановлених законом пільг. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, з огляду на стан його здоров`я, моральне пригнічення. Повторював, що неодноразово отримував неправомірну відмову у пільговому проїзді з покликанням на оскаржуване рішення. При цьому, вказані відмови супроводжувалися приниженням перевізниками його честі та гідності. Позивач повідомляв, що після отриманих ним травм в зоні АТО йому рекомендований нагляд невролога та уникнення психоемоційного перевантаження. Однак, постійні конфлікти, що виникають на ґрунті порушення його прав, призводять до психоемоційного перевантаження та головних болей. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
		Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10.09.2020 на 14:30 год.
		Позиція відповідача - Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач 1) щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 21.08.2020, відповідно до змісту якого заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що Виконавчий комітет Рівненської міської ради є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій є суб`єктом владних повноважень, створеним для координації діяльності райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них. Оскаржуване рішення прийняте комісією, а тому саме вона є належним відповідачем, а не орган, який її утворив. Також відповідач не погоджувався з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди. Зазначав, що покликаючись на необхідність стягнення моральної шкоди з виконавчого комітету Рівненської міської ради позивач зазначав, що неодноразово отримував неправомірну відмову у забезпеченні його права на безкоштовний пільговий проїзд, з посиланням на оскаржуване ним рішення комісії від 26.03.2020. При цьому, вказані відмови супроводжувалися приниженням перевізниками його честі та гідності. Проте, вказані обставини не свідчать про протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача. Можливе порушення прав позивача іншими особами (перевізниками) не може бути підставою для стягнення з Виконавчого комітету Рівненської міської ради моральної шкоди. Вказував, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди відповідачем та обґрунтованості зазначеного в позові розміру такої шкоди. За наведеного, просив відмовити у задоволені позову (а.с.25-27).
		Ухвалою суду від 10.09.2020 до участі у справі залучено другого відповідача - Комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного. 
		Підготовче судове засідання у справі №460/5070/20 відкладено до 21.09.2020 до 09:00 год.
		18.09.2020 відповідачем - Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного (далі - відповідач 2) подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого комісія позов не визнавала та заперечувала проти його задоволення. Зазначала, що зважаючи на постанови Кабінету Міністрів України, які відповідно до ст.117 Конституції України є обов`язковими до виконання, дія яких відповідно до ст.106 Конституції України може бути призупинена тільки Президентом України та Конституційним Судом; рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області, які є обов`язковими до виконання на території області, виходячи з епідемічної ситуації з розповсюдженим коронавірусної інфекції як в цілому в країні, в області, так і в місті Рівному та з метою недопущення розповсюдження масового інфекційного захворювання комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного було прийнято залучати автобуси та тролейбуси в режимі спеціальних перевезень для забезпечення транспортом, насамперед, медичних працівників та працівників критичної інфраструктури, для якого не передбачено компенсаційні виплати за їх перевезення. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-Cov" заборони щодо здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирів не встановлено. Також вказувала на те, що позивачем не надано доказів завдання йому комісією моральної шкоди та обґрунтованості зазначеного в позові розміру. На підставі викладеного, просила повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.48-51).
		Ухвалою суду від 21.09.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 01.10.2020 на 16:00 год.
		У судовому засіданні, призначеному на 01.10.2020, позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили позов задовольнити у повному обсязі.
		У судовому засіданні, призначеному на 01.10.2020, представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, з`ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково, враховуючи таке.
		Судом встановлено, що розпорядженням Рівненського міського голови від 26.07.2016 № 625-р "Про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного", у відповідності до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", Кодексу цивільного захисту України, постанов Кабінету Міністрів України від 26.01.2015 №18 "Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій", від 17.06.2015 № 409 "Про затвердження Типового положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій", розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 04.07.2016 № 396 "Про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області", утворено Комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, а також затверджено положення даної комісії (додаток 1) та її посадовий склад (додаток 2) (а.с.70, 71-77). 
		У подальшому розпорядженнями Рівненського міського голови до зазначеного розпорядження та Положення вносилися зміни.
		Так, розпорядженням Рівненського міського голови від 18.08.2016 №706-р "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.07.2016 №625-р "Про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного" викладено в новій редакції додаток 1 до розпорядження міського голови від 26.07.2016 №625-р "Про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного" (а.с.64, 65-69).
		Розпорядженнями Рівненського міського голови від 26.03.2018 №242-р, від 26.03.2020 №322-р, від 13.04.2020 №343-р "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.07.2016 №625-р "Про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного" додаток 2 до розпорядження міського голови від 26.07.2016 №625-р "Положення про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного" викладено в новій редакції (а.с.55, 56-57, 58, 59-60, 61, 62-63).
		Розпорядженням Рівненського міського голови від 16.04.2020 №350-р "Про внесення змін до Положення про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, затвердженої розпорядженням міського голови від 26.07.2016 №625-р", відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", внесено зміни в додаток 1 - Положення про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, затвердженого розпорядженням міського голови від 26.07.2016 №625-р, доповнивши його таким реченням: "На період установлення (введення) в Україні або на певній території карантину, режиму воєнного стану, засідання місцевої комісії може проводитись в режимі відео конференції або аудіо конференції (дистанційне засідання)" (а.с.78). 
		26.03.2020 відбулося оперативне засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного, на якому слухалось питання вжиття додаткових заходів щодо запобігання поширенню на території міста Рівного гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом COVID-19. На виконання рішень Комісії з питань ТЕБ та НС Рівненської області щодо посилення обмежувальних заходів по запобіганню поширенню коронавірусної інфекції, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України про запровадження на території країни режиму надзвичайної ситуації, переведенням Єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації, комісія, зокрема,  вирішила:
		"1.Подовжити карантинні заходи на території міста Рівного до 24 квітня 2020 року.
		10. Відмінити пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину. Перевезення здійснювати з 6.00 до 10.00 та з 16.00 до 20.00". 
		Зазначені рішення оформлені Протоколом №9 оперативного засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного від 26.03.2020 (а.с.8-9).
		Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.05.2016 (а.с.7).
		Як зазначено стороною позивача та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1 у період з квітня 2020 року було неодноразово відмовлено у пільговому перевезенні громадським транспортом.
		Згідно з відповіддю на заяву позивача від 29.04.2020 Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради, оформленою листом від 04.05.2020 за №172, підприємством було проведено службове розслідування випадку, що стався з позивачем 29.04.2020 у тролейбусі  №200, який рухався у режимі спеціальних перевезень за маршрутом №1 "Мототрек-мікрорайон Ювілейний". У кондуктора взято письмове пояснення, у якому вона заперечує факти грубої поведінки стосовно пасажира. Зазначено, що у будь-якому разі підприємство під час проведення службових розслідувань стає на бік пасажира, тому з кондуктором проведена роз`яснювальна робота, а зміст заяви позивача доведено до відома усіх кондукторів для унеможливлення повторення схожої ситуації в майбутньому. Разом з тим, проінформовано, що згідно з п.10 протоколу оперативного засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного №9 від 26.03.2020 відмінено пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину; перевезення здійснюється з 06:00 год. до 10:00 год. та з 16:00 год. до 20:00 год. Тобто, звичайний громадський транспорт під час дії карантину переходить у режим спеціальних регулярних перевезень (а.с.11).
		14.05.2020 позивач звернувся до відповідача 1 із зверненням щодо пільгового перевезення пасажирів.
		Листом від 15.05.2020 №УТЛ-429/20 відповідач 1, у відповідь на дане звернення, повідомив ОСОБА_1 про те, що Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного 26.03.2020 прийнято рішення, оформлене протоколом №9, пунктом 10 якого відмінено пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину (а.с.10).
		Поряд з цим, судом встановлено, що позивач, вважаючи порушеним своє право на пільговий проїзд у громадському транспорті, також направляв відповідні звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті та Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
		07.05.2020 Державна служба України з безпеки на транспорті розглянула заяву позивача від 29.04.2020 щодо можливого порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині відмови кондуктором у пільговому проїзді учаснику бойових дій на тролейбусному маршруті загального користування №1 у місті Рівне.
		Серед іншого, Укртранбезпека повідомила, що згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення одним із основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті. Одночасно зазначила, що у зв`язку із запровадженням Урядом надзвичайної ситуації на всій території України, а також відповідно до підпункту 4 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", прийнятого Верховною Радою України 17.03.2020, яким установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Питання щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт перебуває на постійному контролі Укртрансбезпеки, проведення заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності буде відновлено після спливу строку обмежувальних заходів (а.с.12).
		Головне управління Національної поліції в Рівненській області у листі від 17.06.2020 №1750/200/04-2020, надісланому у відповідь на звернення позивача, повідомило, що звернення позивача зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області за № 22143 та розглянуте. Вказало, що по даному факту проведено перевірку та прийнято рішення про припинення розгляду даного звернення. Одночасно повідомлено, що згідно рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій м.Рівне за №10-08.3/252 від 26.03.2020 пунктом 10 відмінено пільгове перевезення пасажирів громадянським транспортом на час дії карантину. Зазначено, що на даний час карантин діє, дані обмеження продовжують діяти (а.с.13).
		Відповідно до змісту Протоколу оперативного засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного від 06.08.2020 №30 (а.с.90-94) безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян в тролейбусах відновлено з 07.08.2020, проте лише з 10:00 год. до 16:00 год.; в автобусах (великої, середньої та малої місткості) - з 07.08.2020 з 10:00 год. до 16:00 год. та з обмеженням 2 посадочних місця одночасно.
		Протоколом оперативного засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного від 03.09.2020 №35 відновлено автобусні рейси на маршруті № 43 "Басів Кут - вул. Олексинська" з 04.09.2020, з 06:00 год., із забезпеченням компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян на вказаному автобусному маршруті з використанням облікових даних про перевезених платних пасажирів в межах кількості місць для сидіння та встановленого коефіцієнту співвідношення пільгових пасажирів до пасажирів, що оплачують проїзд 0, 27.
		Також відновлено пільговий проїзд учнів загальноосвітніх шкіл - з 04.09.2020, з 06:00 год. та залишено тариф в розмірі 50% від вартості проїзду в тролейбусах, автобусах та маршрутних таксі без обмеження по часу при наявності вільних місць у транспорті та пред`явленню учнівського квитка (а.с.95-96).
		Не погоджуючись з рішенням Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного від 26.03.2020, оформленим Протоколом №9 оперативного засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, в частині відміни пільгового перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд керується наступним.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР (далі - Конституція України) визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III (далі - Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Положеннями ст.1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що карантин це: - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню; протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
		Згідно з вимогами ст.5 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт; здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків.
		Статтею 10 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що основними принципами профілактики інфекційних хвороб є: визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності; комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов`язковість їх фінансування; безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоров`я та в державних наукових установах; соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями; державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування інфекційних хвороб.
		Положеннями ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова), якою, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлено карантин.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211" заборонено, зокрема: 4) з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р.: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному  і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації", з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31 жовтня 2020 року.
		З системного аналізу наведених норм слідує, що до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення карантину на території держави, а до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься вжиття комплексу профілактичних і протиепідемічних заходів, у тому числі адміністративного характеру, спрямованих для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
		При цьому, суд зазначає, що Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III не врегульовує роботу громадського автомобільного транспорту в умовах введеного карантину, зокрема, щодо можливості та необхідності проведення протиепідемічних та санітарно профілактичних заходів, нормативів наповнюваності транспортних засобів, вимоги до водіїв та пасажирів щодо забезпечення засобами індивідуального захисту, тощо.
		Всі зазначені вище вимоги визначаються окремими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, рекомендаціями Головного санітарного лікаря України тощо.
		Відповідно до приписів ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належить: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.
		Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину визначено ст.30 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
		Так, на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням; установлювати особливий режим в`їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в`їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
		Отже, відповідними нормами права передбачено можливість місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування запровадження на відповідних територіях чи об`єктах особливих умов пересування і перевезення, проте не надано повноважень на скасування визначених чинним законодавством пільг.
		Відповідно до п.1 Положення про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, затвердженого розпорядженням Рівненського міського голови від 18.08.2016 №706-р (а.с.65-69; далі - Положення), Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного (далі - місцева комісія) є постійно діючим органом, який забезпечує координацію діяльності виконавчих органів міської ради, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій міста від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.  
		Пунктом 3 Положення передбачені основні завдання місцевої комісії.
		Права та обов`язки місцевої комісії визначені у пунктах 4, 5 Положення.
		З аналізу зазначених пунктів Положення слідує, що Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного не наділена повноваженнями щодо позбавлення/звуження змісту встановлених чинним законодавством пільг, зокрема, наданих Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		В Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч.2 ст.3).
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.1, 2 ст.8 Основного Закону України).
		Відповідно до положень розділу II Конституції України, зокрема: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.1 ст.33); кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ч.1, 2 ст.43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46).
		Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
		Пунктом 7 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; далі - Закон №3551) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Відповідно до п.7 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи.
		При цьому, ч.3 ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" констатовано, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
		Крім того, суд зауважує, що ст.38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII передбачено, що особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.
		Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в абз.2, 3 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави.
		Конституційний Суд України вважав, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту.
		Як встановлено судом, оспорюване в межах даної справи рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, зокрема, стосувалося обсягу прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд в міському пасажирському транспорті загального користування на території м. Рівне.
		На переконання суду, оскільки спірним рішенням було відмінено пільговий проїзд як такий, то фактично таким рішенням звужено зміст та обсяг права осіб на безкоштовний проїзд відповідно до вимог закону, зокрема, позивача, як особи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
		За наведеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення не відповідає вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суперечить гарантіям, змісту і спрямованості діяльності держави, визначеним у Конституції України.
		Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
		Поряд з цим, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", не містить положень, які регулюють порядок перевезення осіб пільгових категорій в міському пасажирському транспорті загального користування.
		Надаючи оцінку спірному рішенню за критерієм обґрунтованості суд зазначає, що відповідними пільгами користуються і ті громадяни, які продовжують працювати в умовах карантину та добираються до роботи на громадському транспорті, а тому мета спірного рішення не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, на яку покликався на обґрунтування своїх заперечень відповідач 2.
		Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що відповідно до приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі    Конституції України    гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		При цьому суд зазначає, що принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права. Сам же принцип пропорційності має також три підпринципи: адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри);    необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).
		Європейський суд з прав людини в рішенні Handyside v. the United Kingdom від 07.12.1976, зазначив про те, що кожна "спеціальна процедура", "умова", "обмеження" чи "покарання", які покладені, повинні бути пропорційні легітимній меті, що переслідується.
		З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що приймаючи рішення щодо відміни пільгового проїзду, відповідачами не дотримано принципу пропорційності, тобто балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів громадян та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. 
		За наведеного у його сукупності, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача 2, оформленого протоколом від 26.03.2020 №9 в частині відміни пільгового перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину та необхідність визнання такого рішення нечинним.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 40000,00 грн., суд зазначає таке.
		Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до положень ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди та в чому саме полягали моральні страждання ОСОБА_1 , яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача.
		Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
		Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст.71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
		Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17.
		Долучена до матеріалів справи виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 29.11.2019 №3603 (а.с.14) жодним чином не підтверджує моральні страждання ОСОБА_1 , про завдання яких він зазначає оскаржуваним рішенням від 26.03.2020.
		Оскільки позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
		Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З огляду на наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
		При цьому, суд звертає увагу відповідачів, що відповідно до ч.1 ст.265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В :
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул.Соборна, буд. 12а, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 04057758), Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного (вул. Соборна, 12а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 04057758) про визнання протиправним та скасування  рішення, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та нечинним пункт 10 рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Рівного від 26.03.2020, оформлене Протоколом №9 оперативного засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, в частині відміни пільгового перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  
		 
		Повний текст рішення складений 12 жовтня 2020 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                  С.А. Борискін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...