Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11881/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 12.10.2020. Зареєстровано: 13.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2020.
Дата набрання законної сили: 27.09.2023
Результат оскарження 27.09.2023 Апеляційний суд Одеської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/947/675/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160480002383

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 520/11881/18
		Провадження № 1-кп/947/675/20
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12.10.2020                                            м.Одеса
		Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово, 
		секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		розглянувши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018160480002383 від 28.06.2018, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеси, громадянин України, болгарин, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонер, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , 
		потерпілої ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника  адвоката ОСОБА_9 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		За обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 27.06.2018, приблизно о 19:00, перебуваючи біля входу в парадну №1 будинку АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклої конфліктної ситуації, не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров`я потерпілої ОСОБА_10 , хоча повинен був і мав можливість передбачити наслідки, підійшов до останньої та кистю своєї руки штовхнув її в плече, від чого потерпіла втратила рівновагу та впала з бетонного порогу на тверде покриття та отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням кісткових уламків, перелому зовнішньої щиколотки зі зміщенням кісткових уламків, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Вказані умисні дії ОСОБА_6 органи досудового розслідування кваліфікували за ст.128 КК України за кваліфікуючими ознаками: необережне середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		В основу обвинувачення органи досудового розслідування поклали покази свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , потерпілої ОСОБА_10 , її доньки ОСОБА_8 , залученої до справи в якості потерпілої після смерті її матері, похідні від цих осіб письмові докази, а також висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 .
		Разом з тим, прокурор наданою сукупністю доказів не зміг переконати суд і довести перед судом обґрунтованість висунутого обвинувачення за ст.128 КК України, а тому через недоведеність причетності ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення він підлягає виправдуванню.
		Так, потерпіла ОСОБА_8  показала в суді, що безпосереднім свідком події вона не була, оскільки проживає в м.Києві. Зі слів її мами - ОСОБА_10 , їй відомо, що між мамою та сусідом ОСОБА_6 , який мешкає через дорогу від будинку АДРЕСА_2 , постійно виникали конфлікти через котів, яких годувала її матір біля парадної будинку. Вони конфліктували довгий час, конфлікти супроводжувалися нецензурною лайкою, погрозами, приниженнями. Зі слів її матеріїй також стало відомо, що 27.06.2018 приблизно о 19:00, біля входу в парадну №1 будинку АДРЕСА_2 стояв ОСОБА_6 з сусідкою з третього поверху та обговорювали створення товариства співвласників багатоквартирних будинків. Її мама проходила повз них та сказала на їх розмову: «размечтались», на що розлютився ОСОБА_6 , підійшов до неї та штовхнув її, від чого мати впала в палісадник і зламала ногу. Дані події бачили сусідки: ОСОБА_13 і ОСОБА_11 . Сусідки викликами швидку допомогу та поліцію. Її мати - ОСОБА_10 , лежачі на газоні, відразу зателефонувала їй до Києва та повідомила про те, що її штовхнув ОСОБА_6 , вона впала та зламала ногу. Вона, ОСОБА_8 , як найшвидше приїхала до м.Одеси і від матері далі дізналася, що її швидка відвезла до травматологічного відділення МКЛ №11, де їй надали медичну допомогу, наклали гіпс на ногу, та відпустили до дому, де вона амбулаторно продовжила лікування. Мати визнали потерпілою у кримінальному провадженні, вона давала покази в якості потерпілої. Незабаром, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла від гострої серцевої недостатності. Після смерті матері вона, ОСОБА_8 , звернулася до слідчого із заявою про визнання її потерпілою у цьому ж кримінальному провадженні. Заява була задоволена і вона набула статус потерпілої.
		З показань потерпілої ОСОБА_10 , відібраних в неї 13.07.2018 при житті, вбачається, що у неї з сусідом ОСОБА_6 , який мешкає через дорогу від будинку АДРЕСА_2 , склалися неприємні стосунки, між ними постійно виникали конфлікти через котів, яких вона годувала. 27.06.2018 приблизно о 19:00, біля входу в парадну №1 будинку АДРЕСА_2 стояв ОСОБА_6 з сусідкою на ім`я ОСОБА_14 , вони обговорювали створення товариства співвласників багатоквартирних будинків. Вона, ОСОБА_10 , проходячи поруч з ними сказала: «размечтались», вважаючи, що в цьому немає нічого образливого, на що розлютився ОСОБА_6 , який підійшов до неї, став хапати за одяг та сильно штовхнув її, від чого вона впала в палісадник і зламала ногу в районі лівої п`яткової кістки і щиколотки. Після цього ОСОБА_6 , не надавши їй допомоги, зайшов до під`їзду, де він та його мати здають в оренду квартиру. До неї підішли сусідки: ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , які допомогли їй, викликали швидку допомогу та поліцію. 
		Свідок ОСОБА_11  показала в суді, що 27.06.2018 близько 18.00 год. вона дивилася телевізор та почула крики біля парадної, оскільки мешкає на першому поверсі. Вона виглянула у вікно та побачила, що ОСОБА_6 агресивно поводиться по відношенню до ОСОБА_10 , погрожував їй. Потім двома руками штовхнув ОСОБА_10 , від чого та впала. Як падала ОСОБА_10 , вона, ОСОБА_11 , не бачила, але почала кричати йому, навіщо він це зробив. ОСОБА_6 відповів, що ОСОБА_10 сама оступилася з порогу та впала. ОСОБА_6 постійно оскорбляв її, ОСОБА_11 , та ОСОБА_10 , погрожував їм, оскільки вони люблять котів, годують їх біля парадної, що не подобається ОСОБА_6 . Потім вона вийшла на вулицю до ОСОБА_10 , викликала швидку допомогу. ОСОБА_10 не била ОСОБА_6 , а лише підняла перед собою руки з кульками, які були у неї в руках, захищаючись від нього. 
		Свідок ОСОБА_13  показала в суді, що 27.06.2018 близько 19.00 год. вона йшла біля другої парадної буд. АДРЕСА_2 в аптеку за ліками. Вона бачила, як ОСОБА_10 йшла з двома кульками до свого першого під`їзду. За ОСОБА_10 йшов ОСОБА_6 , наздоганяючи її та на крильці будинку біля їх парадної наздогнав її. ОСОБА_10 повернулася, а ОСОБА_6 , погрожуючи, штовхнув ОСОБА_10 обома руками, від чого та впала з крильця будинку в сторону палісаднику. ОСОБА_6 зайшов в парадну. Вона, ОСОБА_15 , злякалася, підбігла до ОСОБА_10 та почала піднімати її. ОСОБА_10 жалілася, що зламала ногу. Потім ОСОБА_10 зателефонувала донці, яка мешкає в Києві, а ОСОБА_11 викликала швидку допомогу. Конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 давно виник через котів. Але ОСОБА_6 не є мешканцем їх будинку, а проживає напроти через дорогу, а тому висувати якісь претензії щодо годування котів не має права. 
		На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурор також послався на письмові докази:
		- протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких потерпіла ОСОБА_10 і свідок ОСОБА_11 впізнали добре відомого їм сусіда ОСОБА_6 ;
		- заява ОСОБА_10 про вчинення щодо неї неправомірних дій з боку ОСОБА_6 ;
		- повідомлення оператору 102 від 27.06.2018 про подію;
		- витяг ЄРДР про внесення відомостей про злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, постанова слідчого про зміну кваліфікації дій особи з ч.1 ст.125 на ст.128 КК України, витяг ЄРДР за ст.128 КК України;
		- довідка КУ «Міська клінічна лікарня №11» від 27.06.2018 на ім`я ОСОБА_10 , яка відмовилася від госпіталізації;
		- висновок судово-медичної експертизи №1439 від 06.07.2018, згідно якого при надходженні до медичного закладу у гр. ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження у виді: перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням кісткових уламків, перелом зовнішньої щиколотки зі зміщенням кісткових уламків, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Дані ушкодження утворилися від ударної дії тупого твердого предмета (предметів) з подальшим підвертанням лівої стопи. Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могли бути спричинені 27.06.2018. Для вирішення питання про утворення даних ушкоджень шляхом самоспричинення, необхідні конкретні умови та обстановка.
		Вказаних доказів прокурор вважала достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_6 злочину і обґрунтованості висунутого йому обвинувачення.
		Разом зтим, обвинувачений ОСОБА_6  вину у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України, не визнав повністю, вважаючи що подруги ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та їм співчуваюча ОСОБА_15 обмовили його, у такий спосіб, використовуючи власну необачність ОСОБА_10 , рухомі помстою, зводять з ним власні рахунки. Він ОСОБА_10 не штовхав, її взагалі не чіпав, а вона, оступившись, сама впала з крильця та отримала, як він дізнався згодом, тілесні ушкодження. Далі обвинувачений показав, що дійсно між ним і ОСОБА_10 та її подругою ОСОБА_11 склалися неприязні стосунки через котів, яких ті постійно прикормлювали біля парадної будинку АДРЕСА_2 , але не прибирали за ними, через що біля будинку виник сморід, бруд від недоїдків та екскрементів тварин. Йому це не сподобалося і він при нагоді вимагав від ОСОБА_10 і ОСОБА_11 припинення дій по прикормлюванню тварин. 26.06.2018 близько 16.00 год. він, перебуваючи біля парадної №1 будинку АДРЕСА_2 , завершував розмову із ОСОБА_16 з приводу організації в будинку товариства співвласників багатоквартирного будинку, як поряд пройшла ОСОБА_10 , яка безпардонно влізла в їх розмову і неприємно прокоментувала їх плани. Це не сподобалося йому і він не підбираючи порядні слова відповів їй та далі пішов також до першої парадної слідом за ОСОБА_10 , яка, в свою чергу, також сипала брудним словами в його бік. Поки  ОСОБА_10 возилася перед закритими дверима парадної він наблизився до неї. В цей час вона, мабуть перелякавшись, чи з інших причин, повернулася до нього та стала наносити удари по ньому обома кульками з якимось предметами, які тримала у руках, і стала відступати назад. Він, закриваючись руками від таких ударів, відчинив двері і став заходити у парадну. В цей час ОСОБА_10 , мабуть, не помітила край невисокого крильця, сама оступилася та впала вправо від нього. Він не став їй допомагати, оскільки вона йому неприємна. Далі обвинувачений надав документи - фотознімки місця події з різних ракурсів, які ретельно прокоментував. За його коментарями до фотознімків свідок  ОСОБА_11  не могла бачити подій з вікна своєї квартири, оскільки вхід до парадної закритий пристінком, який розмежовує зону збору сміття від входу до під`їзду (фото №7, №8, №9, №10, №2). Свідок ОСОБА_15 підтримує ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у їх турботі за котами, а тому також каже неправду про події, бо вона, перебуваючи біля другої парадної, не могла бачити місця події, оскільки ця зона через наявність кущів не проглядається (фото №1, №6). В завершення обвинувачений просив виправдати його, бо він непричетний до травмування сусідки, а слідчий формально поставилася до розслідування злочину, не провела, навіть, огляд місця події і чомусь допитала лише зацікавлених свідків і не допитала інших свідків, які дійсно були на місці події. 
		Надані прокурором докази свідчать про недоведеність висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та вказують на неповноту досудового розслідування. Так, ні слідчий, ні прокурор, між іншим, не допитали під час досудового розслідування жінку, на яку вказували фігуранти справи. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту допитав цю жінку  ОСОБА_16 та іншого свідка, покази яких відповідно до ст.290 КПК України були відкриті стороні обвинувачення, яка, в свою чергу, заперечувала проти допиту цих свідків, які виправдовують ОСОБА_6 у висунутому йому обвинуваченні.
		 
		Так, свідок ОСОБА_16  показала в суді, що вона є сусідкою фігурантів справи. Вона дізналася, що ОСОБА_6 обвинувачують у вчиненні злочину відносно ОСОБА_10 . Свідок заявляє, що ОСОБА_6 не штовхав ОСОБА_10 , яка через необачність оступилася та сама впала, отримавши травму. Оскільки вона, ОСОБА_16 , була безпосереднім свідком подій, бо перебувала від них на відстані кількох метрів і все гарно бачила. Її не допитували під час досудового розслідування, а тому вона сама звернулася до суду із письмовою заявою, зміст якої підтвердила в суді під час її допиту. Так, 27.06.2018 близько 19.00 вона поверталася до дому та біля першої парадної буд.39/2 по вул.О.Невського і зустрілася із ОСОБА_6 . Вони зупинилися поспілкуватися, після чого він повідомив, що йому треба йти до дому та почав відходити у бік парадної. В цей час їх обійшла сусідка з 8-го поверху  ОСОБА_10 , яка почала говорити на їх адресу погані слова. Вона, ОСОБА_16 , не звертала на неї уваги, оскільки та постійно так себе поводила, безпідставно чіплялася до усіх кричала, що її ображають. ОСОБА_6 гаряче відповів ОСОБА_10 , зробив кілька кроків до парадної, зайшов на крильце за ОСОБА_10 , яка продовжувала викрикувати образи, махати сумками з якимось предметами в бік ОСОБА_6 . Фактично вона била ОСОБА_6 , який намагався просто увійти до парадної. Раптово ОСОБА_10 оступилася назад та впала, а ОСОБА_6 увійшов до парадної. Коли вона через незначний проміжок часу поверталася, то бачила ОСОБА_10 на лавці біля парадної, де вона продовжувала говорити образи у бік ОСОБА_6 , звинувачувала його, що він штовхнув її. Свідок наполягає, що ОСОБА_6 не штовхав ОСОБА_10 та не чіпав її. ОСОБА_10 сама оступилася та впала (фото №9, №10). 
		Свідок ОСОБА_17  показав в суді, що бувбезпосереднім свідкомподій 27.06.2018, бо проходив не зупиняючись в кільках метрів від фігурантів справи і бачив конфлікт між літніми чоловіком і жінкою на крильці першої парадної буд. АДРЕСА_2 ,які голосноображали одинодного. Він бачив, як жінка під час конфлікту вдарила ОСОБА_6 по голові декілька разів кульками з якимось речами. Чоловік прикривався руками від ударів, відчинив двері парадної та зайшов у під`їзд. Він, ОСОБА_17 , не бачив, як жінка впала, але стверджує, що чоловік не штовхав цю жінку, бо вони були на відстані один від одного. 
		Свідок ОСОБА_18 ,якого недопитували підчас досудовогорозслідування,також звернувсяіз заявоюдо суду,в якійзазначає,що 27.06.2018близько 19.00він сидів на лавочці в палісаднику напроти першої парадної буд. АДРЕСА_2 і бачив, як літня жінка обливала словесним брудом ОСОБА_6 і жінку, з якою той розмовляв. На крильці парадної та ж літня жінка била кульками з якимось речами ОСОБА_6 по голові, а той, захищаючись від ударів руками, відчинив двері і зайшов в під`їзд, а літня жінка оступилася і впала з крильця. Разом з тим, цей свідок до суду протягом тривалого часу через фізичні вади і стан здоров`я не зміг з`явитися, внаслідок чого сторона захисту вимушено відмовилася від допиту цього свідка. 
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний із наведених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність досліджених доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про недоведеність причетності ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення. 
		Завданнями кримінального провадження згідно ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «Поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції не у всіх справах неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження). Коли вся чи значна частина інформації щодо подій, про які йдеться, відомо виключно органам влади, тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення в аспекті ст.3 конвенції.
		Відповідно до вказаної презумпції прокурор не довела перед судом висунуте ОСОБА_6 обвинувачення.
		Виправдувальний вирок ухвалюється відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Суд визнає неналежними доказами через їх недостовірність показання свідків: ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , оскільки ці особи є зацікавленими особами і їх покази про обставини події явно суперечать документам - фотознімкам з місця події, згідно яких ОСОБА_19 і ОСОБА_13 з описаних ними положень не могли бачити ключові дії в конфлікті між ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , і їх покази про винуватість ОСОБА_6 ґрунтуються виключно на словах ОСОБА_10 . Висновок суду про неможливість бачити вказаними свідками обставини події з вікна та через кущі є очевидним, навить, без спеціальних знань чи інших слідчих дій, про проведення яких сторони відповідно до ст.333 КПК України клопотань не заявляли.
		Згідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		З цих підстав суд визнає неналежними доказами протоколдопиту потерпілої ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_18 , оскількибезпосередньо несприймав підчас судовогозасідання їх покази, а тому не обґрунтовує ними свої висновки. 
		Суд визнає неналежними доказами, у т.ч. за доктриною отруйного дерева, протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_11 і потерпіла ОСОБА_10 , покази яких суд визнав неналежними, впізнали винуватця - добре відомого їм сусіда ОСОБА_6 , з яким тривалий час перебували у неприязних стосунках. До того ж, вказані протоколи не містять відомостей про інших осіб, світлини яких були поряд зі світлиною заздалегідь відомої свідкові і потерпілій особи - ОСОБА_6 .
		Відповідно до приписів ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		Виходячи з наведеного, слідчий безпідставно визнала доньку покійної потерпілою у справі. Так, безпосередньо ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Такої шкоди зазнала її мати. Тому підстав для визнання ОСОБА_8 потерпілою за ч.1 ст.55 КПК України немає. 
		Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. 
		Як вбачається з процесуальних документів, заяву про злочин подала ОСОБА_10 . З поданої нею заяви видно, що шкоди завдано саме ОСОБА_10 , а не її донці. Тому подана ОСОБА_8 заява про визнання її потерпілою не могла бути реалізована і за ч.3 ст.55 КПК України. 
		Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, вище вказані положення поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. Як видно з заяви ОСОБА_8 , вона подала заяву про визнання її потерпілою саме у зв`язку із смертю її мами. Але смерть потерпілої ОСОБА_10 не пов`язана із вчиненням злочину, вказаному в обвинувальному акті, інкримінованого на провину ОСОБА_6 . Сам по собі факт смерті особи з причин не пов`язаних із злочином, не може бути підставою для притягнення іншої особи  родича до участі у справі в якості потерпілого. 
		Отже, ОСОБА_8 набула статусу потерпілої у вказаному кримінальному провадженні безпідставно. 
		Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Тому суд визнає показання потерпілої ОСОБА_8 недопустимим доказом. До того ж, протокол допиту ОСОБА_8 не внесений до реєстру матеріалів досудового розслідування, що свідчить про те, що ОСОБА_8 не була допитана в якості потерпілого на досудовому розслідуванні і її покази не були відкриті стороні захисту. 
		Згідно ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній матеріали досудового розслідування та додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Крім того, відповідно до ст.97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами. Сторона захисту заперечує щодо визнання показів ОСОБА_8 допустимими, оскільки її мати каже неправду, а донька знає про події виключно зі слів матері.
		Більш того, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими.
		Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального правопорушення за заявою потерпілої ОСОБА_10  є процесуальним рішенням і дією прокурора, зафіксованому у відповідному реєстрі і документі, та ніяким чином не несе на собі доказової бази. Тому вказаний документ, як суто технічний, який є підставою для проведення кола слідчих дій, як неналежний доказ виключаються з числа доказів.
		Отже, допустимими доказами з боку захисту з числа наданих суд визнає заяву потерпілої ОСОБА_10 про вчинення злочину щодо неї, повідомлення 102 про подію, висновок судово-медичної експертизи про характер і ступень тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та в якості документу - світлину ноги з тілесними ушкодженнями.
		Разом з тим, вказаних доказів, як кожного окремо, так і в сукупності, з точки зору взаємозв`язку і достатності, за відсутності інших належних і допустимих доказів явно не достатньо для висновку про винуватість особи.
		При цьому докази з боку захисту: показання свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , документи у виді світлин місця події та показання обвинуваченого, як належні і допустимі докази, які як окремо, так і в сукупності, доповнюють один одного, узгоджуються між собою стосовно обставин події, суд кладе в основу висновку про невинуватість ОСОБА_6 і недоведеність вчинення ним інкримінованого йому злочину. 
		Потерпіла ОСОБА_8 заявила цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення з нього на її користь матеріальної шкоди в сумі 4390.87 грн., а також моральної шкоди в сумі 200000 грн., навивши відповідні мотиви та надавши докази на понесені витрати на лікування ОСОБА_10 , які були досліджені в судовому засіданні. 
		Обвинувачений цивільний позов не визнав у повному обсязі, оскільки він вважає себе не причетним до заподіяних тілесних ушкоджень. 
		Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду. 
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374 КПК України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6  визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення та виправдати.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 4390,87 грн., а також моральної шкоди в сумі 200000 грн., залишити без розгляду.
		На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.
		 
		   Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...