Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/2820/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: 61-4958ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                     
		07 жовтня 2020 року                                                                     
		м. Київ                                                                    
		справа № 489/2820/19
		провадження № 61-4958св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач),               Фаловської І. М., 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РосКосметика», 
		відповідачі: Миколаївська місцева прокуратура № 1, Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державна  казначейська служба України,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2019 року у складі судді Румянцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» до Миколаївської місцевої прокуратури № 1, Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» (далі - ТОВ «РосКосметика») звернулося до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Позивач зазначав, що слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва задовольнив клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про надання дозволу на проведення обшуку нежитлових будівель на АДРЕСА_1 , власником яких є позивач, в рамках кримінального провадження                  № 12017150020002867 від 29 червня 2017 року. Правопорушення, передбачене частиною третьою статті 191 КК України, нібито вчинені посадовими особами позивача. 
		05 та 06 вересня 2017 року було проведено обшук та здійснено виїмку майна, що належали підприємству на праві власності. Після чого слідчим суддею винесено ухвалу про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку. Однак, 29 грудня                           2018 року вказаний арешт скасовано слідчим суддею Новоодеського районного суду Миколаївської області.
		У зв`язку з незаконними діями, а саме: проведенням обшуку, виїмкою та арештом майна належного позивачу на праві власності, підприємству завдано майнову шкоду, яка полягала в припиненні роботи на підприємстві протягом двох днів під час проведення обшуку. 
		Також досудове розслідування стало причиною втрати позивачем контрагента - ПП « ОСОБА_1 », оскільки останній відмовився бути його партнером, через що позивач недоотримав товар від цього підприємства. 
		Також ТОВ «РосКосметика» вказаними діями завдано моральної шкоди.
		Крім того, в ході підготовки розгляду у Центральному районному суді м. Миколаєва цивільної справи № 490/7498/17 та здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29 червня 2017 року позивачем сплачено адвокату Бєліку В. Г. за надані юридичні послуги 257 783,37 грн.
		На підставі викладеного, позивач просить суд відшкодувати за рахунок державного бюджету майнову шкоду, а саме: за неотримання прибутку за два дні простою підприємства з вини органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі                    113 432,00 грн, за неотримання доходу в результаті втрати контрагентів з вини органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 588 782,04 грн, за понесені витрати, сплачені адвокату Бєліку В. Г. за надання юридичних послуг у розмірі                             257 783,37 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «РосКосметика» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2019 року без змін.
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд мотивовано тим, що підстави для відшкодування майнової шкоди визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду» в зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальній справі № 12017150020002867 від 29 червня 2017 року, щодо вчинення посадовими особами ТОВ «РосКосметика» кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України відсутні, а доказів щодо неправомірних дій органів державної влади внаслідок яких ТОВ «РосКосметика» спричинено матеріальну та моральну шкоду, в порядку загальної норми                                    статті 1176 ЦК України, позивачем суду не надано. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2020 року представник ТОВ «РосКосметика» - генеральний директор                   ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував ту обставину, що у кримінальному провадженні № 12017150020002867 від 29 червня                  2017 року правову кваліфікацію про вчинення посадовими особами заявника кримінального правопорушення  за ознаками передбаченими частиною третьою  статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) 07 листопада 2017 року було змінено на кримінальне правопорушення вчинене посадовими особами заявника, передбачене частиною другою статті 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) чим не з`ясував, що означене кримінальне провадження за ознаками передбаченими частиною третьою  статті 191 КК України фактично закрито.
		Доводом касаційної скарги також є те, що на думку представника заявника, постановлення слідчим суддею ухвали про скасування арешту майна  з підстав зміни кваліфікації кримінального правопорушення свідчить про наявність у ТОВ «РосКосметика» права на відшкодування шкоди в розмірі і порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У червні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «РосКосметика» від Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в якому представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги відмовити посилаючись на її необґрунтованість. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Миколаєва.
		09 червня 2020 року справа № 489/2820/19 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що в провадженні слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження                                                         № 12017150020002867 відомості про яке внесені до ЄРДР 29 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою                            статті 191 КК України за фактом привласнення коштів державного бюджету посадовими особами ТОВ «РосКосметика» шляхом безпідставного формування та відшкодування податкового кредиту з ПДВ.
		В ході досудового розслідування прокурор Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про надання дозволу про проведення обшуку автомобіля «TOYOTA SEQUОIА» реєстраційний номер                 НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , з метою відшукання та вилучення грошей, цінностей та іншого майна, набутого в результаті вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2017 року надано дозвіл на проведення обшуку вказаного автомобіля «TOYOTA SEQUОIА» реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою відшукання та вилучення майна належного ТОВ «РосКосметика».
		31 серпня 2017 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва задоволено клопотання Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в межах цього ж кримінального провадження та надано дозвіл на проведення обшуку офісу ТОВ «РосКосметика».
		05-06 вересня 2017 року на підставі вказаної ухвали суду, проведено обшук нежитлових будівель АДРЕСА_1 , власником яких був ТОВ «РосКосметика». В ході обшуку вилучено речі та документи, а саме: круглі печатки, штамп-факсиміле, конверти, квитанцію, жорсткий диск, аркуші паперу, звіт по рахунку, роздруківки, чорнові рукописні записи, листи, контракти, скріплений пакет документів з довіреністю, додатковою угодою та договором, комп`ютери, міжнародну товарно-транспортну накладну, екземпляри міжнародної ТТН, примірники акту виконаних робіт, специфікацію, блокноти, ноутбук, інвойси, папки з файлами, зошит, папку з матеріалами семінару тощо, як такі, що могли бути предметом вчинення кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення, або використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.
		Слідчий відділення СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 клопотанням про накладення арешту на вилучене майно у ході проведеного 05 вересня 2017 року обшуку за місцем знаходження офісу ТОВ «РосКосметика» за адресою: м. Миколаїв, вулиця Казарського, 3/2.
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня                2017 року, накладено арешт на майно вилучене у ході проведеного 05 вересня 2017 року обшуку за місцем знаходження офісу ТОВ «РосКосметика» за адресом: м. Миколаїв, вулиця Казарського, 3/2.
		В подальшому, ТОВ «РосКосметика» звернулось з клопотанням про скасування арешту вказаного майна. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області                       від 29 грудня 2018 року, зазначений арешт тимчасово вилученого майна і документів, які були накладені ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2017 року скасовано.
		Позивач в своїх вимогах посилається на те, що через неправомірне проведення обшуку нежитлових будівель, власником яких є ТОВ «РосКосметика» 05-06 вересня 2017 року було припинено роботу на підприємстві ТОВ «РосКосметика» та завдано майнову шкоду у розмірі 113 432 грн неотриманого прибутку.
		Крім цього, позивач зазначав, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29 червня 2017 року призвело до втрати ним контрагенту ПП «Organic Food», оскільки останній відмовився бути його партнером у бізнесі. В результаті вказаної втрати партнера, позивачу завдано майнову шкоду у вигляді неотриманого доходу у сумі 588 782,04 грн.
		З листа ПП «Organic Food» від 10 листопада 2017 року за № 11-10/4, встановлено, що ПП «Organic Food» тимчасово припиняє співпрацю з компанією ТОВ «РосКосметика» з проханням відмінити всі раніше розміщенні заявки на виготовлення ароматів для ТОВ «РосКосметика», оскільки правоохоронними органами проведені обшуки та вилучені печатки, деяка оргтехніка та документація, що призвело до неотримання доходів у розмірі 588 782,04 грн. 
		Крім цього, з листа Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 09 листопада 2017 року за № 8855/10/14-29-12-01-09 встановлено, що відповідно до наявних баз даних підприємством ТОВ «РосКосметика» у деклараціях з податку на додану вартість по операціях за січень - травень 2017 року відображено обсяги постачання (без податку на додану вартість) на адресу ТОВ «РосКосметика» у сумі 7 617 504 грн крім того ПДВ - 1 523 501 грн, а також відображено обсяги придбання (без податку на додану вартість) у підприємства ТОВ «Промхімскло» на суму                               2 082 775 грн, крім того ПДВ - 416 555 грн (загальний обсяг придбання - 2 499 330 грн). За період з березня по травень 2017 року ТОВ «РосКосметика» не заявляло до бюджетного відшкодування суму 416 555 грн по контрагенту ТОВ «Промхімскло». У відношенні до ТОВ «РосКосметика» сума 1 523 498 грн є сумою податкових зобов`язань з податку на додану вартість, яка виникла в результаті постачання товарів/послуг на адресу ТОВ ТД «РосКосметика» та не може бути від`ємним значенням з податку. Вказане, на думку позивача, виключає наявність у діях посадових осіб ознак кримінального правопорушення.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної вище статті                     400 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги. При цьому Верховний Суд може вийти за межі касаційної скарги у випадку, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 388/1241/15-ц (провадження № 14-572цс18).
		За загальним правилом, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Згідно з частиною другою статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Частиною першої статті 20 ГПК визначено предметну і суб`єктну юрисдикцію господарського суду, де вказано про розгляд господарським судом справ у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інших справ у визначених законом випадках, зокрема, справ у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.6); справ у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п.10).
		Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за наступних умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
		Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.
		Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.
		Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18).
		Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою та може займатися будь-яким видом підприємницької діяльності (стаття 1 Закону України «Про господарські товариства»).
		Повноваження прокурора визначаються Законом України «Про прокуратуру».
		Повноваження Управління національної поліції визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
		Повноваження Державної казначейської служби України визначаються Положенням «Про державну казначейську службу України».
		ТОВ «РосКосметика» за організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю та його діяльність зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20 серпня 2001 року.
		Спори щодо відшкодування шкоди, що виникають між юридичними особами та органами прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.
		Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) у подібних правовідносинах.
		Оскільки ТОВ «РосКосметика» заявило вимоги до Миколаївської місцевої прокуратури № 1, Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області та Державної казначейської служби України лише про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діями органу досудового розслідування, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статей 3, 4 ГПК України то зазначений спір підвідомчий господарському суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції господарських судів.
		Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.
		Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України.
		На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови ТОВ «РосКосметика» може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Керуючись статтями 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» задовольнити частково.
		Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасувати. 
		Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» до Миколаївської місцевої прокуратури № 1, Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.           
		   ГоловуючийВ. С. Висоцька    Судді:А. І. Грушицький     А. А. Калараш     І. В. Литвиненко   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...