Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10943/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2020.
Дата набрання законної сили: 08.10.2020
Номер судового провадження: 51-2257км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017100040005475

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		08 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 755/10943/17
		провадження № 51-2257км20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника   ОСОБА_6 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040005475, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сулимівка Яготинського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 
		2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 9 років.
		Вироком установлено, що в ніч з 18 на 19 квітня 2017 року в не встановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_8 з неприязні з метою вбивства завдав останньому одного удару ножем у ділянку грудної клітки зліва, заподіявши останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця, що спричинило смерть потерпілого. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог зазначає, що наведеними в обвинувальному вироку доказами не підтверджується вина ОСОБА_7 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_8 . Вважає, зокрема, протоколи огляду місця події від 19 квітня 2017 року (за місцем проживання 
		ОСОБА_7 та в службовому кабінеті Дніпровського УП ГУ НП м. Києва), висновки експерта № 320 від 23 травня 2017 року та 
		№ 10400/18-61 від 14 вересня 2018 року недопустимими доказами. Стверджує, що апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги та, залишаючи її без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував; крім того, здійснив апеляційний розгляд за відсутності потерпілої, що є порушенням у розумінні п. 5 ч. 2 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). На думку сторони захисту, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 419, 370 КПК. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		 Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Прокурор вважав, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо 
		ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		За правилами ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
		У кримінальній справі встановлено, що в ніч з 18 на 19 квітня 2017 року ОСОБА_7 за місцем свого проживання під час конфлікту з 
		ОСОБА_8 завдав йому ножове поранення в грудну клітку зліва, від якого останній помер. 
		Визнавши винним ОСОБА_7 в умисному вбивстві потерпілого, суд (з яким обґрунтовано погодилася й апеляційна інстанція), як видно з вироку, обґрунтував свій висновок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК. 
		Зокрема, з досліджених у судовому засіданні протоколу огляду місця події (трупа) від 19 квітня 2017 року, який було здійснено у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 , висновків експертів, показань свідка  експерта ОСОБА_9 видно, що на кухні квартири було виявлено труп ОСОБА_8 із проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітки з ушкодженням серця, що стало причиною смерті потерпілого, яка настала у проміжок часу з 24-ї години ночі до 04-ї години ранку. Колото-різане поранення утворилось від дії колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа. 
		Судом проаналізовано показання ОСОБА_7 в судовому засіданні, який, заперечуючи свою вину у вчиненому, зазначив про те, що ввечері 
		18 квітня 2017 року до нього прийшов ОСОБА_8 , вони поговорили, після чого останній пішов на кухню спати, а він залишився у кімнаті та невдовзі теж заснув. Вранці на кухні він виявив потерпілого мертвим.
		Водночас судом надано оцінку висновку судової психологічної експертизи № 10400/18-61 від 14 вересня 2018 року, проведеної за згодою ОСОБА_7 , з якого, зокрема, вбачається, що комплекс стійких значущих психофізіологічних реакцій, отриманий у ході психологічного дослідження із використанням комп`ютерного поліграфа підекспертного ОСОБА_7 , із високим ступенем ймовірності свідчить про те, що в його пам`яті присутня значуща інформація щодо наявності у нього з ОСОБА_8 в день смерті останнього конфлікту, що він бачив момент його вбивства, що він завдав потерпілому у квартирі удару ножем у ділянку серця; у його пам`яті відсутня значуща інформація щодо причетності до вбивства ОСОБА_8 інших осіб.
		Колегія суддів вважає, що судом надано належну оцінку всім наведеним у вироку доказам, як кожному окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, відповідно до вимог ст. 94 КПК та правильно визнано їх достатніми для постановлення обвинувального вироку. При цьому судом також враховано і практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Коробов проти України» від 21 липня 
		2011 року зазначив, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту».
		Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що протоколи огляду місця події від 19 квітня 2017 року є недопустимими доказами, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанцій і як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними.
		Зазначені слідчі дії проведено відповідно до вимог КПК, таких порушень, які у контексті ст. 87 КПК мають наслідком визнання їх недопустимими, не встановлено. 
		У касаційній скарзі захисник також посилається на недопустимість як доказів висновків судово-психіатричного експерта № 320 від 23 травня 
		2017 року та судово-психологічного експерта № 10400/18-61 від 14 вересня 2018 року. З цього приводу сторона захисту зазначає, що експертизи проведено без участі захисника. Крім того, судом взято до уваги показання ОСОБА_7 з приводу підозри у вчиненні злочину під час проведення психіатричної експертизи.
		Проте такі доводи захисника є неприйнятними. Кримінальним процесуальним законом не передбачено обов`язкової участі захисника під час проведення експертизи. Щодо висновку експерта № 320, то він стосується лише визначення психічного стану ОСОБА_7 , згідно з яким останній під час вчинення кримінального правопорушення не виявляв ознак тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності; за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Зазначений висновок був врахований судом при постановленні вироку. 
		З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК.
		Апеляційний розгляд за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК.
		Апеляційний суд, як видно з ухвали від 11 лютого 2020 року, перевіривши правильність установлення місцевим судом фактичних обставин справи, надав вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, та обґрунтовано залишив їх без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. 
		Отже, вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, немає підстав.
		Здійснення апеляційного розгляду за відсутності потерпілої, на що посилається захисник у касаційній скарзі, у даному випадку не є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК.
		Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції належним чином повідомляв потерпілій ОСОБА_10 про дату, час і місце судового засідання, проте до суду вона не з`явилася. 
		Водночас у ході розгляду справи в суді першої інстанції потерпіла повідомила, що з`являтися до суду для дачі показань не бажає, оскільки не володіє інформацією з приводу вбивства ОСОБА_8 , претензій не має, та просила її не турбувати. Апеляційну скаргу на вирок не подавала. 
		За таких обставин здійснення апеляційного розгляду за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника за відсутності потерпілої ОСОБА_10 не призвело до жодного порушення прав останньої або сторони захисту та не вплинуло на постановлення у справі законного й обґрунтованого судового рішення. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Судом не встановлено.
		Ураховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_11 акаровець  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...