Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13113/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 11-кп/824/1249/2020 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		законного представника потерпілої ОСОБА_12 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисників  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гоща, Рівненської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 шість років. 
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді застави залишено без зміни.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому  ОСОБА_7 рахувати з дня його затримання в порядку виконання даного вироку.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18.05.2017 р.)зараховано у строк покарання ОСОБА_7 час його перебування в установах попереднього ув`язнення у період з 17.04.2018 р. по 19.04.2018 р. включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Стягнуто з  ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування моральної шкоди в сумі 280 000 \двісті вісімдесят\ тисяч гривень.
		 
		Стягнуто з  ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 витрати на правову допомогу в сумі 48 295 \сорок вісім тисяч двісті дев`яносто п`ять\ гривень.
		 
		Стягнуто з  ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 витрати судового збору в сумі 4200 \чотири тисячі двісті\ гривень.
		 
		Судом визнано доведеним, що  ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи сексуальний мотив, маючи намір вчинити розбещення своєї малолітньої доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 16.06.2016 близько 17:00 год.  ОСОБА_7 прибув до дошкільного навчального закладу № 248 м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 8А, звідки за попередньою домовленостю з ОСОБА_12 забрав їхню спільну малолітню доньку ОСОБА_13 та повіз її до номеру № 206 готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою:     АДРЕСА_3 , у який заселився цього ж дня о 15:00 год.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, у період часу з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 16 червня 2016 року ОСОБА_7 , переслідуючи сексуальний мотив та мету задоволення своєї статевої пристрасті, знаходячись в номері № НОМЕР_1 готелю «Мисливській двір» по АДРЕСА_3 наодинці зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_13 , достовірно знаючи, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, використовуючи психологічний тиск та залякування у виді погроз позбавити можливості спілкування з матір`ю, вчинив щодо малолітньої ОСОБА_13 розпусні дії, які виразились у оголенні та демонстрації свого статевого органу, а також торканні руками і губами її статевих органів.
		В аналогічних за змістом апеляційних скаргсах захисники  ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_7 порушують питання про скасування вироку Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України; скасування запобіжного заходу у виді застави та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_7 про стягнення на її користь моральної шкоди та судових витрат.
		Доводи апеляційних скарг обґрунтовують тим, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом; судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про проведення комплексної експертизи на предмет встановлення наявності чи відсутності монтажу на відеозаписі «Зеленої кімнати»;  ОСОБА_15 не є судовим експертом, не має процесуального статусу, а тому її професійний висновок не може вважатись належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні; методика «Зелена кімната застосовується лише до дітей віком від 4 до 14 років, а малолітній ОСОБА_13 на момент проведення бесіди з психологом виповнилось 3 роки та 3 місяці; психолог ОСОБА_15 проводила опитування матері малолітньої ОСОБА_13 , проте не проводила опитування батька, що, на думку сторони захисту, свідчить про неповноту її висновку;висновок комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи № 22 є недопустими доказом, оскільки у слідчого відсутні підстави для доручення проведення цієї експертизи Українському НДІ соціальної і судової психіатрії МОЗ України; комплексна комісійна судова психолого-психіатрична експертиза від 07.06.2017 р. № 22 призначена слідчим ОСОБА_16 , тобто неуповноваженою на те особою, оскільки цей слідчий входив до групи слідчих, яка була визначена керівником слідчого органу ОСОБА_17 , який не є керівником органу досудового розслідування; під час призначення психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_7 не були роз`яснені права підозрюваного; проведення експертизи доньки обвинуваченого було здійснено всупереч положенням закону через відсутність згоди батька на проведення такої експертизи; до проведення комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи № 22 були залучені фахівці відділу психічних розладів дітей та підлітків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які не мали права брати участь у проведенні експертизи, оскільки не є експертами; експертиза відносно малолітньої дитини була проведена через рік з моменту зазначених в обвинуваченні подій, що впливає на об`єктивність проведеного експертного дослідження; у експертів відсутні повноваження на проведення судово-психіатричної експертизи; в ході проведених обшуків у обвинуваченого ОСОБА_7 не було знайдено фото- або відеоматеріалів, які свідчили би про здійснення ОСОБА_7 розпусних дій щодо неповнолітніх осіб; неповнолітня потерпіла не допитувалась судом.
		Від представників потерпілої  адвокатів ОСОБА_10 та  ОСОБА_11 надійшли заперечення на апеляційні скарги захисників  ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_7 .
		Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого  ОСОБА_7 та його захисників  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали вимоги поданих апеляційних скарг; пояснення прокурора, представників потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та законного представника потерпілої ОСОБА_12 , які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг, просили вирок суду залишити без зміни; вивчивши матеріали кримінального провадження; перевіривши доводи апеляційних скарг захисників; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Згідност. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості  ОСОБА_7  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, за обставин, встановлених сулом, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах.
		З огляду на доведеність винуватості вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України як вчинення розпустних дій щодо малолітньої особи батьком.
		Доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_14 та  ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_7 засуджено незаконно за злочини, який він не вчиняв, колегія суддів уважає неспроможними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження. Винність  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, у повній мірі підтверджується сукупністю доказів, безпосередньо дослідженними судом під час судового розгляду, яким суд дав оцінку у їх сукупності.
		Так, на підтвердження встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано послався як на доказ на показання законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12 матері неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 - про те, що вона самостійно виховує доньку, а обвинувачений є біологічним батьком потерпілої. В шлюбних стосунках вона з обвинуваченим не перебувала, проти спілкування батька з дитиною не заперечувала. Починаючи з 2016 обвинувачений винаймав номер у готелі «Мисливській Двір», що знаходиться в Парку Партизанської Слави в м. Києві, де проводив час з дитиною. 16.06.2016 ОСОБА_13 забрав дитину з дитячого садка та за домовленістю з нею повів дитину гуляти в парк. Після прогулянки ОСОБА_13 привів дитину додому пізно увечері близько 20-00 год. у розгубленому стані. Її увагу привернув неспокійний сон дитини, який супроводжувався нічними жахами, які розпочалися з травня 2016. Під час нічних жахів дитина просила її не чіпати, кричала. Під час того, як вона намагалась заспокоїти доньку, остання повідомила їй, що до неї чіпляється «Баба-Яга», що здивувало її, оскільки раніше дитина не застосовувала таких слів. 08 липня 2016 р. їй подзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що забронював номер в готелі на 12.07.2016, щоб зустрітисяз донькою, про що також по телефону повідомив останню. Вона помітила, як після спілкування з батьком ОСОБА_7 її донька почала нервувати, бігати по квартирі. Зайшовши до неї в кімнату, вона побачила, що дитина намагається зняти з себе штани та торкається пляшкою-спреєм до статевих органів. Жахнувшись, вона спитала у дитини, навіщо вона це робить, на що її донька повідомила їй, що таким чином з нею грався батько, коли водив її до «будинку Баби Яги», прискаючи прискалкою на статеві органи. В ході спілкування з дитиною вона зрозуміла, що цю прискалку дитина ототожнювала зі статевим органом свого батька. Дитина повідомила, що вона намагалася відштовхнути батька, їй було боляче, але батько пригрозив дитині, що та більше не побачить свою маму. Вона одразу подзвонила обвинуваченому та спитала, що відбувається з дитиною та чому дитина повідомляє такі обставини, на що ОСОБА_7 всміхнувся, назвав дитину «брехухою», однак помітно нервував. Вона відмовила обвинуваченому у зустрічі з дитиною, та в подальшому 13.07.2016 звернулася до правоохоронних органів з приводу ймовірного розбещення дитини батьком. Також ОСОБА_12 повідомила, що після народження доньки обвинувачений деякий час проживав у неї в квартирі та нерідко ходив по кімнаті, лише у трусах, навіть в присутності її матері, яка їй повідомила, що одного разу побачила збуджений статевий орган обвинуваченого, коли той грався зі своєю дитиною.
		Ці ж обставини у своїх детальних та послідовних показаннях підтвердили і свідки   ОСОБА_20   хрещена та ОСОБА_21  бабуся малолітньої ОСОБА_13 .
		Наведені показання законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12 ,  ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , які судом першої інстанції обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку, у колегії суддів не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки вони також узгоджуються з показаннями свідків:
		психолога  кандидата психологічних наук зі спеціальності «Педагогічна та вікова психологія» ОСОБА_15 , залученої до участі у кримінальному провадженні в якості спеціаліста, яка повністю підтримала складений нею свій висновок та підтвердила, що під час бесіди з малолітньою ОСОБА_13 дитина дала чітке розуміння, що батько застосовував до неї свій статевий орган. При цьому дитина чітко діфференціювала образ батька, а не будь-яких інших осіб. Даний висновок був остаточно зроблений нею на підставі проективного образу дитини, психотерапевтичного інтерв`ю, відповідних реакцій дитини на статеві органи іграшок. На підставі аналізу усього спектру дій, проведених з дитиною, вона констатувала, що вказані у її висновку події дійсно мали місце та виключала можливість впливу на дитину, тобто навіювання. Крім того, зазначила про явні ознаки перенесення дитиною важкої психологічної травми внаслідок дій батька;
		свідка ОСОБА_23 - дитячого гінеколога про те, що нею в 2016 проводився огляд малолітньої ОСОБА_13 . В ході дослідження виділення дівчини у неї виявлено синьогнійна палочка, стрептокок, та за наслідками проведеного дослідження дівчинці був поставлений діагноз «гострий вульвовагініт», тобто запалення зовнішніх статевих органів. Свідок зазначила, що в нормі у дівчини в трирічному віці не може існувати така інфекція, та вона трапляється дуже рідко. Серед чинників, які могли спровокувати появу цієї інфекції, свідок зазначила про можливість потрапляння синьогнійної палочки до дитини з зовні. Також свідок не виключала, що така синьогнійна палочка могла потрапити до організму дитини оральним шляхом через контакт слизової оболонки дитини зі шкірою. Носіями такої синьогнійної палочки могли бути батьки дитини;
		експерта ОСОБА_24 , кандидата медичних наук, голови кваліфікаційної комісії по атестації судово-психіатричних експертів МОЗ України, який підтримав складений ним висновок комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.06.2017 р. № 22 та зазначив, що в ході експертного дослідження у малолітньої ОСОБА_13 виявлені психічні розлади, зазначені у висновку експертизи. На підставі безпосередньої бесіди його з дитиною встановлено, що діагноз «посттравматичний стресовий розляд» у малолітньої ОСОБА_13 виник через обставини розпусних дій щодо неї її батьком, який вчиняв їх відносно дитини орально-генітальним шляхом;
		експерта ОСОБА_25 - провідного наукового спіробітника ДУ «НДІ судової психіатрії та наркології», яка підтвердила висновок комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.06.2017 р. № 22, де вона була головою експертної комісії. Під час експертного дослідження вона також безпосередньо опитувала дитину,тривалість спілкування з дитиною складала близько двох годин;
		експерта ОСОБА_26 - провідного наукового спіробітника ДУ «НДІ судової психіатрії та наркології», який підтвердив висновок комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.06.2017 р. № 22;
		свідка ОСОБА_18 - дитячого лікаря-психіатра, завідуючого відділом психічних розладів дітей та підлітків, кандидата медичних наук - який брав участь в ході огляду підекспертної ОСОБА_13 під час проведення комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.06.2017 як дитячий психіатр про те, що психічний розвиток дитини повністю відповідав її віку. ОСОБА_13 під час її огляду повідомляла інформацію, яка не могла бути результатом навіювання. Свідок також зазначив, що дитина на час обстеження і до цього часу страждає на хронічний психічний розлад, який виник внаслідок сексуальної психічної травми дитини з боку батька. Свідок також зазначив, що опитувальник, який застосовувався під час огляду підекспертної ОСОБА_13 під час проведення комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи, може використовуватися з будь-якого віку. Також свідок зазначив, що ним брався до уваги професійний висновок ОСОБА_15 , але цей висновок незначним чином вплинув на поставлений ним дитині діагноз;
		Наведені показання свідків узгоджуються між собою є послідовними, таоб`єктивно підтверджується доказами, дослідженими судом та викладеними у вироку, зокрема: даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення - 13.07.2016  ОСОБА_12 звернулася до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що 08.07.2016 близько 20-30 год. за адресою: АДРЕСА_4 зі слів малолітньої доньки ОСОБА_13 , 2013 р.н.. їй стало відомо, що батько дитини ОСОБА_7 вчинив відносно доньки розпусні дії \т.1 а.с. 169\; даними відеозапису, на якому зафіксовані обставини розмови матері ОСОБА_27 зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_13 , під час якої остання повідомила про деталі вчинення розпусних дій по відношенню до неї своїм батьком. \т.1 а.с. 203\; даними професійного висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_15 щодо перебігу психологічної роботи з дитиною ОСОБА_13 на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 16.07.2016 р. про наявність оральної взаємодії дитини зі статевим органом батька (зі збереженням в пам`яті дитини зовнішніх атрибутів, вигляду, тактильних та смакових відчуттів \т.1 а.с. 183-187\; даними відеозапису з «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 16.07.2016 р., де проводилась психологічна робота з дитиною ОСОБА_13 \т.1 а.с. 193\; результатими дослідження дитячим лікарем-гінекологом ОСОБА_23 малолітньої ОСОБА_13 від 22.08.2016 про те, що за результатами дослідження біологічних зразків дитини, у ОСОБА_13 було виявлено інфекційне захворювання \т.1. а.с. 214\; даними висновку комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.06.2017 р. № 22 про те, що малолітня ОСОБА_13 до моменту вчинення відносно неї протиправних дій не страждала на психічний та поведінковий розлад. На даний момент малолітня ОСОБА_13 страждає на посттравматичний стресовий розлад, епізод помірної депресії середньої тяжкості, тривожно-фобічний розлад, реактивний розлад прив`язаності дитячого віку F43.1, F32.11, F93.1. Причиною виникнення психічного розладу є психотравмуюча ситуація з ознаками сексуального насилля, вчиненого по відношенню до неї. Зазначений психічний розлад міг виникнути через протиправні дії з боку батька дитини. Потерпіла в силу свого віку та рівня розвитку не могла правильно розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та не могла чинити опір під час протиправних дій сексуального характеру з боку інших осіб. Відсутні ознаки того, що розповіді дитини зумовлені фантазуванням чи навіюванням з боку сторонніх осіб. Травматичні переживання дівчини зумовлені розвратними діями, відповідні переживанням, які притаманні для дітей її віку, що зазнали сексуальну психотравму. З урахуванням характеру наявного у ОСОБА_13 психічного розладу (встановлено лікарями судово-психіатричними експертами), відсутні підстави вважати, що вона дає показання під впливом дорослих (матері) \т.1 а.с. 224-248\; даними висновку судово-психіатричної експертизи № 288 від 24.04.2018 про те, що у період кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 , останній на будь-який психічний розлад не страждав і за психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_7 на будь-який психічний розлад не страждає і за психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом у теперішній час ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, та на хронічний алкоголізм та наркоманію не страждає і лікування з цього приводу не потребує \т.2 а.с. 11-14\; даними висновку судово-психіатричної експертизи № 288 від 24.04.2018 про те, що у період кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 , останній на будь-який психічний розлад не страждав і за психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_7 на будь-який психічний розлад не страждає і за психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом у теперішній час ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, та на хронічний алкоголізм та наркоманію не страждає і лікування з цього приводу не потребує \т.2 а.с. 11-14\.
		Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. 
		Також, суд першої інстанції дав оцінку показанням свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , визнав їх такими, що узгоджуються в сукупності з іншими доказами та свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину за встановлених судом обставин.
		Таким чином, колегія суддів уважає доводи обвинуваченого та його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_14 про недоведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі докази кримінального провадження в їх сукупності, визнав їх належними та допустимими, перевірив надані органом досудового розслідування докази та дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
		Не знайшли свого підтвердження також і доводи поданих апеляційних скарг про те, що лист в.о. начальника сектору Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_28 та професійний висновок  ОСОБА_15  - недопустимі докази.
		Так, в.о. начальника сектору Дарницького УП ГУНП у м. Києві  ОСОБА_28 є керівником спеціального підрозділу по захисту прав неповнолітніх, тобто керівником підрозділу ювенальної превенції, та наділений рядом повноважень щодо захисту неповнолітніх в межах своєї компетенції, а тому у даному випадку мав повноваження на звернення із запитом на проведення психологічного опитування малолітньої ОСОБА_29 із застосуванням методики «Зелена кімната» на предмет встановлення можливих фактів вчинення неправомірних дій щодо дитини з боку батька.
		Посилання захисників на те, що ОСОБА_15 не є судовим експертом, а тому її професійний висновок не може вважатись належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні, колегія суддів важає необгрунтвоаними, оскільки професійний висновок був предметом дослідження експертів в рамках комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи № 22, та саме судовими експертами за наслідками вказаного дослідження, у тому числі особистого спілкування з дитиною, були зроблені відповідні експертні висновки. 
		Доводи захисників про те, щопсихологом ОСОБА_15 всупереч положенням наказів та інструкцій проведений допит малолітньої  ОСОБА_13 , колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки допит малолітньої ОСОБА_13 в даному випадку не проводився, а фактично проводилось опитування дитини щодо встановлення фактів, які вказували би на наявність або відсутність обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні.
		Щодо доводів сторони захисту про те, що методика «Зелена кімната застосовується лише до дітей віком від 4 до 14 років, а малолітній  ОСОБА_13 на момент проведення бесіди з психологом виповнилось 3 роки та 3 місяці, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки психолог  ОСОБА_15  дала показання про те, що опитування дитини на базі «Зеленої кімнати» можливо здійснювати з одного року відповідно до усталеної світової практики. При цьому, ОСОБА_15 підтвердила, що дитина віком 3 роки в повній мірі може усвідомлювати форму, колір та смакові якості, та в даному випадку рівень розвитку дитини ОСОБА_13 був достатній для проведення її психологічного дослідження. Крім того, психолог зазначила, що частина методик, за допомогою яких вона здійснювала опитування дитини, застосовується до дітей трирічного віку та молодше.
		Також колегія суддів не бере до уваги доводи сторони захисту в тій частині, що професійний висновок ОСОБА_15 містить в собі не конкретизований характер, а наведені в ньому висновки є припущенням, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 спростувала вказану позицію та зазначила, що висновки, зроблені нею, не є припущеннями, та словесні обороти, які були застосовані нею у професійному висновку, такі як «можемо говорити» є специфікою подачі інформації в психології на основі психологічних досліджень.
		Доводи захисників про необхідність визнання недопустимим доказом висновок комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 07.06.2017 р. № 22, оскільки вона призначена слідчим ОСОБА_16 , на переконання апелянтів, неуповноваженою на те особою. та у нього відсутні підстави на доручення проведення цієї експертизи Українському НДІ соціальної і судової психіатрії МОЗ України,колегія суддів вважає також необґрунтованими.
		Так, п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що керівником органу досудового розслідування є не тільки начальник відділу, але і відділення органу Національної поліції, яким і є начальник слідчого відділення ОСОБА_17 , який відповідно до розподілу обов`язків та в силу положень п. 1) ч.2 ст. 39 КПК України визначає слідчих у кримінальному провадженні, а відтак досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось уповноваженою на те особою, відповідно до вимог КПК України.
		Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України відноситься до спеціалізованих судово-психіатричних експертних установ, які на законодавчому рівні наділені правом проводити психолого-психіатричні експертизи.
		Також не заслуговує на увагу доводи захисту на те, що під час призначення психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_7 не були роз`яснені права підозрюваного, оскільки встановлено, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 11.04.2018 р. та станом на момент призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_7 не мав процесуального статусу підозрюваного.
		Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання сторони захисту в тій частині, що проведення експертизи  ОСОБА_13 здійснено без згоди батька на проведення такої експертизи.
		Так, в матеріалах справи наявне рішення Дарницької районної державної адміністрації в м. Києва від 29.05.2017 р. № 101-5210/03 про надання згоди органу опіки та піклування на проведення психіатричного огляду малолітньої ОСОБА_13 експертами Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркоманії МОЗ України.
		Крім цього, зазначена судово-психіатрична експертиза призначалася в рамках кримінального провадження за фактом вчинення розпусних дій щодо дитини батьком, який є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Доводи захисту в тій частині - до проведення комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи № 22 були залучені фахівці відділу психічних розладів дітей та підлітків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які, на думку сторони захисту, не мали права брати участь у проведенні експертизи, оскільки не є експертами, колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Відповідно до положень п.п.4) п. 1.2.13 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) - комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
		Отже, участь під час проведення комплексної експертизи в даному випадку фахівців відділу психічних розладів дітей та підлітків  ОСОБА_18 та ОСОБА_30 не суперечить вимогам законодавства.
		Крім того, судовий експерт ОСОБА_25 стверджувала, що проведення судово-психіатричної експертизи малолітньої дитини обов`язково повинно відбуватися за участю дитячого психіатра, тому для проведення експертизи був залучений фахівець  дитячий психіатр. Це узгоджується із наданим стороною обвинувачення листом державного секретаря МОЗ України ОСОБА_31 № 349, в якому зазначено, що при проведенні судово-психіатричної експертизи малолітньої дитини, через особливості психічного стану людини цього віку, та з метою забезпечення принципу повноти дослідження є доцільним залучення фахівців, які мають спеціальні знання в галузі дитячої психіатрії, а саме лікаря-психіатра дитячого.
		Також суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання сторони захисту на те, що експертам не надано додаткових матеріалів, які б були необхідними для проведення вказаної експертизи, оскільки експерти проводили експертне дослідження на підставі тих матеріалів, які були надані експертам та у разі недостатності цих матеріалів мали право заявити клопотання про витребування додаткових матеріалів. Проте, питання про те, які саме матеріали були необхідні для проведення експертизи, вирішувалось саме експертами, а тому посилання захисників, які не є експертами, на те, що експертами не досліджувались деякі документи, які на думку сторони захисту були необхідними для експертного дослідження, суд вважає неналежними.
		Що стосується доводів сторони захисту в тій частині, що експертиза щодо малолітньої дитини була проведена через рік з моменту зазначених в обвинуваченні подій, що на думку сторони захисту впливає на об`єктивність проведеного експертного дослідження, суд в цій частині врахував позицію дитячого лікаря-психіатра ОСОБА_18 , який в судовому засіданні стверджував, що виявлений у малолітньої ОСОБА_13 діагноз може мати місце впродовж тривалого часу, у тому числі до повноліття.
		Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке, на переконання колегії суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Посилання захисників на неналежне вирішення судом цивільного позову при розгляді кримінального провадження безпідставні, оскільки рішення суду у цій частині законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване.
		При перегляді апеляційним судом вироку суду першої інстанції істотних порушень КПК України, що унеможливлювали би прийняття законного та обґрунтованого рішення, не встановлено; порушення, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , не впливають на доведеність винності ОСОБА_7 , кваліфікацію його дій та призначення йому покарання.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,- 
		 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, - без міни.
		Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		Судді: 
		 
		_______________ ______________ ______________
		 ОСОБА_2   ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...