Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/7142/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 14.10.2020. Зареєстровано: 14.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2020.
Дата набрання законної сили: 24.03.2022
Номер судового провадження: 2/304/1/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 712/7142/2012 Провадження № 2/304/1/2020
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 жовтня 2020 рокум. Перечин 
		 
		Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
		 
		головуючого - судді Ганька І. І., 
		за участі секретаря судового засідання  Соханич Л.Ю., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №712/7142/2012 за уточненим позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору  Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів і договорів купівлі-продажу, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та веденні будівельних робіт. Свої вимоги мотивувала тим, що 13 липня 2011 року між нею та власниками земельної ділянки, яка належить їм згідно державного акту на право власності серії ЯЛ № 235671 від 14 березня 2011 року був укладений нотаріально посвідчений договір суперфіція, згідно якого їй у строкове платне користування було надано земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,06 га для будівництва та експлуатації на ній житлового будинку згідно затвердженого проекту. З метою здійснення будівництва нею був розроблений проект будівництва багатоквартирного житлового будинку, який пройшов комплексну державну експертизу, а також додатково, для організації будівництва у відповідності до наданого дозволу на укладення короткострокового договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0920 га по АДРЕСА_1 , для облаштування будівельного майданчика строком до 29 грудня 2012 року було укладено договір земельного сервітуту № 7 від 12 січня 2012 року. Вказана земельна ділянка необхідна для короткострокового розміщення автокрана та не буде забудовуватися. Для організації будівництва 15 січня 2012 року нею почали виконуватися роботи з облаштування будівельного майданчика на земельних ділянках по АДРЕСА_1 , шляхом встановлення огорожі для безпечного ведення будівельних робіт. Однак відповідачі, які проживають у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 почали перешкоджати у здійсненні вказаних робіт, вказуючи на те, що земельна ділянка неподалік їхнього будинку належить його мешканцям та на ній розташований дитячий майданчик. Оскільки відповідачі неправомірно чинять перешкоди у користуванні земельною ділянкою та виконанні будівельних робіт, що спричиняє їй матеріальні збитки, тому просила позов задовольнити.
		У свою чергу відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, управління Держземагенства в Ужгородському районі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору  Ужгородське міськрайонне управління юстиції та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області, в якому, змінивши предмет позовних вимог, просили усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою прибудинкової території та привести її у первісний стан шляхом знесення встановленого відповідачем ОСОБА_5 паркану та тимчасової споруди на прибудинковій території; поновити право спільної сумісної власності на елементи зовнішнього благоустрою та багаторічні насадження багатоквартирного будинку, що були демонтовані та зрубані відповідачем ОСОБА_5 шляхом їх відновлення нею за власний рахунок; визнати завідомо недостовірними всі дані, що внесені відповідачем ОСОБА_5 в Декларацію про початок будівельних робіт від 05 січня 2012 року; визнати незаконним та скасувати пункт 1.12. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 243 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо відведення відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати пункт 1.3. рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання № 1532 від 27 серпня 2010 року «Про надання земельних ділянок» щодо затвердження проекту відведення та надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнати незаконним та скасувати пункт 1.1. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 322 від 01 жовтня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо зміни відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для змішаного використання  житлової забудови та комерційного призначення; визнати незаконним та скасувати пункт 3.2. рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання № 1610 від 15 жовтня 2010 року «Про регулювання земельних відносин» щодо зміни цільового призначення відповідачу ОСОБА_9 власної земельної ділянки площею 0,06 га для змішаного використання (житлової забудови та комерційного призначення) по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 084890 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 15 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; скасувати в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ №084890 на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 15 вересня 2010 року на ім`я відповідача ОСОБА_9 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 204883 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 27 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; скасувати в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ №204883 на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 27 жовтня 2010 року на ім`я відповідача ОСОБА_9 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3418 від 28 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Селехман О.А., на підставі якого видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 240456 від 03 листопада 2010 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ №240456 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 03 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; скасувати в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ № 240456 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданого 03 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; визнати недійсними договір купівлі-продажу № 2301 від 16 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 235671 від 14 березня 2011 року, виданий на його підставі, а також скасувати в книзі реєстрації державних актів запис про його державну реєстрацію; визнати недійсним договір суперфіція від 13 липня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради ХІ сесії VІ скликання № 413 від 30 грудня 2011 року «Про надання дозволів на укладання договорів земельного сервітуту» щодо дозволу на укладення короткострокового договору земельного сервітуту з ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0920 га по АДРЕСА_1 , для облаштування будівельного майданчика; визнати недійсним договір земельного сервітуту № 7 від 12 січня 2012 року, укладений між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_5 ; повернути у власність територіальної громади міста Ужгорода земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , що є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на перехресті вул. Володимирської та АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.
		У ході розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про уточнення позовних вимог до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, в якій просили визнати незаконним та скасувати пункт 1.12. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 243 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо відведення відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати пункт 1.3. рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання № 1532 від 27 серпня 2010 року «Про надання земельних ділянок» щодо затвердження проекту відведення та надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнати незаконним та скасувати пункт 1.1. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 322 від 01 жовтня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо зміни відповідачу ОСОБА_9  земельної ділянки по АДРЕСА_1 для змішаного використання  житлової забудови та комерційного призначення; визнати незаконним та скасувати пункт 3.2. рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання № 1610 від 15 жовтня 2010 року «Про регулювання земельних відносин» щодо зміни цільового призначення відповідачу ОСОБА_9 власної земельної ділянки площею 0,06 га для змішаного використання (житлової забудови та комерційного призначення) по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ №084890 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 15 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 204883 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 27 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3418 від 28 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Селехман О.А., на підставі якого видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 240456 від 03 листопада 2010 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ №240456 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 03 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; визнати недійсними договір купівлі-продажу №2301 від 16 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М.; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 235671 від 14 березня 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; а також стягнути з відповідачів судові витрати. Свої вимоги мотивують тим, що генпланом м. Ужгород, затвердженим ХХІХ сесією ІV скликання Ужгородської міської ради № 313 від 04 червня 2004 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0600 га, що є предметом спору у даній справі, визначена як земельна ділянка загального користування прибудинкової території, що за ст. 83 ЗК України не може передаватися у приватну власність. Крім цього, висновком судової земельно-технічної експертизи № 9938 у даній справі встановлено, що на вищевказану земельну ділянку частково накладається земельна ділянка площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 кадастровим номером 2110100000:17:001:0057, яка згідно оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування та державних актів була передана у власність ОСОБА_9 . У подальшому така нею відчужена ОСОБА_6 , а далі частина земельної ділянки останньою продана ОСОБА_7 , внаслідок чого укладені між ними договори та видані на їх підставі державні акти є недійсними. Також вказує на те, що генплан після затвердження та оприлюднення є доступний для ознайомлення на вимогу будь-якої особи, тому відповідачі ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не можуть вважатися добросовісними набувачами вказаної земельної ділянки площею 0,06 га, так як могли і повинні були знати про справжнє цільове використання земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка відноситься до земель загального користування прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю всіх його власників, тому просить уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Ухвалою Перечинського районного суду від 03 квітня 2015 року заяву про самовідвід судді Перечинського районного суду Закарпатської області Шешені Миколи Олексійовича  головуючого у даній цивільній справі задоволено.
		Згідно Протоколу про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 03 квітня 2015 року головуючим у цій справі визначено суддю Ганька І.І.
		Ухвалою Перечинського районного суду від 03 серпня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та веденні будівельних робіт в частині позову до відповідача ОСОБА_1 закрито.
		Ухвалою цього ж суду від 13 жовтня 2015 року клопотання представника ОСОБА_1  адвоката Гриньо Д.Д. про призначення земельно-технічної експертизи задоволено. Провадження у справі на час проведення такої зупинено.
		26 квітня 2016 року з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду повернуто матеріали справи без виконання ухвали суду, у зв`язку з тим, що станом на 15 квітня 2016 року оплата вартості експертизи не проведена, відтак ухвалою судді від 27 квітня 2016 року провадження у справі відновлено, призначено судове засідання.
		Ухвалою суду від 30 серпня 2016 року клопотання адвоката Гаврильця М.Б. про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
		Ухвалою судді від 27 березня 2017 року провадження у справі відновлене, оскільки станом на 17 березня 2017 року вартість проведення експертизи не оплачена, матеріали справи із Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуто без виконання ухвали суду. Призначене чергове судове засідання у справі.
		Ухвалою суду від 16 травня 2017 року за клопотанням представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_8  адвоката Гаврильця М.Б. призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
		Ухвалою судді від 21 серпня 2017 року провадження у справі відновлено, так як вартість проведення експертизи знову не оплачена. За таких обставин, у справі призначено чергове судове засідання.
		09 жовтня 2017 року судом скасовано ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2015 року, 30 серпня 2016 року та 16 травня 2017 року про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.
		Іншою ухвалою суду цього ж дня клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про призначення земельно-технічної експертизи задоволено  призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: 1. Чи входить (накладається) земельна ділянка площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:17:001:0057, до площі, меж земельної ділянки за Генеральним планом міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії ІV скликання Ужгородської міської ради №313 від 04 червня 2004 року, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 та прибудинкова територія до нього, а якщо так, то якими є точне розташування, площа, конфігурація та межі такої частини земельної ділянки? Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено
		25 вересня 2018 року на виконання ухвали суду із Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 9938 судової земельно-технічної експертизи, складений 19 вересня 2018 року, тому ухвалою судді від 04 жовтня 2018 року провадження у справі поновлене.
		Ухвалою суду від 27 травня 2019 року прийнято відмову первісного позивача ОСОБА_5 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та веденні будівельних робіт. Провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та веденні будівельних робіт закрито.
		Ухвалою суду від 04 липня 2019 року позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, управління Держземагенства в Ужгородському районі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору  Ужгородське міськрайонне управління юстиції та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області про порушення права на елементи благоустрою та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою прибудинкової території, визнання незаконними та скасування рішень, державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу залишено без розгляду.
		Ухвалою суду від 04 липня 2019 року прийнято відмову позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, управління Держземагенства в Ужгородському районі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору  Ужгородське міськрайонне управління юстиції та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області про порушення права на елементи благоустрою та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою прибудинкової території, визнання незаконними та скасування рішень, державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу в частині таких позовних вимог: 1) усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті вулиці Володимирська та АДРЕСА_1 , а також приведення даної земельної ділянки прибудинкової території у первісний стан шляхом знесення встановленого ОСОБА_5 паркану та тимчасової споруди на прибудинковій території, звільнивши земельну ділянку від будівельних матеріалів та сміття; 2) поновлення права спільної сумісної власності на елементи зовнішнього благоустрою та багаторічні насадження багатоквартирного житлового будинку, що були демонтовані та зрубані відповідачем ОСОБА_5 з прибудинкової території, що відведена для будівництва та обслуговування 40-квартирного будинку по АДРЕСА_1  шляхом відновлення цих об`єктів відповідачем ОСОБА_5 за власний рахунок; 3) знесення встановленого паркану, тимчасової споруди, вивезення будівельних матеріалів та сміття, відновлення багаторічних насаджень та елементів зовнішнього благоустрою на прибудинковій території, розташованої на АДРЕСА_1 , та покласти їх на ОСОБА_5 ; 4) визнання завідомо недостовірними всіх даних, що внесені ОСОБА_5 в Декларацію про початок будівельних робіт від 05 січня 2012 року; 5) скасування в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запису про державну реєстрацію Державного акту серії ЯЛ № 084890 на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 15 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 ; 6) скасування в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запису про державну реєстрацію Державного акту серії ЯЛ № 204883 на право власності на земельну ділянку, виданого 27 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 ; 7) скасування в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запису про державну реєстрацію Державного акту серії ЯЛ № 240456 на земельну ділянку, площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданого 03 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; 8) скасування в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю запису про державну реєстрацію Державного акту серії ЯЛ № 235671 на земельну ділянку, площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданого 14 березня 2011 року на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; 9) визнання недійсним Договору суперфіцію від 13 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Новицькою О.В. за реєстровим номером 119; 10) визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради ХІ сесії VІ скликання 4-го пленарного засідання № 413 від 30 грудня 2011 року «Про надання дозволів на укладання договорів земельного сервітуту» щодо дозволу на укладення з ОСОБА_5 короткострокового договору земельного сервітуту земельної ділянки, площею 0,0920 га по АДРЕСА_1 , для облаштування будівельного майданчика; 11) визнання недійсним Договору земельного сервітуту № 7 від 12 січня 2012 року, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_5 ; 12) повернення у власність територіальної громади міста Ужгорода земельної ділянки, площею 0, 0600 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2110100000:17:001:0057), що є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Провадження у справі в частині цих позовних вимог закрито.
		Ухвалою суду від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено повністю  накладено арешт земельну ділянку, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0057, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок та прибудинкова територія до нього за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаної земельної ділянки. Заборонено Державному підприємству «СЕТАМ» проводити торги з продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0300 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0377, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту 413256, цільове призначення: «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, землі житлової та громадської забудови».
		Ухвалою суду від 12 червня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_7  адвоката Бількіна Олега Сергійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10 квітня 2020 року у цивільній справі №712/7142/2012 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору  Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено.
		Цього ж дня ухвалою суду у задоволенні клопотання представника ОСОБА_7  адвоката Радя Івана Івановича про закриття провадження у цивільній справі №712/7142/2012 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору  Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено.
		У судове засідання позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та його представник  адвокат Гриньо Д.Д. не з`явилися, однак подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім цього, адвокат Гриньо Д.Д. додатково подав до суду письмову промову у судових дебатах, у якій просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.
		Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та її представники  адвокати Бількін О.С. і Радь І.І. у судове засідання не з`явилися, також подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, у задоволенні позовних вимог позивачів за зустрічним позовом відмовити у повному обсязі з урахуванням поданих ними письмових позицій, викладених у відзивах, поясненнях, клопотаннях та письмовому виступі у судових дебатах. У таких свою позицію мотивували тим, що позовні вимоги спрямовані на визнання недійсними правовстановлюючих документів добросовісних набувачів земельної ділянки, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Разом з цим, належними, допустимими та достатніми доказами розмір і межі прибудинкової території, закріпленої за будинком АДРЕСА_1 , не доведено; рішення Ужгородською міською радою з цього приводу не приймалося. Натомість доводи позивачів спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи. Так, у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , наявний витяг із рішення № 1506, яким надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки, таке позивачами не оскаржується. Крім цього, у ході реалізації ОСОБА_9 належного їй права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність, нею було дотримано всі вимоги земельного законодавства, розроблені документи були погоджені уповноваженими органами Ужгородської міської ради, відтак порушення останньою порядку проведення громадських обговорень містобудівних обґрунтувань не можуть слугувати підставою для скасування рішень про відведення земельної ділянки. Також вказує на те, що наявний у справі експертний висновок не може бути належним, допустимим та достовірним доказом, так як за відсутності землевпорядної документації, якою визначені розмір та межі прибудинкової території, проведення експертизи було неможливим, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 на момент експертизи не існувала, топо-геодезичну зйомку земельних ділянок, які були предметом експертизи, не проведено, згідно складеної експертом схеми на спірній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди. Крім цього, про проведення експертизи не було повідомлено власника земельної ділянки, а лише надано інформацію ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Що стосується вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, то такі не підлягають задоволенню, оскільки в силу припинення права власності особи на земельну ділянку на них уже проставлено відмітку «скасовано». Щодо позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, то позовна заява з цього приводу не містить жодних правових обґрунтувань в розумінні статтей 203, 215, 216 ЦК України. При цьому, позиція Ужгородської міської ради та її виконавчого комітету про визнання позову не може бути взята судом до уваги, так як така висловлена одноособово міським головою під тиском громадськості без належної перевірки всіх обставин справи. Додатково зазначають, що оспорювані рішення органів місцевого самоврядування відповідно до роз`яснень Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року є ненормативними актами, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію а відтак не підлягають скасуванню.
		У судове засідання представники Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради та департаменту міського господарства Ужгородської міської ради не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутності. Що стосується суті позову, то такі неодноразово змінювали свої позиції, в кінцевому результаті позовні вимоги визнали, оскільки рішення виконкому прийняті без додержання обов`язкових вимог і документів згідно чинного законодавства на час прийняття цих рішень, а саме без затвердження відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій» та п. 16 постанови Кабінету Міністрів України № 479 від 20 травня 2009 року містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що викладені в містобудівному обґрунтуванні, рішенням виконкому міської ради після погодження, експертизи та врахування результатів громадського обговорення, відтак підлягають скасуванню. Крім цього, діючим генпланом м. Ужгорода, затвердженим XXIX сесією Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04 червня 2004 року, не передбачено будівництво індивідуального житлового будинку чи будь-яке інше змішане використання (для житлової та комерційної забудови) земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 . Проекти відведення вказаної земельної ділянки виготовлені з істотними порушеннями, тому враховуючи недодержання обов`язкових вимог законодавства, вважають за необхідне рішення органу місцевого самоврядування та видані на їх підставі державні акти скасувати.
		Прокурор у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та вказала, що право власності на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, тому воно суперечить інтересам держави і суспільства вцілому, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		У судове засідання відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також його представник  адвокат Гаврилець М.Б. не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
		Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області як третьої особи у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
		Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 
		У судовому засіданні встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 084890 від 15 вересня 2010 року, ОСОБА_9 була власником земельної ділянки площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Згідно плану меж цієї земельної ділянки, вказаному на звороті державного акту, така у точках від А до Б межує із землями ОСОБА_11 , від Б до В  із землями Ужгородської міської ради, від В до А  із землями загального користування (т. 2, а. с. 120).
		Також встановлено, що 27 жовтня 2010 року ОСОБА_9 було видано ще один державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 204883 на ту саму ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , у якому цільове призначення такої вказане для житлової забудови і комерційного використання (т. 2, а. с. 138, 151). Із ситуаційного плану земельної ділянки вбачається, що така розташована на куті АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 133).
		Крім цього встановлено, що вказані державні акти були видані на підставі пункту І.12. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 243 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо відведення відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку; пункту 1.3. рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання № 1532 від 27 серпня 2010 року «Про надання земельних ділянок» щодо затвердження проекту відведення та надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; пункту І.1. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 322 від 01 жовтня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо затвердження містобудівних обґрунтувань та викладених в них містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки ОСОБА_9 на зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для змішаного використання: житлової забудови та комерційного призначення; пункту 3.2. рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання № 1610 від 15 жовтня 2010 року «Про регулювання земельних відносин» щодо затвердження згідно ст. 20 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 11 квітня 2002 року ОСОБА_9 проекту відведення власної земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої змінюється, - для змішаного використання (житлової забудови та комерційного призначення) (т. 1 а. с. 76, 77, 78; т. 2 а. с. 107).
		28 жовтня 2010 року ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання продала ОСОБА_6 , що стверджується договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 3418 (т. 2 а. с. 152-153).
		На підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2010 року ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на придбану нею земельну ділянку серії ЯЛ №240456 від 03 листопада 2010 року (т. 2 а. с. 202); державні акти на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 на ім`я ОСОБА_9 згідно п. 4.18 наказу Держкомзему України № 325 від 22 червня 2009 року були повернуті власником до архіву Держкомзему в місті Ужгород і на них проставлено відмітку «скасовано» (т. 1 а. с. 155-157).
		У подальшому, а саме 16 листопада 2010 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2301. Згідно п. 7.5 даного договору угода між сторонами була укладена за згодою чоловіка покупця ОСОБА_8 , яка посвідчена 16 листопада 2010 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. та зареєстрована в реєстрі за № 2299 (т. 2 а. с. 203-205). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково  рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2015 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для звернення до апеляційного суду про визначення підсудності справи (т. 4 а. с. 84-86). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Перечинського районного суду від 08 серпня 2017 року у справі № 308/9441/13-ц позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача  ОСОБА_6 про визнання майна особистою приватною власністю залишено без розгляду.
		У підтвердження права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 було видано державний акт серії ЯЛ № 235671 від 02 грудня 2010 року (т. 2 а. с. 165-166).
		Разом з цим, згідно картографічних матеріалів щодо проекту будівництва сорока-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме «Генплан и разбивочный чертеж», «Благоустройство территории: озеленение, малые формы» і «План организациирельефа. План покрытий», розташованого між вулицею Нововолодимирською та провулком Володимирським, чітко встановлено, що багатоквартирний будинок разом із прибудинковою територією, на якій знаходиться дитячий майданчик, майданчики для відпочинку, сушки білизни, чистки домашній речей, контейнерів для сміття та тимчасової стоянки автомобілів, становить єдиний комплекс, відмежований від інших земельних ділянок. Такий у кінці будинку збоку вулиці Нововолодимирівської загороджений металічною огорожею, яка проходить по межі із домогосподарством ОСОБА_11 аж до АДРЕСА_1 . Згідно експлікації та техніко-економічних показників для 40-ка квартирного будинку була відведена земельна ділянка площею 0,3 га, з яких 790 м кв.  площа забудови, 692 м кв.  площа мощення, 1 518 м кв.  площа озеленення (т. 2 а. с. 23-24, т. 1 а. с. 128).
		Крім цього, відповідно до діючого станом на 11 вересня 2015 року генерального плану м. Ужгород, затвердженого XXIX сесією Ужгородської міської ради IV скликання №313 від 04 червня 2004 року земельна ділянка, на якій розташований житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 із прилеглою прибудинковою територією відноситься до території багатоквартирної забудови з чітко встановленими межами, які відокремлюють дану ділянку від інших по режиму забудови та на якій не передбачено жодного нового проектованого будівництва, крім існуючого багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 (т. 4 а. с. 94-97).
		Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 480 «Про погодження акту проведення первинної технічної інвентаризації» від 19 грудня 2012 року було погоджено акт проведення первинної технічної інвентаризації прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться на обслуговуванні житлово-експлуатаційних підприємств міста, згідно якого загальна площа прибудинкової території по АДРЕСА_2 становить 1 260 м кв., з яких 300 м кв. асфальтного покриття, 100 м кв. впорядкованих зелених зон (клумби, квітники) та 860 м кв. земельних зон (т. 1 а. с. 162-169).
		Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.
		Згідно ст. 38 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. 
		Відповідно до ст. 39 цього Кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
		Згідно ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. 
		Відповідно до ч. 3 цієї статті порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
		Згідно ч. 4 ст. 42 ЗК України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
		Відповідно до повідомлення міського голови № Ко-2798/10-1 від 15 жовтня 2012 року та листа начальника управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради № 420/01-11 від 26 вересня 2012 року земельна ділянка по АДРЕСА_2 відповідно до генерального плану міста відноситься до земель житлової забудови, її детальні плани не розроблялися. До зазначених документів було надано копію витягу з генерального плану міста по АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій здійснює будівництво ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 124-125, 132-133).
		Так, із копії генерального плану вбачається, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій здійснює будівництво ОСОБА_5 та яка належить на праві приватної власності згідно державного акту серії ЯЛ № 235671 від 02 грудня 2010 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , розташовані поряд на цілісній земельній ділянці (т. 1 а. с. 124-125, 133), яка при порівнянні із картографічними матеріалами, відведена саме для будівництва єдиного комплексу 40-ка квартирного будинку та прибудинкової території до нього.
		При цьому, Генеральний план м. Ужгород, затверджений XXIX сесією Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04 червня 2004 року, не передбачає ні будівництво індивідуального житлового будинку, ні використання земельної ділянки, переданої міською радою у власність ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , для житлової забудови та комерційного використання, оскільки визначає, що дана земельна ділянка відноситься до прибудинкової території по АДРЕСА_2 , відтак не може передаватися у власність.
		Висновком судової земельно-технічної експертизи у даній цивільній справі № 9938 від 19 вересня 2018 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:17:001:0057, входить (накладається) до площі, меж земельної ділянки за Генеральним планом міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання №313 від 04 червня 2004 року, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 та прибудинкова територія до нього. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:17:001:0057 повністю накладається на прибудинкову територію житлового будинку по АДРЕСА_2 . Площа накладання становить 0,0600 га. Точне розташування, конфігурація та межі накладання наведено в Додатку № 1, на схемі накладання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0057 на прибудинкову територію житлового будинку по АДРЕСА_2 (т. 5 а. с. 143-151).
		У ході розгляду справи судовий експерт ОСОБА_12 вказаний висновок підтвердив та зазначив, що такий є правильним, складеним у межах поставленого питання у відповідності з вимогами законодавства.
		Враховуючи вищенаведене, доводи адвоката Радя І.І. щодо визнання висновку судової земельно-технічної експертизи неналежним та недопустимим доказом у цій справі суд відхиляє, оскільки вказана експертиза проведена на виконання ухвали суду, виходячи з фактичних обставин справи та наявних у матеріалах доказів, наданих сторонами.
		Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 89 цього Кодексу суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Таким чином, у ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що Ужгородською міською радою було протиправно виділено та у подальшому передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 із земельної ділянки, що відноситься до прибудинкової території 40-ка квартирного будинку АДРЕСА_2 .
		Згідно повідомлення в.о. начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 10 від 11 вересня 2015 року детальні плани території житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 із прилеглою прибудинковою територією та план зонування міста не розроблялися, тому відведення її для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), тобто індивідуального житлового будівництва, юридично неможливо без внесення відповідних змін до генерального плану, які зокрема передбачають обов`язкову процедуру громадського обговорення; таке за наявними відомостями в управлінні не проводилося (т. 4 а. с. 93).
		Отже, за таких обставин, враховуючи, що висновком експертизи встановлено накладення земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером по АДРЕСА_1 на прибудинкову територію сорока-квартирного будинку по АДРЕСА_2 , яка згідно Генерального плану м. Ужгорода не може передаватися для іншого цільового використання, тому оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування є незаконними і підлягають скасуванню, а видані на їх підставі державні акти  недійсними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
		Відповідно до ст. 19 Закону України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.
		Зазначені норми встановлювали нерозривний зв`язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов`язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, тому належним способом захисту у цьому випадку визнання недійсним правочинів, на підставі яких до відповідачів перейшло право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 та державних актів, виданих на їх підставі.
		Оскільки на час придбання ОСОБА_6 земельної ділянки у ОСОБА_9 остання не була її належним власником, тому розпоряджатися такою не мала права, відтак з цих підстав підлягає також визнанню недійсними договір купівлі-продажу № 3418 від 28 жовтня 2010 року та державний акт серії ЯЛ № 240456. Аналогічно суд вважає, що підлягають визнанню недійсними договір купівлі-продажу № 2301 від 16 листопада 2010 року та державний акт серії ЯЛ № 235671, як похідні документи.
		Що стосується доводів адвоката Бількіна О.С. про те, що у зв`язку з наявністю на державних актах, виданих на ім`я ОСОБА_9 , відмітки «скасовано» такі не можуть бути визнані недійсними при розгляді даної справи, то суд їх відхиляє, оскільки проставлення такої відмітки не змінює суті державних актів як недійсних. 
		До аналогічних висновків щодо застосування статей 125, 126 ЗК України дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 22 травня 2013 року (справа № 6-33цс13), 20 травня (справа № 6-216цс15), 3 червня 2015 року (справи № 6-205цс15, 6-412цс15, 6-217цс15).
		Крім цього, відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 126 ЗК України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею. У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки. 
		Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. 
		Враховуючи наведене, державний акт на право власності серії ЯЛ № 235671 від 02 грудня 2010 року на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 на ім`я ОСОБА_6 , де до списку співвласників віднесено ОСОБА_7 з часткою у спільній власності 1/2, виданий у порушення вимог ст. ст. 19, 87, 202 ЗК України та наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» від 23 липня 2010 року, на що вказує також Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області у своєму акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 липня 2013 року (т. 2 а. с. 19-22).
		Оскільки частина земельної ділянки може бути предметом відчуження лише після виділення в натурі (поділу земельної ділянки) та отриманням її власником державного акту, що посвідчує право власності на сформовану земельну ділянку, тому вказаний державний акт підлягає визнанню недійсним також з цих підстав.
		Що стосується доводів адвоката Радь І.І. про те, що права позивачів не порушено, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що відомості про наявність зареєстрованого у їх власності нерухомого майна по АДРЕСА_2 відсутні, суд такі до уваги не бере, так як у матеріалах справи містяться свідоцтва про право власності на житло, зареєстровані у встановленому Законом порядку, видані на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 187-190).
		У підтвердження своєї позиції адвокат ОСОБА_13 також посилається на правову позицію Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 та постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (14-74цс18), від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц та від 04 липня 2018 року у справі №462/4611/13-ц, однак суд констатує, що такі ухвалені за інших фактичних обставин справи, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосуванню у даній справі не підлягають.
		Крім цього, адвокат Бількін О.С. обґрунтовує свої доводи тим, що оспорювані рішення органів місцевого самоврядування відповідно до роз`яснень Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року є ненормативними актами, вони застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, а відтак не підлягають скасуванню.
		Так, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
		З аналізу наведеного вище вбачається, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
		Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним  розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
		Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц та від 20 червня 2018 року у справі № 750/3322/17, відтак суд враховує їх при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, внаслідок чого вищезазначені доводи адвоката Бількіна О.С. відхиляє.
		Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		За таких обставин, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Перечинського районного суду від 10 квітня 2020 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Також встановлено, що згідно квитанції № 5191/з10 від 30 травня 2012 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 108 грн. судового збору; відповідно до квитанції №2730530056 від 05 червня 2018 року позивачем ОСОБА_3 сплачено 8 580 грн. в оплату вартості проведення судової експертизи та згідно квитанції № 3900920038 від 09 квітня 2020 року позивачем ОСОБА_4 сплачено 420,40 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		Оскільки позовні вимоги судом задоволено у повному обсязі, тому зазначені витрати підлягають стягненню з кожного відповідача у рівній частині на користь осіб, що їх понесли.
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 38, 39, 42, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 158, 258-259, 263 ч. 3, 265, п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		уточнений позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), Ужгородської міської ради Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, № 3; код в ЄДРПОУ 33868924), виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, № 3; код в ЄДРПОУ 04053699), департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл.Поштова, № 3; код в ЄДРПОУ 36541721), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору  Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Петефі, № 14; код в ЄДРПОУ 40104531) про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів і договорів купівлі-продажу  задовольнити повністю.
		Визнати незаконним та скасувати п. І.12 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 243 «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» від 11 серпня 2010 року щодо відведення ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.
		Визнати незаконним та скасувати п. 1.3 рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання № 1532 «Про надання земельних ділянок» від 27 серпня 2010 року щодо затвердження проекту відведення та надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , мешканці АДРЕСА_11 .
		Визнати незаконним та скасувати п. І.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 322 «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» від 01 жовтня 2010 року щодо затвердження містобудівних обґрунтувань та викладених в них містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки ОСОБА_9 на зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для змішаного використання: житлової забудови та комерційного призначення.
		Визнати незаконним та скасувати пункт 3.2. рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання № 1610 від 15 жовтня 2010 року «Про регулювання земельних відносин» щодо затвердження згідно ст. 20 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України №502 від 11 квітня 2002 року ОСОБА_9 проекту відведення власної земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої змінюється, - для змішаного використання (житлової забудови та комерційного призначення).
		Визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ №084890 на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , виданий 15 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 204883 на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , виданий 27 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , укладений 28 жовтня 2010 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3418.
		Визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 240456 на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , виданий 03 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання.
		Визнати недійсними договір купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , укладений 16 листопада 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2301.
		Визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 235671 на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 по АДРЕСА_1 , виданий 02 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання.
		Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Перечинського районного суду від 10 квітня 2020 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 по 13 (тринадцять) грн. 50 коп. судового збору з кожного.
		Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_3 по 1 072 (одній тисячі сімдесят дві) грн. 50 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, з кожного.
		Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_4 по 52 (п`ятдесят дві) грн. 55 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову з кожного.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. 
		 
		 
		Головуючий: Ганько І. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...