Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3182/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; спільної діяльності.
Надіслано судом: 13.10.2020. Зареєстровано: 15.10.2020. Оприлюднено: 16.10.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		09.09.2020Справа №  910/3182/20
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді                Літвінової М.Є.
		за участю секретаря судового засідання:                                                       Зінчук С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		 
		За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 
		до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" 
		про зобов`язання передати житлові приміщення, зобов`язання виконати умови договору.
		 
		Представники учасників справи: 
		Від позивача:       Бондар - Дикуновська О.Г.;
		Від відповідача:   Каравасілі Х.М.;
		Від третьої особи: не з`явився.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          
		Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про: 
		- зобов`язання передати житлові приміщення загальною площею 81, 639 кв.м.; 
		- зобов`язання виконати умови Інвестиційного договору №049-13/і/21 на будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на просп. Маяковського, 1-3  в Деснянському районі м. Києва від 21.05.2007 в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умовам Інвестиційного договору № 049-13/і/21 від 21.05.2007 не було виконано зобов`язання щодо передачі 81, 639 кв.м. (0,69 % від загальної площі збудованих житлових приміщень).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року позовну заяву  залишено без руху, встановлено позивачу строк  та спосіб для усунення недоліків.
		У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/3182/20.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_418/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#418" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 50 Господарського процесуального кодексу України</a> залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство", підготовче засідання призначено на 25.05.2020.
		04.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява, в якій відповідач просить суд зобов`язати позивача доплати судовий збір за подачу позову.
		05.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		06.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
		15.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, серед додатків до якої наявна заява про уточнення позовних вимог.
		У підготовчому засіданні 25.05.2020 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
		Представник третьої особи у підготовче засіданні 25.05.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471828129.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання по справі № 910/3182/20 на 15.06.2020.
		28.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		15.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення по справі.   
		Представник позивача у підготовчому засіданні 15.06.2020 повідомила суд, що засобами поштового зв`язку на адресу суду надіслано клопотання про витребування доказів.   
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по справі № 910/3182/20 на 01.07.2020.
		15.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
		24.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення.
		24.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення.
		30.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення щодо заяв про застосування строків позовної давності та розрахунку судового збору.
		У підготовчому засіданні 01.07.2020 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.   
		Представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів.   
		Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання про витребування доказів.   
		          Судом у підготовчому засіданні 01.07.2020 вирішено відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на безпідставність та необґрунтованість.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання по справі № 910/3182/20 на 29.07.2020.
		          Представник позивача повідомив суд, що засобами поштового зв`язку відправив клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання по справі № 910/3182/20 на 05.08.2020.
		29.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
		29.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_611/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#611" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 81 Господарського процесуального кодексу України</a>.
		Представник позивача у підготовчому засіданні 05.08.2020 підтримав клопотання про витребування доказів.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання про витребування доказів.
		Представник третьої особи у підготовче засіданні 05.08.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_611/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#611" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 81 Господарського процесуального кодексу України</a> витребувано у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) оригінали або належним чином засвідчені копії договорів про доплату вартості різниці площ квартир, укладених між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" та громадянами, які постраждали внаслідок протизаконної діяльності грипи компаній "Еліта - Центр", а саме: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_18 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_19 ( АДРЕСА_5 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ); ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ); ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 ); ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 ); ОСОБА_12 ( АДРЕСА_10 ); ОСОБА_13 ( АДРЕСА_11 ); ОСОБА_14 ( АДРЕСА_12 ); ОСОБА_20 ( АДРЕСА_13 ); ОСОБА_15 ( АДРЕСА_14 ); ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ( АДРЕСА_15 ), підготовче засідання відкладено на 19.08.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3182/20 до розгляду по суті на 09.09.2020.
		19.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі.
		У судовому засіданні 09.09.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог.
		Представник третьої особи у судове засіданні 09.09.2020 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471731516.
		Згідно ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1577/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1577" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 202 Господарського процесуального кодексу України</a> неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Пунктом 1 ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1577/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1577" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 202 Господарського процесуального кодексу України</a> передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		В судовому засіданні 09.09.2020 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1881/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1881" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 240 Господарського процесуального кодексу України</a>
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про проведення конкурсів із залучення інвесторів для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення, в тому числі для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта-Центр" від 21.08.2006 № 1263, постійно діючій комісії, утвореній розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2003 № 2442 "Про порядок залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів житлової та соціальної інфраструктури міста" було доручено провести конкурс із залучення інвесторів для реалізації проектів будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення, в тому числі для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта-Центр".
		Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів для будівництва жилого будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі " від 27.03.2007 № 333, Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" було затверджене переможцем конкурсу із залучення інвесторів для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення, в тому числі для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта-Центр", за адресами: на перетині вул. Вірменської та Харківського шосе, просп. Героїв Сталінграда, 66, просп. Володимира Маяковського, 1-3, замовником будівництва визначене комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство"; Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено укласти відповідні інвестиційні договори з переможцем конкурсу.
		На виконання зазначених розпоряджень між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор конкурсу), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" (Замовник) та Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (Інвестор) було укладено інвестиційний договір № 049-13/і/21 від 21.05.2007 (далі - Договір), відповідно до якого інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом  на просп.. В. Маяковського, 1-3 в Деснянському районі м. Києва за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій та цього договору.
		До складу об`єкту інвестування входять житлові приміщення, вбудовано-прибудовані приміщення соціально-побутового призначення, підземний паркінг на 55 м/м (п. 1.2 Договору).
		Пунктом 1.5 Договору визначено, що з моменту підписання цього договору Замовник передає Інвестору виконання частини функцій Замовника по будівництву, а саме:
		- виконання підготовчих робіт та функцій по проектуванню, розробці робочої документації, укладання договорів на проектно-вишукувальні роботи, отримання технічних умов, архітектурно-планувальних завдань, отримання позитивного висновку комплексної Державної експертизи, отримання дозволу на виконання будівельних робіт;
		- сплата пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної структури м. Києва відповідно п.2.9. цього Договору;
		- укладання договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкту інвестування, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення взаєморозрахунків з підрядником будівництва;
		- забезпечення будівництва об`єкту інвестування будівельними матеріалами та обладнанням поставки Замовника;
		- введення об`єкта інвестування в експлуатацію, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об`єкту інвестування, участь в роботі робочої та Державної приймальної комісії по прийманню закінченого будівництвом об`єкту інвестування та оформлення прав власності на частину об`єкту інвестування, визначену п.1.7.
		Після виконання всіх своїх зобов`язань та завершення будівництва Інвестор набуває право власності на об`єкт інвестування, крім площ житлових приміщень, що передаються для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок протизаконної діяльності групи компаній "Еліта-центр" (п. 1.7 Договору).
		Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що Організатор конкурсу зобов`язується здійснювати контроль за дотриманням та виконанням умов інвестиційного конкурсу, цієї угоди та конкурсних пропозицій Інвестора під час реалізації цього договору та сприяти отриманню Інвестором правової документації для початку будівництва. Після виконання Інвестором своїх зобов`язань по цьому договору Організатор конкурсу у межах своєї компетенції буде сприяти оформленню права власності Інвестора на об`єкт інвестування на умовах, визначених в даному договорі.
		Відповідно до п. п. 4.1.11, 4.1.12, 4.1.13 Договору Інвестор зобов`язується після завершення будівництва залучити Організатора конкурсу та Замовника до участі в роботі Державної приймальної комісії по введенню об`єкта інвестування в експлуатацію; ввести в експлуатацію у строки, що не перевищують нормативно визначений строк будівництва таких об`єктів, але не пізніше, ніж через три роки після підписання даного договору; передати Замовнику протягом 30 календарних днів з моменту введення об`єкта інвестування в експлуатацію 25% від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир), передбачених п.1.4. цього Договору.
		Передача збудованих житлових приміщень, зазначених в п.4.1.13 цього договору буде здійснюватися шляхом підписання акту прийому-передачі житлових приміщень між Замовником та Інвестором (п. 4.1.14 Договору).
		Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що Замовник має право вимагати від Інвестора передачі збудованих житлових приміщень на умовах, передбачених пп. 4.1.13 та 4.1.14 цього договору.
		Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору після затвердження Акту введення в експлуатацію об`єкта інвестування Організатор конкурсу сприяє оформленню права власності Інвестора на об`єкт інвестування на умовах, встановленими цим договором. Об`єкт інвестування (або його частка) може бути відчужений Інвестором після оформлення права власності на нього.
		Датою набрання чинності цього договору є дата реєстрації договору в Головному управлінні економіки та інвестицій, що вказана на титульній сторінці цього договору. Цей договір припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов`язань, про що підписується відповідний акт (п. 12.1, 12.2 Договору).
		14.09.2009 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Інвестиційного договору               № 049-13/і/21 від 21.05.2007 на будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на просп. Маяковського, 1-3 в Деснянському районі м. Києва, яка є невід`ємною частиною Договору й відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити пункт 4.1.15 розділу 4 "Права та обов`язки інвестора", виклавши його в редакції, зазначеній в Додатковій угоді.
		Проаналізувавши зміст, укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що за своєю юридичною природою він є договором про інвестиційну діяльність.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2019_10_03/pravo1/T156000.html?pravo=1#9" title="Про інвестиційну діяльність; нормативно-правовий акт № 1560-XII від 18.09.1991" target="_blank">статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність"</a> інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.
		Судом встановлено, що 30.06.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат серія КВ № 16411012583, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення на проспекті Маяковського, 1-3 у Деснянському районі м. Києва (Житловий будинок з об`єктами соціального - культурного призначення) на проспекті Маяковського, 1-3 у Деснянському районі м. Києва проектній документації та підтверджують їх готовність до експлуатації.
		Сертифікат виданий на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 23 червня 2011 року.
		Відповідно до зазначеного сертифікату загальна площа квартир по об`єкту становить 11  830, 64 кв. м.
		На виконання умов Договору відповідач передав, третя особа прийняла-передала, а Головне управління житлового забезпечення м. Києва прийняло 34 квартир загальною площею 2  350, 20 кв. м., 5 квартир загальною площею 405, 30 кв. м., 1 квартиру загальною площею 43, 20 кв. м., 2 квартири загальною площею 165, 40 кв. м., що підтверджується Актом № 156 від 08.08.2011, Актом № 29 від 16.03.2012, Акт № 5 від 26.09.2012, Акт № 132 від 03.12.2013, які підписані без жодних зауважень, застережень чи приміток.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань за Інвестиційним договором № 049-13/і/21 від 21.05.2007, зокрема,  всупереч п. 4.1.13 Договору не передав замовнику 0,69 % від загальної площі збудованих житлових приміщень, а також не побудував підземний паркінг, з огляду на що, позивач просить суд:
		-  зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" 
		передати Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" житлові приміщення загальною площею 81, 639 кв.м. за адресою: просп. Маяковського, 1-3 в Деснянському районі м. Києва (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог);
		- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" побудувати підземний паркінг на просп. Маяковського, 1-3  в Деснянському районі м. Києва (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
		Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, зокрема, наступне:
		- відповідачем виконано зобов`язання щодо передачі 25% від загальної площі збудованих приміщень загальною площею 2  964,1 кв. м., що підтверджується актами № 156, № 29, № 5, № 132;
		- кількість житлових приміщень та їх квадратуру, що підлягали передачі КП "Київське інвестиційне агентство" для подальшої передачі постраждалим від діяльності ГІБК "Еліта-Центр" та осіб, які мали сплатити різницю між проінвестованою житловою площею та фактично отриманою було визначено позивачем та погоджено третьою особою, що підтверджується листом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.06.2011               № 044/920-3123 з додатками, листом КП "Київське інтестиційне агенство" від 23.06.2011 № 106/423, листом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.02.2012 № 044/920-95/2;
		- Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є тією особою, чиї права порушені, невизнані чи оспорені у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо передачі 25% від загальної площі збудованих житлових приміщень по об`єкту;
		- позивачем не визначено за рахунок якої саме площі, які саме квадратні метри  підлягають передачі третій особі, не конкретизовано їх місце розташування та характеристики, при цьому станом на момент розгляду даної справи у відповідача відсутні в наявності у будинку № 1-3 по просп. Маяковського у м. Києві вільні, нереалізовані та не передані у власність третім особам площі;
		- звернення позивача до суду з вимогою зобов`язати відповідача побудувати паркінг є передчасною, оскільки, таким діям має передувати отримання замовником будівництва у власність або користування земельної ділянки по зазначеній адресі, однак, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:0002:0148 не перебуває в користуванні замовника;
		- побудова відповідачем паркінгу не сприятиме відновленню порушеного права позивача, оскільки, відповідно до умов Договору відповідач мав передавати виключно житлову площу у визначеному об`єкті.
		Разом з тим, відповідачем подано заяву, у якій він просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
		Третя особа підтримує заявлені позивачем вимоги в повному обсязі та зазначає, що договори купівлі-продажу, укладені між громадянами та відповідачем щодо доплати вартості різниці площ не можуть бути зараховані в якості виконання зобов`язання за Інвестиційним договором щодо безоплатної передачі 25% збудованої житлової площі, оскільки, відповідачем безкоштовно було передано лише 24,31 % вказаної площі, тому зазначене зобов`язання не може бути припинене як таке, що виконане належним чином; позивач має право на звернення до суду з вказаними вимогами, оскільки, Договір в частині обов`язку щодо передачі 25% площі квартир містить елементи договору на користь третіх осіб; разом з тим, враховуючи мету Інвестиційного договору, позивач вправі вимагати виконання зазначеного договору в частині щодо будівництва підземного паркінгу.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 509 Цивільного кодексу України</a> зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843042/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843042" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 11 цього Кодексу</a>.
		Згідно з п. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843042/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843042" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 11 Цивільного кодексу України</a> підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до 626 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного кодексу України</a>, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843700/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843700" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Статтею 627 Цивільного кодексу України</a> встановлено, що відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843037/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843037" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 6 цього Кодексу</a> сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Кодексу</a>, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843702/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843702" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 629 Цивільного кодексу України</a> договір є обов`язковим до виконання сторонами.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843594/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843594" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 525 Цивільного кодексу України</a> одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Статтею 526 Цивільного кодексу України</a> передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного кодексу України</a>, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Як визначено абзацом 1 ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1318/ed_2020_08_16/pravo1/T030436.html?pravo=1#1318" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 193 Господарського кодексу України</a>, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1318/ed_2020_08_16/pravo1/T030436.html?pravo=1#1318" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 193 Господарського кодексу України</a> кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Як встановлено судом, на виконання розпоряджень КМДА № 1263 від 21.08.2006 та № 333 від 27.03.2007 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" та Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено інвестиційний договір № 049-13/і/21 від 21.05.2007, 
		відповідно до якого інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом  на просп. В. Маяковського, 1-3 в Деснянському районі м. Києва за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій та цього договору.
		Пунктом 4.1.13 Договору визначено обов`язок Інвестора передати Замовнику протягом 30 календарних днів з моменту введення об`єкта інвестування в експлуатацію 25% від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир), передбачених п.1.4. цього Договору.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат серія КВ №16411012583, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення на проспекті Маяковського, 1-3 у Деснянському районі м. Києва (Житловий будинок з об`єктами соціального - культурного призначення) на проспекті Маяковського, 1-3 у Деснянському районі м. Києва проектній документації та підтверджують їх готовність до експлуатації.
		Відповідно до зазначеного сертифікату загальна площа квартир по об`єкту становить 11  830, 64 кв. м.
		На виконання умов Договору відповідач передав, третя особа прийняла-передала, а Головне управління житлового забезпечення м. Києва прийняло 34 квартир загальною площею 2  350, 20 кв. м., 5 квартир загальною площею 405, 30 кв. м., 1 квартиру загальною площею 43, 20 кв. м., 2 квартири загальною площею 165, 40 кв. м., що підтверджується Актом № 156 від 08.08.2011, Актом № 29 від 16.03.2012, Акт № 5 від 26.09.2012, Акт № 132 від 03.12.2013, які підписані без жодних зауважень, застережень чи приміток.
		Загалом передано  2  964, 1 кв.м. від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир).
		Разом з тим, як вбачається з долучених до відзиву листів № 044/920-3123 від 21.06.2011 та № 044/920-95/2 від 22.02.2012 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання п. 3 рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 508/5320 "Про деякі питання надання житла у власність потерпілим громадянам внаслідок діяльності групи будівельних компаній "Еліта-Центр" направлено відповідачу розрахунки по різниці площ по кожному інвестору, які підлягають оплаті за ринковою вартістю.
		З огляду на викладене, суд зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, що зобов`язання, визначене пунктом 4.1.13 Договору є припиненим в силу приписів <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843670/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843670" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 599 Цивільного кодексу України</a>, якою визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Разом з тим, положеннями пункту 4.1.13 Договору встановлено обов`язок Інвестора передати 25% від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир) Замовнику (третій особі).
		Положеннями Договору (п. 5.2.2) визначено саме право Замовника вимагати від Інвестора передачі збудованих житлових приміщень на умовах, передбачених пп. 4.1.13 та 4.1.14 цього договору.
		Тобто, з наведеного вбачається, що право вимагати від відповідача виконання обов`язку, визначеного п. 4.1.13 Договору має третя особа (Замовник), а не позивач.
		Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи третьої особи щодо того, що позивач має право на звернення до суду з вказаними вимогами, оскільки, Інвестиційний договір містить елементи договору на користь третіх осіб.
		Так, суд зазначає, що в основі договору на користь третьої особи закладено обов`язок відповідальної особи виконати зобов`язання на користь особи, яка не є стороною договірних відносин, однак, як вбачається з Інвестиційного договору № 049-13/і/21 від 21.05.2007, суб`єктами правовідносин щодо передачі 25% житлових приміщень є відповідач (інвестор) та КП "Київське інвестиційне агентство" (замовник), які є сторонами договірних відносин.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843225/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843225" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 190 Цивільного кодексу України</a> майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного кодексу</a> є речі та майнові права і обов`язки.
		Згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843214/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843214" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 179 Цивільного кодексу України</a> річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843219/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843219" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 184 Цивільного кодексу України</a> речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
		Слід звернути увагу, що квадратний метр - це одиниця площі (вимірювання), а не річ в розумінні наведених норм чинного законодавства, при цьому, позивачем не зазначено, які саме приміщення площею 81, 639 кв. м. підлягають передачі за актами третій особі, не конкретизовано їх місце розташування та характеристики (квартира, частина квартири, місця загального користування, тощо).
		Крім цього, в матеріалах справи відсутні відомості та докази на підтвердження наявності в будинку за адресою: м. Київ, просп. Маяковський вільних площ, не реалізованих та не переданих у власність третім особам. Не надано також належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у житловому будинку об`єктів саме з такою площею, яку визначив у позовній вимозі позивач.
		У розумінні приписів ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843046/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843046" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">15</a>, ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">16 ЦК України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_152/ed_2020_08_16/pravo1/T030436.html?pravo=1#152" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 20 ГК України</a>, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		При цьому особа, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту, повинна дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627867/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627867" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>.
		У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
		Тобто, заявлена позовна вимога щодо передачі приміщень загальною площею 81, 639 кв. м., у даному випадку не має обґрунтованого механізму примусового виконання, а отже, обраний позивачем спосіб захисту щодо виконання обов`язку в натурі не є ефективним.
		Ураховуючи викладене вище, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача передати Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" житлові приміщення загальною площею 81, 639 кв.м. за адресою: просп. Маяковського, 1-3 в Деснянському районі м. Києва (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
		Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Приватного акціонерного товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" побудувати підземний паркінг на просп. Маяковського, 1-3  в Деснянському районі м. Києва, суд зазначає наступне.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627867/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627867" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843046/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843046" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Статтею 15 ЦК України</a> передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, але й охоронюваний законом інтерес, який у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Стаття 16 Цивільного кодексу України</a> визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 16 ЦК України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_152/ed_2020_08_16/pravo1/T030436.html?pravo=1#152" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 20 ГК України</a>. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">Господарському процесуальному кодексі України</a>, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#27" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 4 ГПК України</a>).
		Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Так, на переконання суду, побудова відповідачем чи відсутність дій останнього, спрямованих на будівництво паркінгу (навіть не враховуючи посилання відповідача на те, що звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання побудувати паркінг є передчасним, оскільки, таким діям має передувати отримання замовником будівництва у власність або користування земельної ділянки по зазначеній адресі, а земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:0002:0148 не перебуває в користуванні замовника) не сприятиме жодним чином відновленню порушеного права позивача, яке, за твердженням останнього, належить стороні за умовами спірного договору. 
		Зокрема, у випадку вчинення дій щодо будівництва підземного паркінгу, введення його в експлуатацію та оформлення на нього права власності, на відповідача за умовами договору не покладається обов`язок передавати цей об`єкт або його окремі частини позивачу, натомість відповідач матиме право самостійно вирішувати правову долю новоствореного об`єкта (залишити його у власності, реалізувати на користь третіх осіб, передати у власність чи користування будь-яких юридичних чи фізичних осіб окремі паркувальні місця тощо).
		З огляду на викладене, оскільки, позивачем не доведено факту порушення його права чи охоронюваного законом інтересу, на захист яких заявлено позов, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
		Разом з цим, суд зазначає, що подана відповідачем заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності до уваги судом не приймається, у зв`язку з відсутністю у позивача суб`єктивного права, яке підлягає судовому захисту, оскільки, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
		Відповідно до ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_119/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#119" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 13 Господарського процесуального кодексу України</a> кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_568/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#568" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 73 Господарського процесуального кодексу України</a> доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_574/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#574" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 74 Господарського процесуального кодексу України</a> кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#588" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 76 Господарського процесуального кодексу України</a> належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно з ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_591/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#591" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 77 Господарського процесуального кодексу України</a> обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.
		У відповідності до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_119/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#119" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 13 Господарського процесуального кодексу України</a>, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.
		Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_647/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#647" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України</a> передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність  і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1818/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1818" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст.236 Господарського процесуального кодексу України</a>).
		Відповідно до п.3 ч.4  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1835/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1835" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст.238 Господарського процесуального кодексу України</a>  у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини,    яка відображає принцип,    пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у    рішеннях    судів    та інших органів з вирішення спорів мають бути    належним чином зазначені підстави,    на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт     1     статті     6    Конвенції    зобов`язує    суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.    Міра,    до якої суд має виконати    обов`язок    щодо    обґрунтування    рішення,    може    бути різною    в залежності від характеру рішення (див.    рішення у справі    «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.  ) від    9    грудня 1994 року,    серія A,  303-A,    п.    29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі    та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,  орган влади зобов`язаний виправдати    свої    дії,    навівши    обґрунтування    своїх    рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen  .  ),    N 37801/97,    п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне    призначення     обґрунтованого     рішення     полягає     в     тому,     щоб    продемонструвати    сторонам,    що    вони    були    почуті.    
		З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
		Згідно  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_938/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#938" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст.129 Господарського процесуального кодексу України</a>  судовий збір залишається за позивачем. 
		Керуючись ст.ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_574/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#574" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">74</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_938/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#938" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">129</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1835/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1835" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">238 - 241 Господарського процесуального кодексу України</a>, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          В задоволенні позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) відмовити повністю.
		2.          Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1896/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1896" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст.241 Господарського процесуального кодексу України</a> рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		3.          Відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2057/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2057" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст.256 Господарського процесуального кодексу України</a> апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		4.          Згідно з п.п.17.5 п.17 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2918/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2918" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України</a> в редакції <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_18/pravo1/T172147.html?pravo=1" title="Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів; нормативно-правовий акт № 2147-VIII від 03.10.2017" target="_blank">Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ</a> до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повне рішення складено 12.10.2020.
		 
		 
		           Суддя                                                                                             М.Є.Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...