Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/39857/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2020. Зареєстровано: 15.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2020.

Номер судового провадження: 1-кс-36612/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015000000000526

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/39857/20-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, у рамках кримінального провадження № 42015000000000526,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.
		У вимогах даної скарги, особа, яка її подала просить скаргу визнати незаконною бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000000526; скасувати постанову від 20.08.2020 про відмову в задоволенні клопотання адвоката про закриття кримінального провадження № 42015000000000526; зобов`язати прийняти постанову про закриття кримінального провадження; зобов`язати протягом 24 годин з моменту прийняття уповноваженим прокурором у кримінальному провадженні постанови про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000526 зобов`язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про закриття кримінального провадження.
		Мотивуючи означену скаргу адвокат ОСОБА_3 посилається на незаконність оскаржуваної постанови, невідповідність її вимогам ст. 110 КПК України, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_4 мало місце вручення повідомлення про підозру у процесуальний спосіб, передбачений ст. 278 КПК України, що вказує на відсутності статусу підозрюваної особи, також посилається на те, що підозра ОСОБА_4 є необґрунтованою. Окрім того вказує, що строк досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000000526 закінчився.
		До суду надійшла заява представника особи, що подала скаргу ОСОБА_3 про розгляд скарги за її відсутності, вимоги визначені у скарзі підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 до суду надіслав заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні скарги, вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих злочинів, зазначає, що строк досудового розслідування не закінчено.
		Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку. 
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
		Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
		17.08.2020 до Офісу Генерального прокурора захисником підозрюваного ОСОБА_4 направлено клопотання про закриття кримінального провадження № 42015000000000526 на виконання рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 14.08.2020.
		Постановою заступника начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях  начальника першого відділу процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 20.08.2020 відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання.
		Мотивуючи означену постанову, прокурор вказує, що адвокатом не долучені документи, що підтверджують повноваження захисника ОСОБА_8 під час надання правової допомоги підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42015000000000526 саме в Офісі Генерального прокурора.
		Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
		Так, у п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38. Рішення ЄСПЛ у справі «Ankerl V. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
		Крім того, у п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 45 КПК України, захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
		Згідно ст. 50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред`явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
		З урахуванням вищенаведених положень закону, вважаю оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням ст. 110 КПК України, оскільки адвокатом надані документи на підтвердження повноважень захисника на участь у кримінальному провадженні, обґрунтування прокурора є безпідставними.
		У скарзі має місце посилання адвоката на відсутності у ОСОБА_4 статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні.
		Як вбачається із матеріалів провадження, 09.12.2014р. слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42014110000000225 виготовлено та підписано повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 396; ч. 2 ст. 383 КК України, яку погоджень заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 .
		19.03.2015 року слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , за погодженням із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 у кримінальному провадженні № 42014110000000225 від 12.06.2014 року ОСОБА_4 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, за ч. 3 ст.27, ч.1 ст.361; ч.3 ст.27, ч.1 ст.366; ч.3 ст.27. ч.4 ст.27, ч.1 ст.366; ч.1 ст.396; ч.2 ст.383 КК України.
		Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, встановленому ст. 278 КПК України, і складається з двох послідовних дій слідчого, прокурора: 1) складення повідомлення про підозру - процесуального акта; 2) вручення його особі, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення.
		Аналізуючи вище викладені норми закону, слід дійти висновку, що процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення, що в свою чергу, вручається у день складення повідомлення про підозру. Саме із цим моментом процесуальний закон пов`язується набуття особою відповідних процесуальних прав після їх роз`яснення слідчим, прокурором.
		Зі змісту вказаної норми випливає, що письмове повідомлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні про підозру.
		У разі неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру зазначеній у ньому особі, слідчий або прокурор повинні використовувати інші способи, передбачені КПК для вручення повідомлень.
		Так, відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України. Зокрема, шляхом: надіслання поштою, електронною поштою; врученням під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		При цьому, ключовим є те, що особа отримує таке повідомлення під розписку.
		Слід зазначити, що положенням норм статтей 276, 277, 278 КПК України не вичерпують зміст діяльності під час повідомлення особі про підозру, бо системне тлумачення норм КПК вказує також на те, що, крім названих дій, під час процесуальної діяльності, пов`язаної зі здійсненням повідомлення про підозру, слідчий та/або прокурор зобов`язані встановити точне місцезнаходження особи і саму особу, якій має бути вручено повідомлення про підозру; роз`яснити права підозрюваному, що є невід`ємним обов`язковим етапом процедури повідомлення про підозру. Причому на прохання підозрюваного після повідомлення про його права слідчий, прокурор зобов`язані детально роз`яснити кожне із вказаних прав (частини друга, третя статті 276 КПК).
		Разом з тим, слідчому судді, не надано розписки, яка підтвердила б, що повідомлення про підозру було отримано ОСОБА_4 чи то особою, яка має право на отримання такого поштового відправлення.
		Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру».
		При цьому, прокурором не доведено та не надано доказів про направлення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у спосіб визначений кримінально-процесуальним законодавством, так як і не доведено отримання ним повідомлення про підозру.
		З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає слушними доводи сторони захисту, що слідчим не дотримано процедуру вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Щодо доводів сторони захисту про закінчення строку досудового розслідування кримінального провадженні слід зазначити наступне.
		Відповідно до положень ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Між тим, за практикою Європейського суду початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, а й момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»). При цьому, за практикою ЄСПЛ висуненням обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»). 
		При цьому, гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»). Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
		Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного та відповідно до положень ч. 6 ст. 28 КПК України.
		Положеннями ч. 1 ст. 219 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 12 КК України, злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		ОСОБА_4 підозрюється стороною обвинувачення у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості.
		Так, санкція статті ч. 1 ст. 366 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років, та відповідно до статті 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Санкція статті ч.2 ст. 383 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, санкція статті ч.1 ст. 361 КК України  позбавленням волі на строк до трьох років, а санкція статті ч. 1 ст. 396 КК України - обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, та відповідно до статті 12 КК України є злочинами середньої тяжкості.
		При цьому, положеннями ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Вимогами п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. 
		Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2018 (судова справа № 243/6674/17-к) зазначив, що кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.
		Разом з цим, важко навіть перерахувати всі цінності і легітимні інтереси, які захищає кримінальне процесуальне законодавство від бажання розслідувати злочини за будь-яку ціну. Саме через складність визначення цього балансу, він визначається законом. 
		Положеннями ст.ст. 7-9 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час кримінального провадження слідчий суддя, прокурор, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. 
		У той же час, згідно ст. 19 Конституції України, держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, саме Конституція і закони України визначають ту межу, за яку держава в особі правоохоронних органів, слідчого, прокурора не має право переступати, і умови, за яких останні можуть втручатися у права, свободи і інтереси особи та суспільства. 
		Однак, найдосконаліша система законодавства залишиться без жодного впливу на суспільне життя, якщо судова система не забезпечує дієвість цього законодавства. Якщо судова система не забезпечує захист суспільства від втручання держави, суспільство залишається беззахисним, і межі його свободи залежать лише від бажання і здатності правоохоронних органів їх порушувати.
		Так, 15.05.2015 року слідчим в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000526 від 15.03.2015р. за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 3 ст.27, ч.1 ст.361; ч.3 ст.27, ч.1 ст.366; ч.3 ст.27. ч.4 ст.27, ч.1 ст.366; ч.1 ст.396; ч.2 ст.383 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з переховуванням ОСОБА_4 від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та не встановленням його місця знаходження.
		Постановою заступника начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 24.11.2016 відновлено досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000000526 у зв`язку із необхідністю внесення змін до складу слідчої групи та групи прокурорів, яким доручено здійснення у вказаному кримінальному провадженні.
		Постановою заступника начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 24.11.2016 зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000526 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 27. ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 396; ч. 2 ст. 383 КК України, на підстави п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_4 від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місце знаходження не відоме.
		В подальшому, постановою заступника начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 21.06.2017 відновлено досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000000526 у зв`язку із необхідністю внесення змін до складу слідчої групи та групи прокурорів, яким доручено здійснення у вказаному кримінальному провадженні.
		Того ж дня, постановою заступника начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 21.06.2017 зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000526 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 27. ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 396; ч. 2 ст. 383 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_4 в розшук.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2020 скасовано постанову заступника начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 21.06.2017 про зупинення досудового розслідування кримінального провадження 42015000000000526. Зобов`язано прокурора Офісу Генерального прокурора відновити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Згідно п. 2. ч. 2 ст. 219 КПК України, загальний строк досудового розслідування не може перевищувати шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості.
		За правилами ч. 2 ст. 214 та ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Згідно ч. 2 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину.
		Згідно ч. 6 ст. 219 КПК України, загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, визначається шляхом поглинання меншого строку більшим.
		Враховуючи, що ОСОБА_4 підозру у передбаченому КПК України порядку не набув статусу підозрюваного ні у кримінальному провадженні № 42014110000000225, ні у кримінальному провадженні № 42015000000000526, з дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення до цього часу пройшло більше ніж шість років, а саме 73 місяці.
		Між тим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2020 зобов`язано уповноважену особу Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000000526 протягом трьох днів з часу отримання ухвали слідчого судді, вчинити одну з дій, передбачених ст. 283 КПК України, а саме: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, про що невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Відповідно до ч. 1 п. 10 абз. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
		З огляду на вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що внаслідок порушення слідчим зазначених положень кримінального процесуального закону України, не вжиття всіх, передбачених КПК України, заходів для здійснення всебічного, повного та ефективного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах строків встановлених ст. 219 КПК України, це призвело до обмеження прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_4 .
		З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає такими, що сплинули можливі граничні строки досудового розслідування даного кримінального провадження, визначені ст. 219 КПК України, що в свою чергу вказує на необґрунтоване та продовжуване здійснення досудового розслідування.
		За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на необхідність вчинення у згадуваному кримінальному провадженні дій, визначених ст. 284 КПК України
		Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше обмеження прав і свобод; які перешкоди він зобов`язаний поновити або усунути для їх реалізації.
		Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваної постанови, в зв`язку з чим така підлягає скасуванню.
		При цьому, не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності, оскільки не передбачені положеннями ч. 1 ст. 303 КК України.
		На підставівикладеного,керуючись ст.ст.2,7,9,110,280,303,304,306КПК України,слідчий суддя, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, у рамках кримінального провадження № 42015000000000526  задовольнити частково.
		Скасувати постанову від 20.08.2020 про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження № 42015000000000526 щодо підозрюваного ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
		Зобов`язати уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000000526 протягом 3 (трьох) днів вчинити дії визначені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України в частині підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняти постанову про закриття кримінального провадження та протягом 24 годин внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000526.
		В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
		Визначений ухвалою слідчого судді строк слід обраховувати з моменту її отримання.
		Контроль за виконання покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у вказаних кримінальних провадженнях.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...