Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/6701/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 15.10.2020. Зареєстровано: 18.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: 10133/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2020 р.Справа № 953/6701/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Донець Л.О.,
		Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 (головуючий суддя І інстанції: Бородіна Н.М.) по справі № 953/6701/20
		за позовом ОСОБА_1 
		до інспектора батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Твердохліба Дмитра Олександровича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції 
		про визнання дій протиправними та скасування постанови,
		ВСТАНОВИВ:
		24.04.2020, ОСОБА_1 (далі  позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до інспектора батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Твердохліба Дмитра Олександровича (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2), у якій просив суд, з урахуванням уточненого позову:
		визнати протиправними дії відповідача-1 при винесенні постанови серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020;
		скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 по справі № 953/6701/20 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
		Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення правового спору.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.04.2020 відповідачем-1 винесено постанову серії ЕАК № 1381375 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КупАП), у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. 
		За змістом постанови, 13.04.2020 о 10 год. 39 хв. позивач, керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV4, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, Мерефянське шосе, 21А, порушив швидкісний режим руху в населеному пункті більш як на 20 км/год, а саме: керував транспортним засобом зі швидкістю 93 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 000748.
		Суд першої інстанції, під час розгляду справи, дійшов до висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи не вбачається наявність процесуальних порушень в діях відповідача-1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема порушення права позивача на юридичну допомогу, тому дані посилання позивача відхиляються судом першої інстанції. 
		Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. 
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122).
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
		Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
		У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції).
		Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
		Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
		У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Надаючи оцінку оскарженому рішенню відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі  ПДР).
		Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
		Пунктом 1.9. розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Підпунктами «б» п. 12.9 розд. 12 ПДР визначено, що водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
		Відповідно до п. 12.4 розд. 12 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
		Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
		За матеріалами справи, у постанові серії серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020 зазначено, що позивач, 13.04.2020 о 10 год. 39 хв., керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV4, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, Мерефянське шосе, 21А, порушив швидкісний режим руху в населеному пункті більш як на 20 км/год, а саме: керував транспортним засобом зі швидкістю 93 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 000748.
		На підтвердження обставин справи, відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву додано фотознімок з приладу TruCam ТС000748, скріншот з відеоматеріалу приладу TruСam та оптичний диск з місця події, на якому міститься відеофайл "1586774371_iB000_0413_103931" (а.с. 78-80).
		За змістом відзиву відповідача на позовну заяву, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
		Колегія суддів враховує, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012.
		Відповідно до експертного висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 № 04/02/03-3008, складеного на лазерний вимірювач TruCAM LTI20/20, в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015. Об`єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Термін дії експертного висновку  до 27.09.2021 (а.с. 87). 
		Згідно з додатком до вказаного експертного висновку, в якому перелічено номери зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку, включено виріб з серійним номером ТС000748 (а.с. 88).
		Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17312, виданого ДП "Укрметртестстандарт", лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000748 відповідає вимогам технічної документації. Свідоцтво чинне до 18.11.2020 (а.с. 82).
		Окрім цього, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Усі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.
		При цьому, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
		Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 82).
		За цим, зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
		Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини підтверджують правомірність використання відповідачем-1 лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. 
		Відтак, доводи апелянта в цій частині відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву додано належним чином завірений фотознімок з приладу TruCam ТС000748 з відміткою "Копія", "Згідно з оригіналом", датою, посадою та підпислм особи, яка засвідчувала даний документ (а.с. 78).
		Проте, колегія суддів зауважує, що на фотознімку з приладу TruCam ТС000748 неможливо встановити марку і державний номерний знак транспортного засобу, який здійснював перевищення швидкості руху (а.с. 78).
		Стосовно наданого скріншоту з відеоматеріалу приладу TruСam, колегія суддів зазначає, що даний документ не завірений належним чином, отже не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.
		Крім того, відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск з місця події, на якому міститься відеофайл "1586774371_iB000_0413_103931" (а.с. 79).
		Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
		Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем-2 матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого  ознак цифрового підпису автора.
		Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
		Таким чином, наданий суду відеозапис з приладу ТruCAM не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.
		Колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
		При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачами не надано та матеріали справи не містять.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
		Отже, відповідачами не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити даний факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
		За цим, постанова серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 при винесенні постанови серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020, зокрема порушення права позивача на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, в позовній заяві позивач зазначив, що повідомив відповідача-1 про бажання скористатися правовою допомогою, проте інспектором не вжито жодних дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
		Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
		Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач-1, у поданих до суду поясненнях, зауважив, що жодних клопотань від позивача не надходило, бажання скористатися юридичною допомогою останній не виявляв, та вказав на знищення відеозаписів з нагрудного відеореєстратора № 1979 за 13.04.2020 відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026.
		Таким чином, відповідачами не надано та матеріали справи не містять належних доказів, що спростовують вищенаведені доводи позивача.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
		залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
		скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
		скасовує постанову і закриває справу;
		змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача-1, при винесенні постанови серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020, задоволенню не підлягають.
		У свою чергу, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
		Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі позивача, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
		Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в цій частині.
		За цим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Частиною 6 ст. 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення в частині вимоги про скасування постанови серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020 та закриття справи про адміністративне правопорушення, в розмірі 630 (шістсот тридцять) грн 60 коп, що підтверджується квитанцією № 0.0.1799274236.1 від 13.08.2020 (а.с. 103).
		Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в цій частині, то вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн 60 коп, сплачений при зверненні до суду з апеляційною скаргою.
		Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 по справі № 953/6701/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.
		Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1381375 від 13.04.2020, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 по справі № 953/6701/20 - залишити без змін.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП  НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 630 (шістсот тридцять) грн 60 коп, сплаченого при зверненні до суду з апеляційною скаргою, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, бкд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ  40108646). 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді   О.М. Мінаєва   З.О. Кононенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...