Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/743/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2020. Зареєстровано: 18.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2020.
Дата набрання законної сили: 05.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"05" жовтня 2020 р.Cправа № 902/743/18 
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді - Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши матеріали справи
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР", вул. Данила Галицького, буд. 27, оф. 404, м. Вінниця, 21036, код - 36634061
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, код - 32754725
		до: громадянина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Вінницької районної державної адміністрації, вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036, код - 04050975
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "МЕГА-ГРАНД", вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036, код - 36830537
		про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визначення розміру частки у статутному капіталі 
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/743/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" та до громадянина ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницької районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" про внесення змін до установчих документів товариства оформленого Протоколом № 8 від 21.04.2010 року та про визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 32754725), проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Н.Л., про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію за № 11491050007001152 від 22.04.2010 року.
		25.03.2019 року по справі №902/743/18 прийнято рішення відповідно до якого позов задоволено повністю.
		17.04.2019 року на виконання вказаного рішення видано накази, які надіслано на адресу стягувача.
		Зазначене рішення в подальшому оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2019 року у справі №902/743/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.01.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року та Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2019 року у справі № 902/743/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.03.02.2020 року до Господарського суду Вінницької області повернулась справа №902/743/18 після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
		На підставі розпорядження В.о. керівника апарату суду від 03.02.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи №902/743/18, за результатами якого справу передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.
		Ухвалою суду від 10.02.2020 року справу № 902/743/18 прийнято до провадження новим складом суду та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також, даною ухвалою призначено підготовче судове засідання на 27.02.2020 року.
		За результатами проведеного 27.02.2020 року судового засідання, суд постановив ухвали про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/743/18 на 24.03.2020 року та про витребування від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріалів кримінального провадження №12012010060000056 з матеріалами реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", які занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою від 28.02.2020 року сторін повідомлено про наступне судове засідання.
		24.03.2020 року у призначене судове засідання представники позивача, відповідачів та третьої особи не з`явились.
		11.03.2020 року до суду, на виконання вимог ухвали від 28.02.2020 року, від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшов лист № 13/4598 від 04.03.2020 року, із зазначенням адреси реєстрації гр. ОСОБА_1 
		17.03.2020 року до суду від позивача надійшов лист б/н від 12.03.2020 року, до якого додано опис вкладення до цінного листа на ім`я ОСОБА_2 
		17.03.2020 року до суду від першого відповідача надійшли наступні документи: заперечення б/н від 12.03.2020 року на пояснення ОСОБА_1 ; супровідний лист б/н від 12.03.2020 року, до якого додано докази надіслання на адресу представника ОСОБА_1 копії відзиву на позовну заяву.
		24.03.2020 року до суду від представника другого відповідача надійшли наступні документи: клопотання б/н від 19.03.2020 року про відкладення розгляду справи до закінчення періоду проведення карантинних заходів; супровідний лист б/н від 19.03.2020 року про долучення документів до матеріалів справи.
		24.03.2020 року на електронну адресу суду від третьої особи надійшло клопотання б/н від 24.03.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з запровадженням карантину.
		В судовому засіданні 24.03.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі до 16.04.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою суду від 30.03.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		07.04.2020 року від адвоката Максимчука Анатолія Івановича надійшла заява (вх.№ 01-34/3171/20 від 07.04.2020 року) про вступ у справу в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (відповідача 1), зазначену заяву сформовано заявником у системі "Електронний суд".
		08.04.2020 року на адресу суду від Вінницького окружного адміністративного суду надійшов супровідний лист № 802/996/17-а/1349/20 від 07.04.2020 року. В якості додатків до якого додано адміністративну справу № 802/996/17-а.
		13.04.2020 року від адвоката Січевлюка Володимира Антоновича надійшла заява (вх. № 01-34/3373/20 від 13.04.2020 року) про вступ у справу в якості представника ОСОБА_1 (відповідача 2), зазначену заяву сформовано заявником у системі "Електронний суд". В якості додатків до заяви останнім додано клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 10.04.2020 року, мотивоване введеними обмежувальними заходами на період дії карантину.
		13.04.2020 року до суду від третьої особи надійшло клопотання (вх.№ 01-34/3415/20 від 13.04.2020 року), в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутністю представника Вінницької районної державної адміністрації за наявними у справі доказами.
		14.04.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло ряд документів, серед яких:
		- клопотання б/н від 08.04.2020 року, в якому останній просить суд зобов`язати громадянина ОСОБА_1 надати до суду докази на підтвердження обставин укладення та виконання правочинну щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", а також докази виникнення у громадянина ОСОБА_1 (відповідача 2) права власності на зазначену частку, зокрема Договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 21/04/2010-1 ДКП-КП/А-Д від 21.04.2010 року, Договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 21/04/2010-2 ДКП-КП/А-Д від 21.04.2010 року, заяву про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог вих.№ 02-08/2010-Д-1 від 02.08.2010 року та акт звірки взаємних розрахунків від 02.08.2010 року, оригінали для огляду в судовому засіданні, а належним чином посвідченні копії - у матеріали справи. В разі неможливості з об`єктивних причин надати суду такі докази (зокрема у разі їх відсутності у відповідача 2), зобов`язати відповідача 2 (громадянина ОСОБА_1 ) повідомити суд про такі причини, а також ймовірне місце знаходження витребуваних доказів, тощо.
		- клопотання б/н від 08.04.2020 року, в якому останній просить суд призначити у справі № 902/743/18 судову почеркознавчу експертизу.
		- супровідний лист (б/н від 14.04.2020 року) щодо надання доказів надіслання клопотання про призначення судової експертизи та про витребування доказів іншим учасникам справи.
		Крім того, 15.04.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№ 01-34/3501/20 від 15.04.2020 року), в якому останній, в зв`язку з введенням карантинних заходів та відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні, просить суд проводити розгляд справи призначеної на 16.04.2020 року за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬНС-СТАР".
		Також, від представника позивача 15.04.2020 року надійшов супровідний лист (вх.№ 01-34/3502/20 від 15.04.2020 року), додатком до якого додано ряд документів.
		В судовому засіданні 16.04.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі до 12.05.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою суду від 17.04.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
		05.05.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну (доповнення) предмету позову (б/н від 04.05.2020 року), в якій останній просить суд залучити до участі у розгляді справи Приватне підприємство "МЕГА-ГРАНД" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Визначити розмір частки Позивача у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" станом на 21.04.2010 року, у сумі (номінальною вартістю) 5 433 197,00 грн, що становить 99,7 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ". Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" про внесення змін до установчих документів товариства, оформленого Протоколом № 8 від 21.04.2010 року (п.п. 2, 3, 4). Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Наталією Леонідівною, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за № 11491050007001152 від 22.04.2010 року "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".
		06.05.2020 року від адвоката Січевлюка Володимира Антоновича до суду надійшла заява про вступ у справу в якості представника ОСОБА_1 (вх. № 01-34/4091/20 від 06.05.2020 року), в якій останній просить суд в зв`язку з введеними карантинними заходами та зайнятістю в іншому судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".
		12.05.2020 року на адресу суду від Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов супровідний лист № 24-10-К/24-2020 від 24.03.2020 року на виконання вимог ухвали суду. В якості додатків до супровідного листа додано матеріали реєстраційної справи ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ".
		13.05.2020 року до суду від третьої особи надійшло клопотання (б/н від 04.05.2020 року), я кому останній просить суд проводити розгляд справи за наявними у справі доказами. Також, у клопотанні останній в зв`язку з введеними карантинними заходами просить суд визнати неявку представника Вінницької районної державної адміністрації поважною причиною.
		В судовому засіданні 12.05.2020 року судом постановлено ухвали про залучення Приватного підприємства "МЕГА-ГРАНД" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/743/18 на 04.06.2020 року об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
		13.05.2020 року до суду від представника відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) надійшло клопотання б/н від 06.05.2020 року, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи призначений на 12.05.2020 року на іншу дату справи.
		Ухвалою суду від 18.05.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		03.06.2020 року на адресу суду від третьої особи (Вінницької районної державної адміністрації) надійшло клопотання б/н від 28.05.2020 року, в якому останній просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника Вінницької районної державної адміністрації за наявними у справі доказами.
		03.06.2020 року представником позивача до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів б/н від 02.06.2020 року. В якості додатків до якого додано нотаріально засвідчену копію заяви свідка ОСОБА_3 від 29.05.2020 року та докази надіслання останньої сторонам.
		В судовому засіданні 04.06.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/743/18 на 25.06.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
		25.06.2020 року на адресу суду від представника третьої особи (Вінницької районної державної адміністрації) надійшли письмові пояснення (б/н від 25.06.2020 року), в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову. 
		У судовому засіданні 25.06.2020 року оголошено перерву до 06.08.2020 року, про що постановлено протокольну ухвалу.
		26.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача 2 (громадянина ОСОБА_1 ) надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну (доповнення) позову (вх. канц. № 01-34/5852/22), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.
		09.07.2020 року до суду від представника відповідача 1 (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") надійшли заперечення на відзив представника ОСОБА_1 (б/н від 07.07.2020 року).
		03.08.2020 року від представника відповідача 2 (громадянина ОСОБА_1 ) до суду надійшло клопотання (б/н від 30.07.2020 року) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
		Також, 03.08.2020 року до суду від представника відповідача 2 (громадянина ОСОБА_1 ) надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/6768/20) про відкладення судового засідання призначеного на 06.08.2020 року, в зв`язку з перебуванням представника у короткостроковій відпустці.
		06.08.2020 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання (б/н від 06.08.2020 року), в якому останній просить суд призначити у справі № 902/743/18 судову почеркознавчу експертизу та витребувати від ОСОБА_4 та Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ряд документів.
		Крім того, від представником позивача 06.08.2020 року до суду подано відповідь на відзив відповідача 2 (громадянина ОСОБА_1 ) (б/н від 05.08.2020 року), в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю.
		У судовому засіданні 06.08.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/743/18 на 18.08.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою суду від 11.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
		18.08.2020 року на адресу суду від представника відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) до суду надійшла заява (б/н від 18.08.2020 року) (вх. канц. № 01-48/58/20) про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (ідентифікаційний код: 32754725: місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 48).
		18.08.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 18.08.220 року) в якому останній в зв`язку з хворобою просить суд проводити розгляд справи за його відсутності за наявними письмовими доказами. Також, у клопотанні останній зазначає, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляд справи по суті.
		Крім того, від представника позивача до суду надійшла заява (б/н від 18.08.2020 року) про залишення без розгляду клопотання від 06.08.2020 року про призначення у справі № 902/743/18 судової почеркознавчої експертизи по питанню: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на заяві, яка посвідчена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. про що вчинено запис в реєстрі за № 1714 від 24.07.2020 року ним особисто чи іншою особою.
		18.08.2020 року від представника відповідача 1 (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 .
		У судовому засіданні 18.08.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/743/18 на 07.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання. Про дату наступного судового засідання, учасників справи повідомлено під розпис в розписці суду.
		19.08.2020 року від представника третьої особи до суду надійшло клопотання (б/н від 13.08.20202 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання призначене на 18.08.2020 року без участі представника Вінницької районної державної адміністрації.
		19.08.2020 року до суду від представника відповідача 1 (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") надійшли заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову (б/н від 19.08.2020 року.
		Ухвалою суду від 20.08.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) адвоката Січевлюка В.А. (б/н від 18.08.2020 року) (вх.канц. № 01-48/58/20) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження".
		21.08.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) про вжиття заходів забезпечення позову від 18.08.2020 року.
		Ухвалою суду від 27.08.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		07.09.2020 року від представника третьої особи (Вінницької районної державної адміністрації) до суду надійшло клопотання (б/н від 03.09.20202 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання призначене на 07.09.2020 року без участі представника Вінницької районної державної адміністрації.
		В судовому засіданні 07.09.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/743/18 для судового розгляду по суті на 28.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
		Також, судом визначено наступні дати судових засідань з розгляду справи по суті, а саме 01.10.2020 року о 14:00 год. та 05.10.2020 року об 11:00 год.
		Окрім того, суд дійшов висновку про виклик у наступне судове засідання з метою допиту в якості свідка ОСОБА_1 .
		Окрім цього, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 28.09.2020 року в режимі відеоконференції з Сколівським районним судом Львівської області за участю представника відповідача 2 адвоката Січевлюка В.А., яку занесено до протоколу судового засідання 07.09.2020 року.
		23.09.2020 року на адресу суду від представника третьої особи (Вінницької районної державної адміністрації) надійшло клопотання (б/н від 14.09.2020 року), в якому останній просить суд проводити розгляд справи за його відсутності та за наявними матеріалами справи.
		В судовому засіданні 28.09.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 01.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 28.09.2020 року.
		Ухвалою суду 28.09.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		В судовому засіданні 01.10.2020 року оголошено перерву до 05.10.2020 року, про що повідомлено присутніх учасників справи під розпис.
		У судове засідання прибули представники сторін, які підтримали раніше висловлені позиції.
		Треті особи, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином. до суду не з`явилися, Вінницькою районною державною адміністрацією надано заяву про розгляд справи без участі представника.
		Тому, не прибуття у судове засідання третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті. 
		При вирішенні питання відносно можливості розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , судом враховано вказівки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, висловлені у постанові від 15.01.2020 року у справі №902/743/18, зокрема відносно відсутності у матеріалах справи інформації про виклик судом першої інстанції ОСОБА_1 у судове засідання у спосіб, визначений ч. 4 ст. 122 ГПК України. 
		Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради надано Довідку №16262 від 16.03.2020 року (том. 5 а.с. 166) про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 03.08.2018 року.
		Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Згідно з п.п.17.8 п.1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
		У підпункті 6 пункту 4 розділу XIV "Надання інформації на веб-порталі" Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, передбачено, що на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються наступна інформація (посилання на неї), зокрема, оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся. 
		Керуючись вимогами ч. 4 ст. 122 ГПК України, з метою належного сповіщення відповідача про дати судових засідань у даній справі судом неодноразово розміщувались оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а саме про дати підготовчих засідань: 30.03.2020 року; 17.04.2020 року; 18.05.2020 року; 05.06.2020 року; 25.06.2020 року; 06.08.2020 року; 27.08.2020 року; відносно трьох судових засідань з розгляду справи по суті: 10.09.2020 року. 
		Тому, судом виконано вказівки суду касаційної інстанції та дотримано вимог процесуального закону.
		Крім того, статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
		Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
		Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
		До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
		У судових засіданнях приймав участь представник відповідача адвокат Січевлюк В.А. 
		Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами, з урахуванням висловлених учасниками процесу позиції. 
		Позивач в якості підстави позовних вимог посилається на встановлення під час проведення перевірки наявності своїх активів і відповідних відомостей у ЄДР ЮО, ФОП та ГФ факту безпідставної перереєстрації частки у ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" із ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" на гр. ОСОБА_1 .
		Вказана перереєстрація, за твердженням позивача, була здійснена державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" оформленого протоколом № 8 від 21.04.2010, а саме як документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, про що зазначено у змісті опису від 22.04.2010.
		В той же час, враховуючи розмір частки у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", яка мала бути відступлена гр. ОСОБА_1 згідно прийнятого рішення зборів, правочин щодо її переходу мав бути укладений в письмовій формі.
		Однак, як стверджує позивач, на момент ухвалення зборами відповідача рішення порядку денного, оформлено протоколом від 21.04.2010 так і на даний час, жодного правочину щодо відступлення такої частки відповідачем на користь гр. ОСОБА_1 укладено не було, докази виконання такого правочину відсутні. Первині бухгалтерські документи щодо такої передачі (переходу, відступлення частки) також не складалися.
		Такими чином, на думку позивача, протокол зборів ТОВ "Відродження" від 21.04.2010 року за своїм змістом не є товарно-розпорядчим або іншим первинним документом, який може засвідчити факт здійснення відповідної господарської операції та передачі майна від однієї особи до іншої, а лише засвідчує прийняття зборами відповідного рішення. При цьому, останній також не може вважатися документом про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства.
		Третя особа - Вінницька районна державна адміністрація у поясненні щодо позовної заяви заперечує проти задоволення позову, посилаючись, наряду з іншим, на наступні обставини:
		- 30.08.2017 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено постанову у адміністративній справі № 802/966/17-а про визнання протиправним та скасування реєстраційної дії № 11491050007001152 від 22.04.2010, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю; 
		- відповідно до ч. 3 ст. 29 ЗУ "Про державну реєстрацію фізичних та юридичних осіб" у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається зокрема нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства. Такий документ було подано державному реєстратору і це рішення про відступлення належної ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" частки в статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" на адресу громадянина ОСОБА_1 , розміром 99,7%, грошовий еквівалент якої в національній валюті (гривні) складає 5 433 197,00 грн прийняте і оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" від 20.04.2010;
		- рішення про перехід (передачу) частки прийнято не державним реєстратором, а загальними зборами учасників ТОВ "Відродження";
		- в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" міститься постанова про визнання і приєднання до справи речових доказів та накладення арешту від 04.07.2012 про визнання та приєднання до кримінальної справи № 12280278 в якості речових доказів, наклавши арешт (заборона проведення реєстраційних дій) на корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" в розмірі 99,7 %, вартістю 5 433 197,00 грн, яка зареєстрована за ОСОБА_1 . На даний час до державних реєстраторів відділу з питань державної реєстрації Вінницької районної державної адміністрації не надходили документи про зняття зазначеного арешту;
		- у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після оскаржуваної реєстраційної дії від 22.04.2010. Всі рішення, що подавались для проведення реєстраційних дій після 22.04.2010 були прийнятті на загальних зборах учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" у яких брали участь учасники, склад яких було змінено відповідно до рішень прийнятих на зборах і оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010;
		- позивачем пропущено термін звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 258 ЦК України до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства застосовується позовна давність в один рік.
		При новому розгляді справи сторонами висловлено процесуальні позиції з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та на основі актуальної практики Верховного суду.
		У відзиві на позовну заяву б/н від 19.02.2020 року представник відповідача 1 визнає заявлені позовні вимоги та не заперечує проти скасування рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", що оформлене протоколом № 8 від 21.04.2010 року та оскаржуваної реєстраційної дії. При цьому зазначає, що на момент проведення зборів учасників ТОВ "ВІДРОРДЖЕННЯ" (21.04.2010 року) та згідно матеріалів реєстраційної справи немає доказів укладення у визначеній законом формі правочинну щодо відступлення відповідної частку статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" на адресу ОСОБА_1 , а тому підстав для переходу права власності на зазначену частку та її фактичної передачі від ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" до ОСОБА_1 не було.
		За твердження відповідача 1, без підтвердження факту наявності корпоративного права, ОСОБА_1 не може вимагати захисту корпоративного права, посилаючись на виключно на статут, його державну реєстрацію, рішення загальних зборів "про дозвіл на передачу" частини часток третім особам та заяви учасників "про відступлення" частини часток.
		Поданий позивачем позов жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , так як він не набув у відповідності до закону права власності на корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" (а.с. 26-35, т. 5).
		У письмових поясненнях представник відповідача 2 (гр. ОСОБА_1 ) зазначає, що жодного із порушень, визначених законом підставою для визнання недійсним оспорюваних рішень вищого органу ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" допущено не було. Загальні збори учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" були скликані та проведені належно. Претензій учасників до скликання та проведення засідання представлено не було.
		Не існує підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішень ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", що оформлені п.п. 2,3,4 Протоколу № 8 від 21.04.2010 р., оскільки позивачем не вказано жодного аргументу щодо того, які саме положення законодавства порушені рішеннями, що оформлені Протоколом № 8 від 21.04.2010 р. 
		Позивач замовчує, що рішенням вищого органу Позивача (протокол № 4 Загальних Зборів Учасників ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" від 20 квітня 2010 р.) було вирішено: "ТОВ "АВТАЛЬЯНС-СТАР" добровільно виходить зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", а також вирішено здійснити відступлення частки та надано усі відповідні повноваження виконавчому органу Позивача. Тобто, на засіданні Загальних Зборів Учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" (протокол № 8 від 21.04.2010 р.) було реалізовано власну волю самого позивача припинити свою участь у ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" (а.с. 43-51, т. 5).
		У додаткових письмових поясненнях (б/н від 27.02.2020 року) щодо належного способу захисту представник позивача підтримує заявлені позовні вимог.
		При цьому зазначає, що жодних правочинів що до продажу (відступлення) частки на користь ОСОБА_1 ніколи не укладав (не підписував), а тому встановлених законом правових підстав: для переходу права власності на належну позивачу частку до відповідача 2; прийняття 21.04.2010 року відповідачем 1 оскаржуваних рішень про виключення позивача та включення ОСОБА_1 до складу учасників товариства, внесення відповідних змін до установчих документів (статуту) та до відомостей у ЄДР; а також для державної реєстрації 22.04.2010 року таких змін у ЄДР не було.
		Оскільки правочин щодо відступлення частки на користь відповідача 2, у визначених законом порядку та формі, не укладався, то не існує і доказів його виконання (зокрема з приводу передачі частки, її оплати, тощо). Первинні та бухгалтерські документи з даного приводу не складалися і не оформлялися, у бухгалтерському обліку позивача та у матеріалах даної справи такі докази відсутні (а.с. 62-65, т. 5).
		У запереченнях на пояснення відповідача 2 (гр. ОСОБА_1 ) представник відповідача 1 (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") стверджує, що 21.04.2010 року загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" які оформлені Протоколом № 8 від 21.04.2010, не проводились, таким чином не існувало відповідного волевиявлення сторін щодо прийняття відповідних рішень.
		При цьому, у матеріалах справи та матеріалах реєстраційної справи ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" відсутні будь-які докази скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" від 21.04.2010 року такі докази також відсутні у ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ".
		Факт не проведення 21.04.2010 року зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" свідчить про відсутність кворуму.
		Зловживаючи довірою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , шляхом обману, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_1 22.04.2010 року домігся підписання протоколів загальних зборах учасників ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" та ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ".
		Щодо твердження про те, що ОСОБА_1 набув права власності на корпоративні права ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" відповідач 1 заперечує, оскільки немає доказів укладення у визначеній законом формі правочину щодо відступлення відповідної частки у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" на адресу ОСОБА_1 , а тому і підстав для переходу права власності на зазначену частку та її фактичної передачі від товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс - Стар" до ОСОБА_1 не було.
		Як зазначає, відповідач 1, договір купівлі - продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 21-04/2010-1 ДКП-КП/А-Д від 21.04.2010 та договір купівлі - продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 21 -04/2010-2 ДКП-КП/А-Д від 21.04.2010, не укладались. Про те, що вищевказані документи ніколи не виготовлялись, не підписувались директором ТОВ "Автоальянс - Стар" ОСОБА_5 , підтверджено його показами у кримінальному провадженні №12012010060000056 від 23.11.2012 року (а.с. 106-115, т. 5).
		У заяві про зміну (доповнення) предмету позову (б/н від 04.05.2020 року), позивач просить суд залучити до участі у розгляді справи Приватне підприємство "МЕГА-ГРАНД" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Визначити розмір частки Позивача у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" станом на 21.04.2010 року, у сумі (номінальною вартістю) 5 433 197,00 грн, що становить 99,7 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ". Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" про внесення змін до установчих документів товариства, оформленого Протоколом № 8 від 21.04.2010 року (п.п. 2, 3, 4). Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Наталією Леонідівною, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за № 11491050007001152 від 22.04.2010 року "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників" (а.с. 38-45, т. 6).
		У письмових поясненнях, третя особа (Вінницька районна державна адміністрація) заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те що 30.08.2017 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено Постанову у адміністративній справі №802/966/17-а про визнання протиправним та скасування реєстраційної дії № 11491050007001152 від 22.04.2010 року, якою в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Отже, державний реєстратор при проведенні реєстраційної дії №11491050007001152 від 22.04.2010 року діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Вінницький окружний адміністративний суд відхилив доводи позивача в частині невідповідності поданого протоколу №4, як документу, що посвідчував передання частки учасника у статутному капіталі товариства, оскільки як вказано в п.п.10, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Державним реєстратором встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після оскаржуваної реєстраційної дії №11491050007001152 від 22 квітня 2010 року «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників».
		Як зазначає третя особа, позивачем пропущено термін звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки відповідно до пункту 8 частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства застосовується позовна давність в один рік (а.с.176-181, т. 6).
		У відзиві на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову представник відповідача 2 (гр. ОСОБА_1 ) просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає що позивач протиправно кваліфікує заявлені позовні вимоги, як негаторний позов та право власності на частку розміром 99,7% у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" було законно набуто та законно реалізовувалось гр. ОСОБА_1 (а.с. 193-201, т. 6).
		У запереченнях на відзив відповідача 2 (гр. ОСОБА_1 ) представник відповідача 1 (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") зазначає, що на момент прийняття оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010 року належне ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" право власності на частку в ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" не було припинено, ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" є діючим власником зазначеної частки в статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", а тому вказані рішення є такими, що прийнятті передчасно за відсутності правових підстав, які підтверджують набуття ОСОБА_1 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" (а.с. 89-100, т. 8).
		У поданій до суду відповіді на відзив відповідача 2 (гр. ОСОБА_1 ) позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги та вказує на те, що жодного правочину щодо відчуження спірної частки на користь ОСОБА_1 не укладав, право власності на таке майно у позивача до 2019 року не припинялося, а його порушення було зумовлене відповідними обмеженнями у праві користування та розпорядження такою часткою - зокрема не можливістю реалізувати позивачем статус (корпоративні права) учасника ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" або продати частку через недостовірність відомостей ЄДР. Зазначена частка до 2019 року не вибувала із володіння позивача та була його власністю. (а.с. 137-139, т. 8).
		У заключному слові (б/н від 05.10.2020 року) представник відповідача 2 (гр. ОСОБА_1 ) просить суд відмовити повністю у задоволенні позову з врахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову (б/н від 04.05.2020 року) та зазначає низку визначальних юридичних фактів, якими повністю спростовуються підстави заявлених у позові вимог, зокрема:
		- на засіданні Загальних Зборів Учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" (протокол № 8 від 21.04.2010 року) було реалізовано власну волю самого позивача припинити свою участь у ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ», виявлену ним у належний спосіб;
		- безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).
		Жодного із порушень, визначених законом підставою для визнання недійсним оспорюваних рішень вищого органу ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", не було допущено. Загальні Збори учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" були скликані та проведені належно. Згідно з протоколом Загальних Зборів Учасників № 8 від 21.04.2010 року на зборах зафіксовано присутність учасників, які володіють 100 % голосів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" в особі директора ОСОБА_5 - 99,7 % та гр. ОСОБА_6 - 0,3 %. Усі учасники зборів голосували по прийнятих рішеннях одноголосно «за» (тобто одностайно). При цьому в графі «Підписи Президії Загальних Зборів Учасників» наявні підписи Голови Зборів ОСОБА_5 та Секретаря Зборів ОСОБА_6 . Претензій учасників до скликання та проведення засідання представлено не було;
		- у ході судового розгляду було встановлено відсутність порушень вимог статуту ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" щодо неповідомлення учасників цього товариства про вихід ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" з ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" шляхом відступлення частки на користь нового учасника ОСОБА_1 ;
		- реєстраційна дія, яку просить скасувати позивач, повністю відповідала законодавству, чинному на час її проведення, що в якості преюдиційного факту встановлено Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 р. у справі № 802/966/17-а за позовом ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" до Вінницької районної державної адміністрації. Згідно з ч. 4 ст. 85 ГПК України «обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом»;
		- рішення обох зборів були виконані і ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" (протокол № 4 Загальних Зборів Учасників від 20 квітня 2010 року), і ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" (протокол № 8 Загальних Зборів Учасників від 21 квітня 2010 року). Зокрема, на виконання рішення Загальних Зборів Учасників ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" від 20.04.2010 р. директор цього товариства ОСОБА_5 прийняв участь у засіданні Загальних Зборів Учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" від 21.04.2010 р., а учасник ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" ОСОБА_6 на підставі довіреності ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" виконав рішення вказаних зборів щодо забезпечення реєстрації змін у складі учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" та нової редакції статуту цього товариства.
		- повне виконання сторонами досягнутих між ними домовленостей об`єктивно підтверджується тим, що ОСОБА_5 28 лютого 2011 р. (протокол Загальних Зборів Учасників ТОВ «АВТОАЛЬЯНС-СТАР» № 2/2-11) передав 100 % корпоративних прав та посаду директора ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" на користь ОСОБА_3 . До цього часу одноособовий учасник та директор ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" ОСОБА_5 , рівно як і наступний одноособовий учасник та директор цього ж товариства ОСОБА_3 не представили ОСОБА_1 жодних претензій щодо невиконання зобов`язань з оплати придбаної останнім частки у розмірі 99,7 % статутного капіталу ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ". Учасник ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" ОСОБА_6 разом з учасником ОСОБА_1 протягом 2010 року і пізніше скоординовано здійснювали корпоративне управління ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ";
		- ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" та ОСОБА_1 було укладено та виконано правочин щодо оплатного придбання у позивача відповідачем 2 частки у розмірі 99.7 % статутного капіталу ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» (а саме Договір № 21-04/2010-1 ДКП-КП/А-Д купівлі-продажу (відступлення) частки в Статутному капіталі від 21 квітня 2010 року);
		- покази свідків чи підозрюваних, наявні в матеріалах досудового розслідування № 12012010060000056, не можуть слугувати доказами у господарському процесі до того, як не було винесено вирок;
		-позивачем пропущено строк позовної давності, щодо заявлених позовних вимог.
		Розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази, оглянувши матеріали справи Вінницького окружного адміністративного суду № 802/966/17-а, матеріали кримінального провадження № 12012010060000056, матеріали реєстраційних справ ТОВ "Відродження", ТОВ "Автоальянс-Стар" та ПП "Мега-Гранд КФТ", заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		30.12.2003 року Реєстраційною палатою Вінницької міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (номер запису 24901446Ю0030895) (відповідач 1 у даній справі).
		Відповідно до Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції затвердженій загальними зборами учасників від 22.12.2009 протокол № 22-12/2009-1) засновниками (учасниками) Товариства є: Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 5 4333 197 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 0,3 %, що в грошовому еквіваленті становить 16 060 грн 00 коп.
		Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" відповідно до Статуту в редакції від 21.11.2009 є підприємством, яке створене та діє на підставі рішення засновника - гр. ОСОБА_6 , якому належить 100 % частки в статутному капіталі підприємства, що в грошовому еквіваленті становить 345 000 грн 00 коп. 
		12.12.2009 власником ПП "Мега-Гранд КФТ" та гр. ОСОБА_6 прийнято рішення № 3 про відступлення належної йому частки в Підприємстві в розмірі 100 %, що еквівалентно 345 000 грн 00 коп. гр. ОСОБА_5 .
		Також, 12.12.2009 гр. ОСОБА_6 звернувся до зборів засновників (власників) ПП "Мега-Гранд КФТ" із нотаріально посвідченою заявою від 12.12.2009 про вихід зі складу Підприємства та передачу своєї частки в статутному фонді (статутному капіталі) Підприємства в розмірі 100 %, що еквівалентно 345 000 грн 00 коп. гр. ОСОБА_5 .
		Згідно рішення № 15-12/2009-1/А від 15.12.2009 гр. ОСОБА_5 прийняв частку в Статутному капіталі ПП "Мега-Гранд КФТ" та увійшов до складу учасників Підприємства з розміром частки 100 %, що еквівалентно 345 000 грн 00 коп.
		17.12.2009 власником ПП "Мега-Гранд КФТ" гр. ОСОБА_5 прийнято рішення № 17/12-2009/1-В про здійснення виділу з Підприємства частки Статутного капіталу у розмірі 344 900 грн 00 коп. та створення шляхом виділу з Підприємства з переходом до новостворюваної юридичної особи за розподільчим балансом частини належних Підприємству майна, прав та обов`язків, нову юридичну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" з статутним капіталом у розмірі 344 900 грн 00 коп.
		Крім того, даним рішенням визначено, що при реорганізації ПП "Мега-Гранд КФТ" розмір статутного капіталу останнього зменшується на розмір виділеної частки та становить 100 грн 00 коп. 
		Згідно розподільчого балансу станом на 23.02.2010 належні Приватному підприємству "Мега-Гранд КФТ" активи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Відродження" в розмірі 5 433 197 грн 00 коп. передано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" (відповідач 1 у даній справі) (а.с. 15-17, т. 1).
		Відповідно до п.п. 1.2., 6.2. Статуту ТОВ "Автоальянс-Стар" (в редакції від 09.03.2010, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_5 з розміром частки у статутному капіталі Товариства 100 %. 
		12.03.2010 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" прийнято рішення, оформлені протоколом № 7 від 12.03.2010, якими вирішено: надати згоду учаснику ТОВ "Відродження": юридичній особі - ПП "Мега-Гранд КФТ" на вихід зі складу учасників ТОВ "Відродження"; прийняти (включити) до складу учасників ТОВ "Відродження" нового учасника: ТОВ "Автоальянс-Стар"; затвердити новий розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Відродження"; внести зміни до статуту ТОВ "Відродження" та затвердити його в новій редакції; призначити осіб, відповідальних за державну реєстрацію статуту ТОВ "Відродження" в новій редакції.
		19.04.2010 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та зареєстровано Статут останнього в новій редакції.
		Відповідно до п. 4.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) статус учасника товариства набувають юридичні і фізичні особи з моменту переходу до цієї особи права власності на частку в статутному капіталі товариства.
		Перехід та реалізація права власності на частку у статутному капіталі товариства здійснюється відповідно до законодавства України. Учасники товариства можуть розпоряджатися належними їм частками в статутному капіталі товариства будь-яким чином без обмежень, згідно з діючим законодавством України та міжнародним правом, в тому числі передавати, заповідати членам своєї сім`ї, близьким родичам (батькові, матері та іншим), а в разі смерті учасника його частка передається спадкоємцям; продавати чи іншим способом відчужувати частку в статутному капіталі товариства на користь інших фізичних та юридичних осіб, якщо інше не встановлено чинним законодавством та статутом.
		За змістом п.п. "з" п. 4.3. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) учасники мають право вийти з товариства порядку та на умовах, передбачених п. 4.5. цього статуту.
		Згідно із п. 4.5. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) право на вихід з Товариства здійснюється учасником шляхом продажу або передачі іншим чином частки в статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства, самому товариству чи третім особам. Оплата вартості частки в статутному капіталі товариства при її реалізації товариству може здійснюватися за домовленістю з учасниками в натуральній формі.
		Пунктом 4.6. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) визначено, що учасники товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства одному або кільком учасникам цього товариства.
		Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між ними на момент купівлі не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого за домовленістю між учасниками на момент купівлі, частка) її частина) може бути відчужена третій особі (п. 4.6.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010).
		Відповідно до п. 4.7. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, лише за згодою решти учасників товариства і/або після закінчення місячного терміну з дня повідомлення останніх про намір учасника продати частку (її частину).
		У п. 5.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.
		Згідно із п. 6.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) засновниками (учасниками) товариства є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 5 4333 197 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 0,3 %, що в грошовому еквіваленті становить 16 060 грн 00 коп.
		20.04.2010 Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 4, якими, зокрема, вирішено: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" добровільно виходить зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"; 2) Здійснити відступлення належної товариству частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" розміром 99,7% грошовий еквівалент якої складає 5 443 197 грн 00 коп. на адресу громадянина ОСОБА_1 ; 3) Виконавчому органу товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в особі директора надати дозвіл та всі необхідні повноваження для виконання дій, вказаних в п.1 та п.2 цього рішення, в тому числі повноваження на укладення та підписання від імені товариства відповідних правочинів щодо відступлення вищевказаної частки в статутному капіталі, а також інших, пов`язаних з цим, супутніх документів, на умовах йому відомих (а.с. 18, т. 1).
		21.04.2010 Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" прийнято рішення, оформлені протоколом № 8, якими, зокрема, вирішено: 
		1) надати згоду учаснику ТОВ "Відродження" юридичній особі ТОВ "Альянс-Стар" на вихід зі складу учасників ТОВ "Відродження"; 
		2) прийняти (включити) до складу учасників ТОВ «Відродження» нового учасника гр. ОСОБА_1 ; 
		3) затвердити новий розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Відродження"; 
		4) внести зміни до Статуту ТОВ «Відродження» та затвердити його в новій редакції (а.с. 19-20, т. 1).
		Згідно вказаного протоколу загальних зборів учасників зафіксовано присутність учасників, які володіють 100 % голосів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в особі директора ОСОБА_5 - 99,7 % та гр. ОСОБА_6 - 0,3 %, який голосував по прийнятих рішеннях "за" одноголосно (одностайно). При цьому в графі підписи президії зборів наявні підписи стосовно його підписання головою зборів ОСОБА_6 та секретарем зборів - ОСОБА_5 
		22.04.2010 року державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації Стиран Наталією Леонідівною проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за № 11491050007001152 від 22.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".
		Як слідує з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Відродження", зокрема з опису документів, що надавались юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників або уповноваженого ним органу щодо виділу" ТОВ "Відродження" надано:
		- реєстраційну карту на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; 
		- оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів, 
		- Статут, нова редакція установчих документів (два примірника), 
		- копія квитанції виданої банком, 
		- нотаріально засвідчену копію документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, 
		- документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи.
		Згідно п. 6.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 22.04.2010) засновниками (учасниками) товариства є: громадянин ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 5 4333 197 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 0,3 %, що в грошовому еквіваленті становить 16 060 грн 00 коп.
		26.02.2011 гр. ОСОБА_5 звернувся до загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Автоальянс-Стар" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та передачу своєї частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 100 %, що еквівалентно 344 900 грн 00 коп. гр. ОСОБА_3 .
		28.02.2011 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 2/2-11, якими, зокрема, вирішено затвердити вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_5 та прийняття до складу Товариства ОСОБА_3 , якому належить 100 % статутного капіталу товариства.
		28.01.2013 гр. ОСОБА_5 звернувся до вищого органу управління ПП "Мега-Гранд КФТ" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Підприємства та передачу своєї частки в статутному капіталі Підприємства в розмірі 100 %, що еквівалентно 100 000 грн 00 коп. гр. ОСОБА_6 - 60 %, що становить 60 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_7 - 40 %, що становить 40 грн 00 коп. 
		Цього ж дня, власниками ПП "Мега-гранд КФТ" прийнято рішення № 10 про включення до складу учасників підприємства гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 ; виключення зі складу Підприємства ОСОБА_5 на підставі поданої ним заяви; здійснення перерозподілу часток в статутному капіталі наступним чином:  ОСОБА_6 - частка 60 грн 00 коп., що становить 60 % статутного капіталу Підприємства та ОСОБА_7 - 40 грн 00 коп., становить 40 % статутного капіталу Підприємства.
		27.02.2017 загальними зборами власників ПП "Мега-Гранд КФТ" прийнято рішення № 2, оформлені протоколом № 2, якими, окрім іншого, вирішено виключити зі складу власників гр. ОСОБА_6 на підставі акту його смерті, включити гр. ОСОБА_8 до складу власників підприємства, збільшити розмір статутного капіталу до 4 100 грн 00 коп. визначивши розмір часток власників наступним чином: ОСОБА_7 - 2 040 грн 00 коп., що становить 49,76 % статутного капіталу, ОСОБА_8 - 2 000 грн 00 коп., що становить 48,78 % статутного капіталу, частка в статутному капіталі ПП "Мега-Гранд КФТ" в розмірі 60 грн 00 коп., що становить 1,465 % статутного капіталу належить самому Підприємству.
		23.05.2017 між гр. ОСОБА_3 (Продавець) та ПП "Мега-Гранд КФТ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю № 23-05/2017 відповідно до якого в порядку та на умовах визначених у Договорі, продавець передає частку у статутному капіталі (частка) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", а покупець приймає у власність та зобов`язується оплати частку в розмірі 344 900 грн 00 коп. (100 %).
		Крім того, 23.05.2017 гр. ОСОБА_3 звернувся до загальних зборів ТОВ "Автоальянс-Стар" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та передачу своєї частки в статутному капіталі Товариства Приватному підприємству "Мега-Гранд КФТ".
		23.05.2017 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 2017/1, якими, зокрема, вирішено включити до складу учасників Товариства нового учасника ПП "Мега-Гранд КФТ", припинити (виключити) зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 та перерозподіл статутного капіталу слідуючим чином: ПП "Мега-Гранд КФТ" - 344 900 грн 00 коп., що становить 100 % статутного капіталу.
		Судом встановлено, що Головним управлінням поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016020000000419 від 22.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України в рамках якого винесено постанову, якою залучено Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" до зазначеного кримінального провадження як потерпілого (а.с. 33, т. 1).
		Згідно листа Прокуратури Вінницької області № 04/2//4-р-17 від 13.07.2017 року слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012010060000056 від 23.11.2012 за ч. 4 ст. 190 КК України, в якому ПП "Мега Гранд КФТ" визнано потерпілим. У ході досудового розслідування 10.01.2015 складено повідомлення про підозру у вчиненні даного злочину ОСОБА_1 , однак не вручено в зв`язку з невстановленням його місцезнаходження. У зв`язку з цим 28.01.2015 ОСОБА_1 оголошено в розшук та 29.01.2015 слідчим суддею Вінницького міського суду надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з оголошенням ОСОБА_1 у розшук.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2017 у справі № 127/22220/17 задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області в провадженні якого знаходяться матеріли досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016020000000419 від 22.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України про надання дозволу на тимчасовий доступ, виїмку належним чином завірених копій документів реєстраційної справи ТОВ "Відродження" (код ЄДРПОУ 32754725).
		Кримінальне провадження від 23.11.2012 за № 1201201006000056 розслідується на підставі заяви ОСОБА_6 (потерпілий) по факту вчинення гр. ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України щодо заволодіння шляхом обману акціями ПАТ "ВУМіАБ" та частками у статутних капіталах ТОВ "Віра" та ТОВ "Відродження" метою привласнення належного їм рухомого та нерухомого майна. У вказаному кримінальному провадженні вжито ряд заходів по його забезпеченню згідно КПК України, в тому числі з метою збереження майна на яке здійснюється злочинне посягання підозрюваного. Зокрема ухвалою Вінницького міського суду встановлено заборону для ТОВ "Віра" та ТОВ "Відродження" розпоряджатись будь-яким чином належним їм акціями ПАТ "ВУМіАБ" та використовувати їх та посвідчених ними відповідних корпоративних прав, тимчасово обмежено право користування ними, у тому числі приймати участь в управлінні ПАТ "ВУМіАБ", приймати участь та голосувати на загальних зборах акціонерів. Так, підозрюваний ОСОБА_1 , будучи основним учасником ТОВ "Віра", ТОВ "Відродження", які у свою чергу є акціонерами ПАТ "ВУМіАБ" та у сукупності володіють контрольним пакетом акцій, має прямий та опосередкований контроль над зазначеними юридичними особами. У січні травні 2016 року ОСОБА_1 надав письмово оформлені повноваження (доручення) представникам ТОВ "Віра" і ТОВ "Відродження" - ОСОБА_9 , ініціював проведення декількох загальних зборів акціонерів ПАТ "ВУМіАБ", на яких було змінено (переобрано) склад органів управління ПАТ "ВУМіАБ" - призначено директором ОСОБА_5, включено до наглядової ради ОСОБА_4, якого в подальшому обрано головою наглядової ради, внесено зміни до статуту ПАТ "ВУМіАБ", якими розширено повноваження директора та голови наглядової ради щодо розпорядження майном та управління товариством. В результаті чого, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 почали розпродувати майно товариства та виводити кошти на підконтрольних ним осіб. Привласнивши майно ТОВ "Віра", ТОВ "Відродження" та ПАТ "ВУМіАБ" в липні-серпні 2016 року з метою незаконного збагачення та легалізації майна здобутого злочинним майном, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створили ТОВ "Управління механізації і автотранспорту "Поділля" та ТОВ "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку", де зазначені особи виступили засновниками та керівниками. На вказані підприємства передано майно ТОВ "Віра", ТОВ "Відродження" та ПАТ "ВУМіАБ". За ініціативи ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на 25.11.2016 були скликані позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "ВУМіАБ". Питання порядку денного по яких передбачили ліквідацію даного товариства, як юридичної особи, викуп та ліквідацію його акцій, що є речовими доказами по кримінальному провадженні № 1201201006000056.
		Тому, клопотання слідчого про надання дозволу на тимчасовий доступ, виїмку належним чином завірених копій документів реєстраційної справи ТОВ "Відродження" судом задоволено.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. 
		У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно з положеннями статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.
		Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. 
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Враховуючи предмет та зміст заявлених позивачем вимог вказаний спір є корпоративним та відноситься до юрисдикції господарського суду.
		Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним п.п. 2, 3, 4 рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" оформленого протоколом № 8 від 21.04.2010 року, скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код 32754725), реєстраційний запис № 11491050007001152 від 22.04.2010 року Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників, визначення розміру частки Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" станом на 21.04.2010 року у сумі 5 433 197,00 грн., що становить 99,7% статутного капіталу ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ".
		В якості підстави позовних вимог позивачем вказано, що правочин щодо відступлення частки гр. ОСОБА_1 мав бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідченим, однак на момент ухвалення зборами відповідача рішення, оформленого протоколом від 21.04.2010 року, жодного правочину щодо відступлення такої частки на користь гр. ОСОБА_1 укладено не було, докази виконання такого правочину відсутні. Первині бухгалтерські документи щодо такої передачі (переходу, відступлення) частки також не складалися.
		Вимоги щодо скасування запису про реєстраційну дію та визначення розміру статутного капіталу, вартості частки у статутному капіталі товариства є похідними вимогами від позовних вимог щодо визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів.
		Надаючи оцінку доводам позивача, в контексті зазначених обставин та предмету спірних правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
		За змістом статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.
		Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
		Зважаючи на положення статті 167 ГК України та статей 58, 60 Закону України "Про господарські товариства" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
		Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України "Про господарські товариства"). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
		Перелік підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів носить невичерпний характер та може визначатись судом залежно від встановлених фактичних обставин справи.
		Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. 
		Згідно із ч.ч. 1-3 статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції від 10.02.2010 року) та статті 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 24.02.2010 року) учасник товариства з обмеженою відповідальністю мав право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. 
		Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
		Таким чином, положеннями чинного законодавства передбачені спеціальні обмеження щодо переходу права на частку у статутному капіталі в залежності від правового статусу її набувача. 
		Зокрема, якщо набувачем частки є особа (особи), яка є учасником даного товариства, перехід права на частку у статутному капіталі може здійснюватись як на підставі окремої цивільно-правової угоди (договір купівлі-продажу, дарування), так і шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників відповідно до вільного волевиявлення останніх.
		В той же час, якщо набувачем частки є третя особа, яка не має правового статусу учасника товариства, то перехід до неї права на частку у статутному капіталі має здійснюватись на підставі окремих цивільно-правових угод. 
		Положеннями статті 10 Закону чітко розмежовано правові інститути виходу зі складу учасників товариства та відчуження частки, яке може здійснюватись виключно в порядку, встановленому законом. 
		Вказаний порядок переходу права на частку у статутному капіталі кореспондується із реалізацією закріпленого у законі переважного права інших учасників товариства на придбання частки, що відчужується. 
		Враховуючи той факт, що 21.04.2010 року при ухваленні Загальними зборами учасників ТОВ "Відродження" були присутні усі учасники із загальною часткою 100% голосів, то суд відхиляє доводи позивача відносно визнання недійсними рішення цих загальних зборів з підстав порушення переважного права інших учасників на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Відродження.
		Крім того, способом захисту порушеного переважного права на придбання частки може бути вимога про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця (п. 3 ч. 2 ст. 258 ЦК України), а не позов про визнання недійсними рішень Загальних зборів товариства. 
		Спрощений порядок відступлення частки на користь третіх осіб, які не є учасниками товариства, вищенаведеними положеннями закону не передбачений, оскільки приписи ч. 1 ст. 147 ЦК України щодо можливості відступлення частки у статутному капіталі в інший спосіб розповсюджуються виключно на випадки перерозподілу часток між учасниками товариства, носять імперативний характер та не підлягають розширеному тлумаченню.
		У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.
		Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. 
		Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.ч. 2, 3 ст. 202 ЦК України).
		За змістом ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.
		У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодекс.
		Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники ТОВ та ТДВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом. 
		Умовами п.п. "з" п. 4.3. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) учасники мають право вийти з товариства порядку та на умовах, передбачених п. 4.5. цього статуту.
		Згідно із п. 4.5. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) право на вихід з Товариства здійснюється учасником шляхом продажу або передачі іншим чином частки в статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства, самому товариству чи третім особам. Оплата вартості частки в статутному капіталі товариства при її реалізації товариству може здійснюватися за домовленістю з учасниками в натуральній формі.
		Пунктом 5.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.
		Отже, умовами Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) передбачено дві форми реалізації права учасника на вихід з товариства, а саме: 1) продажу частки в товаристві; 2) передачі частки в статутному капіталі іншим учасникам товариства, самому товариству чи третім особам. При цьому необхідною умовою для реалізації учасником права виходу з товариства є повідомлення товариства в строк визначений статутом про свій вихід.
		З урахуванням наведених норм законодавства та положень статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) учасник ТОВ "Відродження" був вправі реалізовувати належне йому право на вихід з товариства шляхом: 1) продажу на підставі цивільно-правових угод (загальний порядок); 2) шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників (спрощений порядок), умовою для застосування якого є наявність в особи на користь якої передається частка статусу учасника товариства. 
		Відповідно до п. 4.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) статус учасника товариства набувають юридичні і фізичні особи з моменту переходу до цієї особи права власності на частку в статутному капіталі товариства. Перехід та реалізація права власності на частку в статутному капіталі товариства здійснюється відповідно до законодавства України.
		За умовами п.п. 1.2., 6.2. Статуту ТОВ "Автоальянс-Стар" (в редакції від 09.03.2010, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_5 з розміром частки у статутному капіталі Товариства 100 %. 
		В свою чергу аналіз змісту п. 3 протоколу № 4, яким оформлено прийняття загальними зборами ТОВ "Автоальянс-Стар" рішень від 20.04.2010 р., зокрема, про відступлення належної товариству частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" розміром 99,7% на адресу громадянина ОСОБА_1 свідчить, що відчуження Товариством частки на користь вказаного громадянина мало бути здійснено шляхом укладення та підписання від імені товариства відповідних правочинів щодо відступлення вищевказаної частки в статутному капіталі на вчинення якого виконавчому органу товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в особі директора надано дозвіл та всі необхідні повноваження для виконання даних дій (а.с. 18 зворот, т. 1).
		Протокол №4 від 20.04.2010 року ТОВ «Автоальянс-Стар» та Протокол №8 ТОВ «Відродження» №8 від 21.04.2010 року містять пояснення учасника позивача, який повідомляє присутнім про надходження кількох пропозицій щодо відступлення частки у ТОВ «Відродження» та необхідності прийняти рішення відносно найбільш вигідної пропозиції (том. 1 а.с. 18 зворот).
		Тобто, намір ТОВ «Автоальянс-Стар» з приводу відчуження частки було спрямовано на оплатну передачу корпоративних прав за найбільш економічно вигідною ціною. 
		Фіксування у протоколі № 8 від 21.04.2010 року розгляду питання першого порядку денного безумовно свідчить про те, що умовою відступлення частки належної ТОВ "Автоальянс-Стар" було її придбання за грошовим еквівалентом 5 433 197,00 грн, оскільки у даному протоколі вказано, що жоден із учасників не виявив бажання скористатися своїм правом на придбання вищезазначеної частки на визначених умовах.
		Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 , на користь якого на підставі оспорюваних рішень здійснено відчуження частки в ТОВ "Відродження", не був учасником цього Товариства та зміст протоколу № 4 від 20.04.2010 р., яким оформлено рішення ТОВ "Автольянс-Стар", що передували прийняттю загальним зборами ТОВ "Відродження" оспорюваних рішень, ТОВ "Автоальянс-Стар" вправі було реалізовувати належне йому право на припинення участі у товаристві шляхом продажу на підставі цивільно-правових угод.
		За змістом ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
		У п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз`яснено, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
		Згідно із ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
		Частиною 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або
		- копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або 
		- нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або 
		- нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або 
		- нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або 
		- рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
		Договором згідно зі статтею 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).
		Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
		Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований статтею 147 ЦК України (яка була чинною на день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».
		Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
		Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття «відступлення» і «відчуження» є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.
		Термін «відступлення» використовувався у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року стосовно майнових прав, які не визнавалися об`єктами і не могли перебувати в цивільному обороті, тобто продаватись, даруватись тощо, на відміну від речей. Тому їх можна було лише відступити, а не продати. За такою моделлю правовідносин майнові права в однієї особи припинялись, а в іншої виникали. Навпаки, за статею 190 чинного ЦК України майнові права дорівняні речам і тому стали об`єктом, який є оборотоздатним. Тому їх можна продавати, дарувати тощо. Утім у статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та статті 147 ЦК України поряд із терміном «відчуження» вживається й застарілий термін «відступлення». Контекст, в якому цей термін вживається, свідчить про те, що відступлення означає «відчуження частки на користь іншої особи». Відтак це вольова дія, яка являє собою правочин.
		Про вірність такого тлумачення свідчить і те, що в новому Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року, внаслідок ухвалення якого втратили чинність стаття 147 ЦК України та стаття 53 Закону України «Про господарські товариства», взагалі не вживається термін «відступлення» щодо частки учасника у статутному капіталі. Відповідно до частини першої статті 21 зазначеного Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
		Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.
		Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.
		Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. 
		Тобто, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.
		Відповідач стверджує, що отримав від позивача частку на підставі Договору купівлі-продажу, наявність якого підтверджується показами ОСОБА_1 , проектами договору та акту проведення розрахунків, що містяться у матеріалах кримінального провадження, взаємними діями сторін стосовно виконання умов договору купівлі - продажу. 
		Однак, наявними у справі доказами спростовуються доводи відповідача 2 та його представника, враховуючи наступне. 
		Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Протокол загальних зборів учасників ТОВ «Автоальнс-Стар» №4 від 20.04.2010 року, згідно якого заявлено про вихід зі складу учасників ТОВ «Відродження» та відступлення частки на користь ОСОБА_1 , а також Протокол Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" № 8 від 21.04.2010 року, яким оформлено рішення про надання згоди ТОВ "Автольянс-Стар" на вихід зі складу учасників ТОВ "Відродження" та прийняття до складу учасників ТОВ "Відродження" нового учасника гр. ОСОБА_1 не можуть вважатися договором, укладеним у письмовій формі, оскільки у цих документах хоча й вживається термін «відступлення частки», але неможливо встановити умови такого правочину, погоджені сторонами, адже прямо не вказано про те, чи відбувається відчуження частки на оплатній чи безоплатній основі, не визначено строків та способу проведення розрахунків. 
		Тобто, відсутні такі істотні умови договору купівлі-продажу як ціна та строк (ч. 3 ст. 180 ГК України).
		Крім того, зазначені рішення загальних зборів юридичних осіб вказують на вчинення відповідних дій лише однією стороною ТОВ «Автоальнс-Стар», яким надано згоду на відчуження частки та керівником якого підписано оспорюваний протокол, однак не вказують на двосторонність правочину з відчуження частки.
		Так, матеріали справи не містять письмових доказів, які підтверджували б юридичні дії другої сторони ОСОБА_1 (письмових заяв, підписів, платіжних доручень про сплату вартості частки, двостороннього акту приймання  передачі частки, двосторонніх листів, якими б обмінялися сторони, тощо). 
		Всупереч вимогам ст. ст. 76-80 ГПК України, не містять таких доказів також і досліджені судом матеріали кримінального провадження №12012010060000056 (з вилученими в якості речових доказів матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Відродження"), матеріали реєстраційних справ ТОВ "Відродження", ТОВ "Автоальянс-Стар" та ПП "Мега-Гранд КФТ".
		У розміщених на офіційному веб-порталі Судової влади повідомлення про дати судових засідань відповідача 2 ОСОБА_1 судом неодноразово вимагалось надати: докази на підтвердження обставин укладення та виконання правочинну щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", докази виникнення права власності на зазначену частку; Договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 21/04/2010-1 ДКП-КП/А-Д від 21.04.2010 року; Договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 21/04/2010-2 ДКП-КП/А-Д від 21.04.2010 року; заяву про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог вих.№ 02-08/2010-Д-1 від 02.08.2010 року; акт звірки взаємних розрахунків від 02.08.2010 року.
		Однак, вказані документи суду не надано. 
		Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо не збереження даних документів внаслідок спливу строків зберігання, оскільки згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції від 16.03.2010 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстраційна справа - папка організаційно-облікового типу з документами або комп`ютерними файлами, що подаються державному реєстратору відповідно до закону.
		Матеріали реєстраційних справ містять достовірні відомості та є документами постійного зберігання ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
		Таким чином, судом встановлено відсутність у матеріалах реєстраційних справ ТОВ «Автоальянс-Стар», ТОВ «Відродження», ПП "Мега Гранд" підписаних двома сторонами договорів купівлі-продажу або інших двосторонніх правочинів щодо переходу 21.04.2010 року на користь ОСОБА_1 належної ТОВ «Автоальянс-Стар» частки у статутному капіталі ТОВ «Відродження» у розмірі 99,7%.
		Встановлені судом факти підтверджують недотримання вимог щодо укладення відповідного договору у письмовій формі.
		Не свідчать про вчинення такого правочину і описані представником відповідача 2 дії обох сторін.
		Так, обставини передачі ОСОБА_5 28.02.2011 року частки у ТОВ «Автоальянс-Стар» на користь ОСОБА_3 стосуються іншої юридичної особи, тому не входять до предмету доказування.
		Прийняті Загальними Зборами ТОВ «Відродження» рішення щодо управління товариством не вказують на схвалення договору купівлі  продажу частки від 21.04.2010 року зі сторони ТОВ «Автоальян-Стар». А лише доводять вчинення відповідних дій без достатньої правової підстави, учасником, котрий не набув з дотриманням норм законодавства права на відповідну частку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 
		Суд виходить з того, що саме за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право на частку у статутному капіталі ТОВ «Відродження», позивач посилається на відсутність юридичної події з переходу права власності на відповідну частку. 
		Тому саме відповідач 2 має надати докази належного володіння часткою.
		Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		На підставі ст. ст. 88, 89 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
		Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
		Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. 
		Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.
		На підтвердження власних позицій сторонами надано:
		- заяву відповідача ОСОБА_1 від 05.07.2019 року (вх. №04617/19), яка стосується процесуальних питань подачі апеляційної скарги (том. 2 а.с. 135); 
		- копію нотаріально посвідченої заяви відповідача ОСОБА_1 від 06.09.2019 року (том. 3 а.с. 710-711), в якій описано обставини проведення 21.04.2010 року Загальних зборів учасників ТОВ «Відродження», укладення та здійснення розрахунків за договором купівлі  продажу частки у статутному капіталі, вчинення реєстраційних дій ОСОБА_6 ;
		- копію нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_3 від 29.05.2020 року (том. 6 а.с. 128), у якій описано обставини набуття прав на частку у ТОВ «Автоальянс-стар»;
		- нотаріально посвідчену заяву відповідача ОСОБА_1 від 24.07.2020 року (том. 8 а.с. 112), в якій додатково описано обставини укладення та нотаріального посвідчення 21.04.2010 року Договору купівлі  продажу частки у статному капіталі ТОВ «Відродження», передачу обох примірників Договору ОСОБА_6 , який вчиняв дії щодо державної реєстрації переходу прав на частку.
		Викладені у зазначених заявах обставини суперечать наявним у справі доказам, оскільки матеріали справи не містять примірників зазначених відповідачем 2 договорів, відомостей про їх нотаріальне посвідчення, доказів їх існування та підписання сторонами.
		У зв`язку з суперечностями у показах свідків та інформацією, наявною у письмових доказах, Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 року викликано у судове засідання з метою допиту в якості свідків ОСОБА_3 в режимі відеконференції, та ОСОБА_1 , попереджено свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази.
		Також, в силу приписів ст. 89 ГПК України судом зобов`язано позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" забезпечити явку у судове засідання 07.09.2020 року о 12:00 год. свідка ОСОБА_3 ; адвоката Січевлюка Володимира Антоновича - забезпечити явку у судове засідання 07.09.2020 року ОСОБА_1 для допиту в якості свідка (про що також розміщено оголошення на веб-порталі Судової влади України).
		Однак, вказані особи не прибули у відповідне та наступні судові засідання, учасниками справи не забезпечено їх явку.
		Тому, в силу приписів ч. 2 ст. 89 ГПК України, суд не приймає до уваги в якості належних доказів покази ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як свідків у справі. 
		В силу вимог ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Суд виходить з того, що достатніми та належними доказами вчинення письмового правочину купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства мають бути документи, котрі підтверджують його підписання або погодження змісту шляхом обміну листами, повідомленнями. Фіксуванням вчинення договору зі змісту кількох документів, проведення розрахунків шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Автоальянс-Стар», внесення у касу товариства за наявності у кожної сторони прибуткових документів, проведення розрахунків у інший погоджений обома сторонами спосіб, тощо. 
		Однак, наявні у справі документи не можуть вважатися такими, в яких письмово виражено волевиявлення обох сторін на укладення двостороннього письмового договору дарування, купівлі-продажу, міни, тощо частки у статутному капіталі ТОВ «Відродження» та його виконання.
		У разі відступлення корпоративних прав особа набуває права на частку внаслідок укладення письмового правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. 
		Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
		За таких умов набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.
		Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту можуть вважатися діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства лише у випадку доведення існування власне самого правочину. Вчиненого у письмовій формі.
		Заява учасника про його виключення зі складу учасників товариства не може слугувати самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку, оскільки вона адресована товариству і містить інформацію про намір припинити право на частку. 
		Заява є вторинним актом, наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки). Заява не є правочином, учасник, що написав заяву, таким шляхом повідомляє товариство про відчуження ним частки.
		Чинне законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам.
		Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави. 
		Таким чином, суд надає перевагу доводам позивача відносно відсутності належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження ТОВ «Автоальянс-Стар» корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Відродження», чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі.
		Суд також не приймає до уваги доводи відносно вчинення письмового правочину внаслідок взаємних дій сторонами: ТОВ «Автоальнс-Стар» та ОСОБА_1 , оскільки наявні у справі письмові докази щодо вчинення правочину не містять відомостей про досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору, а саме ціни (вартості) частки учасника, яка відступається, та строку її передачу чи строку сплати її вартості.
		Наявні у матеріалах кримінального провадження копії Актів звірки взаєморозрахунків, Заяви про зарахування зустрічних вимог не містять підписів сторін, тому не можуть вважатися належними засобами доказування (том. 8 а.с. 25-27).
		Також, зазначені документи вилучались у процесі досудового розслідування саме у ОСОБА_1 , оглядалися 15.02.2013 року у присутності останнього та були повернуті відповідачу 2 згідно розписки (том. 7 а.с. 40 - 49).
		Отже, оригіналів документів, на які посилається представник відповідача 2 також не виявлено у ОСОБА_1 .
		Тлумачення вчинених сторонами дій як таких, що передбачали безоплатний перехід до ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «Відродження» у розмірі 99,7%, не відповідає принципам справедливості та пропорційності, адже суперечить змісту Протоколу №4 від 20.04.2010 року та Протоколу №8 від 21.04.2010 року, у яких зафіксовано мотиви відступлення позивачем прав на частку.
		Також такий підхід створює істотний економічний дисбаланс для ТОВ «Автоальнс-Стар»; така безоплатна передача є для позивача вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє позивача права власності на частку у товаристві, безоплатна передача не має економічного сенсу. 
		Якщо тлумачити дії сторін як правочин щодо дарування, то це означало б, що позивач раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу вирішив значно погіршити своє становище; у такому випадку права й обов`язки сторін договору виглядали б вочевидь непропорційно (Аналогічний висновок щодо тлумачення подібних правовідносин підтримано Великою Палатою Верховного Суду у справі № 909/1294/15 від 01.10.2019 року). 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах, та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.
		Враховуючи викладене, вказаний правовий висновок Верховного Суду, судом з урахуванням характеру та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору враховується при наданні оцінки обставинам даної справи та підстав для відступу від вказаного правового висновку суд не вбачає.
		Таким чином, умовою відчуження (відступлення) учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки в статутному капіталі товариства та її передачі третім особам, які не є учасниками даного товариства є вчинення відповідного правочину, зокрема, укладення в письмовій формі договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства.
		Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів вчинення (складання) правочину на підтвердження відступлення (відчуження) ТОВ "Автоальянс-Стар" належної йому частки у статному капіталі ТОВ "Відродження" на користь гр. ОСОБА_11 . 
		З урахуванням викладеного вище, погоджений Загальними зборами учасників ТОВ "Відродження" порядок перерозподілу часток у статутному капіталі, виходячи зі змісту приписів ст. 147 ЦК України та ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства", допускається виключно у випадку, якщо набувачем є особи, які мають правовий статус учасника товариства, тоді як гр. ОСОБА_1 учасником Товариства на момент прийняття оспорюваного рішення не являвся. 
		Відтак, оспорюване рішення загальних зборів ТОВ "Відродження", оформлене протоколом № 8 від 21.04.2010 року, в контексті вищенаведених норм не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, за своє природою є одностороннім актом ненормативного змісту, який носить інформативний характер та лише констатує (підтверджує) наміри позивача на відчуження корпоративних прав, тоді як самим підтвердженням відчуження (відступлення) зазначених прав мав би бути відповідний правочин (письмовий двосторонній договір про відчуження (відступлення) частки у статному капіталі Товариства) зі складеним на його виконання двосторонніми документами, які підтверджують перехід частки у товаристві третій особі.
		Таким чином, оспорюване рішення загальних зборів ТОВ "ВІдродження", за відсутності укладення договору про відчуження (відступлення) частки в Товаристві та складання документів, що підтверджують перехід даної частки ОСОБА_1 , є таким, що за результатом свого прийняття не створює правових наслідків пов`язаних з відчуженням (відступленням) частки у Товаристві та в ракурсі оцінки його як правочину є нікчемним, відтак не може слугувати підтвердженням набуття гр. ОСОБА_1 права власності на корпоративні права належні ТОВ "Автоальянс-Стар", отже не встановлю факту набуття відповідачем 2 статусу учасника ТОВ "Відродження".
		Таким чином до гр. ОСОБА_1 не перейшло право власності на корпоративні права ТОВ "Автоальянс-Стар", а відтак відповідач 2 не набув статусу учасника ТОВ "Відродження", оскільки сторонами не дотримано вимог стосовно укладення у письмовій формі двостороннього договору.
		Отже, прийняття (включення) гр. ОСОБА_1 на підставі оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010 року, до складу учасників товариства з подальшим затвердженням нового розподілу часток та внесенням змін до статуту ТОВ "Відродження" й затвердження Статуту у новій редакції не відповідає вимогам законодавства, яким врегульовано порядок відчуження учасником належних йому часток в товаристві.
		Прийняття 21.04.2020 року оспорюваного рішення Загальними зборами учасників ТОВ «Відродження» суперечить вимогам чинних на той час нормативних документів: ст. ст. 147, 190, 202, 203, 207, 209, 343, 626 ЦК України, ст. 147, 180 ГК України, ст. ст. 10, 53 Закону України "Про господарські товариства", що є достатніми підставами для визнання відповідного рішення загальних зборів недійсним. 
		Як наслідок такі протиправні дії, що призвели до зміни складу учасників ТОВ «Відродження» порушили корпоративні майнові права ТОВ "Автоальянс-Стар", оскільки відчуження у такій спосіб частки позивача відбулося з недодержанням обов`язкової письмової форми двостороннього правочину та без зустрічної компенсації з боку набувача такої частки.
		Отже, на момент прийняття оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010 року належне ТОВ "Автоальянс-Стар" право на частку у ТОВ "Відродження" не було припинено та позивач є діючим та законним власником зазначеної частки у товаристві, а тому вказані рішення є такими, що прийнятті передчасно за відсутності правових підстав та не підтверджують набуття гр. ОСОБА_1 права на частку в товаристві.
		Сам факт вчинення дій з державної реєстрації частки не може підтверджувати переходу права власності на відповідну частку, оскільки дана реєстраційна дія не є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків. 
		Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції від 16.03.2010 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
		Отже, факт державної реєстрації є лише офіційним визнанням на державному рівні обставин існування певних вже здійснених юридичних актів та вчинків.
		Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (відповідний висновок міститься у Постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18).
		Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати змісту первинних документів, на підставі яких проведені реєстраційні дії. 
		У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, котрі містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
		Таким чином, позов ТОВ "Автоальянс-Стар" в частині вимог про визнання недійсними п.п. 2, 3, 4 рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", оформленого протоколом № 8 від 21.04.2010 року, є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
		Істотним для вирішення даного спору є розуміння сутності та правової природи спірних правовідносин, а також змісту порушених прав позивача, захистом яких останній звернувся до суду.
		Враховуючи описані вище та встановлені судом факти щодо відсутності доказів переходу права власності на 99,7% частки у статутному капіталі ТОВ «Відродження» від позивача до ОСОБА_1 , за своєю сутністю позов направлений на захист права власності ТОВ «Автоальянс-Стар» на відповідну частку, яке підтверджено первинними документами, а саме Договором купівлі  продажу частки від 22.12.2009 року та Актом приймання  передачі від 22.12.2009 року на користь ПП «Мега-Гранд КФТ» частки у статутному капіталі ТОВ «Відродження» у розмірі 99,7%; Розподільчим балансом від 23.02.2010 року, згідно якого передано майнові права ТОВ «Автоальянс-Стар» у процесі виділу (том. 6 а.с. 236-242); Рішенням №05-03/2010-1 ПП «Мега Гранд КФТ» від 05.03.2010 року про вихід підприємства зі складу учасників ТОВ «Відродження»; нотаріально посвідченими Протоколом №2 від 09.03.2010 року про входження ТОВ «Автоальянс-Стар» до складу учасників ТОВ «Відродження»; Протоколом №7 від 12.03.2010 року про включення ТОВ «Автоальянс-Стар» до складу учасників та новою редакцією Статуту ТОВ «Відродження» з нотаріально посвідченими підписами учасників (том. 8 а.с. 61-88).
		Право власності на частку ТОВ «Автоальянс-Стар» у розмірі 99,7% статутного капіталу ТОВ «Відродження» не оспорено та не скасовано або визнано недійсним у визначеному законом порядку, тому воно підлягає судовому захисту.
		Реєстрація за ОСОБА_1 прав на таку частку носить номінальний характер, який не підкріплено первинними документами, що підтверджують виникнення права власності.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
		З правових позицій Верховного Суду, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 року).
		Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.
		Лише з моменту державної реєстрації на нерухоме майно до нового власника переходять усі правомочності права власності. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (п. 90 Постанови).
		Водночас, описаний правовий режим переходу права володіння є відмінним для корпоративних прав, котрі є особливим різновидом майна, не споживаною річчю та визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).
		Так, в силу вимог ч. ч. 1. 2 ст. 344 ЦК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві.
		Дана вимога кореспондує припису ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції від 16.03.2010 року, які передбачають додаткове надання документів щодо переходу частки у статутному капіталі, які підтверджують перехід чи передання відповідної частки. 
		Отже, істотним для переходу права володіння на корпоративні права є підписання двостороннього документа, який підтверджує фактичну передачу вказаних прав набувачеві, які є підставою для висновку про перехід права володіння часткою та належною основою для державної реєстрації прав нового власника (користування та розпорядження правами учасника).
		Враховуючи досліджені судом матеріали справи, не встановлено юридичного факту передачі прав на частку ТОВ «Автоальянс-Стар» на користь ОСОБА_1 , що підтверджує відсутність переходу права володіння на частку у розмірі 99,7% статутного капіталу ТОВ «Відродження» як первісної та невід`ємної складової права власності. 
		З огляду на особливий вид корпоративних правовідносин суд вважає за необхідне визначити, що підтвердженням права володіння часткою у статутному капіталі юридичної особи є наявність первинного документа, що свідчить про виникнення таких прав.
		Водночас, факт реєстрації корпоративних прав за ОСОБА_1 обмежує дійсного власника частки у праві користування правами (здійснення прав учасника на корпоративне управління) та розпорядження ними.
		Оскільки, за відсутності запису про державну реєстрацію прав належний володілець не може звернутися до державного реєстратора з метою офіційного підтвердження правочинів про розпорядження корпоративними правами.
		Таким чином, реєстрація за ОСОБА_1 прав на частку у ТОВ «Відродження» підтверджує саме обмеження прав користування та розпорядження майновими корпоративними правами.
		Таке порушення прав позивача є постійно триваючим, оскільки за наявності у власника правостановлюючого документа протягом нерозривного та тривалого проміжку часу, обмежує реалізацію права власності у повному обсязі. 
		Негаторний позов  це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (п. 38 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц).
		За наведених судом висновків та з огляду на особливу природу корпоративних прав наявність дійсної правової підстави виникнення права власності ТОВ «Автоальнс-Стар» на частку у статному капіталі, факт протиправної реєстрації таких прав за ОСОБА_1 вказує на пред`явлення саме негаторного позову, як способу захисту права власності у корпоративних правовідносинах.
		Щодо співвідношення позовних вимог стосовно визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування державної реєстрації та визначення вартості частки з предметом негаторного позову, суд констатує, що захист прав власника у корпоративних правовідносинах нерозривно пов`язаний і дотримання таких способів захисту, які призведуть до вчинення реєстраційних дій та поновлення порушених прав шляхом відновлення правового статусу власника частки у державному реєстрі.
		Отже, пред`являючи негаторний позов у корпоративних правовідносинах власник частки змушений обирати способи захисту, котрі стануть підставою для внесення державним реєстратором відповідних змін до відомостей про склад учасників юридичної особи. 
		Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", оформлених Протоколом № 8 від 21.04.2010 року (п.п. 2, 3, 4) про прийняття (включення) ОСОБА_1 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"; про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"; про внесення змін до статуту Товариства та затвердження його у новій редакції.
		Також судом розглянуто вимоги позивача про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження".
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		У розумінні закону, суб`єктивне право на захист  це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
		У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.
		У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
		Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").
		В свою чергу у рішенні по справі "Каіч та інші проти Хорватії" Європейським cудом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
		Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом
		Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
		Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України").
		Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування
		Таким чином захист порушених прав та інтересів особи, що звернулась до суду підлягає здійсненню у світлі дотримання принципів встановлених ст. 6 Конвенції, ключовим з яких принцип верховенства права, реалізація якого здійснюється судом із урахування сукупності встановлених обставин справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами спору.
		При цьому, визначальним в даному аспекті є ефективний захист порушених прав та інтересів особи, такий захист, який за наслідком прийняття судом рішення, як процесуального інструменту захисту, забезпечить їх відновлення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
		Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").
		Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.
		Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).
		Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
		Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
		У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.
		Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. 
		При цьому, вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17).
		Суд зазначає, що наведена вище сукупність встановлених обставин справи відносно відсутності доказів переходу прав власності на частку до ОСОБА_1 , наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України стосовно незаконного заволодіння часткою ТОВ "Відродження", реєстрація прав на частку ТОВ «Відродження» за неналежним власником свідчить, що вказаний вище запис про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" за № 11491050007001152 від 22.04.2010 року не створює правових наслідків пов`язаних з відчуженням (відступлення) частки в Товаристві, тому порушує законний інтерес позивача на розпорядженням корпоративним правами ТОВ "Відродження".
		Заперечення третьої особи - Вінницької районної державної адміністрації наведені у її поясненнях щодо позовної заяви не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.
		Зокрема, необґрунтованими є твердження третьої особи про надання державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення реєстраційних дій, оскільки ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено вимогу щодо подання державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, пов`язаних зі змінами у складі засновників, зокрема, оригіналу договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства.
		Також безпідставним суд вважає посилання представника відповідача 2 адвоката Січевлюка В.А. на встановлені як преюдиційні факти Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у справі № 802/966/17-а.
		Зокрема, даною постановою не надавалась оцінка відповідності вимогам цивільного, господарського законодавства рішень загальних зборів, оформлених протоколами № 4 від 20.04.2010 та № 8 від 21.04.2010. 
		Крім того, у даній постанові звернуто увагу, що у разі спірного питання щодо відступлення частки в статутному капіталі, що носить ознаки майнового характеру, є підставою для звернення до суду в порядку господарського судочинства, що виключає наразі публічно-правовий спір.
		Дійсно в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Тобто, не підлягають доказуванню фактичні обставини, встановлені на основі аналогічних засобів доказування, в умовах з`ясування та аналізу подібних спірних правовідносин. При цьому, незмінними також мають залишатися досліджені судами у різних справах докази (висновки Постанови Касаційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справі N 42/339-10). 
		Водночас, положення ч. 5 ст. 75 ГПК України надають право спростування обставин особою, яка не приймала участі в іншій справі у загальному порядку. 
		Сторонами у справі № 802/966/17-а були виключно юридичні особи ТОВ «Автоальнс-Стар» та Вінницька районна державна адміністрація у Вінницькій області. Тобто юридичні факти могли встановлюватись лише відносно вказаних осіб, а не щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі до фізичної особи ОСОБА_1 . 
		Крім того, вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію не було поєднано з вимогами про захист права власності, не надавалась також правова оцінка достатності доказів стосовно відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Відродження», матеріали справи № 802/966/17-а не містять відомостей про повне дослідження матеріалів кримінального провадження на предмет надання оцінки копіям документів щодо проведення розрахунків за договором купівлі  продажу.
		Отже, в рамках адміністративної справи надано оцінку діям державного реєстратора, а не переходу права власності на частку та предмету спірних приватноправових відносин, що унеможливлює застосування положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.
		Можливість застосування такого способу захисту як скасування запису про державну реєстрацію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 909/1294/15 від 01.10.2019 року, тому суд вважає обраний позивачем спосіб захисту належним та ефективним.
		З приводу позовних вимог щодо визначення вартості частки позивача у статутному капіталі ТОВ «Відродження» станом на 21.04.2010 року суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/876/16 від 22.10.2019 року.
		Велика Палата Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. 
		Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону) (п. 58, 61 Постанови).
		На підставі ч. 1 ст. 5 ГПК України. здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Таким чином, позовна вимога ТОВ «Автоальянс-Стар» про визначення розміру частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" станом на 21.04.2010 року у сумі 5 433 197,00 грн., що становить 99,7% статутного капіталу, спрямована на реальне та ефективне відновлення порушених прав, відновлення правового становища, яке існувало до порушення шляхом оновлення відомостей у державному реєстрі.
		Отже, така вимога позивача відповідає правовим висновкам Верховного Суду та правовим підставам внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які у випадку набрання рішенням законної сили вчинятимуться на основі чинної редакції Закону.
		Відносно можливості застосування таких способів захисту прав ТОВ «Автоальнс-Стар» як скасування запису про державну реєстрацію та визначення вартості частки, яке у процесі розгляду справи 08.07.2019 року (після вступу у законну силу первісного рішення суду першої інстанції по даній справі) відчужено спірну частку на користь Приватного підприємства "МЕГА-ГРАНД" (том. 6 а.с. 46-54), суд застосовує положення ст. 2 ГПК України в аспекті мети ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, завданнями господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Системне розуміння зазначених норм ГПК України створює передумови для захисту прав та інтересів, які були невизнані, порушені чи оспорені станом на момент звернення до суду.
		Отже, зміна правовідносин протягом судового провадження не може обмежувати доступу до правосуддя та стати перешкодою для судового захисту, поновлення прав позивача відновить правове становище, яке існувало до порушення та унеможливить поворот виконання судового рішення, сприятиме правовій визначеності корпоративних правовідносин учасників ТОВ «Відродження». 
		Також і зміна судової практики не повинна бути перешкодою для доступу до суду (позиція КАС ВС у справі №826/10808/18 від 20.03.2020 року).
		З огляду на вказане, враховуючи встановлення судом порушення корпоративних прав позивача за результатом прийняття оскаржуваних рішень та беручи до уваги те, що наявність державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Відродження", проведеної на підставі оскаржуваних рішень порушує права та інтереси останнього, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", в частині визнання скасування запису державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", є обґрунтованим та підлягає задоволенню судом, як такий, що забезпечує комплексне та ефективне відновлення порушених прав позивача в цілому.
		Встановивши порушення прав позивача та можливість їх задоволення, суд вважає за необхідне надати оцінку заяві відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.
		Вперше представником відповідача 2 заявлено про застосування строків позовної давності 12.09.2019 року на стадії перегляду первісного рішення судом апеляційної інстанції (том. 3 а.с. 122 - 126). 
		У процесі нового розгляду справи, враховуючи позицію суду касаційної інстанції, 27.02.2020 року від представника відповідача 2 адвоката Січевлюка В.А. надійшло клопотання б/н від 24.02.2020 року (вх. №02.1-34/1803/20), в якому останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю (том. 5 а.с. 79-86).
		Заява мотивована тими обставинами, що будучи обізнаним про порушення своїх прав позивач лише через вісім років звернувся до господарського суду, склад учасників ТОВ «Автоальянс-Стар» та ТОВ «Відродження» був ідентичним, тому ОСОБА_5 не міг не знати про порушення прав позивача. 
		Відповідач 2 наполягає, що з 23.04.2010 року, моменту вчинення реєстраційної дії №11491050005001151, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, прийняття судом рішення у 2020 році грубо суперечитиме принципу правової визначеності.
		Тому, представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу строків позовної давності. 
		23.03.2020 року відповідачем ТОВ «Відродження» надано заперечення щодо клопотання про застосування строку позовної давності (вх. №02.1-34/2644/20), в яких зазначено, що ОСОБА_1 не набув права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Відродження», саме відповідач 2 вчиняв протиправні дії. Направлені на те, щоб позивач не мав можливості звернутися до суду (том. 5 а.с. 140-157).
		Відповідач також посилається на факт внесення 23.11.2012 року до ЄДРД відомостей про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зазначає, що органи управління ТОВ «Автоальянс-Стар» не здійснювали свої повноваження, що перешкоджало зверненню до суду. 
		Лише 23.05.2017 року після відновлення контролю над корпоративними правами товариства були відновлені організаційно  розпорядчі функції органу управління. 
		Також, відповідач обґрунтовує, що наявність недостовірного запису у державному реєстрі про ОСОБА_1 , як учасника ТОВ «Відродження», є триваючим правопорушенням, тому відповідач просить відмовити у застосуванні строків позовної давності.
		У судових засіданнях представником позивача висловлено заперечення проти застосування строків позовної давності з подібних підстав, з посиланням на предмет негаторного позову, наявності поважних причин, котрі перешкоджали зверненню до суду внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 .
		Надаючи правову оцінку достатності підстав для відмови у задоволенні позову внаслідок спливу строків позовної давності, суд враховує наступне.
		Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. 
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. 
		У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Суд виходить з того, що інститут позовної давності регулюється нормами матеріального права, які повинні застосовуватись станом на момент виникнення спірних правовідносин, тому підлягають застосуванню норми ЦК України в редакції від 10.02.2010 року, яка була чинною на момент складення оспорюваного рішення загальних зборів та проведення на його підставі реєстраційних дій.
		Отже, положення ст. 258 ЦК України у згаданій редакції не передбачали скороченого строку позовної давності, як встановлено чинною на даний час редакцією п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України. 
		Тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню трирічний, загальний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
		Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.
		Водночас, застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.
		Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
		При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
		Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
		Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.
		Також, Верховний суд акцентує увагу на необхідності аналізу добросовісної поведінки позивача, обов`язку цікавитися станом своїх справ, зокрема, з огляду на періодичність скликання загальних зборів юридичної особи.
		Учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов`язково повідомляється про проведення, про дату, час та місце проведення загальних зборів, однак не отримує протягом тривалого періоду повідомлень від товариства про проведення загальних зборів та іншої інформації, міг за таких обставин проявити звичайну обачність, зацікавитися станом своїх корпоративних прав та довідатись про порушення свого права (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2018 року у справі № 911/4006/16).
		Таким чином, відповідно норм матеріального права початок перебігу строків звернення до суду обумовлюється ознаками виникнення таких юридичних фактів:
		- обізнаністю особи про порушення свого права;
		- обізнаністю про особу, яка порушила право;
		- наявності суб`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права;
		- отримання інформації саме про порушення права, яке належить особі, а на загальних відомостей щодо можливого порушення.
		Водночас, із самого розуміння позовної давності (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) випливають додаткові критерії обчислення початку перебігу строку позовної давності, які розкривають її процесуальний зміст.
		Отримання особи відомостей про порушення свого права (особу, яка порушила право), наявність можливості дізнатися про порушення своїх прав повинні надавати можливість звернутися за захистом до суду з дотримання визначеної законом процесуальної форми.
		Обізнаність особи має надавати можливість сформувати предмет позовних вимог, який забезпечить захист порушеного права. Тобто, сформовані особою позовні вимоги мають забезпечувати належний та ефективний спосіб захисту.
		Отже, вимога особи про захист порушеного права повинна мати конкретний зміст та обґрунтування належними доказами або клопотанням про їх витребування, забезпечувати дотримання вимог ст. ст. 161 - 164 ГПК України.
		Дані висновки узгоджуються з правовими позиціями Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
		У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення цього суду у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
		Тому, обов`язок доведення обставин своєчасного звернення до суду та пропуску позовної давності є обопільним для обох сторін спору.
		Рівність сторін у питаннях доведення аспектів перебігу позовної давності включає як можливість обґрунтування відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, яка подається в рамках судової справ із чітко визначеним предметом, підставами позову та наданими доказами, так і обов`язок позивач - доводити неможливість дізнатися про порушення конкретних, а не узагальнених прав, з огляду на обрану форму та підстави їх захисту.
		Таким чином, право звернення до суду, обумовлено моментом отримання інформації про порушене право або наявністю об`єктивних обставин, котрі вказують на можливість довідатись про таке порушення, таке право кореспондує процесуальним можливостям звернення до суду, що обов`язково супроводжується виконання процесуального порядку подачі позову.
		Також, у постанові від 13 лютого 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 910/9452/17, зазначено, що в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права.
		Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права.
		Тобто, перебіг строку позовної давності обумовлено не лише наявністю у особи загальних відомостей про порушення прав, або наявністю можливості отримати загальну інформацію про таке порушення, а також можливість пред`явити до суду позовну вимогу конкретизовану підставами, якими вона обґрунтовується.
		При розмежування термінів «довідалась» та «могла довідатись», у випадку відсутності підпису особи на оспорюваних документах, а також відсутності самої особи у місці вчинення правочинів, Верховним Судом вказано, що за вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права (Постанова Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15). 
		Даний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 07.11.2018 року в рамках справи № 575/476/16-ц.
		Враховуючи вищеописані висновки Верховного Суду та наведене розуміння порядку обчислення строків позовної давності суд погоджується з позицією відповідача 2, що за загальним правилом строк позовної давності відносно вимог про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів ТОВ «Відродження» №8 від 21.04.2010 року мав розпочатися з моменту надання даним відомостям статусу офіційних та внесення до державного реєстру запису № 11491050007001152 від 22.04.2010 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код 32754725): «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників».
		Крім того, учасник товариства, навіть за відсутності достовірної інформації щодо протиправного відчуження частки повинен проявляти достатню обачність та зацікавленість відносно своєї власності, тому з огляду на періодичність скликання та проведення загальних зборів (не рідше одного разу на рік), повинен був дізнатися про порушення своїх прав не пізніше 21.04.2011 року, зі спливом річного строку з дати проведення останніх загальних зборів, на яких був присутній представник ТОВ «Автоальянс-Стар».
		Суд також враховує, що в межах трирічного строку позовної давності вчинялись дії, спрямовані на захист порушених прав, шляхом звернення 19.06.2012 року до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, що засвідчено у Постанові про порушення кримінальної справи №12280278 за фактом протиправного, умисного, з корисливих мотивів придбання часток, зокрема, у статному фонді ТОВ «Відродження», що кваліфіковано як шахрайство щодо майна ОСОБА_6 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (том. 6 а.с. 235).
		23.11.2012 року зазначені відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том. 6 а.с. 178).
		30.03.2013 року за даними фактами складено повідомлення про підозру за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та вручено її ОСОБА_1 щодо заволодіння чужим майном та придбання права на майно шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах (том. 7 а.с. 132 - 204). В подальшому за даним фактами складено обвинувальний акт (том. 7 а.с. 214 - 220). 
		Матеріали кримінального провадження також містять відомості щодо збирання доказів з приводу виготовлення печатки ТОВ «Автоальянс-Стар» (том. 7 а.с. 179-190). 
		Кримінальне провадження неодноразово закривалось, однак 10.12.2013 року Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/29117/13-к постанову слідчого про закриття кримінального провадження №12012010060000056 скасовано (том. 7 а.с. 19-21).
		Потерпілими в рамках кримінального провадження визнано ОСОБА_6 та ПП «Мега  Гранд КФТ», останнім 18.07.2013 року пред`явлено цивільний позов про витребування у ОСОБА_1 часток, зокрема у статутному капіталі ТОВ «Відродження» у розмірі 99,7% (том. 7 а.с. 208, 209).
		28.01.2015 року ОСОБА_1 оголошено у розшук та 29.01.2015 року слідчим суддею Вінницького міського суду надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. 
		Таким чином, з огляду на звернення 18.07.2013 року ПП «Мега  Гранд КФТ» з цивільним позовом у кримінальній справі, суду не доведено наявності з даного часу перешкод або існування у ТОВ «Автоальянс-Стар» поважних причин, які унеможливлювали звернення до суду з позовною заявою.
		Зміна складу учасників товариства не впливає на перебіг строків позовної давності. 
		15.06.2017 року ТОВ «Автоальянс-Стар» звернулося до суду адміністративної юрисдикції з адміністративним позовом до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Відродження" про визнання протиправним та скасування реєстраційної дії.
		До господарського суду Вінницької області ТОВ «Автоальянс-Стар» звернулося з позовом щодо захисту своїх прав 19.11.2018 року, тобто зі спливом 7 років та 7 місяців з моменту (23.04.2011 року), коли товариство мало б неодмінно дізнатися про порушення своїх прав, внаслідок протиправної зміни складу учасників ТОВ «Відродження».
		Однак, враховуючи встановлені судом обставини, остаточні висновки щодо застосування наслідків спливу позовної давності та наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, слід здійснити, враховуючи правову природу заявленого позову, змісту порушених прав, за захистом яких звернувся позивач, а також на основі правових висновків Верховного Суду.
		Зокрема, з урахуванням правових позицій Верховного Суду щодо відмінностей у правовому режиму володіння рухомим майном, майновими правами та нерухомим майном (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 року), з огляду системне тлумачення правомочностей власника корпоративних прав та моменту виникнення права власності у даних правовідносинах (ст. ст. 190, 344 ЦК України, ст. 147 ГК України, ст. 10, 53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакціях чинних на момент спірних правовідносин), а також розуміння негаторного позову (на основі висновків Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц), суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги направлені на захист права користування та розпорядження корпоративними правами зі сторони законного власника до особи, яка чинить перешкоди у їх здійсненні.
		Отже, застосування строків позовної давності слід проводити з урахуванням змісту вимог ТОВ «Автоальянс-Стар» як негаторного позову (що обґрунтовано судом вище).
		Розуміння перебігу позовної давності при розгляді негаторного позову наведено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 року, згідно висновків якої до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
		Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
		Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.
		За матеріалами цієї справи право володіння часткою ТОВ «Автоальянс-Стар» у статному капіталі ТОВ «Відродження» у розмірі 99,7% не припинено внаслідок відсутності первинних документів, які підтверджують перехід права власності до ОСОБА_1 , що описано судом вище.
		Тому, будучи належним власником корпоративних прав позивач не може бути обмеженим у застосуванні речових способів захисту своїх прав протягом усього часу існування порушення.
		Правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц).
		Отже, до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 року.
		Подібні висновки також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 504/2864/13-ц від 28.11.2018 року. При цьому, Верховним Судом також наведено висновки відносно ефективності обраних способів захисту порушених прав, які повинні здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 Постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
		Таким чином, підстави та предмет позову у корпоративних відносинах можуть захищатися лише у ефективний спосіб, що доводить обґрунтованість позовних вимог.
		Підсумовуючи суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності, з огляду на характер та зміст позовних вимог. 
		З приводу застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в аспекті позбавлення судовим рішенням ОСОБА_1 прав на частку у статутному капіталі товариства через тривалий проміжок часу після її оформлення, суд враховує наступне.
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання держави у право власності на житло є порушенням Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».
		Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).
		Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи пропорційним переслідуваній легітимній меті.
		Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. 
		Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. 
		Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. 
		Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
		За матеріалами даної справи ОСОБА_1 не доведено виникнення у нього права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Відродження", внесення відомостей про такі права до державного реєстру не свідчать про їх виникнення (що описано судом вище), тому відсутні правові підставі для застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		При цьому, суд зазначає, що підстави втручання у володіння майном передбачено нормами національного законодавства, тобто здійснюється "згідно із законом".
		Зокрема, в силу приписів ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно вважається недобросовісним набувачем (ч. 1 ст. 390 ЦК України).
		Оскільки, відповідачем не надано доказів проведення розрахунків за набуту частку у статному капіталі ТОВ "Відродження", то суд виходить з того, що володіння часткою особою, яка її набула без відповідних правових підстав не переслідує легітимну мету, а поновлення прав законного володільця ТОВ "Автоальянс-Стар" навпаки призводить до відновлення порушеного та невизнаного права власності позивача. 
		На підставі ст. 391 ЦК України. власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. 
		Визначаючись щодо пропорційності втручання у право власності на частку суд повторно констатує, що такий захист може забезпечуватись особі, яка добросовісно, відкрито та правомірно (мирно) володіє власністю, і внаслідок такого невиправданого втручання позбавляється певних благ, якими володіла без компенсації понесених витрат чи втрачених активів.
		Однак, ОСОБА_1 не надано доказів понесення жодних втрат пов`язаних зі сплатою вартості частки у момент набуття права або понесення протягом 10 років з часу володіння витрат на утримання майна. Відповідач 2 починаючи з 2013 року не цікавився правами на частку, перебував у розшуку у зв`язку з кримінальним переслідуванням.
		Тому, судом не встановлено, що відновлення прав належного власника частки у статному капіталі товариства свідчитиме про непропорційне втручання у право власності або становитиме надмірний тягар для особи. 
		Таким чином, задоволення позовних вимог не порушувати прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини основоположних свобод.
		Оцінивши правову природу спірних правовідносин та надавши комплексну оцінку наявним у справі доказам, суд доходить висновку про задоволення позову повністю, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (б/н від 04.05.2020 року).
		На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При зверненні до суду позивачем сплачено 3 682,00 грн (том. 1 а.с. 28), однак належною до сплати була сума судового збору з розрахунку чотирьох вимог не майнового характеру у розмірі 7 048,00 грн, оскільки заявлено вимоги про скасування трьох рішень, прийнятих загальними зборами, та вимогу щодо скасування запису про державну реєстрацію.
		При первісному розгляді справи судом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" - 3 366,00 грн недоплаченого судового збору у дохід Державного бюджету України.
		Дану суму стягнуто з позивача після набрання законної сили Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.03.2019 року у справі №902/743/18, що підтверджується наявною у справі Постановою про закінчення виконавчого провадження №59018761 від 23.07.2019 року та Наказом господарського суду, який повернуто у зв`язку з його виконанням (том. 3 а.с. 203 - 205).
		Тобто, позивачем понесено при зверненні до суду 7 048,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.
		Враховуючи збільшення позовних вимог, ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" додатково сплачено 2 102,00 грн судового збору (том. 6 а.с. 55).
		Оскільки, судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь позивача слід, порівну з кожного відповідача, стягнути 9 150,00 грн  судових витрат зі сплати судового збору, тобто по 4 575,00 грн з кожного.
		Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
		Отже, суд першої інстанції при повторному розгляді справи здійснює розподіл судових витрат, пов`язаних також і з подачею апеляційних та касаційних скарг у випадку передачі справи на новий розгляд.
		При подачі апеляційної та касаційної скарги на рішення судів у даній справі відповідачем сплачено 5 286,00 грн за розгляд апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2019 року у справі №902/743/18 (том. 2 а.с. 150); 7 068,00 грн - за розгляд касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року у справі №902/743/18 (том. 4, а.с. 8, 30), тому дані витрати залишаються за відповідачем.
		Також, враховуючи відмову у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову, сплачений судовий збір в сумі 1 098,50 грн (том. 8, а.с. 174) слід залишити за відповідачем.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		1.Позов задовольнити повністю.
		2.Визнати недійсними рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, код - 32754725), оформлені Протоколом № 8 від 21.04.2010 року (п.п. 2, 3, 4):
		- про прийняття (включення до складу учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код 32754725) нового учасника - громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 );
		- про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код 32754725);
		- про внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код 32754725) та затвердження його у новій редакції.
		3. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код 32754725), реєстраційний запис № 11491050007001152 від 22.04.2010 року «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників», здійснену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Наталією Леонідівною.
		4. Визначити розмір частки Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" (вул. Данила Галицького, буд. 27, оф. 404, м. Вінниця, 21036, код  36634061) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, код 32754725) станом на 21.04.2010 року у сумі 5 433 197,00 грн., що становить 99,7% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ".
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, код - 32754725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" (вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036, ідентифікаційний код - 36634061)  4 575,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
		6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" (вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036, код - 36634061) - 4 575,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
		7. Судові витрати зі сплати судового збору: 5 286,00 грн, сплачених за розгляд апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2019 року у справі №902/743/18; 7 068,00 грн, сплачених за розгляд касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року у справі №902/743/18; 1 098,50 грн. сплачених за розгляд заяви про забезпечення позову  залишити за відповідачем ОСОБА_1 .
		8. Видати накази після набранням судовим рішенням законної сили.
		9. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
		Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 р.
		 
		 
		Суддя Міліціанов Р.В. 
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи.
		2 - позивачу - вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036 .
		3 - відповідачу (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") - вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210.
		4, 5 - відповідачу 2 (громадянину ОСОБА_1 )  ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 ).
		6  представнику відповідача 2 адвокату Січевлюку В.А. (вул. Немировича-Данченка, 14/13, офіс, 1, м. Київ, 01133) 
		7 - третій особі (Вінницькій районній державній адміністрації) - вул. Хмельницьке шосе, 17, Вінниця, Вінницька область, 21000.
		8 - третій особі (Приватному підприємству "МЕГА-ГРАНД") - вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...