Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1757/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано судом: 16.10.2020. Зареєстровано: 18.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2020.
Дата набрання законної сили: 12.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/1757/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю.        Я.,
		 
		розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 (суддя Смірнов О. Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (головуючий суддя Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Іванов О. Г.) та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 897        835, 68 грн.
		 
		 
		1.          Короткий зміст позовних вимог
		1.1.12.07.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач, Залізниця) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення плати за користування вагонами в сумі 281 349, 12 грн та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 616 486, 56 грн, всього 897 835, 68 грн.
		1.2.Позовні вимоги мотивовані відмовою Відповідача здійснити оплату за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час затримки його вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої  інстанції
		 
		2.1.01.11.2019 Господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив; стягнув з Товариства на користь Залізниці плату за користування вагонами у розмірі 281 349, 12 грн та збір за зберігання вантажу у сумі 616 486, 56 грн.
		2.2.Рішення суду мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на підході до станції призначення, у зв`язку з якою Позивачем нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відбулася з вини Відповідача, а саме через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на колії Відповідача та зайнятості приймально-здавальних колій; факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому суд встановив, що розрахунки плати за відомостями плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також підстав звільнення його як вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами.
		 
		3.          Короткий зміст рішення суду апеляційної  інстанції
		3.1.26.02.2020 Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 змінив, виклавши в редакції щодо часткового задоволення позову, а саме стягнення з Товариства на користь Залізниці 281 349, 12 грн плати за користування вагонами та 392 666, 58 грн збору за зберігання вантажу.
		3.2.Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що затримка вагонів на станції Павлоград 1 відбулася з вини Відповідача, а саме через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу Відповідача, та зайнятості приймально-здавальних колій на станції Запоріжжя-Ліве; факт затримки вагонів на станції Павлоград 1 у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, а розрахунок плати за користування вагонами здійснений Позивачем правильно відповідно до вимог чинного законодавства.
		Разом з цим, суд дійшов висновку про те, що застосування статті 36 Статуту залізниць України можливе лише до вантажів, які несвоєчасно вивантажені і вивезені, і саме у зв`язку з цим вантажем виникли ускладнення на станції, тобто лише щодо вантажу, який знаходиться на станції, з якої підлягає вивантаженню та вивезенню, та обов`язковою умовою застосування вказаної норми є наявність ускладнень внаслідок несвоєчасного вивантаження та вивезення вантажу. Суд вказав, що наявність ускладнень на станції Павлоград 1 не доведена, вантаж у вагонах, який був затриманий, не підлягав вивантаженню та вивезенню з цієї станції, тому дійшов висновку про те, що збір за зберігання повинен нараховуватися в однократному розмірі, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині частково.
		 
		4. Короткий зміст вимог касаційних скарг
		          
		4.1.          Відповідач (Скаржник-1) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 в частині задоволених позовних вимог в сумі 674 015, 74 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсязі.
		4.2.          Позивач (Скаржник-2) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 в частині часткового задоволення позовних вимог та залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 в силі. Також просить вирішити питання щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		5.          Доводи Скаржника-1, викладені в касаційній скарзі 
		5.1.          Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 36 Статуту залізниць України стосовно визначення наявності осіб, які підписують накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та документів на підтвердження цих повноважень, порядку затримки вагонів, визначенні переліку доказів, які має надати залізниця на підтвердження неможливості прийняти поїзд на станції призначення, врахування при визначення вини вантажоодержувача виконання зобов`язання залізницею та порядок застосування цієї статті в частині нарахування збору за зберігання вантажу в двократному розмірі по вантажам, затриманим на підхідній станції до станції призначення.
		5.2.          Під час дослідження питання обґрунтованості затримання поїзду на підходах до станції суди фактично належним чином не дослідили питання наявності у осіб, що підписали накази про затримання поїзду на підходах до станції призначення та застосування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, повноважень на вчинення цих дій, а докази, покладені судами в основу рішень, не відповідають вимогам статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи, що жодна з наданих довіреностей не передбачає повноважень стосовно видачі наказів про затримання поїздів та про збільшення розміру збору за зберігання вантажів.
		5.3.          З пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та статті 36 Статуту залізниць України вбачається, що право на застосування двократного збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення має начальник залізниці, а не у будь-який керівник залізниці, у той час як відповідно до частини першої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представник за довіреністю може бути уповноважений на здійснення тільки тих дій, право на здійснення яких має особа, яку він представляє.
		5.4.          Матеріали справи не містять доказів наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 04.02.2019 по 11.02.2019 поїздів, адресованих Відповідачу. Подані накази лише фіксують факт та період затримки вагонів на станції Павлоград-1 Дніпровської дирекції та не можуть встановлювати факт великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 04.02.2019 по 11.02.2019 поїздів, адресованих Відповідачу. З наданих Позивачем документів неможливо встановити дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве та наявність підстав для затримання вагонів, дані таблиць не підтверджені первинними документами, а саме актами загальної форми на затримку вагонів на станції.
		5.5.          Суди на підставі неналежних та недопустимих доказів дійшли висновку про велике скупчення та неможливість прийому станцією Запоріжжя-Ліве поїзда, що був затриманий 04.02.2019 на підхідній станції Павлоград-1, та, відповідно, про наявність підстав для затримки поїзда на підходах до станції призначення, а також обґрунтованості стягнення з Відповідача грошових коштів.
		5.6.          Внаслідок порушення статті 86 ГПК України суди неправильно застосували статтю 19 Статуту залізниць України, пункти 6, 8, 9 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила користування вагонами), пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила зберігання вантажів), які передбачають їх застосування лише у випадках наявності причин, які залежать від вантажовласника та його вини. Затримка вагонів на станції Павлоград-1 сталася з вини саме Позивача, який сам з власної ініціативи прийняв рішення про затримку вагонів.
		5.7.          Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 46 Статуту залізниць України, пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №        644 (далі - Правила видачі вантажів), які регулюють правовідносини сторін, що виникають після прибуття поїздів на станцію призначення, і на випадки затримки вагонів на підходах до станції призначення зазначені норми не розповсюджуються. Також в рішенні фактично не встановлено ні кількість вагонів, що були затримані, ні їх номерів.
		 
		6.          Доводи Скаржника-2, викладені в касаційній скарзі 
		6.1.          Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 36 Статуту залізниць України, пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, Правил складання актів, статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті 908, статті 920 ЦК України в частині виконання договірних зобов`язань, а саме підпункту 2.1.7 Договору про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018 (далі - Договір-1).
		6.2.          Висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі в цій справі, зроблений судом лише на підставі доводів Відповідача, що не відповідає вимогам статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України.
		6.3.          Існує неоднакове трактування та застосування судом апеляційної інстанції статті 36 Статуту залізниць України, у зв`язку з відсутністю практики застосування зазначеної норми Верховним Судом в частині нарахування та зберігання вантажу у двократному розмірі у разі затримки вантажу (вагонів) на підходах до станції призначення.
		 
		7.          Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		7.1.          14.05.2020 Залізниця подала відзив на касаційну скаргу Відповідача, в якому просить скаргу залишити без задоволення.
		7.2.          Позивач вважає, що суди дослідили всі обставини справи, надали оцінку доводам сторін та дійшли правильного висновку про наявність у підписантів наказів про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу в двократному розмірі повноважень на вчинення цих дій. 
		7.3.          Суди правильно застосували норми частини першої статті 238 ЦК України, статті 36 Статуту залізниць України, пункту 9 Правил користування вагонами.
		7.4.          Наявними у справі доказами, а саме актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення Відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України. 
		7.5.          12.06.2020 Товариство подало відзив на касаційну скаргу Залізниці, в якому просить в задоволенні скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 відмовити.
		7.6.          Вважає, що стаття 36 Статуту залізниць України застосовується за наявності одночасно таких умов як виникнення ускладнень на станції, наявності зв`язку цих ускладнень з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, за яких можливе збільшення розміру за зберігання вантажу.
		7.7.          Вказує, що вивезення та вивантаження вагонів, що прямували у складі поїзду № 2279 можливе лише після їх прибуття на станцію призначення Запоріжжя-Ліве, однак у зв`язку з тим, що вагони не прибули та простоювали на іншій станції, вони не могли бути вивезені та вивантажені вантажоодержувачем на станції Запоріжжя-Ліве. Крім того, вагони, що простоювали на коліях станції Павлоград-1, не прибули на станцію Запоріжжя-Ліве та, відповідно, не могли створити ускладнень на цій станції.
		 
		8.          Розгляд справи Верховним Судом
		8.1.Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у письмовому провадженні.
		8.2.Ухвалою Суду від 09.06.2020 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Залізниці в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у письмовому провадженні.
		8.3.Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 зупинено провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1795/19.
		8.4.          Ухвалою Суду від 09.10.2020 провадження у справі поновлено.
		8.5.Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами третьою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. 
		Враховуючи, що наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не обґрунтована, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає, клопотання Скаржника-2 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
		 
		9.          Встановлені судами  обставини 
		9.1.19.02.2018 між Залізницею (перевізник) та Товариством (замовник) укладено Договір-1, предметом якого згідно з пунктом 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном Перевізника не є орендною платою.
		9.2.Пунктом 1.3 Договору-1 визначено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
		9.3.Згідно із пунктом 12.1 Договору-1 він вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ» або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.
		9.4.30.09.2016 між Залізницею та Товариством (Власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889 (далі - Договір-2).
		9.5.Вказаний Договір-2 укладений з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження розбіжностей від 16.12.2016.
		9.6.До Договору-2 між сторонами підписані такі додаткові угоди: № 1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, № 4 від 14.12.2018.
		9.7.Відповідно до пункту 1 Договору-2 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить Власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку «А» і стрілкою № 172 до парку «Б» і яка обслуговується локомотивом Власника колії. Межею під`їзної колії є сигнальні знаки «Межа під`їзної колії», які встановлені проти вхідного світлофора «ЧВ» парку «А» станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора «НБ» парку «Б» станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря стрілки примикання № 172.
		9.8.Згідно з пунктом 6 Договору-2 (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці:
		- на приймально-відправні колії № № 2-11 парку «А» станції Запоріжжя-Ліве;
		- на сортувально-відправні колії парку «Б» станції Запоріжжя-Ліве: на колії №        № 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії № № 31-36 - збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку «Б» повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №        № 2-11 парку «А», на сортувально-відправних коліях №        № 11, 12, 15-28, 31-36 парку «Б» станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії.
		9.9.Відповідно до пункту 9 Договору-2, з під`їзної колії вагони повертаються:
		- порожні вагони-хопери з-під вивантаження, які прибувають в маршрутах здаються двома групами, перша не менше 40 вагонів, друга за узгодженням сторін;
		- інші - групами в кількості не менше 40 та не більше 60 вагонів. Кількість вагонів у кожній партії, що повертається Власником колії може бути змінена за узгодженням сторін. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом Власника колії на одну з колій №        № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.
		9.10.          Приймання вагонів залізницею здійснюється на одній з приймально-відправних колій №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.
		9.11.          Пунктом 14 Договору-2 (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2017 та протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони визначили, що Власник колії сплачує Залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для Власника колії - згідно з чинними нормативними документами.
		9.12.          Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦ».
		9.13.          Додатковою угодою № 4 від 14.12.2018 до Договору-2 сторони узгодили в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінити слова «Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на «акціонерне товариство «Українська залізниця».
		9.14.          Умовами пункту 20 Договору-2 сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
		9.15.          Пунктом 21 Договору-2 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01.01.2017 до 31.12.2021 включно.
		9.16.          В лютому 2019 року за перевізними документами - (міждержавне залізничне вантажне сполучення) дорожніми відомостями № 26652728, №        26652636, № 26652686, № 26654899 Залізниця прийняла до перевезення вагони на адресу одержувача - Товариства, станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
		9.17.          На шляху прямування за наказом № 653 від 04.02.2019 вагони з вантажем, що перевозилися в поїзді № 2279 (індекс 8635-946-4600), були затримані на станції Павлоград І Придніпровської залізниці у зв`язку з неможливістю приймання їх станцією призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
		9.18.          За фактом затримки станцією Павлоград І складені акти загальної форми ГУ-23 № 212 від 04.02.2019 та № 227 від 11.02.2019.
		9.19.          04.02.2019 о 01 год. 45 хв. Відповідача було повідомлено про прибуття вагонів на станцію Павлоград І, що підтверджено повідомленням про затримку вагонів (том 1, а. с. 63 на звороті).
		9.20.          Неможливість приймання вагонів була викликана накопиченням великої кількості вагонів, що надійшли на адресу Відповідача, на станції  призначення Запоріжжя-Ліве, що призвело до зайнятості колій для прийняття вагонів.
		9.21.          Про зайнятість приймально-відправних колій станції Запоріжжя-Ліве вантажем, що прибув на адресу Відповідача, свідчать складені станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці акти загальної форми ГУ-23, а саме:
		- акт № 1440 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 6 колії парку А з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 00:40) (52 вагони);  акт № 1587 від 07.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1440 від 01.02.2019 відбулось 07.02.2019 о 12:30;
		- акт № 1522 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії парку Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 07:20) (32 вагони);  акт № 1654 від 10.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1522 від 03.02.2019 відбулось 10.02.2019 о 01:15;
		- акт № 1469 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки (01.02.2019 15:10) (1        вагон);  актом № 1548 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1469 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
		- акт № 1468 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10 (38 вагонів);  акт № 1547 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1468 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
		- акт № 1470 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1549 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1470 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
		- акт № 1471 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1550 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1471 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
		- акт № 1521 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії парку Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 07:20) (1 вагон); актом № 1655 від 10.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1521 від 03.02.2019 відбулось 10.02.2019 о 01:15;
		- акт № 1472 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1546 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1472 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45
		- акт № 1523 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 32 колії парку 3Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 20:00) (1 вагон); актом № 1526 від 04.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1523 від 03.02.2019, відбулось 04.02.2019 о 05:25.
		9.22.          Відповідно до письмових пояснень начальника станції Запоріжжя-Ліве Руденка        А.        В. за вих. № 467 від 09.08.2019 в період з 01.02.2019 по 27.02.2019 по ст. Запоріжжя-Ліве на коліях № № 2, 4, 6, 8, 9, 10, 11 парку "А" та колії № 36 парку "Б" відбувалось постійне прибуття та відправлення поїздів, колія № 3 парку "А" зайнята транспортерами, на колії № 5 парку "А" та № 33 парку "Б" відбулось накопичення вагонів 05.02.2019, на колії № 7 парку "А" відбулось накопичення порожніх вагонів за планом формування, на колії № 12 парку "А" в період з 01.02.2019 по 22.02.2019 знаходяться 34 транспортера та 2 господарчих вагона, на коліях № № 11 - 25, 27, 28 парку "Б" відбулось накопичення призначення за планом формування, колії № 26, № 31 парку "Б" - колії для виконання додаткових технологічних операцій, колія № 38 парку "Б" - колія накопичення та відстою транспортерів та для вагонів, які потребують виконання додаткових технологічних операцій (том 3, а. с. 26-35).
		9.23.          На час прибуття вагонів з вантажем у складі поїзда № 2279 на станцію Павлоград І на станції призначення Запоріжжя-Ліве приймально-здавальні колії для прийняття вантажу Відповідачем були зайняті, у зв`язку з чим поїзд № 2279 був затриманий станцією Павлоград І та простоював з 04.02.2019 по 11.02.2019.
		9.24.          За фактом затримки вагонів на колії станції Павлоград І Залізницею відповідно до вимог Правил користування вагонами, були складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, на підставі яких в подальшому були складені відомості плати за користування вагонами, за якими Відповідачу нарахована плата за користування вагонами в загальній сумі 281 349,12 грн.
		9.25.          07.02.2019 перший заступник директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчук О. М. видав наказ № 25/МО про збільшення  розміру збору за зберігання вантажу Відповідача (затриманого з  01 год. 30 хв. 04.02.2019) до двократного з 07.02.2019 з посиланням на статтю 36 Статуту залізниць України.
		З урахуванням вказаного наказу нарахування збору за зберігання вантажу здійснене Позивачем на підставі накопичувальної картки №        19029012 від 18.02.2019 на суму разом з ПДВ 616 486,56 грн, яка підписана представником Відповідача з обмовкою.
		9.26.          Факт накопичення вагонів на станції призначення підтверджується актами форми ГУ-23 № 1440 від 01.02.2019, № 1522 від 03.02.2019, №        1469 від 01.02.2019, № 1468 від 01.02.2019, № 1470 від 01.02.2019, № 1471 від 01.02.2019, № 1521 від 03.02.2019, № 1472 від 01.02.2019, № 1523 від 03.02.2019, № 1587 від 07.02.2019, № 1654 від 10.02.2019, № 1547 від 05.02.2019, № 1548 від 05.02.2019, № 1550 від 05.02.2019, № 1549 від 05.02.2019, № 1526 від 04.02.2019, № 1655 від 10.02.2019, № 1546 від 05.02.2019 (акти підписані без зауважень), в тому числі письмовими поясненнями за вих. № 467 від 09.08.2019 начальника станції Запоріжжя-Ліве Руденка А. В. (том 1, а. с. 111-113; том 3, а. с. 21-35).
		9.27.          Затримка вагонів на станції Павлоград 1 відбулася через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу Відповідача та зайнятості приймально-здавальних колій на станції Запоріжжя-Ліве.
		9.28.          Встановлено, що довіреністю № 4524 від 26.10.2018, виданою головою правління Залізниці Кравцовим Є. П. та членом правління Бужора        О. Я., уповноважено директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М. С. та/або першого заступника директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчука О. М. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Філії, її структурних підрозділів відповідно до планів, затверджених довірителем. Вказана довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до 02.08.2019.
		9.29.          Відповідно до вказаної довіреності Декарчук О.М. уповноважений: видавати та підписувати від імені Філії розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань, що стосуються діяльності Філії, її структурних підрозділів, які є обов`язковими для всіх працівників Філії, її структурних підрозділів, та не повинні суперечити рішенням органів та наказам довірителя, а також видавати та скасовувати в установленому порядку довіреності від імені довірителя працівникам Філії, її структурних підрозділів, іншим особам у порядку передоручення, з обов`язковим повідомленням довірителя про видачу та скасування довіреності з наданням відомостей про особу, якій передані відповідні повноваження або довіреність якої скасовано.
		9.30.          Директор регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавський        М. С. та перший заступник директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчук О. М. видали довіреність № 2022 від 29.10.2018, якою начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії  "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Борецького Анатолія Станіславовича та першого заступника начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії  "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Гуню Костянтина Анатолійовича уповноважено здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділу, відповідно до планів, затверджених довірителем, з правом підписання заяв, форм, довідок, з приводу будь-яких питань, що пов`язані із представництвом інтересів довірителя стосовно діяльності Філії, її структурних підрозділів. Вказана довіреність дійсна до 02.08.2019 включно.
		 
		10.          Позиція Верховного Суду 
		10.1.          Правовідносини сторін у цій справі виникли з Договорів, предметами яких є перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, а також експлуатація залізничної під`їзної колії, у виконанні яких між сторонами виник спір щодо правомірності нарахування Позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі відповідно до статті 36 Статуту залізниць України, у зв`язку із затримкою Залізницею вагонів з вантажем.
		10.2.          Частиною першою статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
		10.3.          Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
		10.4.          Пунктом 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
		10.5.          Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
		10.6.          Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці. 
		10.7.          Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №        908/1795/19.
		10.8.          Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.        
		10.9.          Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
		10.10.          У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. 
		10.11.          Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. 
		10.12.          Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
		10.13.          Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
		10.14.           Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць). 
		10.15.          Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
		10.16.          Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 №507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
		10.17.          Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць.
		10.18.          Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій, що визначається технічно-розпорядчим актом станції та не спростовує вини відповідача, якщо він допустив скупчення вагонів на станції призначення внаслідок бездіяльності у їх забиранні. 
		Такий висновок узгоджується з правовими позиціями об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17 та від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, а також Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 908/1925/19, від 23.06.2020 у справі № 908/1746/19, від 06.04.2020 у справі № 908/1417/19, від 04.11.2019 у справі № 904/5461/18 та від 07.08.2018 у справі №        904/7848/17.
		10.19.          Пунктом 46 Статуту залізниць України на одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
		10.20.          Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, пунктами 4, 5 яких передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
		10.21.          Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
		10.22.          Отже, обов`язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).
		10.23.          При цьому, у розумінні пункту 46 Статуту залізниць України терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
		10.24.          Пунктом 36 Статуту залізниць України визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. 
		10.25.          Правовий аналіз зазначених положень Статуту залізниць України (пункт 36) та Правил зберігання вантажів (пункт 8) дає підстави для висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника) і така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №        908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №        908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №        908/1417/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №        908/1795/19.
		10.26.          Так, пунктом 46 Статуту залізниць України визначено обов`язок одержувача вантажу прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу (абзац 1 цього пункту), якому кореспондує право залізниці вимагати від одержувача сплати збору за зберігання вантажу на станції понад термін безкоштовного зберігання (абзац 3 цього пункту). 
		10.27.          Водночас, застосування залізницею до одержувача вантажу двократного розміру збору за зберігання вантажу в порядку пункту 36 Статуту залізниць України допускається у разі виникнення ускладнень на станції, що зумовлені несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів зі станції, якщо такі ускладнення у роботі залізниці перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю одержувача у вивезенні вантажу та звільненні під`їзних колій від вагонів, що надійшли на його адресу.
		10.28.          Двократний розмір збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини. Диспозиція даної норми пов`язує можливість застосування такої фінансово-господарської санкції саме зі створенням вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які прибули на цю станцію, вона не виключає можливості застосування такої підвищеної міри відповідальності щодо затриманих вагонів на під`їзних станціях по шляху слідування поїзда, якщо такі вагони не могли бути своєчасно доставлені на станцію призначення, внаслідок ускладнень в роботі станції призначення з вини вантажоодержувача.
		10.29.          Відтак, пункт 36 Статуту залізниць України як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи на станціях, які є під`їзними по маршруту слідування вагонів).
		10.30.          Встановлено, що на час прибуття вагонів з вантажем у складі поїзду № 2279 на станцію Павлоград І, на станції призначення Запоріжжя-Ліве приймально-здавальні колії для прийняття вантажу Відповідачем були зайняті, у зв`язку з чим за наказом у зв`язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу Відповідача, з причин не прийняття вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, поїзд № 2279 був затриманий станцією Павлоград І та простоював з 04.02.2019 по 11.02.2019.
		10.31.          Наведені обставини Відповідачем не спростовані.
		10.32.          Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що затримка вагонів на станції Павлоград 1 відбулася з вини Відповідача, а саме через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу Відповідача та зайнятості приймально-здавальних колій на станції Запоріжжя-Ліве, що підтверджується актами, які підписані без зауважень, та, у тому числі, письмовими поясненнями начальника станції Запоріжжя-Ліве.
		10.33.          З огляду на викладене, встановивши факт накопичення вагонів на станції призначення, у зв`язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу Відповідача, та дійшовши висновку про те, що скупчення вагонів на станції призначення відбулося з вини Відповідача, суд апеляційної інстанції помилково вказав на те, що наявність ускладнень на станції Павлоград 1 не доведена, залишивши поза увагою ту обставину, що затримані на цій станції вагони Відповідача не могли бути подані до станції призначення саме через невивільнення колій від вантажу останнім, що свідчить про неправильне застосування судом статті 36 Статуту залізниць України.
		10.34.          Суд відхиляє доводи Скаржника-1 (пункти 5.4, 5.5) про відсутність в матеріалах справи доказів великого скупчення вагонів на станції Запоріжжя-Ліве та неможливості приймання на цій станції у спірний період поїздів з посиланням на те, що надані докази лише фіксують факт та період затримки вагонів, однак не можуть встановлювати великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції поїздів, адресованих Відповідачу як такі, що перевірка їх обґрунтованості виходить за встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, межі повноважень суду касаційної інстанції.
		10.35.          Суд бере до уваги доводи Скаржника-1 (пункти 5.6, 5.7) про порушення судами статті 86 ГПК України, що, на думку Відповідача, мало наслідком неправильне застосування статті 19, 46 Статуту залізниць України, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами, пункту 8 Правил зберігання вантажів та вважає їх обґрунтованими в частині застосування вказаних положень апеляційним господарським судом. Натомість наведені доводи під час перевірки правильності застосування судом першої інстанції вказаних норм свого підтвердження не знайшли. При цьому, посилання Скаржника-1 на неправильне застосування судами пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів Суд відхиляє як неналежні.
		10.36.          Щодо доводів Скаржника-1 (пункти 5.2, 5.3) стосовно відсутності повноважень на підписання вказаних наказів про затримку вагонів та про застосування збору за зберігання вантажу з посиланням на те, що жодна з цих довіреностей не передбачає відповідних повноважень на видачу вказаних наказів Суд вважає за необхідне вказати таке.
		10.37.          Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (в редакції на дату видачі довіреності від 26.10.2018 №4524) затверджено Статут Залізниці та визначено, що Залізниця є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
		10.38.          Водночас, у структурі Залізниці діють філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, а відтак, у правовідносинах із третіми особами статус юридичної особи має лише Залізниця, а її структурні підрозділи, зокрема філії, діють на підставі довіреностей, виданих правлінням Залізниці. Наведений висновок містить постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.
		10.39.          При цьому, встановлено, що повноваження на підписання наказів про затримку вагонів та про застосування збору за зберігання вантажу підтверджені: довіреністю № 4524 від 26.10.2018, яка видана головою та членом правління Залізниці та якою уповноважено директора філії та/або першого заступника директора філії здійснювати керівництво та управління діяльністю філії та її структурних підрозділів, та які, в свою чергу, надали відповідні повноваження начальнику структурного підрозділу філії та першому заступнику начальника структурного підрозділу філії здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділу на підставі довіреності № 2022 від 29.10.2018, що відповідає частині першій статті 238 ЦК України.
		10.40.          З огляду на наведене Суд доходить висновку про те, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №        908/1795/19 сформульований висновок щодо застосування статті 36 Статуту залізниць України і рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до цього висновку, з огляду на що підстави для зміни чи скасування цього рішення відсутні (пункт 5.1).
		10.41.           За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду, яке є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню в силі із скасуванням постанови апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга Скаржника-1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Скаржника-2 - задоволенню.
		 
		11.          Судові витрати
		11.1.          З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, судовий збір за розгляд касаційної скарги Позивача покладається на Відповідача.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1.          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення.
		2.          Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити.
		3.          Скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 у справі № 908/1757/19 залишити в силі.
		4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72; код ЄДРПОУ 00191230) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір у розмірі 6 714, 60 грн за розгляд касаційної скарги.  
		5.          Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання цієї постанови.   
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      К.  М. Пільков
		Судді                                                                                          В. А. Зуєв
		                                                                                          Ю.  Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...