Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10020/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 19.10.2020. Зареєстровано: 20.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/336/51/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013080060001098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		№ 335/10020/15-к
		пр. 1-кп/336/51/2020
		19 жовтня 2020 року                                   м. Запоріжжя
		 
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , під головуванням судді ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 2, 3, 10 ч.2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 162 КК України, -     
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		У провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.
		До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Прокурором заявлено клопотання про продовження на 60 днів строку тримання під вартою обвинуваченому.
		Захисник заперечив на клопотання прокурора, просив обрати більш м`який запобіжний захід.
		Обвинувачений підтримав думку захисника.
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого.
		Згідно ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.
		Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
		До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч.3 ст. 331 КПК України).
		Як вбачаєтсья з матеріалів справи, ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 2, 3, 10 ч.2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 162 КК України.
		При продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
		Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що обвинуваченому висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною. Таким чином, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Згідно зі ст. 178 КПК України, суд зобов`язаний врахувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
		Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
		Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
		Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).
		Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява № 26772/95, від 06 квітня 2000 року).
		У п. 51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.
		Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваий може ухилитись від слідства».
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
		Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
		Приймаючи до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні кількох особливо тяжких злочинів щодо двох малолітніх осіб, наслідком одного з яких стала смерть дитини, за які передбачено покарання в тому числі і у виді довічного позбавлення волі, не одружений, офіційно не працевлаштований, не підтвердив наявності офіційних джерел доходу чи майна, яке б належало йому на праві власності, суд вважає, що ризик переховування від суду є актуальним та на час розгляду клопотання не зник.
		Додатковим фактором, який враховується судом при оцінці вищевказаного ризику, є тривале проживання ОСОБА_7 на території Російської Федерації, наявність у обвинуваченого родичів на території Республіки Білорусь, про що обвинувачений особисто повідомив суду в судовому засіданні.
		При цьому суд враховує, що у відповідності до укладеної у 2009 році Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян, для перетину кордону між Україною та Республікою Білорусь достатньо внутрішнього паспорту громадянина України, який у ОСОБА_7 безумовно є.
		Відсутність у обвинуваченого паспорту для виїзду за кордон також жодним чином не позбавляє його можливості переткнути державний кордон України в напрямку Російської Федерації або самопроголошених ДНР та ЛНР чи до тимчасово окупованої АР Крим.
		Також на переконання суду, є актуальним і ризик впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які наразі судом не допитувались у відповідності до встановленого порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні.
		На думку суду. в даному випадку, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які у разі доведеності винуватості може бути призначене найсуворіше покарання, є фактором, який здатен вплинути на рішення особи з метою уникнення відповідальності переховуватись від суду чи здійснити вплив на свідків або потерпілих.
		Посилання захисника та обвинуваченого про наявність у ОСОБА_7 стійких соціальних зв?язків не впливає на висновок суду, адже на час розгляду судом клопотання прокурора фактично зі ОСОБА_7 родинний зв?язок підтримує лише мати обвинуваченого, яка очевидно внаслідок віку та особистої прихильності до сина не має на нього вирішального впливу та не здатна запобігти ризикам ухилення від суду чи скоєння інших злочинів, натомість як відомості про підтримання ОСОБА_7 родинних стосунків з колишньою дружиною та сином у суду відсутні.
		Також суду не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 на праві власності будь-якого цінного майна.
		При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів також враховує і процесуальну поведінку сторони захисту, за ініціативою якої судом судове слідство розпочате спочатку, систематичні неявки попередніх захисників обвинуваченого в судові засідання, тощо, що має своїм наслідком тривалий розгляд справи.
		На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк, усуненні небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим або незаконного впливу на свідків та потерпілих, переховування обвинуваченого від суду, та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
		Більш того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. ст. 331, 197 КПК України, суд також враховує, що судове провадження не завершено, тримання обвинуваченого під вартою вимагає серйозність висунутого проти нього обвинувачення, а тривалість судового розгляду обумовлене процесуальною поведінкою обвинуваченого та його захисників.
		Відповідно до положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розміру застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у кримінальному правопорушенні, що спричинило загибель людини (п.п. 2, 3, 10 ч.2 ст. 115 КК України).
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 55, 61, 62, 183, 197, 199, п.4 ч.3, ст. ст. 331, 392, КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Клопотання прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
		Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 17 грудня 2020 року включно.
		Визначений час проголошення повного тексту ухвали - 20 жовтня 2020 року о 8-30 годині.
		Ця ухваламоже бутиоскаржена вапеляційному порядкучерез Шевченківськийрайонний судм.Запоріжжя доЗапорізького апеляційногосуду протягомсеми днівз дняїї оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє її виконання.
		 
		Головуючий суддя                                    ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		   Суддя                       ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...