Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/22549/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; довічного утримання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2020. Зареєстровано: 20.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2020.
Дата набрання законної сили: 25.01.2021
Результат оскарження 25.01.2021 Тернопільський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/607/311/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		08.10.2020 Справа №607/22549/19 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		               головуючого - судді                                Вийванка О. М.
		               за участю секретаря судового засідання        Стрілкової М. С. 
		представника         позивача                                 ОСОБА_1 
		               представник відповідача                                 ОСОБА_2 
		відповідача                                                 ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.
		В обґрунтування позовних вимог позивач значив, що 10.08.2018 позивач ОСОБА_4 разом із своїм чоловіком ОСОБА_6 уклала договір із відповідачем ОСОБА_5 про довічне утримання (догляд). Даний договір був підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Берет Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2548. Крім того, приватним нотаріусом була накладена заборона у відчуженні майна зазначеного в договорі, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 до виконання, припинення чи розірвання договору. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дана заборона існує.
		Відповідно до предмету договору довічного утримання відчужувані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 передають, а набувач - ОСОБА_5 отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 .
		Відповідач ОСОБА_5 жодним чином не виконуються умови договору довічного утримання (догляду), який вона уклала із позивачем, зокрема не забезпечує її предметами та послугами гігієни, харчуванням, медикаментами, прання білизни та наданій інших побутових послуг, вказане здійснюється не відповідачем, як це передбачено договором, а сторонніми, знайомими особами позивача, які періодично добровільно надають допомогу позивачу.
		По даному факту позивач ОСОБА_4 зверталася до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, в якому відповідач ОСОБА_5 отримує щомісячну компенсаційну виплату по догляду за позивачем ОСОБА_4 . По даному зверненню 22 травня 2019 року був направлений соціальний інспектор для перевірки отриманої інформації, за наслідками якої був складений акт №2113 від 22.05.2019. Відповідно до вищезазначеного акту, з 22.05.2019 відповідачу ОСОБА_5 припинено щомісячну компенсаційну виплату особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 групи, у зв`язку із неналежним виконанням своїх обов`язків щодо огляду. У зв`язку з постійним залишенням позивачам на самоті в квартирі та необхідною приймання їй медикаментів, ОСОБА_4 змушена була неодноразово звертатися до екстреної медичної допомоги в місті Тернополі. Так, в період з 01.03.2019 по 12.06.2019 було зафіксовано чотири таких виклики, а саме 16.05.2019, 24.05.2019, 31.05.2019, 02.06.2019. Крім того, 23 травня 2019 року ОСОБА_7 зверталася до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області по факту неналежного ставлення доглядальниці по відношенню до неї. В ході перевірки даної заяви, відповідно до рапорту старшого інспектора було встановлено, що прибувши 23.05.2019 о 13:15 по адресі АДРЕСА_2 було виявлено заявницю, яка повідомила, що її доглядальниця ОСОБА_5 залишила її без нагляду та довгий час не повертається додому, також заявниця повідомила, що остання постійно їй погрожує та вчиняє насильство стосовно неї.
		У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та розірвати договір довічного утримання (догляду) укладений 10 серпня 2018 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2548. Привести сторони в первісне положення і визнати за ОСОБА_4 , право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Скасувати заборону за реєстраційним № 274435909 на відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , накладену 10 серпня 2018 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. на підставі договору довічного утримання від 10 серпня 2018 року за реєстровим номером 2548.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
		Відповідачем подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що після укладення Договору ОСОБА_5 стала власником цілої квартири з моменту її реєстрації. Оскільки ОСОБА_6 помер, то відповідно в даній частині договір припинився. При цьому, до моменту смерті ОСОБА_6 не заявляв про розірвання договору, тільки відповідачка належним чином виконувала Договір (та навіть займалась його похороном) та жодних претензій щодо його утримання до відповідачки не було.
		Твердження позивача про те, що відповідач жодним чином не виконує умови договору довічного утримання (догляду): не забезпечує позивача ( яка є інвалідом першої групи та не може самостійно пересуватись) предметами та послугами гігієни, харчування, медикаментами, прання білизни та надання інших побутових послуг, що начебто підтверджується актом не відповідає дійсності. Так, відповідач у повному обсязі виконує вказаний договір: забезпечує позивачку за власний кошт предметами та послугами гігієни, придбаває продукти та готує їжу для позивачки (копії чеків та фото додаються), возить до лікаря (до лікаря сімейної медицини, стоматолога), викликає екстрену медичну допомогу в разі критичних ситуацій або за бажанням позивачки, здійснює оплату комунальних платежів, оформлює субсидію, придбаває медикаменти за рецептами та рекомендаціями, виготовляє необхідні документи для позивачки (довідки, виготовлення втраченого паспорту), купує одяг, взуття, прибирає, пере білизну та надає всі необхідні побутові послуги, возить на прогулянки. Всупереч наведеному, позивачка намірено може відмовлятись їсти те, що готує або купує відповідачка в тому числі і для себе, і для своєї малолітньої доньки, яка проживає разом з відповідачкою у вказаній квартирі.
		Разом із тим, малолітня дитина відповідачки (з тою метою, щоб не дратувати позивачку, яка може прокинутись вранці та вимагає не заважати їй перебувати наодинці в тій кімнаті, де спить відповідачка та дитина) змушена спати на підлозі в кухні. Заповідачка також із наведених підстав змушена навіть будучи хворою, весь час перебувати з кухні, щоб так би мовити «не заважати» позивачці. Крім того, ОСОБА_4 безпідставно з ініціювала перевірку стосовно начебто належного її догляду відповідачкою, дочекавшись коли останньої не буде вдома, викликала працівника соціальної служби, який склав акт від 22.05.2019 р. виключно зі слів ОСОБА_4 . Про наведену перевірку ОСОБА_5 не була повідомлена, пояснень та документів ніхто не витребовував та не пропонував надати. 
		Окрім наведеного додатковим доказом безпідставного та умисного неприйняття догляду від інших осіб та тенденційну поведінку може підтвердити витяг з реєстру заповітів, яких була складена числення кількість ОСОБА_4 на користь своїх доглядачів, а потім через нетривалий час скасовані. Про належність здійснення догляду та витрат, які навіть прямо не передбачені Договором, свідчать також візити та оплата відповідачкою послуг стоматолога, оплата комунальних платежів. Тому слід відмовити у задоволенні позову. 
		Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.
		Представником позивача подано відповідь на відзив в якому не погодився із запереченнями відповідача та зазначив, що з копії чеків, неможливо встановити, що відповідач саме для позивача придбавав продукти харчування, медикаменти, по даних доказах не зазначено, а на фото не вбачається, що дані продукти були одержані позивачем, чи із даних продуктів було приготовлена їжа для позивача. Крім того, також долучено ряд квитанцій на проїзд у громадському транспорті, квитанції на оплату комунальних послуг, які на їх думку також не можуть бути доказом по справі, оскільки із чеків на проїзд у громадському транспорті не вказано, що таке пересування здійснено в інтересах Позивача, а копії про оплату комунальних послуг може отримати будь-яка особа в будь-яку місці оплати (приймання) комунальних платежів, для цього необхідно знати лише адресу нерухомого майна, яка зазвичай, добре відома Відповідачу.
		Із фотозображень позивача та фотозображень продуктів харчування приготовлених також неможливо встановити, що дана їжа приготовлена саме для позивача, час коли були виконані, адже на початках після укладання договору про довічне утримання до 10.08.2018 року відповідач частково виконував умови договору, і коли позивач вказав неналежне виконання. Відповідач відмовилася повністю виконувати дані умови договору. Договір про довічне утримання (догляд) від 10.08.2018 є безстроковим договором і виконуватися до моменту його розірвання або повного виконання.
		Також не заслуговує на увагу суду твердження Відповідача про те, що вона змушує малолітню дитину спати на підлозі в кухні, та будучи хворою, весь час перебувати оскільки не бажає, щоб її дитини створювала незручності для Позивача. Такі твердження не відповідають дійсності, жодних доказів того, що малолітня дитина Відповідача незручності для Позивача не наведено, а також самою Позивачем в справі не вказуються обставини. Крім того, відповідач укладаючи даний договір повинна була розуміти, і з наведених прав та обов`язків договору про довічне утримання (догляд) також випливає, що вона змушена деякий свій час приділяти для Позивача, а також враховувати, чи умови, які є у квартирі де проживає Позивач, належними для проживання її малолітньої дитини.
		Відповідач не подав заперечення на відповідь на відзив. 
		При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі. 
		Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до висновку.
		Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
		Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Судом встановлено, що 10.08.2018 між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання (догляд), який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Берет Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2548. 
		Відповідно до п. 1.1 даного договору відчужувачі передають, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 .
		Згідно пункту 2 договору утримання, а саме підпункт 2.1 даного договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватися відчужувачам, оцінюється в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в місяць за їхньою взаємною згодою. 
		Пункт 2.2 даного договору передбачено, що утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: а) забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі. Кожна зі сторін має право користуватися допоміжними приміщеннями квартири; б) забезпечення щоденним триразовим харчуванням. У разі спорів з приводу достатності харчування раціон складають дієтолог чи лікар; г) надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт квартири, побутової техніки, тощо.; г) забезпечення належними лікувальними засобами на підставі лікарями рецентів; д) забезпечення одягом та іншою необхідною допомогою.
		       Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, на квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 та накладено обтяження - заборона на нерухоме майно. 
		        ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 13.03.2019.
		       За час життя ОСОБА_6 склав заповіт на ОСОБА_5 , який посвідчений державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори. 
		       Також ОСОБА_4 склала заповіт на ОСОБА_5 , який посвідчений державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори. 
		       Відповідно до листа №1428/13.6 від 12.06.2019 Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, 20.05.2019 ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_5 неналежно виконує свої обов`язки щодо догляду. До ОСОБА_4 22 травня 2019 року був направлений соціальний інспектор для перевірки отриманої інформації, про що складено акт №2113 від 22.05.2019. Відповідно до вищевказаного акту, з 22.05.2019 ОСОБА_5 припинено щомісячну компенсаційну виплату особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 групи. ОСОБА_4 перебувала на обслуговуванні в Тернопільському міському територіальному центрі соціального обслуговування населення з 03.01.2006 по 15.08.2017, де їй надавалися послуги соціальним робітником. 
		       Як вбачається із листа № 131 від 12.06.2019 Центру екстреної медичної допомоги та медичних катастроф, за період з 01.03.2019 по теперішній час до ОСОБА_4 зареєстровано чотири виклики. 
		       Згідно з листа №В-54оз від 13.06.2019 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, 23.05.2019 ОСОБА_4 зверталася до поліції з приводу ставлення доглядальниці по відношенню до неї. 
		        ОСОБА_4 має інвалідність першої групи загального захворювання, що стверджується довідкою сер. МСЕ - №021440.
		       Допитана у судовому засіданні як свідок відповідач ОСОБА_8 суду пояснила, що вона здійснює догляд за позивачем, допомагає її по потребах, купляє її квитки на проїзд до перукарні, лікарні тощо, продукти харчування, одяг, засоби особистої гігієни, здійснює оплату комунальних послуг в спірній квартирі. 
		       Відповідачем долучено квитанції про оплату за проїзд, продуктів харчування, одягу, засобів особистої гігієни, комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_3 . 
		       Згідно листа комунального некомерційного підприємства «Тернопільська стоматологічна поліклініка» Тернопільської міської ради №238 від 13.12.2019, пацієнтка ОСОБА_4 у 2018-2019 рр. неодноразово видаляла зуби у їх закладі. Оплачувала за анестезію ОСОБА_5 . 
		       Відповідно до листа №33 від 28.01.2020 комунального некомерційного підприємства «Центру екстреної медичної допомоги та медичних катастроф» Тернопільської обласної ради, що до ОСОБА_4 зареєстровано 14 викликів з 11.2018 по 12.2019. 
		Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_5 не надавала трьох разового харчування ОСОБА_4 , оскільки остання зранку до вечора буває на роботі, а тому ОСОБА_4 змушена була сидіти в кріслі більше 12 годин. Приносить і готує її їсти ОСОБА_9 . Також вони купляли її одяг та ліки, здійснювали підстригання волосся. ОСОБА_4 не купляла її одяг, ліки, стрижки не проводила. 
		Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у судовому засіданні пояснили, що за ОСОБА_4 хто здійснював догляд, між ними протягом деякого часу погіршувалися відносини і вони всі відмовлялися від продовження догляду. Оскільки вона постійно висувала свої претензії до їх роботи. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він працює головою ОСББ в будинку, де проживає ОСОБА_4 , яка неодноразово зверталася до нього з приводу допомоги по квартирі, зокрема здійснити її заміну крана, допомогти її вивести на двір. Оплату за виконанні роботи проводила ОСОБА_4 . Коли він був присутній у квартирі, ОСОБА_5 готувала їжу, прибирала і вказану їжу ОСОБА_4 споживала. ОСОБА_5 йде на роботу близько 09.00 - 10.00, а повертається близько 17.00 - 18.00 год. На даний час ОСОБА_4 також допомагає мешканець будинку, як йому відомо. 
		За змістом частини першої статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
		Відповідно до ч. 1 ст. 747 ЦК України майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).
		У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов`язання набувача відповідно зменшується.
		У ч. 1 ст. 748 ЦК України передбачено, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
		У статті 755 ЦК України визначені підстави для припинення договору довічного утримання (догляду). Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
		Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
		Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Розірвання у судовому порядку договору довічного утримання у випадку невиконання його істотних умов та відмови від добровільного розірвання однією із сторін та правові наслідки його розірвання передбачені також пунктом 4.3 договору.
		Таким чином, істотними умовами спірного договору довічного утримання сторони визначили: а) забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі. Кожна зі сторін має право користуватися допоміжними приміщеннями квартири; б) забезпечення щоденним триразовим харчуванням. У разі спорів з приводу достатності харчування раціон складають дієтолог чи лікар; г) надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт квартири, побутової техніки, тощо.; г) забезпечення належними лікувальними засобами на підставі лікарями рецентів; д) забезпечення одягом та іншою необхідною допомогою.
		Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. 
		Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Суд вважає, що відповідач не надала суду доказів, які б свідчили про належне виконання нею умов спірного договору про утримання позивача та догляду за нею протягом 2019 року, зокрема забезпечення щоденним триразовим харчуванням, надання побутових послуг, забезпечення належними лікувальними засобами на підставі лікарями рецентів, забезпечення одягом та іншою необхідною допомогою, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та акт №2113 від 22.05.2019, складений соціальним інспектором ОСОБА_14 .
		При цьому суд зазначає, що вищевказані квитанції про оплату не можуть свідчити про повноцінне харчування та забезпечення ОСОБА_4 продуктами харчування, одягом, засобами особистої гігієни та оплату комунальних послуг. Також в квитанціях відсутні відомості про те, хто здійснював ці платежі, а витрачені кошти на придбання продуктів та ліків пов`язані саме з виконанням договору довічного отримування. Відповідач не надала письмових документів про те, що позивач отримала вказані продукти харчування та ліки, а фотографії наявні у справі не можуть свідчити про постійну догляд за ОСОБА_4 . 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, а тому суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту шляхом розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 10 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2548.
		Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. 
		Враховуючи, що договір довічного утримання розірвано судом у зв`язку з неналежним виконанням набувачем обов`язків за вказаним договором, суд вважає слід визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 і скасувати заборону за реєстраційним номером №274435909 на відчуження двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , накладену 10 серпня 2018 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. на підставі договору довічного утримання від 10 серпня 2018 року за реєстровим номером 2548.
		Крім цього, суд вважає, слід відмовити у задоволенні позову в частині розірвання договору довічного утримання (догляду), укладений 10 серпня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2548 та визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 , з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
		Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Таким чином договір довічного утримання в частині, який стосується предмету договору - 1/2 частки квартири, яка в силу визначеної у ст. 60 СК України презумпції, яка у даній справі нічим не спростована, є спільним сумісним майном подружжя, тобто ОСОБА_6 який на день його смерті був виконаний.
		З огляду на те, що права ОСОБА_6 за цим договором мають особистий характер, які припинилися внаслідок його смерті відповідно до правил ст. 1218 ЦК України, позивач-вдова померлого ОСОБА_6 , яка є його спадкоємцем та співвласником, не мала права ставити питання про розірвання договору довічного утримання, яка стосується частки свого померлого чоловіка у вказаній квартирі та .
		Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.
		Тому, у суду не має правових підстав для розірвання договору довічного утримання в частині, яка припинилася внаслідок смерті другого з подружжя, ОСОБА_6 , а тому в цій частині слід відмовити у позові. 
		Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		За таких обставин, суд вважає, що позивач звільнений від сплати судового збору і слід розподілити судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача в користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме підлягає стягнення судовий збір за вимогами про розірвання договору в розмірі 768,40 грн. та за вимогами про визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири в розмірі 2 517,31 грн., виходячи, що вартість квартири згідно договору довічного утримання (догляду) становить 503 462 грн. 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 256, 257, 264, 551, 651, 653 ЦК України, суд, - 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Задовольнити частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.
		Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 10 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2548
		Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири 
		АДРЕСА_1 заборону за реєстраційним номером №274435909 на відчуження двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , накладену 10 серпня 2018 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. на підставі договору довічного утримання від 10 серпня 2018 року за реєстровим номером 2548.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 3 285,71 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п`ять гривень 71 копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
		Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. 
		Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . 
		Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
		Повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2020 року.
		 
		Головуючий суддяО. М. Вийванко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...