Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/373/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 20.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2020.
Дата набрання законної сили: 19.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/373/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан "
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р.
		у складі колегії суддів:  В. В. Бєляновський- головуючий, Л. В. Поліщук, І. Г. Філінюк
		за позовом ОСОБА_1 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан "
		про стягнення 2   039   875,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.          Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову
		 
		ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "НВФ Радіан"  про стягнення 2 039 875 грн. дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "НВФ Радіан".
		Також позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТОВ "НВФ Радіан", у межах ціни позову 2 039 875 грн. без обмеження та/або позбавлення права користування цим майном, а саме: нежитловий об`єкт, що складається із літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв. м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Заява обґрунтована тим, що позивач отримав від відповідача фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства та бухгалтерську довідку, відповідно до змісту якої відповідач повідомив позивача, що доля його частки на момент виходу зі складу учасників ТОВ "НВФ Радіан" дорівнює нулю. Однак, ТОВ "НВФ Радіан" має у власності нежитлові будівлі, що підтверджується доданим до заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2020р. Вказане майно було придбане ТОВ "НВФ Радіан" у період виконання позивачем обов`язків директора товариства і його вартість складає 6 120 240 грн.  Позивач вважає, що відповідач намагається уникнути сплати належної йому частки, тому у фінансовому звіті не відображає дійсну вартість об`єктів нерухомості. На думку позивача, вказане свідчить про готовність відповідача вдаватися до незаконних дій з метою приховування вказаних об`єктів нерухомості та їх дійсної вартості з метою не виконувати зобов`язання зі сплати належної позивачу частки у майні товариства. Позивач вважає, що станом на день звернення до суду з цією заявою є обґрунтовані ризики того, що відповідач здійснить дії, щоб на момент винесення рішення отримати кошти з підприємства було неможливо, у тому числі здійснить відчуження належного йому майна, внаслідок чого у разі задоволення позову виконання рішення буде неможливим.  
		 
		2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
		 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2020р. у справі №915/373/20 у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.
		 
		Ухвала мотивована тим, що подана позивачем заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.
		 
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. у справі №915/373/20 ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ТОВ "НВФ Радіан" у межах ціни позову 2 039 875 грн. без обмеження та/або позбавлення права користування цим майном, а саме: нежитловий об`єкт, що складається із літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідно до статуту ТОВ "НВФ Радіан", зареєстрованого 14.09.2006р., ОСОБА_1 був засновником товариства із часткою у статутному фонді 33,33%. Рішенням загальних зборів відповідача ОСОБА_1 було виведено зі складу засновників товариства з 19.11.2018р. Відповідно до змісту бухгалтерської довідки ТОВ "НВФ Радіан", доля частки ОСОБА_1 на момент виходу зі складу учасників ТОВ "НВФ Радіан" дорівнює нулю. Водночас ТОВ "НВФ Радіан" є власником нежитлових будівель, оціночна (ринкова) вартість яких станом на 25.03.2020р. складає 6 120 240 грн., що підтверджується звітом № 108/03-20 про незалежну оцінку цих нежитлових будівель, виконаним ТОВ «Незалежний центр оцінки експертизи та аналітики «Пи Кан».
		 
		На підставі вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна, наявного у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі.
		 
		Суд вказав, що складені відповідачем фінансовий звіт та бухгалтерська довідка, в яких відсутні відомості про дійсний розмір частки позивача у майні товариства, є саме тими обґрунтованими доказами, що свідчать про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		ТОВ "НВФ Радіан", не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. скасувати. 
		 
		Скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням вимог ст. 74 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що звіт про незалежну оцінку №108/03-20 не доцільно враховувати як доказ, оскільки його виконано станом на 25.03.2020 р.  
		 
		У скарзі зазначається, що товариством дійсно було придбано у 2015 році нежитлові будівлі, які оприбутковані на рахунок бухгалтерського обліку №103 з вартістю 1   600   000 грн., тому твердження позивача, що зазначені будівлі мають вартість 6   120   240 грн. є безпідставними.
		 
		За твердженням скаржника, накладення арешту на майно позбавляє відповідача можливості у повному об`ємі вести фінансово-господарську діяльність, наслідком чого є понесення збитків.  
		 
		4. Позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що у разі продажу майна відповідача чи іншим способом переоформлення права власності, відсутній правовий механізм  повернення цього майна до попереднього стану, що унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Позивач також вказує, що ключовим моментом у справі про забезпечення позову є не вартість майна, за рахунок якого можливо було б здійснити стягнення грошових коштів, а саме факт наявності цієї нерухомості, яка приховувалась відповідачем, а тому просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
		 
		За ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
		 
		Згідно з ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
		1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
		2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
		3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
		4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
		 
		Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
		 
		При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		 
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити правомірність доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		 
		Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовує господарський суд, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накласти арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		 
		Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
		 
		Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 2 039 875 грн. дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів у відповідному розмірі. 
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача, який був засновником відповідача із часткою у статутному фонді 33,33%, було виведено зі складу засновників товариства з 19.11.2018р. Відповідно до змісту бухгалтерської довідки ТОВ "НВФ Радіан", враховуючи дані балансу і звіту про фінансові результаті за 2018 рік, доля частки позивача на момент виходу зі складу учасників ТОВ "НВФ Радіан" дорівнює нулю. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "НВФ Радіан" є власником нежитлових будівель, оціночна (ринкова) вартість яких станом на 25.03.2020р. складає 6 120 240 грн., що підтверджується звітом № 108/03-20 про незалежну оцінку цих нежитлових будівель.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд передчасно вказав на недоведеність позивачем обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		Апеляційний господарський суд, здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів сторін стосовно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також надавши оцінку долученим до матеріалів справи доказам, дійшов висновку, що складені відповідачем фінансовий звіт та бухгалтерська довідка, в яких відсутні відомості про дійсний розмір частки позивача у майні товариства, є саме тими обґрунтованими доказами, що свідчать про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		 
		При цьому, суд апеляційної інстанції урахував наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача у межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів. 
		 
		На підставі встановлених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна, наявного у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі. Застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного та передусім стосуються з`ясування обставин обґрунтованості заявлених позовних вимог та зводяться до оцінки обставин справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті. 
		 
		Посилання скаржника на те, що накладення арешту на майно позбавляє відповідача можливості у повному об`ємі вести фінансово-господарську діяльність, є безпідставними, оскільки як правильно враховано апеляційним господарським судом встановлено, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
		 
		Встановивши, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення  позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
		 
		Водночас, з резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду вбачається, що на майно, яке належить на праві власності ТОВ "НВФ Радіан" накладено арешт у межах ціни позову 2 039 875 грн. без обмеження та/або позбавлення права користування цим майном.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		 
		За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком  накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. 
		 
		При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, при взятті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи грошові кошти, немає необхідності зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном.
		 
		З метою приведення резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду у відповідність до ст. 137 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. у справі №915/373/20.
		 
		6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги  
		 
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
		 
		З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України слід покласти на скаржника.
		 
		Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" задовольнити частково.
		 
		Абзац 4 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. у справі №915/373/20 змінити, виклавши його в наступній редакції:  
		«Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" (54018, м. Миколаїв, провулок Південний, буд. 32, код ЄДРПОУ 34607057), у межах ціни позову 2 039 875 грн., а саме: нежитловий об`єкт, що складається із Літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/7.»
		 
		В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. у справі №915/373/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                  О. О. Мамалуй
		 
		Судді                                                  О. М. Баранець
		 
		                                                                                В. І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...