Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/5144/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 21.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.11.2020
Номер судового провадження: П/380/5294/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/5144/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		20 жовтня 2020 року
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача міський голова Львова Садовий Андрій Іванович про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
		 
		                                                     встановив:
		 
		На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1). Позивач просить суд: 
		- визнати протиправним та скасувати пункт 3.2 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради, що оформлене протоколом №10 від 19 березня 2020 року;
		- визнати протиправними дії Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради щодо призупинення з 23.03.2020 для всіх категорій населення пільги, що стосуються перевезення міським громадським транспортом (авто та електротранспортом) на підставі п.3.2. рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради, що оформлене протоколом №10 від 19 березня 2020 року.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що протокол №10 від 19.03.2020 міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій ЛМР в частині скасування пільги з перевезення міським громадським транспортом є протиправним, оскільки порушує його конституційне право на соціальний захист.  Також наголошує, що протокол №10 не відповідає постанові КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", оскільки така не передбачає скасування пільг, які встановлені іншими законодавчими актами. Таким чином, прийняття Міською комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради оскаржуваного рішення обмежили права позивача на безоплатний проїзд міським громадським транспортом. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
		Ухвалою від 17.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому  ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому  статтею 162 КАС України.
		23.09.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач та третя особа заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що 08.07.2020 міською комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій прийнято протокол №45 позапланового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, яким скасовано п.3.2 протоколу №10 від 19.03.2020. Відтак, вважають що відсутній предмет спору, що є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. 
		У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці у період з 10.08.2020 по 14.09.2020, та з 16.09.2020 по 15.10.2020 на листку непрацездатності суд приймає рішення у цій справі - 20.10.2020.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
		19.03.2020 на позаплановому засіданні міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій прийнято рішення, яке оформлено протоколом №10, а саме п.3.2, яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", враховуючи запроваджений режим підвищеної готовності до виникнення можливої надзвичайної ситуації, з метою забезпечення належного перевезення медичного персоналу та осіб, які забезпечують безпеку та життєдіяльність міста, призупинено з 23.03.2020 для всіх категорій населення пільги, що стосуються перевезення міським громадським транспортом (авто та електротранспортом), передбачені чинним законодавством України, ухвалами сесії Львівської міської ради та рішеннями виконавчого комітету - до прийняття окремого рішення комісії.
		08.07.2020 року міською комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради прийнято рішення, яке оформлено протоколом №45, яким вирішено "вважати таким, що втратив чинність пункт 3.2 рішення позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 19.03.2020, протокол №10".
		Не погодившись з п.3.2 рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради, що оформлене протоколом №10 від 19 березня 2020 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд зазначає наступне.
		Частиною другою  статті 19 Конституції України  визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Відповідно до положень розділу II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина"  Основного Закону України, зокрема: - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33); - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43); - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46);
		Згідно зі  статтею 64 Конституції України  конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених  Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачених статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
		11 березня 2020 року прийнята  постанова Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " (далі - Постанова), якою, відповідно до  статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб",  з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлено карантин.
		16.03.2020 прийнята постанова Кабінету Міністрів України №215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211", якою заборонено, зокрема: 4) з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р.: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному    і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.
		Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"  визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
		Згідно зі  статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", карантин це: - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; - обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню; - протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально- технічного забезпечення цих заходів і робіт.
		Статтею 10 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"   визначено, що основними принципами профілактики інфекційних хвороб є: - визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; - дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності; - комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов`язковість їх фінансування.
		Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"   визначено, що організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		Враховуючи викладене вище до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься вжиття комплексу профілактичних і протиепідемічних заходів, у тому числі адміністративного характеру, спрямованих для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
		Статтею 30 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено    повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину.
		Так, на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням; установлювати особливий режим в`їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в`їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
		Тобто, вказаною нормою права передбачено можливість запровадження на відповідних територіях чи об`єктах особливих умов пересування і перевезення, а не наділення повноваженнями на скасування пільг щодо перевезення.
		Надаючи оцінку спірному рішенню суд зазначає, що вказане рішення стосувалося обсягу прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд в міському пасажирському транспорті загального користування    на території м. Львова. Фактично у рішенні йдеться про звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом.
		Поряд з цим суд враховує, що пунктом 7  статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Згідно пункту 7  статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи.
		Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними ( частина 3 статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
		Згідно  статті 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"  особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
		Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.
		Таким чином, спірне рішення в частині п.3.2 не відповідає вимогам  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
		Крім цього, слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, не містить положень, які регулюють порядок перевезення осіб пільгових категорій в міському пасажирському транспорті загального користування.
		Надаючи оцінку спірному рішенню за критерієм обґрунтованості суд зазначає, що відповідними пільгами користуються і ті громадяни, які продовжують працювати в умовах карантину та добираються до роботи на громадському транспорті, а тому мета спірного рішення не відповідає  постанові КМ України від 11.03.2020 року № 211.
		Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування пункт 3.2 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради, оформлене протоколом №10 від 19 березня 2020 року в частині призупинення з 23.03.2020 для всіх категорій населення пільги, що стосуються перевезення міським громадським транспортом (авто та електротранспортом).
		В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки право позивача порушується не діями по прийняттю спірного рішення, а самим рішенням, тому належним способом захисту прав позивача є скасування самого рішення.
		При цьому суд враховує, що станом на момент розгляду справи спірний пункт рішення скасований протоколом №45 від 08.07.2020.  
		Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За результатами розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч.1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
		Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
		 
		                                                              вирішив:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 3.2 рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради, оформлене протоколом №10 від 19 березня 2020 року в частині призупинення з 23.03.2020 для всіх категорій населення пільги, що стосуються перевезення міським громадським транспортом (авто та електротранспортом).
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                Гулкевич І.З.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...