Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/30/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 21.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/23153/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		Київ
		20 жовтня 2020 року 
		справа №140/30/20
		адміністративне провадження №К/9901/23153/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Ханової  Р.Ф.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Олендера І.Я., 
		 
		при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.
		за участю представників
		позивача - Ворошилової Н.В. в порядку самопредставництва
		відповідача - не з`явився, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 (суддя - Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 (судді - Гуляк В.В., Гудим Л.Я., Коваль Р.Й.) у справі №140/30/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" про стягнення коштів,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - Товариство, відповідач у справі), в якому просило стягнути до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника в розмірі 26418217,30 гривень. 
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, у задоволені позову відмовлено. 
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на адресу Товариства 30 серпня 2019 року позивачем була направлена саме податкова вимога №244448-53 від 16 серпня 2019 року з дотриманням вимог статей 42, 59 Податкового кодексу України.
		Суди звернули увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, які саме заходи вживались контролюючим органом для з`ясування причин невручення Товариству податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення Товариству податкової вимоги, після повернення рекомендованого листа 03 жовтня 2019 року і до моменту звернення до суду з розглядуваною позовною заявою.
		Не погоджуюсь з рішеннями судів попередніх інстанцій податковим органом подана касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
		В обґрунтування своїх вимог податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми пунктів 42.2, 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, пункту 1 розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.
		Податковий орган звертає увагу на тому, що жодним з зазначених вище правових актів не передбачено опис документів в листі про направлення платнику податків податкової вимоги або податкового повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відтак судами неправильно застосовано вищезазначені норми чинного податкового законодавства України.
		У касаційній скарзі скаржник акцентує увагу на тому, що контролюючим органом долучено до матеріалів справи та досліджено судами  всі докази направлення податкової вимоги відповідно до норм Податкового кодексу України.
		14 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду  відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 140/30/20, підставою відкриття касаційного провадження слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначених частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59, частини другої пункту 42.2, пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 № 1204, пункту 1 Положення про направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610).
		29 вересня 2020 року справа №140/30/20 надійшла до Верховного Суду.
		Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті. 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи №140/30/20 до касаційного розгляду, призначено справу до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року  задоволено клопотання податкового органу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року  задоволено клопотання Товариства про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку "EasyCon". Зазначеною ухвалою Товариству роз`яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції необхідно використовувати комп?ютерну техніку або смартфони з доступом до мережі Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідне клопотання.
		20 жовтня 2020 року під час судового засідання виявлено технічну неможливість участі Товариства у  відеоконференції поза межами приміщення суду через відсутність у відповідача комп?ютерної техніки або смартфона з доступом до мережі Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення.
		Суд зазначає, що Товариство в судове засідання не з`явилося, хоча про дату, час і місце судового засідання було повідомлено належним чином, технічну можливість участі свого засідання у  відеоконференції поза межами приміщення суду не забезпечило.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» 27 липня 2011 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків.
		21 липня 2016 року Личаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області винесено відносно Товариства податкові повідомлення-рішення: 
		- №0000801408 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 6787040,64 гривень (з них 4524693,76 гривень податкове зобов`язання та 2262346,88 гривень штрафні (фінансові) санкції); 
		- №0000791402 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 3299194,98 гривень (з них 2199463,32 гривень податкове зобов`язання та 1099731,66 гривень штрафні (фінансові) санкції); 
		- №0000811402 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 11418022,04 гривень (з них 7612014,69 гривень податкове зобов`язання та 3806007,35 гривень штрафні (фінансові) санкції).
		Постановою Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №803/1144/16 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Товариства про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2016 року: №0000801408, №0000791402, №0000811402.
		16 серпня 2019 року позивачем винесено Товариству податкову вимогу форми «Ю» №244448-53 про необхідність сплати податкового боргу в загальному розмірі 11665021,17 гривень.
		Зі змісту цієї податкової вимоги видно, що станом на 15 серпня 2019 року Товариство мало податкову заборгованість на загальну суму 11665021,17 гривень, яка включала: 7612013,01 гривень - основний платіж; 3806007,35 гривень - штрафні (фінансові) санкції; 247000,81 гривень - пеня.
		Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 29 листопада 2019 року №13761/10/58.09-11 станом на 26 листопада 2019 року Товариство мало податковий борг з акцизного податку в сумі 26418217,30 гривень, в тому числі 13971274,18 гривень - за основним платежем; 7168085,89 гривень - штрафні санкції; 5278857,23 гривень - пеня.
		Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, податкові органи наділені повноваженнями звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. 
		В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
		Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.  
		Згідно із пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
		Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.
		Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
		Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
		У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
		Системний аналіз зазначених положень зумовив висновок про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу.
		Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган 30 серпня 2019 року надіслав на адресу Товариства (вулиця Кременецька, 38, місто Луцьк, 43010) рекомендований лист, який був повернений відправнику за закінченням терміну зберігання 03 жовтня 2019 року. Факт надіслання листа підтверджується копіями фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 30 серпня 2019 року, листа ПАТ «Укрпошта» від 29 січня 2020 року №15-05-723, конверта з відміткою про невручення листа Товариству у зв`язку з закінченням терміну зберігання, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення долучене до зазначеного конверта.
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того на адресу Товариства надіслано саме податкову вимогу №244448-53 від 16 серпня 2019 року, зокрема такі відомості не зазначені і в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.
		Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 Судом встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.
		При цьому як зазначено у пункті 8 цих Правил оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
		Згідно з пунктом 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
		Із системного аналізу зазначених норм, слідує, що Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
		Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу-повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (пункт 2 Правил). Відповідно до пункту 62 Правил у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.
		Суд враховує, що Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги.
		Відтак суди попередніх інстанцій, вказуючи на відсутність доказів в підтвердження того, що на адресу Товариства надіслано саме податкову вимогу №244448-53, не врахували зазначених вище положень законодавства та наявність в матеріалах справи конверта надісланого на адресу відповідача 30 серпня 2019 року з відміткою про невручення листа Товариству у зв`язку з закінченням терміну зберігання та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення долученого до зазначеного конверта, які свідчать про надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.
		Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, які саме заходи вживались контролюючим органом для з`ясування причин невручення Товариству податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення Товариству податкової вимоги, після повернення рекомендованого листа 03 жовтня 2019 року і до моменту звернення до суду з розглядуваною позовною заявою.
		В той же час суд звертає увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги. Відтак зазначений вище висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на жодній нормі законодавства.
		При вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
		Товариством не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.
		Враховуючи зазначене вище правове регулювання, досліджені судами попередніх інстанцій докази, Суд визнає, що податкову вимогу надіслано в порядку встановленому Податковим кодексом України, що свідчить про наявність підстав про стягнення податкового боргу.
		Окрім того Суд звертає увагу на тому, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		За змістом статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме пунктів 42.2, 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.
		Враховуючи викладене, висновуючись на доктринальному конституційному обов`язку платника податків сплачувати податки і збори, встановленого статтею 67 Конституції України, не виконання обов`язку сплати відповідачем як платником податку заявленого до стягнення грошового зобов`язання (акцизний податок, штраф, пеня), Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу позивача, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов. 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі № 140/30/20 скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позов Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити повністю.
		Стягнути в дохід бюджету з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти у сумі 26418217,30 (двадцять шість мільйонів чотириста вісімнадцять тисяч двісті сімнадцять гривень 30 копійок) гривень для погашення податкового боргу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.          
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Р.Ф. Ханова
		І.А. Гончарова 
		 І.Я.Олендер ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...