Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/485/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 21.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/6227/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/6227/20 Справа № 199/485/20   Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида  М. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2020 року                                м. Дніпро
		 
		   Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		    головуючого  Пищиди М.М.
		    суддів  Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання дій незаконними, відшкодування шкоди,-
		                В С Т А Н О В И Л А:
		   У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання дій незаконними, відшкодування шкоди.
		   В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 січня 2020 р. працівники АТ ДТЕК у складі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) своїми протиправними насильницькими діями свавільно припинили електроживлення до квартири, де проживає позивач, тим самим, припинили надання послуг з електроживлення/розподілу електроенергії споживачам квартири, в тому числі і йому.
		   Відповідачі є виконавцями послуг з електропостачання/розподілу електроенергії позивачу, як побутовому споживачу, у сенсі ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 62 ч.1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії.
		   Як зазначається позивачем при зверненні до суду, рахунки за електроенергію №3432229 від 04.01.2020 р. та №3118070 від 04.12.2019 р. та квитанції оплати на особовий рахунок НОМЕР_1 послуг відповідачів за листопад та грудень 2019 р. також свідчать про наявність договірних відносин між відповідачами та позивачем.
		   18 січня 2020 р. вищезазначені працівники АТ ДТЕК перерізали провід електропроводки на вводі до квартири позивача, у коридорі біля дверей квартири, заявивши, що вони припиняють електроживлення із-за наявності заборгованості в сумі десь більше тисячі гривень  точна сума йому не відома, оскільки ніяких претензій з оплати їх послуг ні АТ ДТЕК, ні ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" ні йому, ні будь-якому споживачу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не надсилали і ніяким чином не повідомляли, тобто йому до 18 січня 2020 р. не було відомо, що АТ ДТЕК рахує наявність такої заборгованості. Ці працівники АТ ДТЕК заявили лише те, що така заборгованість наявна в їхній базі на особовому рахунку НОМЕР_1 .
		   Споживачі квартири вчасно і щомісяця вносять плату за спожиту електроенергію за минулий період на рахунок ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (відповідача-2) - останній платіж на рахунок відповідача-2 був здійснений 09 січня 2020 р.  відповідач-1 рахунок за оплату його послуг на його рахунок жодного разу не надавав споживачам.
		   При зверненні до суду із вказаним позовом позивачем також зазначається, що ще одним приводом припинення електроживлення ці працівники назвали те, що позивач заперечував щодо заміни ними лічильника електроенергії, який наразі встановлений в квартирі  пояснити підстави такої заміни та наявності у нього яких-небудь зобов`язань з такої заміни ці працівники не спромоглися  тож самоправно намагалися замінити лічильник, при цьому будь-яких попереджень, документів щодо такої заміни від АТ ДТЕК позивачу і іншим споживачам квартири, де він проживає, перед цим не надходило.
		   На переконання позивача, законних підстав для заміни електролічильника та для припинення електроживлення до квартири у відповідача не було і немає.
		   18 січня 2020 р. ОСОБА_2 був допущений позивачем до прибору обліку (лічильника) спожитою електроенергії, який встановлений в квартирі, з метою його технічної перевірки ( цілісності пломб, цілісності засобу комерційного обліку (корпусу, скла, кріплення), перевірки його працездатності, тобто виконання ним функцій обліку), а також для зняття показів лічильника та його номеру. ОСОБА_2 після закінчення цих робіт, коли діло дійшло до підписання оформленого ним акту раптово задав питання знову про заміну лічильника, та ще й про наявність у позивача заборгованості, а ще заявив, що у них числиться ще й те, що квартира взагалі відключена від електричної мережі, тобто, на думку позивача, він просто вишукував привід для від`єднання квартири від електромережі, тож, не зважаючи на заперечення позивача щодо цих його інсинуацій, і, не зважаючи на вимогу надати позивачу оформлений ним акт для ознайомлення та підписання, ОСОБА_2 заявив, що він буде відключати квартиру від електромережі, що і зробив відразу, як тільки вийшов з квартири.
		   Оформлений ОСОБА_2 акт позивачу так і не було надано для ознайомлення та підписання.
		   Позивач вказує, що припинення електроживлення ці працівники здійснили у вихідний день 18 січня 2020 р. (субота), тоді як згідно п.11.5.19. постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №310 забороняється відключення Користувачів (побутових споживачів) перед вихідними та святковими днями.
		   Як зазначається позивачем, такі неправомірні дії відповідачів порушили його право одержувати вчасно та відповідної якості послуги з електроживлення/розподілу електроенергії до квартири.
		   Позивач також вказує, що в результаті вищезазначених протиправних дій працівників відповідача у нього виникли проблеми з приготування їжі (газопостачання також ще невідновлене до квартири, не зважаючи на рішення суду від 19 грудня 2019 р. у справі №199/8614/19), він змушений нести додаткові витрати для забезпечення себе їжею, зокрема харчуватися у їдальнях.
		   В обґрунтування відсутності боргу перед відповідачами на особовому рахунку НОМЕР_1 , позивач зазначає, що сплата послуг відповідачів на особовий рахунок НОМЕР_1 відбувалася кожного місяця до 10 числа.
		   В обґрунтування перенесення прибору обліку електричної енергії (лічильника) за межі квартири позивач вказує, що в квартирі встановлений електронний лічильник електроенергії СОЕ А09М2 №032273 виготовлений у 2009 році, з класом точності 1,0, і який має строк експлуатації у 24 роки, тобто він ще не проробив і половини свого строку. Жодних нарікань на його функціонування не від кого не надходило, тож підстав для його заміни позивач не вбачає, а відповідачі не повідомили жодних підстав заміни.
		   Якщо суд прийде висновку, що цей лічильник СОЕ А09М2 №032273, як на тому наполягали вищезазначені працівники АТ ДТЕК, є власністю АТ ДТЕК, то в такому разі за таких обставин жодних правових підстав для знаходження лічильника в квартирі немає.
		   Закон не зобов`язує споживачів допускати виконавців послуг з електроживлення/розподілу електроенергії в квартиру для заміни в ній прибору обліку (лічильника). Типовими договорами з виконавцями послуг з електроживлення/розподілу електроенергії також не передбачені такі обов`язки споживачів - тож вимога допустити вищезгаданих працівників АТ ДТЕК для заміни цього лічильника СОЕ А09М2 №032273 в квартирі є чистим їх самоправством.
		   Якщо суд прийде висновку, що лічильник СОЕ А09М2 №032273, як на тому наполягали вищезазначені працівники АТ ДТЕК, є власністю АТ ДТЕК, і якщо АТ ДТЕК рахує за необхідне замінити лічильник СОЕ А09М2 №032273, то позивач не бачить підстав, за яких ця їх власність має знаходитися в квартирі, оскільки його знаходження несе позивачу лише додаткові обов`язки та тримає в психологічній напрузі ризику порушення цілісності пломб на лічильнику.
		   Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд: 
		   -визнати незаконними дії відповідачів по від`єднанню 18 січня 2020 р. квартири, де проживає позивач ( АДРЕСА_1 ), від електромережі і припинення, таким чином, надання ними послуг з електро-живлення/розподілу електроенергії до квартири;
		   -відшкодувати позивачу у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 23 ЦК України, а саме у грошовому виразі (грошима), і у розмірі, визначеному самим судом на його розсуд відповідно до норми ч. 3 ст. 23 ЦК України з урахуванням вимог розумності і справедливості, моральну шкоду, заподіяну відповідачами неправомірними діями їх працівників;
		   -визнати відсутність у позивача боргу перед відповідачами на особовому рахунку НОМЕР_1 , відкритому споживачам квартири відповідачами у їх реєстрах обліку споживачів у базах даних, на момент від`єднання 18 січня 2020 р. квартири від електромережі та визнати у позивача право не сплачувати гроші на вимоги відповідачів за надані ними послуги до 18 січня 2020 р.;
		   -відновити становище, яке існувало до порушення 18 січня 2020 р. права позивача отримувати від відповідачів якісні послуги з розподілу та постачання електричної енергії до квартири;
		   -визнати у позивача право на момент від`єднання 18 січня 2020 р. квартири від електромережі одержувати від відповідачів якісні послуги з електроживлення/розподілу електроенергії;
		   -стягнути з відповідачів пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення надання мені послуг з електроживлення/розподілу електроенергії.
		   -зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснити дії з перенесення прибору обліку електричної енергії (лічильника), який наразі встановлений в квартирі, за межі квартири та встановити його за межами квартири.
		   Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		   Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		   Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що підтверджується рахунками за електроенергією (а.с. 3).
		   Листом від 29.01.2020 р. №107/6071 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на адресу ОСОБА_5 повідомлено про заборгованість за рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 1712,27 грн. станом на 01.01.2019 р. та запропоновано у строк до 02.03.2020 р. сплатити борг та роз`яснено про можливе припинення електропостачання за умови несплати боргу (а.с. 18).
		   Відповіддю від 06.02.2020 р. (а.с. 23) Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 повідомив про направлення 18.01.2020 р. об 11.20 год. екіпажу на повідомлення «конфлікт» за адресою: АДРЕСА_1 .
		   Згідно з листом від 06.02.2020 р. вих. 4934/1001 (а.с. 25) на адресу ОСОБА_1 Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» повідомило про підстави припинення електропостачання: з 10.01.2020 р. по акту №011898 за недопуск до приладів обліку та самовільного підключення до електроустановки АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» згідно Правил роздрібного ринку електричної енергії п. 7.5.
		   Відповідно до картки за особовим рахунком № НОМЕР_1 23.01.2003 р. ОСОБА_5 уклала договір на поставку електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37), лічильник СО-ЭА09М2, дата установки 15.05.2009 р.
		   Згідно з квитанціями (а.с. 45-46) платником ОСОБА_5 здійснювалася оплата послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 09.03.22019 р. в розмірі 54,00 грн., 05.02.2019 р. в розмірі 72,00 грн., 07.05.2019 р. в розмірі 60,00 грн., 06.04.2019 р. в розмірі 54,00 грн., 05.06.2019 р. в розмірі 78,00 грн., 05.09.2019 р. в розмірі 91,50 грн., 06.08.2019 р. в розмірі 91,50 грн., 04.10.2019 р. в розмірі 76,5 грн., 06.12.2019 р. в розмірі 96,00 грн., 06.07.2019 р. в розмірі 78,00 грн., 05.11.2019 р. в розмірі 96,00 грн.
		   Відповідно до рахунку за електроенергію від 24.01.2020 р., який виставлений споживачу ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , до сплати підлягає 1 712,27 грн., який мав бути сплачений до 10.02.2020 р. (а.с. 55).
		   Заявою від 20.02.2020 р. ОСОБА_1 на адресу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» повідомив про заперечення щодо сплати заборгованості та просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги (а.с. 56).
		   Згідно з актом про недопуск від 16.02.2016 р. (а.с. 66) 16.02.2016 р. ОСОБА_5 не було забезпечено доступ працівникам енергопостачальника з виконання робіт.
		   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.07.2017 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про зобов`язання вчинити певні дії рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 р., яким відмовлено в задоволенні позову повністю, залишено без змін (а.с. 70-73).
		   Відповідно до довідки (а.с. 74) станом на 20.02.2020 р. на балансі ДМЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» обліковується лічильник електричної енергії СО ЭМ09М2.
		   17.02.2020 р. виконано підключення електроустановки споживача ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 75).
		   Згідно з актом про недопуск від 18.01.2020 р. цього дня відбувся недопуск до об`єкта - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , для заміни засобу комерційного обліку, його технічної електроустановки і електропроводки, виконання відключення (а.с. 76).
		   Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та безпідставності.
		   Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
		   Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		   Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		   Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		   Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 5 ЦПК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		   Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України.
		   Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		   Відповідно до преамбули Закону «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		   Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		   Відповідно до пунктів 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону "Про захист прав споживачів" виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
		   Тобто Закон "Про захист прав споживачів" регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
		   За ст. 5 зазначеного вище закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
		   Відтак, з огляду на вищенаведене право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, та тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
		   У Законі «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої "слабкої сторони", як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.
		   У статтях 81, 82 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
		   Згідно з положенням, передбаченим ч. 1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 цього Кодексу.
		   Однак, в порушення вимог законодавства, позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема, що саме він є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
		   Обґрунтовуючи позов, позивач серед іншого зазначав про те, що він проживає у вказаній вище квартирі, втім, доказів на підтвердження того, що він там проживає, або він є власником цього майна, членом сім`ї власника, або наймачем або членом сім`ї наймача, або має право користування цим нерухомим майном на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом, позивач суду не надав.
		   Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		   Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди апелянта із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
		   На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А :
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		   Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2020 року - залишити без змін.
		   Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
		   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...