Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18993/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2020. Зареєстровано: 22.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: A/855/16686/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18993/19                                       Прізвище судді (суддів) першої інстанції: 
		                                                                                                                 Шрамко Ю.Т.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		15 жовтня 2020 року                                                                                          м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді          Костюк Л.О.;                    
		суддів:                                Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
		за участю секретаря:      Несін К.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року (прийнята у письмовому провадженні, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У березня 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач) про: визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 № 175-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління відповідача з дати звільнення; стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 р. №175-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05.09.2019 р..
		Стягнено з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 663,42 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05.09.2019 р.
		Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11 400,00 грн.
		28 лютого 2020 року позивачу у справі №640/18993/19 видано виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадри з 05.09.2019 р. та стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11 400,00 грн.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року залишено без змін.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили 16 червня 2020 року.
		07 лютого 2020 року позивачу в адміністративній справі №640/18993/19 видано виконавчий лист в частині стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 663, 42 грн.
		Разом з тим, позивачем до суду подано письмову заяву про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у якій позивач просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача (Держгеонадр), вчиненої ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020р. у справі №640/18993/19, шляхом не введення до чинного штатного розпису Держгеонадр посади начальника Юридичного управління та не поновлення ОСОБА_1 на цій посаді згідно чинного штатного розпису або іншій рівнозначній посаді (директора Юридичного департаменту) згідно чинного штатного розпису;
		- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача (Держгеонадр), вчиненої ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020р. у справі №640/18993/19, щодо невиплаті ОСОБА_1 , суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 61663,42 грн. 
		В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, зокрема, що позивач зверталась до відповідача із відповідною заявою про виконання рішення суду, проте у виконанні судового рішення їй було відмовлено, оскільки посада начальника Юридичного відділу управління скорочена і чинний штатний розпис такої посади не передбачає.
		Також позивач зазначає, що зазначена позиція свідчить про умисел в невиконанні рішення суду на вчинення всіх можливих для цього перешкод, повне та свідоме ігнорування Держгеонадрами вимог чинного законодавства.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача.
		Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити заяву про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача.
		Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача, суддя суду першої інстанції виходив з того, що вказане питання викладене у поданій заяві вже вирішувалось судом 08 липня 2020 року за результатами якого прийнято відповідне судове рішення. При цьому, позивач не скористався своїм правом на оскарження зазначеного судового рішення до суду апеляційної інстанції.
		З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
		Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Так, рішення суду про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, проте станом на даний час воно належним чином відповідачем не виконано.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що з наданих пояснень апелянта, відповідача та матеріалів справи встановлено те, що Державною службою геології та надр України видано наказ від 17.03.2020 №86-К «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року».
		Про те, зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі №640/18993/19 фактично не виконано, оскільки не надано місце на роботі та не внесено зміни в штатний розпис посади позивача відповідно до якої її поновлено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).
		Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.
		Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
		Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
		Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
		КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
		За змістом ст.. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
		Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.
		При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.06.2020 року у сраві №521/1892/18, від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).
		Окрім зазначеного, колегія суддів повторно звертає увагу на положення ст. 235 КЗпП України та положення п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр. 
		В той же час, зауважує, що   у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису .
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.06.2016 року у справі №161/17507/15-ц.
		Щодо вимоги викладеної апелянтом в заяві про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача в частині щодо невнесення плосади відповідача до штатного розпису, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, на підставі вище зазначеного, колегія суддів вказує, що зазначена вище вимога є похідною від вимоги позивача про визнання  протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року, тому є передчасною та зодоволенню не підлягає.
		Щодо вимоги викладеної апелянтом в заяві про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача в частині щодо невиплати ОСОБА_1 , суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 61 663,42 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Так, колегією суддів встановлено, що суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 61 663,42 грн. стягнено з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 .
		Зазначене вище підтверджено відповідачем у справі, а саме банківською випискою від 10.09.2020 року.
		Вказане не заперечується позивачем у справі.
		Частинами 1 та 2    статті 6 КАС України    встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод    (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до    статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі    Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»    встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2    статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1    статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, та заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у справі №    640/18993/19 - частковому задоволенню.
		Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1, 3       ст. 312 КАС України       апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Відповідно до пункту другого частини першої       статті 315       КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За правилами ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
		З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового  задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у справі №    640/18993/19.
		Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		                 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		           
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року - скасувати.
		Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у справі №    640/18993/19 - задоволити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020 року у справі №640/18993/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
		В іншій частині задоволення заяви - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
		(Повний текст виготовлено - 20 жовтня 2020 року).
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Л.О. Костюк           
		 
		Судді:                                                                                                      Н.П. Бужак,
		 
		                                                                                                                М.І. Кобаля

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...