Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2687/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2020. Зареєстровано: 22.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2021
Результат оскарження 01.03.2021 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.10.2020м. ДніпроСправа № 904/2687/20
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір
		 
		за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отег", м. Дніпро
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро 
		про стягнення збитків в сумі 170 797,30 грн. 
		 
		 
		Представники:
		від позивача Семчук Н.В. 
		від відповідача Кенжина О.О. 
		від третьої особи не з`явився 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Отег" збитків (упущеної вигоди) в сумі 170 797,30 грн. у зв`язку з ухиленням останнього від укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра за яким передбачена виплата вказаної суми пайової участі.
		Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
		В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на недотримання відповідачем положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо внесення коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Дніпра, внаслідок чого територіальній громаді міста Дніпра завдані збитки.
		У відзиві на позов, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що при визначені величини завданих збитків, яка відповідно до позовної заяви, дорівнює величині пайового внеску, що мав бути сплачений на думку позивача відповідачем, останнім не враховано приналежність будівель до класу промисловості.
		Як зазначає відповідач, ним зареєстровано право власності на об`єкти, які входили до складу промислового підприємства, отже функціональне призначення як складу, так і боксу є  "будівлі промисловості".
		Такими чином, враховуючи встановлення Дніпровською міською радою в Додатку № 1 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська, розмір пайового внеску за створення одиниці потужності на об`єктах з функціональними призначенням «промисловість, транспорт, зв`язок, мережі та об`єкти інженерної інфраструктури» - на рівні 0,00 грн. за один квадратний метр загальної площі, тому розмір завданих збитків мав складати  0,00 грн.
		Також, відповідач звертає увагу суду, що посилання позивача на положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є безпідставним, оскільки на день подання позову та здійснення розрахунку розміру пайової участі дану норма втратила чинність, а порядок залучення коштів для пайової участі  змінено.
		До спірних правовідносин має застосовуватися порядок встановлений п. 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в України" № 132-ІХ від 20.09.2019.
		Відповідач зазначає, що позивачем використано механізм розрахунку величини пайової участі, який не передбачений чинним законодавством, оскільки, враховуючи внесенні зміни до законодавства, з 01.01.2020 позивач не має права на розрахунок величини пайової участі виходячи із нормативів розміру пайової для одиниці створеної потужності, у зв`язку з тим, що такий спосіб не визначений законодавством та повинен розраховуватися виключно виходячи з кошторисної вартості будівництва.
		Крім того, відповідачем на підставі статей 256, 257 ЦК України заявлено заяву про застосування строку позовної давності, який сплив 27.07.2019 року. 
		Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		Ухвалою від 27.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.06.2020, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.
		Ухвалою суду від 17.06.2020 підготовче засідання відкладено до 20.07.2020.
		Ухвалою суду від 20.07.2020 господарським судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2687/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2020, з наступним відкладенням до 16.09.2020.
		У судовому засіданні 16.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2020, про що постановлено ухвалу.
		12.10.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Предметом доказування у даній справі є: наявність підстав для стягнення збитків з відповідача, у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов`язань щодо внесення коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Дніпра. 
		Позов поданий Дніпровською міською радою на підставі ст. 1, 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, в інтересах держави, яка уповноважила органи місцевого самоврядування здійснювати відповідні функції у правовідносинах містобудівної діяльності.
		На виконання вимог законодавства рішенням Дніпровської міської ради № 6/11 від 21.03.2007 року було затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.
		Рішенням Дніпровської міської ради № 5/14 від 29.07.2011 року Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладений в новій редакції та має назву: Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська.
		Положеннями Закону № 3038-УІ на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено обов`язок замовників будівництва звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі.
		На цей час положеннями Закону № 132-ІХ від 20.09.2019 у розумінні приписів статті 4 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок певного кола суб`єктів - замовників будівництва - звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та відповідно до розрахунку сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
		Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
		Згідно з п. 2.6 Порядку № 5/14 та Положення про департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту від імені міської ради укладає департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, в особі його керівника.
		Як зазначає позивач, до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради надійшов на візування проект рішення міської ради «Про передачу земельної ділянки по вул. Квітки-Основ`яненка, 5 в оренду гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню будівель та споруд».
		З доданих до зазначеного проекту рішення документів вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 16.06.2016, зареєстрованому в реєстрі за № 1260, громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , придбали у ТОВ "ОТЕГ" склад, літ.2Б-1, загальною площею 92,3 кв.м, за адресою : вул. Квітки-Основ`яненка, 5 (а.с. 52-53).
		Зазначене нерухоме майно належало продавцю на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2011 у справі № 2-6468/11, яким було визнано право власності на самовільно побудоване нерухоме майно загальною площею 239 кв. м. та склад 92,3 кв.м. за адресою : м. Дніпро, вул. Квітки-Основ`яненка, 5 (Новокодацький район).
		Як вбачається з матеріалів справи, Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська у судовому рішенні від 23.09.2011 у справі № 2-6468/11 встановлено: «Згідно наданих документів, судом встановлено, що 27 квітня 2011 року ВАТ „Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва (ліцензія Серія АВ №516332, дата видачі 07 березня 2007 р., строк дії ліцензії з 07 березня 2007 по 07 березня 2012) було проведено дослідження і оцінку технічного стану споруд та будівель боксу (літ.2А-1) та складу (літ.2Б-1) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Квітки-Основ`яненко, 5.
		Згідно даного дослідження та технічного висновку будівлі боксу літ. 2А-1 та складу літ. 2Б-1 не здійснюють негативного впливу на конструкції будівель в цілому та не тягнуть за собою зниження експлуатаційної надійності будівлі, умов експлуатації та не суперечать вимогам нормативних документів, які діють в України на момент дослідження.
		При досліджені, порушення вимог державних стандартів та будівельних норм не виявлено. Протипожежні та санітарні заходи виконані у відповідності з діючими нормативами.
		Будівлі та споруди боксу літ. 2А-1 та складу літ. 2Б-1 можуть експлуатуватися без обмежень по своєму функціональному призначенню (а.с. 48-51).
		Таким чином, у судовому рішенні встановлено можливість експлуатації будівель та споруд згідно функціонального призначення.
		Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, вказаний об`єкт було відчужено, але пайовий внесок у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений відповідачем, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів.
		Таким чином, у ТОВ "ОТЕГ" (забудовник) виник обов`язок сплатити кошти на пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра. До міської ради відповідач самостійно не звертався.
		На підставі чого, 03.03.2020 департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було підготовлено проект договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по вищезазначеному об`єкту (а.с. 44-46).
		За правилами статей 181, 188 Господарського кодексу України та з урахуванням вимог Порядку № 5/14 листом від 03.03.2020 р. за вих. № 10/15-123 було направлено на адресу ТОВ "ОТЕГ" два примірники проекту договору для ознайомлення та підписання, які підлягали поверненню до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради у двадцятиденний строк після отримання (а.с. 41-43).
		Як зазначає позивач, до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі у сумі 170 797,30 грн. не сплачено.
		У зв`язку з чим, останнім, на підставі Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 5/14 від 29.07.2011 року зі змінами було проведено розрахунок суми стягуваних збитків (несплачених коштів пайової участі) (арк.с. 17). 
		В порушення вимог законодавства відповідач не сплатив пайового внеску на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, що і стало причиною звернення позивача до суду із позовною заявою.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Згідно з частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до пунктів 4, 13 статті 1 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
		Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об`єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.
		Частиною 1 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
		Відповідно до приписів статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Згідно зі статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45 "Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів" передбачено, що будівництвом є нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об`єктів будівництва; об`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
		Станом на момент, коли у відповідача виникли зобов`язання щодо укладання договору про пайову участь та сплатити відповідні кошти діяли норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які передбачали, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
		Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до договору оренди землі від 10.06.2003 року, укладеного ТОВ "Отег" з Дніпропетровською міською радою, орендодавець (Дніпровська міська рада) передав, а орендар (ТОВ "Отег") прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4184 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Квітки-Основ`яненка, 9, для фактичного розміщення цеху з виробництва заготовок з пластикової тари, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпра за кодом 1210100000:08:815:0023.
		До 16.06.2016 року, ТОВ "Отег" був власником нерухомого майна, що розташовано на даній земельній ділянці, а саме: будівлю цеху з виробництва заготовок для пластикової тари літ. АЗ-1, поз.1, загальною площею 172,0 кв.м. літ АИ-1, АИ-1 поз. 1-5, загальною площею 148,5 кв.м., що належали ТОВ "Отег" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 11.02.2003, на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003 № 172 та зареєстрованого в КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради від 12.02.2003, реєстраційний номер 63425, Витяг про державну реєстрацію прав № 38794 (а.с. 72-76).
		В подальшому, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2011 по справі № 2-6468/11 та Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 по справі 2а/0470/15035/11 за ТОВ "Отег" було зареєстровано право власності на склад літ. 2Б-1, загальною площею 92,3 кв.м. (зареєстрованого в КП "ДМБТІ" Дніпропетровської міської ради від 11.02.2012, реєстраційний номер 63425, Витяг про державну реєстрацію прав № 32830163) та бокс літ. 2А-1, загальною площею 239,0 кв.м. (зареєстрованого в КП "ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради 11.01.2012, згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 32830163, реєстраційний номер 63425). 
		Дані об`єкти були побудовані для забезпечення функціонування заводу з виготовлення пластикової тари, а саме зберігання товару та сировини, та транспортного забезпечення.
		Все вищезазначене нерухоме майно, яке належало відповідачу на праві власності, так і побудоване в подальшому, складало єдине виробництво - завод по виготовленню пластикової тари, в свою чергу, склад літ.2Б-1, загальною площею 92,3 кв.м. використовувався для зберігання готової продукції, матеріалів та сировини, а бокс літ. 2А-1, загальною площею 239,0 кв.м. (гаражний бокс) - для зберігання транспорту ТОВ "Отег".
		Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, що затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507 (далі ДК 018-2000).
		Так, до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
		Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
		Водночас, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
		Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг.
		Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
		Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Згідно частиною 2 статті 191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.
		Отже, поняття "будівлі промисловості" неможливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, інших функцій, а тому також відносяться до будівель промисловості.
		Таким чином, будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості.
		Даної позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії 
		судів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року по справі №560/4000/18.
		З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, стосовно того, що позивачем залишено поза увагою ту обставину, що за Відповідачем зареєстровано право власності на об`єкти, які входили до складу промислового підприємства, а тому функціональним призначенням як складу так і боксу є саме «будівлі промисловості».
		Таким чином, враховуючи, що Дніпровською міською радою встановлено в Додатку № 1 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська, розміру пайового внеску за створення одиниці потужності на об`єктах з функціональним призначенням «промисловість, транспорт, зв`язок, мережі та об`єкти інженерної інфраструктури» - на рівні 0,00 грн. за один квадратний метр загальної площі, розмір завданих збитків у вигляді упущеної вигоди мав складати: (92,3 кв.м+239,0 кв.м.) х 0,00 грн. =0,00 грн.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України), тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої стаття 224 Господарського кодексу України, пов`язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв`язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
		Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
		Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
		Тому, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. 
		Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем зареєстровано право власності на об`єкти, які входили до складу промислового підприємства, а тому функціональним призначенням як складу так і боксу є саме «будівлі промисловості».
		Дніпровською міською радою встановлено в Додатку № 1 до рішення міської ради від 29.07.2011 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська (а.с. 20-22), розміру пайового внеску за створення одиниці потужності на об`єктах з функціональним призначенням «промисловість, транспорт, зв`язок, мережі та об`єкти інженерної інфраструктури» - на рівні 0,00 грн. за один квадратний метр загальної площі.
		Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір завданих збитків у вигляді упущеної вигоди.
		Отже, враховуючи, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, позивачем не доведено прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачу, відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків. 
		Саме на Дніпровську міську раду, як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
		Всупереч наведеному, позивач не довів перед судом, яким чином зі сторони відповідача були порушені його права.
		З огляду на викладене, господарський суд вважає вимоги Дніпровської міської ради про стягнення збитків в сумі 170 797,30 грн. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
		Що до заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. 
		Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. 
		Враховуючи той факт, що судом було встановлено, що вимоги Дніпровської міської ради про стягнення збитків в сумі 170 797,30 грн. не підлягають задоволенню, заяву про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.
		Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.
		Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отег" про стягнення збитків в сумі 170 797,30 грн.  відмовити.
		 
		Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення. 
		Повне рішення складено 22.10.2020 
		 
		 
		Суддя І.Ф. Мельниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...