Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9187/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2020. Зареєстровано: 22.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 22.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №   910/9187/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
		 
		за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
		 
		розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича
		про ухвалення додаткового рішення
		 
		у справі № 910/9187/19
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс"
		до Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича
		про зобов`язання вчинити дії та розірвання договору,
		 
		за участю представників учасників справи:
		 
		позивача - Швадчак А.Р., 
		відповідача - не з`явився;
		 
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача підписати акт приймання-передачі від 31.03.2018 до договору оренди обладнання №  1007/17 від 10.07.2017, а також про розірвання договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс", починаючи з 30.03.2018. 
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" відмовлено.
		 
		Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 заяву Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича від 02.06.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9187/19 задоволено частково. Суд поновив строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В іншій частині в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича від 02.06.2020 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
		 
		Постановою Верховного Суду від 08.10.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/9187/19 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо недопустимості виходу за межі позовних вимог та стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві; щодо припинення дії договору за умови наявності волевиявлення однієї із сторін, висловленого протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та необхідність дослідження змісту листа на наявність наміру припинення правовідносин; щодо визнання матеріалів кримінального провадження як належних доказів, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" в іншій частині залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/9187/19 залишено без змін.
		 
		Також постановою Верховного Суду від 08.10.2020 залишено без змін додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №  910/9187/19.
		 
		Фізична особа-підприємець Гайдар Іван Григорович в особі адвоката Рубана Ігора Володимировича 12.10.2020, згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті, направив до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25  000,  00  грн.
		 
		У зв`язку з перебуванням судді Кондратової І.Д. на лікарняному було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9187/19, в результаті якого визначено такий склад колегії суддів для розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича про ухвалення додаткового рішення: Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Баранець О.М.
		 
		Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		 
		У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 
		 
		Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає проведення судових дебатів.
		 
		Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.
		 
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу відповідно до вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції становлять 20 000, 00 грн (при цьому вимогами чинного законодавства не встановлено форми до заяви про розподіл витрат на правничу допомогу) та впродовж п`яти днів після прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/9187/19 надав докази на підтвердження понесення цих витрат, що відповідає вимогам частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" 21.10.2020 до Верховного Суду надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких товариство просило відмовити в її задоволенні. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" зазначає про те, що вказаний представником відповідача витрачений час у 21 годину є значно завищеним, не відповідає принципам співмірності та розумності, має на меті стягнення з позивача суми судових витрат у більшому розмірі. Вимога відповідача про стягнення суми в розмірі 5  000, 00 грн, яка є "гонораром успіху", не підлягає задоволенню, оскільки попередній розрахунок витрат відповідачем подавався одночасно з відзивом на касаційну скаргу 08.09.2020, то відповідач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на "гонораром успіху" у 25  000, 00 грн, а розмір витрат разом з "гонораром успіху" істотно перевищує ті, що були заявлені в попередньому розрахунку. При цьому позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19.
		 
		На адресу суду 22.10.2020 від представника Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича - адвоката Рубана Ігора Володимировича, надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича, додані до неї документи, врахувавши заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що заяву необхідно задовольнити частково з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 
		 
		Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		 
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). 
		 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		 
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). 
		 
		Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		 
		Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		 
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		 
		Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		 
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
		 
		Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
		 
		У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на суму 25 000, 00 грн Фізична особа-підприємець Гайдар Іван Григорович надав такі документи: копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № UA-30/20 від 05.08.2020; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 12.10.2020 до договору про надання правової допомоги № UA-30/20 від 05.08.2020; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 98 від 05.08.2020, №  129 від 12.10.2020 та № 130 від 12.10.2020.
		 
		При цьому до касаційної скарги додано копію договору № UA-30/20 про надання правової допомоги від 05.08.2020, ордер адвоката, копію свідоцтва про право на надання правової допомоги.
		 
		Відповідно до пункту 1 договору № UA-30/20 про надання правової допомоги від 05.08.2020 клієнт доручає, адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду Верховним Судом (Касаційним господарським судом) касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі № 910/9187/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" до клієнта про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
		 
		Згідно з пунктом 5.1. договору порядок оплати і вартість послуг адвоката, що надаються в рамках реалізації цього договору, визначається в додатку № 1 до договору і є його невід`ємною частиною.
		 
		Пунктом 1 додатку № 1 до договору передбачено, що розмір гонорару адвоката за правову допомогу по даному договору є фіксованим та складає 20  000, 00 грн.
		 
		У пункті 2 додатку № 1 до договору сторони погодили, що оплата по даному договору здійснюється клієнтом в наступному порядку: під час укладання даного договору клієнт сплачує адвокату аванс гонорару в розмірі 10  000, 00 грн, а залишок розміру гонорару в розмірі 10  000, 00 грн клієнт сплачує адвокату після ухвалення Верховним Судом (Касаційним господарським судом) судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" у справі № 910/9187/19 та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за даним договором. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється клієнтом протягом 2 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг за даним договором.
		 
		В разі ухвалення Верховним Судом (Касаційним господарським судом) рішення на користь відповідача у справі № 910/9187/19, а саме: відмова Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" в задоволенні його касаційної скарги, клієнт зобов`язується додатково до гонорару, визначеному в пункті 3 даного додатку № 1 до договору, сплатити адвокату винагороду ("гонорар успіху") в розмірі 5  000,  00  грн (пункт 3 додатку № 1 до договору).
		 
		Відповідно до пункту 4 додатку № 1 до договору в межах даного договору адвокат надає клієнту наступні правничі послуги: - ознайомлення з матеріалами касаційної скарги та їх аналіз; - ознайомлення з матеріалами справи; - формування правової позиції щодо захисту інтересів клієнта; - аналіз існуючої судової практики з розгляду аналогічних справ; - підготування відзиву на касаційну скаргу; - виготовлення копій документів та направлення їх всім сторонам у справі; - відправлення поштової кореспонденції; - підготування письмових пояснень, клопотань, заперечень, доповнень та інших процесуальних документів під час розгляду справи; - участь в судових засіданнях та представництво інтересів клієнта; - вчинення інших дій для належного виконання зобов`язань за договором.
		 
		Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг адвокат надав клієнту такі послуги: ознайомлення з касаційною скаргою з додатками (18 аркушів) та аналіз наведених доводів (2, 5 год.); аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 (19 аркушів), постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (20 аркушів) та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 (10 аркушів) з урахуванням доводів касаційної скарги (3,5 год.); підготування клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (0,5 год.); подача процесуальних документів до канцелярії суду (0,5 год.); ознайомлення з матеріалами справи та зняття цифрових фотокопій (756 аркушів) (1, 5 год.); дослідження та аналіз матеріалів справи в фотокопіях (756 аркушів) (1, 0 год.); підготування відзиву на касаційну скаргу (8 аркушів) з додатками (6 аркушів) та копії відзиву на касаційну скаргу з додатками для позивача (8 аркушів) (4, 5 год.); відправлення копії відзиву на касаційну скаргу з додатками для позивача (0, 5 год.); подача процесуальних документів до канцелярії суду (0, 5 год.); участь в судовому засіданні (1, 5 год.); участь в підготовчому засіданні суду (1, 5 год.); підготування доповнення до відзиву на касаційну скаргу (2 аркуша) (1, 5 год.); участь в судовому засіданні (1, 5 год.). В акті погоджено, що в загальному підсумку адвокатом витрачено 21 год, а послуг надано на загальну суму 20  000, 00 грн.
		 
		Також до заяви додано копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 98 від 05.08.2020 на суму 10  000, 00 грн, № 129 від 12.10.2020 на суму 10  000, 00 грн, № 130 від 12.10.2020 на суму 5  000, грн на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Дослідивши надані відповідачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича, з огляду на таке.
		 
		Адвокат Рубан Ігор Володимирович представляв інтереси Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича в судах першої та апеляційної інстанції. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України в суді касаційної інстанції не приймаються до розгляду нові докази, тобто майже весь обсяг матеріалів справи був сформований під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Крім того, відповідно до матеріалів справи адвокат здійснював ознайомлення з матеріалами справи, зокрема в суді апеляційної інстанції, про що свідчить його клопотання (арк. 197 том 4). Під час касаційного провадження справу було доповнено новим томом 5 на 124  арк., а на момент ознайомлення адвоката з матеріалами справи том 5 містив лише 36 аркушів. У зв`язку з чим колегія суддів вважає необґрунтованим надання таких послуг, визначених в акті, як: ознайомлення з матеріалами справи та зняття цифрових фотокопії саме 756 аркушів (1, 5 год.); дослідження та аналіз матеріалів справи в фотокопіях саме 756 аркушів (1, 0 год.)".
		 
		Щодо участі в судових засіданнях адвоката в суді касаційної інстанції колегія суддів зазначає таке. Під час касаційного провадження відбулось три судових засідання, проте жодне з них не тривало 1,5 год., як визначено в акті наданих послуг.
		 
		З огляду на викладене, враховуючи підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича в цій частині в розмірі 10 000, 00 грн.
		 
		При цьому колегією суддів відхиляються заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" про те, що вказаний представником відповідача витрачений час у 21 годину є значно завищеним, не відповідає принципам співмірності та розумності. Так, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №  923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, викладено правову позицію, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
		 
		Щодо заявлених відповідачем до стягнення з позивача 5  000, 00 грн, які склали "гонорар успіху", колегія суддів зазначає таке.
		 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність." При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5   000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення "гонорару успіху" задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.
		 
		Керуючись частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує наведений правовий висновок.
		 
		Отже, "гонорару успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.
		 
		У цій справі постановою Верховного Суду від 08.10.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/9187/19 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо недопустимості виходу за межі позовних вимог та стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві; щодо припинення дії договору за умови наявності волевиявлення однієї із сторін, висловленого протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та необхідність дослідження змісту листа на наявність наміру припинення правовідносин; щодо визнання матеріалів кримінального провадження як належних доказів, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" в іншій частині залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі №  910/9187/19 залишено без змін.
		Також постановою Верховного Суду від 08.10.2020 залишено без змін додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №  910/9187/19.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича в цій частині про стягнення з позивача 5  000, 00 грн як витрат на правову допомогу підлягає задоволенню. 
		 
		Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" про неспівмірність цих витрат колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Щодо посилання товариства на постанову Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №  922/3706/19, то колегія суддів зазначає, що в згаданій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення суми "гонорару успіху" з посиланням на частину 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розмір такої суми - 78 865, 85 грн істотно перевищує суму витрат на правничу допомогу, що були заявлені в попередньому розрахунку - 79 287, 00 грн.
		 
		Отже, керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича 15  000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Заяву Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича про прийняття додаткової постанови про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" (01010, м.  Київ, вул. Івана Мазепи, 3, оф. 197 код ЄДРПОУ 39004552) на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 15  000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
		 
		3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
		 
		4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                     В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                                  О. Баранець
		 
		 
		                                                                                                                           О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...