Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 221/6664/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: 51-4019км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019050630000737

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 221/6664/19
		провадження № 51-4019км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції 
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника ОСОБА_7  ОСОБА_8 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 27 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 04 червня 2020 року про застосування примусових заходів медичного характеру до
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька Донецької області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 27 березня 
		2020 року застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної установи із загальним наглядом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України. Так, 10 травня 2019 року приблизно о 12:30, ОСОБА_7 , діючи умисно, надав приміщення літньої кухні, що розташоване за адресою його проживання на 
		АДРЕСА_1 , наркозалежному ОСОБА_9 , для незаконного вживання наркотичних засобів. Після чого, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шляхом куріння через пристрій, який був наявний у ОСОБА_7 , вжили особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який також надав останній.
		Окрім того, ОСОБА_7 , з метою незаконного вирощування рослин конопель, діючи умисно, в період часу з кінця квітня по 10 травня 2019 року доглядав за рослинами коноплі, які проростали на присадибній ділянці за місцем його проживання. У зазначений вище період часу ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою доведення рослин до стадії дозрівання, коли вони будуть придатні для вживання, будучи наркозалежною особою, яка раніше вживала наркотичні засоби, в зв`язку із чим достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів на території України, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, реалізуючи свій злочинний намір, незаконно здійснював догляд за вказаними кущами конопель, у вигляді їх систематичного поливу та прополювання.
		10 травня 2019 року в період часу з 12:35 до 16:41 працівниками поліції в ході проведення обшуку домоволодіння за адресою проживання ОСОБА_7 , зокрема на присадибній ділянці були виявлені та вилучені 14 культивованих рослин, які згідно висновку експерта є рослинами роду коноплі, що відносяться до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини, які 
		ОСОБА_7 незаконно вирощував з метою особистого вживання шляхом паління при вищевказаних обставинах.
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 червня 2020 року рішення районного суду змінено та виключено з мотивувальної частини ухвали кваліфікуючу ознаку суспільно небезпечного діяння, передбаченого
		ч. 2ст. 310 КК України, зокрема «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбаченийст. 317 КК України».
		Кваліфіковано діяння ОСОБА_7 як суспільно небезпечне, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 1ст. 310 КК України.
		Виключено з мотивувальної частини ухвали, зокрема з формулюваннясуспільно небезпечних діянь, передбачених ст.310, 317 КК України, визнаних судом доведеним, суб`єктивнусторону злочинів -«мету» та «умисел».
		Постановлено виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на 
		п. 3Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 397 від 8 жовтня 2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади».
		В решті ухвалу районного суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі законний представник, не оспорюючи правильності кваліфікації суспільно небезпечного діяння вчиненого ОСОБА_7 , порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю визначеного виду примусових заходів медичного характеру тяжкості вчиненого ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння через суворість і просить застосувати до останнього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до лікувального закладу з амбулаторним наглядом лікаря.
		В обґрунтування своїх вимог стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій визначили ОСОБА_7 занадто суворий вид примусових заходів медичного характеру, оскільки не врахували даних про його особу, посткримінальну поведінку ОСОБА_7 , що в сукупності давало суду, на думку його законного представника, підстави застосувати до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до лікувального закладу з амбулаторним наглядом лікаря. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу законного представника не подавалися.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга законного представника 
		ОСОБА_7  ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального 
		й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Висновки суду про кваліфікацію суспільно небезпечного діяння вчиненого  ОСОБА_7 в касаційній скарзі не оспорюються.
		При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи касаційної скарги законного представника  ОСОБА_7 щодо неправильного застосування норм матеріального права та суворості виду примусових заходів медичного характеру, що застосовано до ОСОБА_7 є такими, що не заслуговують на увагу.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Судами першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог кримінального процесуального закону було дотримано, про що свідчить нижченаведене.
		Так, статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
		Згідно з вимогамич. 3 ст. 94 ККУкраїни, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
		Водночас, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
		Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.
		Як вбачається з ухвали місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при визначенні виду примусових заходів медичного характеру суд послався на те, що ОСОБА_7 , згідно висновку експерта судово-психіатричної експертизи № 741 від 13 серпня 2019 року, страждає хронічним душевним захворюванням  параноїдна шизофренія, безперервно-прогредієнтний тип течії, параноїдна форма, з наростаючим параноїчним типом дифекту. У період вчинення інкримінованого діяння за своїм психічним станом ОСОБА_7 не був здатний усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними.Разом з цим, у період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_7 не перебував у тимчасово хворобливому стані (виняткові стани  патологічне сп`яніння, патологічний афект, реакція «короткого замикання»). В даний час за своїм психічним станом ОСОБА_7 не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Останньому рекомендоване застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. 
		Врахувавши наведене, суд дійшов правильного висновку, що інкриміноване ОСОБА_7 суспільно небезпечне діяння вчинене останнім у стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, в зв`язку з чим, з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечних діянь, слід застосувати до останнього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації в психіатричну установу з загальним наглядом. 
		З таким висновками суду першої інстанції погодився апеляційний суд і погоджується колегія суддів.
		Разом з цим, на думку колегії суддів, характеристика захворювання 
		 ОСОБА_7 , тяжкість і характер вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, ступінь його небезпечності для себе не свідчать про можливість застосування до останнього примусових заходів медичного характеру непов`язаних з госпіталізацією в психіатричну установу з загальним наглядом.
		Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до лікувального закладу з амбулаторним наглядом лікаря відсутні.
		Доводи касаційної скарги законного представника та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині застосування примусових заходів медичного характеру норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення. 
		Порушень вимог кримінального процесуального закону, які булиб підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено, а оскільки застосований примусовий захід медичного характеру є необхідним і доцільним заходом кримінально-правового характеру, то касаційну скаргу законного представника ОСОБА_7 має бути залишено без задоволення, а судові рішення  без зміни. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Увалу Волноваського районного суду Донецької області від 27 березня 
		2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 04 червня 2020 року про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу законного представника ОСОБА_7  ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...