Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/7672/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано судом: 23.10.2020. Зареєстровано: 25.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 22.10.2020
Номер судового провадження: П/420/7849/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/7672/20 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2020 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		07.08.2020 позивач звернувся (позов (відправлення № 0210100488684) здано на пошту) до Одеського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в розмірі 6750,67 грн.
		Ухвалою від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
		Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами та наявність підстави для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що з 22.08.2015 ОСОБА_1 наказом начальника Військового інституту від 22.08.2015 № 29 (по особовому складу) зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання; наказом начальника Військового інституту від 22.08.2015 № 169 (по стройовій частині) з 22.08.2015 його зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з 22.08.2015.
		25.05.2018 наказом начальника Військового інституту від 24.05.2018 № 28 (по особовому) складу ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через недисциплінованість.
		Наказом начальника Військового інституту від 25.05.2018 № 103 (по стройовій частині) ОСОБА_2 з 24.05.2018 виключено зі списків особового складу Інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 26.05.2018.
		Згідно з довідками-розрахунками відповідних служб ВІТІ, загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 у ВІТІ склала 6750,67 грн, з яких витрати по грошовому забезпеченню  3137 грн, по продовольчому забезпеченню протягом навчання  3051,90 грн, по медичному забезпеченню  561,77 грн. 
		Зважаючи на викладені вище обставини та на те, що станом на 07.08.2020 ОСОБА_1 жодної оплати витрат на утримання у ВІТІ не здійснив, позивач звернувся до суду з метою отримання відшкодування завданих збитків внаслідок дострокового розірвання контракту через недисциплінованість відповідача.
		Вирішуючи питання щодо залишення позову без розгляду внаслідок застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України)
		Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 123 КАС України.
		Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.ч. 1-2 ст. 123 КАС України).
		Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).
		Відповідно до приписів ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Покладені в основу доводів щодо дотримання ОСОБА_3 строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи зводяться до направлення ВІТІ на адресу ОСОБА_1 повідомлення про суми заборгованості від 14.02.2020 за вих. № 190/386; звернення ОСОБА_1 із заявою вх. 02.06.2020 щодо добровільної сплати 6750,67 грн та зобов`язання щомісяця до 20 числа виплачувати заборгованість щодо його утримання в розмірі 2000 грн до повної сплати збитків; направлення 27.07.2020 вих. № 190/2173 ВІТІ листа ОСОБА_1 для досудового врегулювання спору, та відсутність станом на 07.08.2020 жодної оплати витрат на утримання у ОСОБА_3 відповідачем.
		Отже позивач стверджує, що датою виникнення права на звернення до суду із даними вимогами є 20.07.2020  дата несплати в добровільному порядку зобов`язання за утримання відповідача в ВІТІ, а тому строк звернення до суду із даними вимогами ним не пропущений.
		Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин зобов`язаний враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
		Вирішуючи спір, суд враховує викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 по справі № 821/284/19-а висновок, згідно з яким спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. 
		Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду. Вказана правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статі 122 КАС України.
		При цьому, суд зазначає, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
		Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
		Згідно прецедентного права Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).
		Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
		У справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Вирішальною обставиною для визнання пропущеного строку поважним в даному випадку є те, що позивач був обізнаний щодо необхідності стягнення відшкодування в момент відрахування ОСОБА_1 з інституту, а саме 25.05.2018 (наказ від 24.05.2018 № 28), розумів та усвідомлював наслідки цього, однак тривалий час не вчиняв жодних дій задля зміни правового стану, який пов`язаний з цим. 
		Натомість, більше ніж через два роки, а саме 27.07.2020 ОСОБА_3 було направлено листа на адресу відповідача для досудового врегулювання спору та попередженням про подальше судове провадження.
		Посилання ОСОБА_3 на направлення 27.07.2020 вих. № 190/2173 листа для досудового врегулювання спору жодним чином не впливають на обізнаність позивача про виникнення підстав для звернення із відповідним позовом, які мали місце, починаючи з відрахування ОСОБА_1 - 25.05.2018 згідно з наказом від 24.05.2018 № 28. При цьому в даному випадку законодавством не передбачено досудового порядку врегулювання спору, як передумови для застосування перебігу строків. З цих підстав не впливає на перебіг строку звернення позивача до суду і заява відповідача про добровільну сплату боргу. В свою чергу, відповідний стан речей не спонукав позивача звернутися до суду за відповідним відшкодуванням та не перешкоджав зверненню до суду в межах місячного строку звернення до суду, визначеного законом.
		Як зазначено судом вище, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Суд також підкреслює, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		За встановлених судом обставин, позивач очевидно був обізнаний щодо необхідності своєчасного звернення за відшкодуванням витрат, пов`язаних з утримання у вищому військовому навчальному закладі, і не був позбавлений можливості пред`явити відповідний позов. 
		Відтак, зазначені позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, за жодних умов не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
		При цьому позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
		Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 9901/601/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та / або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.
		Невжиття позивачем активних дій протягом більше двох років (від часу видання наказу від 24.05.2018 № 28 до моменту подачі позову у 07.08.2020) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні права на пред`явлення позову.
		При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено. 
		Виникнення певних підстав позову (звернення з листом 27.07.2020 вих. № 190/2173 та подальша пасивна поведінка відповідача), на яких у тому числі ґрунтується позовна вимога, не впливає на перебіг строку звернення до суду, оскільки такий строк розпочався з часу, коли позивач дізнався про виникнення відповідних обставин для стягнення відшкодування, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові ВС/КАС 17 вересня 2020 року по справі № 540/1862/19, адміністративне провадження № К/9901/13564/20.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
		Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Однак, у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
		Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
		У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та переслідувати легітимну мету, враховуючи розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
		При цьому, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
		Також суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, - залишити без розгляду.
		Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
		Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя І.В. Завальнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...