Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3079/16 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2020. Зареєстровано: 25.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 21.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2020 рокум. ОдесаСправа № 916/3079/16Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
		Головуючого судді: Головея В.М.
		Суддів: Будішевської Л.О., Колоколова С.І.,
		 
		секретар судового засідання Станкова І.М.,
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача  Сопко С.П. (самопредставництво), 
		від відповідача  не з`явився, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
		на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
		до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Матвієнка Андрія Анатолійовича 
		про зобов`язання включити вимоги органу приватизації до реєстру акцептованих вимог кредиторів,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В листопаді 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецький області (далі позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ «Імексбанк» (далі Банк, відповідач), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) Матвієнка А. А., в якій просило зобов`язати відповідача включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Імексбанк» вимоги в сумі 1 637,34 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій уповноваженої особи Фонду щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку вимог позивача у розмірі 1 637,34 грн., які виникли з договору оренди нерухомого майна №358 від 27.01.2012, що належить до державної власності.
		Ухвалою суду від 01.06.2020 здійснено заміну позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області на правонаступника, яким є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі  Регіональне відділення Фонду). 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 року у задоволенні позову відмовлено. 
		В частині відмови в задоволенні позовних вимог про включення до реєстру кредиторів вимог позивача щодо пені у сумі 117,75 грн., 3% річних у сумі 7,87 грн. та частини проіндексованої орендної плати у сумі 199,20 грн., рішення мотивовано з посиланням на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на січень 2015 року), якими встановлено припинення нарахування відсотків, неустойки, та застосування інших санкцій, а також не застосування індексу інфляції з моменту введення тимчасової адміністрації та в подальшому призначення уповноваженої особи Фонду.
		Відмовляючи у задоволенні позову щодо включення до реєстру вимог кредиторів суми неустойки у розмірі 1 296,26 грн. суд зазначив, що відповідач повернув майно з дотриманням строків, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що саме орендна плата, а не неустойка повинна бути сплачена, і зазначив що до реєстру підлягали включенню вимоги по орендній платі за користування майном за 25 днів січня 2015 року, а не за 26 днів, як помилково вважає позивач, з правильною сумою акцептованих відповідачем вимог у розмірі 538,12 грн.
		Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції Регіональне відділення Фонду звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідача включити вимоги позивача в сумі 1 312,52 грн. (1 296,26 грн. неустойки та 16,26 грн. орендної плати) до реєстр,у скасувати та прийняти нове рішення, яким вищевказані вимоги задовольнити. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржене рішення прийняте з порушеннями норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення спору у справі, викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.
		На думку скаржника, суд дійшов помилкових висновків, щодо суми акцептованих відповідачем вимог у розмірі 538,12 грн., оскільки орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закiнчення строку дiї Договору оренди не звільняє Орендаря вiд обов`язку сплатити заборгованiсть за орендною платою.
		Крім цього, позивач вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем строків повернення орендованого майна, оскільки вимога про повернення майна вiд 20.01.2015, на яку посилається Господарський суд Одеської областi, вже була повторним зверненням органу приватизацiї до орендаря щодо необхiдностi термiнового повернення орендованого майна Балансоутримувачу. 
		Також апелянт зазначив, що Регіональним відділенням Фонду була нарахована неустойка в розмірі 1 296,26 грн. оскільки відповідач несвоєчасно повернув передане в оренду державне майно згідно з договором оренди від 27.01.2012, який припинив свою дію 30.12.2014, а майно відповідач повернув лише 26.01.2015 року. 
		Представник відповідача, в судове засідання 21.10.2020 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України не скористався. 
		Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Отже, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
		В судовому засіданні 21.10.2020 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині скасувати.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2012 між Регіональним відділенням фонду (орендодавець) та Банком (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №358  частини нежитлового приміщення (далі - Майно) площею 2,0 кв.м., в будівлі вокзалу станції Чернівці, що перебуває на балансі ВП «Вокзал ст. Чернівці» ДТГО «Львівська залізниця». Майно передане в оренду з метою розміщення банкомату (п.п. 1.1., 1.2. договору). 
		В п. 2.4. договору сторони узгодили, що у разі припинення договору Майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Балансоутримувач у триденний термін з моменту підписання акту приймання-передавання повинен надати Орнедарю один примірник акту приймання-передавання. 
		Зазначений договiр (iз змiнами вiд 22.01 .2013, вiд 05.04.2013 та вiд 17.12.2013) вiдповiдно до п.10.1 Роздiлу 10 укладено по 30.12.2014 включно. 
		Заявою від 30.12.2014 Регіональне відділення Фонду повідомило Банк про припинення вищевказаного договору оренди та звернуло увагу Банку, що згідно з п. 9.3. договору, уразі, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання-передавання, то Орендар сплачує Орендодавцю неустойку без обмеження будь-якими строками, у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна. Крім цього, Відділення наголосило, що при поверненні майна акт приймання-передавання складається між Орендарем та Балансоутримучем. 
		За твердженням позивача, ним на адресу відповідача була направлена вимога про повернення орендованого майна, датована 20.01.2015. 
		Банк на виконання умов договору оренди, повернув позивачу майно за актом приймання-передачі від 26.01.2015.
		Регіональне відділення вважаючи, що Банк повернув майно з порушенням строків, нарахував відповідачу заборгованість з орендної плати в розмірі 554,38 грн., за період з 31.12.2014 по 26.01.2015 неустойку в сумі 1 249,64 грн. , за період з 27.01.2012 по 28.02.2015 пеню в розмірі  24.13 грн. та 3% річних  3,14 грн. 
		26.01.2015 на підставі постанови Правління НБУ № 50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 16 про запровадження з 27.01.2015 тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
		27 травня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Імексбанк» ухвалила рішення № 105 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначила уповноважену особу Фонду строком на 1 рік з 27 травня 2015 року до 26 травня 2016 року включно.
		Уповноважена особа Фонду, відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування…» з дня свого призначення, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
		Вимоги не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
		25.06.2015 Регіональним відділення Фонду було направлено на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування заяву про включення позивача до реєстру кредиторів на суму 2 175,46 грн., яка позивачем 30.06.2015. (т.1 а.с.42-49).
		Листами від 27.10.2015, від 23.12.2015, від 21.04.2016 позивач звертався до відповідача з проханням отримати довідку про акцептування кредиторських вимог, однак зазначені листи залишені відповідачем без відповіді. 
		05.04.2016 листом Фондом гарантування було повідомлено позивача про включення вимог Регіонального відділення Фонду до реєстру акцептованих вимог кредиторів до сьомої черги.
		12.05.2016 листом №2812 уповноваженою особою Фонду гарантування повідомлено позивача, що сума акцептованих вимог склала 538,12 грн.
		Оскільки апелянт оскаржує рішення господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позову про не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку вимог Регіонального відділення Фонду в сумі 1 312,52 грн., яка складається з 1 296,26 грн. неустойки та 16,26 грн. орендної плати, то судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції саме в цій частині. 
		Так, ч.2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
		Дійсно договір оренди припинив свою дію 30.12.2014, однак системний аналіз умов договору не дозволяє погодитись з твердженнями апелянта, що умовами договору встановлено триденний термін для повернення орендованого майна, оскільки положення п. 2.4. договору регулюють порядок передачі балансоутримувачем орендодавцю примірника акту приймання-передавання, який підписаний між балансоутримувачем та орендарем (триденний термін з моменту підписання акту). 
		За твердженням позивача, ним на адресу відповідача перша вимога про повернення орендованого майна була направлена 30.12.2014 та отримана Банком 06.01.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які саме документи позивач направляв відповідачу з вказаним поштовим повідомленням, оскільки відступній опис вкладення цінного листа. Судова колегія також не приймає до уваги доводи апелянта, що позивач 20.01.2015 вдруге направив до відповідача вимогу про повернення орендованого майна, оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого направлення та отримання зазначеної вимоги відповідачем, тому враховуючи дату складання акту приймання-передачі орендованого майна  26.01.2015, судова колегія, враховує положення ст.530 ЦК України та вважає, що відповідач повернув майно без порушення строків. 
		При цьому, п. 3.11. договору оренди сторони узгодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Тобто саме орендна плата, а не неустойка, визначена ст.785 ЦК України, має бути сплачена в даному випадку. 
		Отже, відповідно до п. 3.11. договору, а також враховуючи зміст акту приймання-передавання орендованого майна (т.1 а.с.35), яким встановлено, що спірне майно передається з дня підписання акту приймання-передачі, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що до відповідного реєстру підлягали включенню вимоги по орендній платі за користування майном за 25 днів січня 2015 року, а не за 26 днів, як помилково вважає позивач. Тобто, відповідач вірно встановив, що сума акцептованих вимог Регіонального відділення Фонду склала 538,12 грн.
		Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку вимог Регіонального відділення Фонду в сумі 1 312,52 грн.
		Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
		Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на апелянта відповідно до положень ст.129 ГПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, 
		колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 22.10.2020.
		 
		Головуючий суддя:Головей В.М.
		 
		 
		Судді:Будішевська Л.О.
		 
		 
		Колоколов С.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...