Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/1834/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2020. Зареєстровано: 25.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 23.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/40150/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа №825/1834/17
		адміністративне провадження №К/9901/40150/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Стеценка С.Г.,
		суддів: Рибачука А.І., Тацій Л. В.,
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 825/1834/17
		за позовом    Приватного підприємства «У Пани Шариной» 
		до    Управління Держпраці у Чернігівській області
		про визнання протиправною та скасування постанови
		за касаційною скаргою    Приватного підприємства «У Пани Шариной» та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018    року (колегія у складі: головуючого судді Костюк Л. О., суддів: Бужак Н. П., Троян Н. М.)
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.    У листопаді 2017 року Приватне підприємство «У Пани Шариной» (далі - ПП «У Пани Шариной») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01 листопада 2017 року № 25-01-018/0591/247 «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами», якою на позивача накладено штраф у розмірі 9    600 грн.
		2.    В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що під час проведення перевірки дотримання законодавства про працю та загальнообов`язкове страхування головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернігівській області було виявлено порушення трудового законодавства, а саме затримка повного розрахунку з працівником при звільненні. Проте, розрахунки з працівником у серпні 2017 року проведені підприємством в повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки, заборгованість перед працівником по заробітній платі у журналі-ордері за вересень 2017 року та у розрахунково-платіжній відомості за вересень 2017 року не значиться. За таких обставин, підприємством вимоги частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України не порушувались, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позов задоволено повністю.
		4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що утримання авансової виплати заробітної плати з компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника та проведенні остаточного розрахунку не може бути розцінене як порушення статті 129 Кодексу законів про працю України в розумінні чинного законодавства про працю, а формальний підхід при здійсненні перевірки контролюючим органом є недопустимим для встановлення правопорушення.
		5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018   року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22   листопада 2017 року скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що керівництвом ПП «У Пани Шариной» проведено неповний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , у зв`язку з відрахуванням з суми грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні, що є порушенням ст. 129 КЗпП України, відповідно до якої не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Дане відрахування з компенсаційних виплат ОСОБА_1 потягло за собою порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме, не проведення повного розрахунку всіх сум в день звільнення, що належать працівнику від підприємства. За таких обставин оскаржувана постанова відповідача є законною та обґрунтованою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.    Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 19 березня 2018 року ПП «У Пани Шариной» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15   лютого 2018    року, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року залишити в силі.
		8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судом не враховано, що у липні 2017 року водію ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у розмірі 762,39 грн, утримано військовий збір 11,44 грн, утримано по виконавчому листу 375,47 грн та видано 20 липня 2017 року суму 677,85 грн. Станом на 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 мав заборгованість перед підприємством по заробітній платі 313,73 грн (авансова виплата). З нарахованої у серпні 2017 року компенсації за невикористану відпустку у сумі 479,70 грн утримано тільки військовий збір 7,20 грн та виплачено 472,51 грн (видатковий касовий ордер від 07 серпня 2017 року № 94). З огляду на приписи ст. 127, 129 Кодексу законів про працю України та підп. 14.1.48 п.14.1 ст.14 та підп. 164.2.1 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, чинне законодавство не тільки допускає а й зобов`язує  роботодавця утримувати військовий збір та інші обов`язкові платежі, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Крім того,  суму заборгованості перед підприємством у розмірі 313,73 грн (авансова виплата) ОСОБА_1 за власним бажанням вніс у касу підприємства (прибутковий касовий ордер від 07 серпня 2017 року № 94) після отримання компенсації за невикористану відпустку.  Отже, юридичного факту відрахування суми заборгованості перед підприємством не відбулося, а тому і не відбулось порушення позивачем ст. 129 Кодексу законів про працю України. Також, скаржник вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції спростовуються як самим актом передачі копій документів головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших  нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області та пояснення самого відповідача. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9.    Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19   березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Желтобрюх І. 
		Л., судді: Білоус О. В., Стрелець Т. Г. справу передано головуючому судді.
		10. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ПП «У Пани Шариной».
		11. 06 квітня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року задоволено заяви суддів Желтобрюх І. Л., Білоуса О. В. та Стрелець Т. Г. про самовідвід та відведено вказаних суддів від участі у розгляді справи № 825/1834/17. Матеріали справи передано до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.
		13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями  від 24 травня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження з 23   жовтня 2020 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		15. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу Управління Держпраці у Чернігівський області від 02 жовтня 2017   року  № 235 та направлення на перевірку від 02 жовтня 2017 року № 887 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Карабан Оксаною Григорівною була проведена позапланова перевірка Приватного підприємства «У Пани Шариной» за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 44, про що складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10 жовтня 2017 року № 25-01-018/0591.
		16. В ході проведення перевірки було встановлено, що наказом по підприємству від 04    серпня 2017 року № 13 працівника ОСОБА_1 звільнено з посади водія за власним бажанням (згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України) з 07 серпня 2017 року. При звільненні йому нарахована компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи на Приватному підприємстві «У Пани Шариной» з 02   березня 2017 року по 07 серпня 2017 року за 10 календарних днів у сумі 479,70       грн. Виплачено під підпис ОСОБА_1 згідно відомості на виплату грошей від 07 серпня 2017 року № ПП-0000008 суму розміром 158,78 грн. З суми компенсації утримана сума 313,73 грн, що є порушенням статті 129 Кодексу законів про працю України.
		17. Крім того, встановлено, що згідно наданої незавіреної копії розрахунково-платіжної відомості за серпень 2017 року № ПП-0000008 вищезазначеному працівнику нарахована сума 479,70 гр., з цих коштів утримано 7,20 грн та 313,73 грн. Виплачено під підпис ОСОБА_1 згідно відомості про виплату грошей від 07 серпня 2017 року № ПП-0000008 суму розміром 158,78 грн. Згідно табелю обліку робочого часу за липень-серпень 2017 року вищезазначений працівник з 17 липня 2017 року по 07 серпня 2017 року перебував у відпустці за свій рахунок, тому заробітна плата за цей період йому не нараховувалась. Сума у розмірі 479,70 грн є сумою грошової компенсації за невикористану відпустку. Отже, вбачається проведення неповного розрахунку при звільненні Приватним підприємством «У Пани Шариной» перед звільненим працівником ОСОБА_1 , у зв`язку з незаконним утриманням з суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні, що є порушенням частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України. Станом на день проведення інспекційного відвідування 09 жовтня 2017 року затримка повного розрахунку триває понад 2 місяці.
		18. 01 листопада 2017 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О. О. було розглянуто акт перевірки від 10 жовтня 2017 року № 25-01-018/0591 щодо порушення Приватним підприємством «У Пани Шариной» законодавства про працю та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-018/0591/247, якою на позивача на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 9 600 грн. 
		19. Вважаючи таку постанову відповідача протиправною ПП «У Пани Шариной» звернулось до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених   ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		21. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22. Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		23. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці було встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі    - Порядок № 390).
		24. За приписами п. 2, 3 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		25. Згідно з п. 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
		25. Положеннями ст. 116 КзПП передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		26.  Частиною 2 статті 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
		27. При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію.
		28. Відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати,  затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2014 року № 5 компенсація за невикористану відпустку вважається додатковою заробітною платою, тож з суми компенсації в місяці нарахування повинні утримуватися прибутковий податок в розмірі 18 % та військовий збір 1,5%. Крім того роботодавець суму компенсації потрібен врахувати при нарахуванні та сплаті ЄСВ з загального місячного доходу працівника.
		29. В разі, якщо компенсація працівнику з якихось обставин виплачується після його звільнення, сума компенсації не включається в базу нарахування єдиного соціального внеску.
		30. Стаття 1212 ЦКУ зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.
		31. При цьому ст.1215 ЦКУ встановлює, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		32. Отже, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст.127 КЗпП України, ст.1215 ЦКУ.
		33. Відповідно до ст. 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Перелік таких виплат встановлено ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження».
		34. Заборона на відрахування з видів виплат, зазначених у ст. 129 КЗпП України, означає, що навіть за наявності у власника вимоги до працівника щодо зайво виплачених сум, яка не задовольняється відрахуванням із заробітної плати у встановлених межах, власник зобов`язаний провести такі виплати на користь працівника. Якщо зустрічна вимога до працівника полягає у відшкодуванні шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, вона незалежно від її суми реалізується шляхом пред`явлення власником до працівника позову у межах річного строку з дня виявлення шкоди ст. 136 КЗпП України.
		35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно табелів обліку робочого часу за липень - серпень 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року по 07 серпня 2017 року перебував у відпустці за свій рахунок, тому заробітна плата за цей період йому не нараховувалась.
		36. Наказом ПП «У Пани Шариной» від 04 серпня 2017 року № 13 працівника ОСОБА_1 звільнено з посади водія за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) з 07 серпня 2017    року. При звільненні йому нараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 02 березня 2017 року по 07 серпня 2017 року за 10 календарних днів у сумі 479,70 гривень. 
		37. Згідно розрахунково-платіжної відомості за серпень 2017 року № ПП-0000008, ОСОБА_1 нараховано 479,70 грн, з яких утримано 7,20 грн (графа «інші утримання») та 313,73 грн (графа «заборгованість за/перед працівником»). 
		38. Відповідно до відомості на виплату грошей від 07 серпня 2017 року № ПП-0000008 ОСОБА_1 виплачено 158,78 грн. На вказаній відомості міститься підпис ОСОБА_1 про одержання 158,78 грн.
		39. Сума 479,70 грн є компенсацією за невикористану відпустку, а тому, будь-які утримання за виконавчими листами, або відшкодування зайво виплачених коштів з цієї суми робити заборонено.
		40. Поряд з цим, наявні в матеріалах справи копії документів не містять відомостей, за що саме утримано з суми компенсації за невикористану відпустку 479,70 грн суму 313,    73 грн.
		41. Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «У Пани Шариной» проведено неповний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , у зв`язку з відрахуванням з суми грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
		42. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем порушено норми ст. 129 КЗпП України, відповідно до якої не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Поряд з цим, дане відрахування з компенсаційних виплат ОСОБА_1 потягло за собою порушення позивачем вимог ч.    1 ст. 116 КЗпП України, а саме, не проведення повного розрахунку всіх сум в день звільнення, що належать працівнику від підприємства.
		43. Така правова позиція узгоджується з висновком викладеним у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 819/959/16 та від 03 липня 2019   року у справі № 341/1588/17.
		44. Щодо посилань скаржника на те, що до суду першої інстанції ним було надано копії та оригінали прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів, відомостей про виплату грошей, колегія суддів зазначає наступне.
		45. Згідно акту передачі копій документів головному держаному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Корбан О. Г., позивачем не було передано контролюючому органу вищезазначених документів наданих ним до суду першої інстанції.
		46. Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
		47. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини третя-четверта статті 265 КЗпП України).
		48. Відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (надалі - Положення №96) Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
		49. Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач Управління Держпраці у Чернігівській області діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та за таких обставин відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
		50. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		51. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		52. Відповідно до  статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		53. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №    4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
		54. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		55. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		52.  Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Приватного підприємства «У Пани Шариной» залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018    року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук  Л. В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...