Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/2932/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2020. Зареєстровано: 25.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 23.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/25079/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 816/2932/15
		адміністративне провадження № К/9901/25079/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 (суддя Молодецький Р.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 (судді: Філатов Ю.М. (головуючий), Бартош Н.С., Мельнікова Л.В.) у справі № 816/2932/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернулась до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0002092204/1230, в частині застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» сумі 109   851,40 грн.
		 
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не допускав порушення щодо незабезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації вартістю 54   925,70 грн по магазину "Маркет Опт", розташованому у смт Решетилівка по вул. Леніна, 2/5, оскільки у нього наявні первинні документи (зокрема податкові та видаткові накладні) на більшу частину описаних перевіряючими товарних залишків вартістю 40   487,36 грн. Щодо решти товарних залишків вартістю 14438,34 грн позивач вважає, що вони віднесені до його власності контролюючим органом безпідставно та без урахування того, що у магазині "Маркет Опт" окрім нього здійснюють торгівлю товарами також інші підприємці, тобто, товарні залишки вартістю 14438,34 грн не являються власністю позивача, а належать іншим фізичним особам-підприємцям.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016, в задоволенні позову відмовлено.
		 
		4. Рішення судів обґрунтовано правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановлений контролюючим органом факт наявності  за місцем реалізації товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) не облікованих в Книзі доходів і витрат, що зафіксовано в акті перевірки, не спростовано позивачем в процесі розгляду справи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарюючого об`єкту - магазину "Маркет Опт", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність платник податків - ФОП ОСОБА_1 , щодо дотримання останнім норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		 
		За результатами даної перевірки, відповідачем складено акт від  02.04.2015 №0000176 про результати фактичної перевірки, яким встановлено порушення позивачем пунктів 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
		 
		Підписувати акт перевірки продавець ОСОБА_2 (особа, що проводила розрахунки на касі ФОП ОСОБА_1 ) та завідуюча магазином ОСОБА_3 відмовилися, про що свідчить акт відмові від підписання.
		 
		В подальшому, у відповідності до вимог пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, акт фактичної перевірки зареєстровано 03.04.2015 в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання, із присвоєнням йому реєстраційного номеру - 0175/16/31/22/ НОМЕР_1 .
		 
		На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване в частині податкове повідомлення-рішення №0002092204/1230, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109   852,40 грн за порушення пунктів 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення посадовими особами контролюючого органу фактичної перевірки господарюючого об`єкту - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність ФО-П ОСОБА_1 , у останнього виявлено товарні запаси (залишки) за місцем реалізації на які відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтвердили належне ведення позивачем, у встановленому законодавством порядку, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
		 
		Також було встановлено, що завідуюча магазину ОСОБА_3 листом від 26.03.2015 надала частину документів на товар, вказавши, при цьому, що на іншу частину товарів будь які накладні відсутні.
		 
		Надані 26.03.2015 завідуючою магазину ОСОБА_3 документи були враховані перевіряючими під час здійснення опису залишків товару. 
		 
		За результатами проведеного опису залишків товарних запасів фахівцями контролюючого органу були складені інвентаризаційні відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей) станом на 26.03.2015, у яких відображений перелік товарних залишків, загальна вартість яких по цінах реалізації складає 54   925,70 грн, та на які у Підприємця була відсутня будь - яка первинна облікова документація (податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні). 
		 
		Судами також було встановлено, що у письмових запереченнях на акт перевірки позивач фактично підтвердив те, що на момент перевірки магазину деякі первинні документи на товар були відсутні або розгублені, у зв`язку з чим продавці не змогли їх пред`явити перевіряючим. У запереченні платник податків також зазначив, що вартість товару, на який він не може надати первинні документи складає приблизно 20000,00 грн, при цьому, жодного первинного документу в підтвердження цього позивач до заперечення не долучив.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		8. У доводах касаційної скарги позивач вказує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального та процесуального права, зазначає, що у нього в наявності маються первинні документи (податкові та видаткові накладні) на більшу частину описаних товарних залишків вартістю 40487,36 грн і такі первинні документи були надані як перевіряючим під час проведення перевірки так і до суду першої інстанції, також до суду першої інстанції були надані накладні на внутрішнє переміщення товарів, крім того, на переконання позивача, ведення обліку товарно - матеріальних цінностей за місцем реалізації підтверджується податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, а не Книгою обліку доходів і витрат.
		 
		9. Контролюючим органом надано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог законодавства щодо ведення у встановленому законодавством порядку, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та просить залишити касаційну скаргу Підприємця без задоволення, а рішення судів просить залишити без змін.
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		 
		10. Конституція України:
		 
		10.1. Частина друга статті 19.
		 
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		11. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		 
		11.1. Пункт 44.1 статті 44.
		 
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		11.2. Пункт 44.3 статті 44.
		 
		Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		 
		11.3. Пункт 44.6 статті 44.
		 
		У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		 
		11.4. Пункт 85.2 статті 85.
		 
		Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		 
		11.5. Пункт 177.10 статті 177. 
		 
		Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		 
		12. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		 
		12.1. Стаття 2. 
		 
		Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
		 
		12.2. Пункт 12 статті 3. 
		 
		Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
		 
		12.3. Стаття 6.
		 
		Облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
		 
		12.5. Стаття 15.
		 
		Контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
		 
		12.6. Стаття 20.
		 
		До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		13. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		 
		13.1. Стаття      1.
		 
		Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		13.2. Частина 1 статті 9.
		 
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		 
		13.3. Частина 2 статті 9.
		 
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		14. Наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
		 
		14.1. Пункт 1.
		 
		Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
		 
		14.2. Пункт 6.
		 
		Самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		15. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
		 
		Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
		 
		У разі якщо до закінчення перевірки або у зазначений вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують відповідні показники, вважається, що такі документи у платника податків відсутні.
		 
		16. Фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування не зобов`язані вести обліку товарних запасів. Натомість фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
		 
		17. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. 
		 
		Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, зокрема Книги обліку доходів і витрат є, накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
		 
		18. Книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівкових коштів, товарів (послуг).
		 
		Фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат.
		 
		19. До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі передбачену статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		 
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		 
		20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		 
		21. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині, суди першої та апеляційної інстанції враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно - матеріальних цінностей за місцем реалізації (не обліковано у встановленому порядку), надали належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) щодо оцінки доказів, та дійшли обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		 
		Так, судами встановлено та фактично підтверджено позивачем, зокрема в запереченні на акт перевірки, що у Підприємця на час здійснення перевірки, були відсутні первинні документи на товар або розгублені, проте які саме документи були наявні та на який товар, позивачем в запереченні вказано не було, як не було і долучено до заперечення на акт перевірки жодного первинного документу.
		 
		З метою підтвердження відсутності порушень при здійсненні позивачем господарської діяльності у магазині "Маркет Опт", Підприємцем, до адміністративного позову, та в подальшому під час розгляду справи частинами надавалися первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, платіжні доручення, тощо).
		 
		З аналізу таких документів судами було встановлено, що більшості накладних місцями поставки товарів є різні вулиці м. Кременчука (наприклад вул. Київська, 1/49, вул. Халаменюка, 14 та інші), проте такі не реєструвалися платником податків в якості його податкової адреси, а в деяких накладних взагалі відсутня адреса доставки. Окрім цього, частина наявних у матеріалах справи накладних містить перелік товарів, які взагалі відсутні у інвентаризаційних відомостях. 
		 
		Слід зазначити, що посилання позивача на наявність накладних на внутрішнє переміщення, що пояснює на його думку зазначення різних місць поставки в накладних, суди обґрунтовано не взяли до уваги, з огляду на те, що позивачем такі накладні не надавались під час перевірки, не зазначено про них  і в запереченні на акт перевірки. Накладні на внутрішнє переміщення були надані суду першої інстанції вже в ході розгляду справи (тобто на момент перевірки їх не було), при цьому, з наданих накладних не можливо ідентифікувати коли та згідно яких первинних документів (накладна, видаткова накладна, тощо) позивачем придбавались товари, що переміщаються, а також де зберігалися вказані товари до моменту переміщення.
		 
		Слід зазначити, що з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 5 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.
		 
		Таким чином суди обґрунтовано дійшли висновку, що накладні, видаткові накладні, накладні на переміщення, та інші документи, які були надані позивачем до суду першої інстанції та фактично не надавались під час перевірки, не можуть бути прийняті в якості належних доказів ведення позивачем обліку товарів за місцем їх реалізації. Крім того, як встановлено судами зміст вказаних накладних не підтверджує того, що перелічені у них алкогольні напої та тютюнові вироби відповідають підакцизним товарам, що виявлені під час перевірки і описані перевіряючими у інвентаризаційних відомостях, дати виготовлення зазначених у накладних алкогольних напоїв не співпадають з датами виготовлення алкогольних напоїв, які перелічених у інвентаризаційних відомостях, тобто такі документи містять численні неузгодженості.
		 
		22. Судами також було враховано і те, що позивачем до суду першої інстанції була надана копія витягу з Книги обліку доходів і витрат (т.2 а.с. 93-100), у графах 5 та 6 якої не відображена жодна інформація про витрати Підприємця та не вказані реквізити первинних документів (накладних, видаткових накладних), що підтверджують понесені підприємцем витрати. Тобто зі змісту вказаної Книги не можливо встановити, що позивачем придбавалися підакцизні товари щодо яких у акті наявний висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації та відповідно були понесені витрати на їх придбання, вказане також підтверджує факт відсутності обліку товару у відповідності до вимог законодавства.
		 
		Посилання позивача на те, що ведення обліку товарно - матеріальних цінностей за місцем реалізації підтверджується не Книгою обліку доходів і витрат, а первинними документами - податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, проте такі також не заслуговують на увагу, оскільки визначальним у даній справі є те, що  для підтвердження ведення обліку товарно - матеріальних цінностей за місцем реалізації мають бути наявні саме первинні документи, проте таких позивачем до перевірки надано не було, а відсутність у Книзі обліку доходів і витрат заповнених графах 5 (реквізити документа, що підтверджує понесені витрати) та 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)) підтверджує факт відсутності у позивача таких перинних документів, адже їх реквізити мали бути занесені саме в графу 5, а суму витрат - в графу 6. 
		 
		Крім того, як встановлено судами, в подальшому, 22.12.2015 позивачем до суду першої інстанції була надана ще одна копія витягу з Книги обліку доходів і витрат вже із заповненими графами 5 та 6 (том 4 а.с. 86-90), проте відображені у графах відомості записані нерозбірливо, що позбавляє можливості встановити фактичне придбання позивачем підакцизних товарів щодо яких перевіряючі у акті зробили висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації, понесення витрат на їх придбання, а відтак і ведення останнім обліку товарів за місцем їх реалізації. Крім того, вказане свідчить, що графи 5 та 6 були заповнені вже після проведення перевірки та фактично і після подання позовної заяви та долучених до неї документів, зокрема витягу з Книги обліку доходів і витрат, що є протиправним, адже згідно пункту 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		23. Судами першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі встановлено фактичні обставини у справі, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом.
		 
		Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
		 
		24. Враховуючи конкретно встановлені обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0002092204/1230, яким до позивача на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції, натомість позивачем, з огляду на приписи процесуального закону (частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
		 
		25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 816/2932/15 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...