Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/47/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: 51-1911км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016080020003531

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 331/47/17
		провадження № 51-1911км20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча ОСОБА_1 ,
		судді: ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 , 
		 
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор   ОСОБА_5 ,
		виправданий   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисник  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні, на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2020року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080020003531, стосовно
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у  АДРЕСА_1 , 
		виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.309, ч. 1 ст.310 Кримінального кодексу України (далі  КК України). 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурорвиклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі  Суду) про скасування ухвали стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно виправдав  ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки його винуватість доведено належними та допустимими доказами, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції. 
		Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав неналежним доказом протокол обшуку домоволодіння  ОСОБА_6 та не надав належної оцінки ухвалам слідчого судді про надання дозволу на обшук. 
		Указує, що стороною обвинувачення в ході судового розгляду з метою з`ясування обставин проведення обшуку та складання відповідного протоколу заявлено клопотання про допит як свідка слідчого ОСОБА_8 , у задоволенні якого суд відмовив, чим порушив принцип змагальності, а також повноту судового розгляду. Водночас суд задовольнив клопотання про допит свідків сторони захисту, яких не було допитано в ході досудового розслідування, до того ж ці свідки є родичами та знайомими обвинуваченого, проте суд поклав їх показання в основу вироку.
		Стверджує, що суд безпідставно вказав у вироку, що досліджений у судовому засіданні протокол від 16листопада 2016 року про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зміст якого, на думку прокурора, беззаперечно підтверджує винуватість ОСОБА_6 у незаконному заволодінні автомобілем потерпілого, не є вагомим доказом.
		Звертає увагу, що в ході досудового розслідування та судового розгляду захист ОСОБА_6 здійснювали один за одним три захисники, проте процесуальне рішення щодо відмови або заміни захисника не приймалося, чим порушено право  ОСОБА_6 на захист.
		Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПКУкраїни) і є незаконною, оскільки в ній не надано належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі прокурора. 
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року ОСОБА_6 виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.309, ч. 1 ст.310 КК України, за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень відповідно до п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України.
		За ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2020року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		 
		Органом досудового розслідування  ОСОБА_6 обвинувачено в тому, що він 16жовтня 2016 року близько 02:00, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , проникли до приміщення об`єднаного гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в гаражному кооперативі «Ветеран 68» у м.Запоріжжі, звідки викрали належний ОСОБА_10 автомобіль «ЗАЗ 110207» 2003року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . 
		Викрадений автомобіль ОСОБА_6 та ОСОБА_9 перемістили шляхом транспортування за допомогою іншого невстановленого в ході досудового розслідування транспортного засобу у гараж за місцем проживання ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 , де розпочали його розукомплектовувати.
		Вході проведення санкціонованого обшуку автомобіль був виявлений та вилучений в пошкодженому стані, реальна вартість заподіяних збитків після розукомплектування цього автомобіля відповідно до звіту про оцінку та визначення його ринкової вартості становить 10165 грн. 
		Таким чином, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 незаконно заволоділи транспортним засобом потерпілого ОСОБА_10 , чим спричинили останньому матеріальну шкоду на суму 10165 грн.
		 
		Крім цього, у невстановлений в ході досудового розслідування день та час ОСОБА_6 , маючи умисел на носіння, зберігання та придбання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин незаконно придбав бойові припаси та вибухові речовини, промислового виготовлення: 3бойові унітарні постріли ВОГ-25П і 1бойовий унітарний постріл ВОГ-25 до підствольного гранатомету ГП-25; 2 бойові уніфіковані підривники дистанційної дії типу УЗРГМ-2; мисливські патрони 12-го та 16-го калібру для гладкоствольних мисливських рушниць у кількості 9 і 8 штук, придатні для здійснення пострілу.
		Вищевказані бойові припаси та вибухові речовини ОСОБА_6 переніс на територію власного домоволодіння на АДРЕСА_1 , де зберігав на подвір`ї та в приміщенні будинку до моменту проведення обшуку.
		 
		Крім цього, у невстановлений в ході досудового розслідування день та час ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту у великих розмірах, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин незаконно придбав шляхом привласнення знайденого, а саме зрізу в невстановленому місці рослини - коноплі, яку в подальшому приніс до горища свого домоволодіння, де висушив та зберігав для виготовлення наркотичного засобу  канабісу. 
		Також у невстановлений в ході досудового розслідування день та час ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту у великих розмірах, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин незаконно придбав наркотичний засіб  марихуану в подробленому вигляді, яку в подальшому зберігав у своєму автомобілі «Ford Granada» (д.н.з. НОМЕР_3 ), який знаходився на території його домоволодіння.
		В ході обшуку домоволодіння ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 , а також належного ОСОБА_6 автомобіля «Ford Granada» виявлено та вилучено речовину, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якої обмежено, - канабісом загальною масою 678 г в перерахунку на суху речовин, яку ОСОБА_6 придбав, виготовив та зберігав на горищі свого домоволодіння та в салоні свого автомобіля. 
		 
		Крім цього, ОСОБА_6 , у невстановлений в ході досудового розслідування день та час, маючи умисел на незаконні посів і вирощування рослин роду коноплі для особистих цілей, невстановленим в ході досудового розслідування способом придбав насіння коноплі, яке навмисно посіяв у заздалегідь підготовлений ґрунт та ємкості у приміщенні власного гаражу, постійно доглядав за ним, у тому числі забезпечив освітлення, утеплення та вентиляцію зазначеного приміщення, здійснював їх полив, культивування з метою доведення рослин до стадії готовності для власного вживання. 
		Під час проведення санкціонованого обшуку на території домоволодіння ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено одинадцять вологих рослин роду коноплі з коріннями та стеблами, на яких розташовані листя та верхівкові частини зеленого кольору, масою 220 г, які ОСОБА_6 незаконно посіяв та вирощував за місцем свого проживання для особистого вживання без мети збуту. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Від захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора.
		У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні, непідтримала.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно з вимогами ст.433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Доводи у касаційній скарзі прокурора були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
		 
		На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з положеннями ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до положень ч. 1ст. 91, ч. 1ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування цих обставинпокладається на слідчого та прокурора.
		Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, щоінкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які єважливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази винуватості  ОСОБА_6 та оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності й надав їм належну оцінку.
		Зокрема, надаючи оцінку наданому стороною обвинувачення основному доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_6  протоколу обшуку за місцем проживання останнього від 10 листопада 2016року, під час якого було виявлено та вилучено автомобіль Таврія, наркотичні засоби, бойові припаси та інше майно, суд першої інстанції, зокрема, встановив недостатню кількість понятих з огляду на кількість осіб, які фактично проводили обшук. 
		Так, суд врахував показання свідків  понятих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які в суді першої інстанції зазначили, що на час їх приїзду на місце проведення обшуку там вже була присутня значна кількість працівників поліції, які проводили обшук в різних приміщеннях. Під час проведення обшуку вони (поняті) перебували переважно на подвір`ї домоволодіння та не могли фізично за всім слідкувати. 
		Крім того, з протоколу обшуку вбачається, що він проведений за участю ОСОБА_6 , а за показаннями останнього та свідків  ще й його дружини, однак про це в протоколі не зазначено і підпису вказаних осіб немає.
		Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що обшук проведений з порушенням вимог КПК України, протокол обшуку містить численні помилки та перекручення дійсної інформації, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і Суд, про те, що протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом, та відкинув його з числа доказової бази. У зв`язку з цим суд першої інстанції також визнав недопустимими речові докази, вилучені під час обшуку, та експертні висновки щодо них. 
		 
		Суд першої інстанції дослідив наданий прокурором доказ  протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 листопада .2016 року, під час якого проводилось прослуховування мобільного телефону ОСОБА_6 , аудіо запис вказаної негласної слідчої (розшукової) дії було відтворено у судовому засіданні. Суд першої інстанції встановив, що зі змісту розмов обвинуваченого випливає, що у нічний час йому зателефонував ОСОБА_9 і попросив приїхати до гаражного кооперативу, на що ОСОБА_6 погодився. Однак після цього розмови між ними не зафіксовано, тому зробити висновок по те, що ОСОБА_6 дійсно прибув до гаражу, де у подальшому була вчинена крадіжка транспортного засобу, та брав у вчиненні злочину участь, зробити неможливо.
		Крім того, захисником було заявлено про недопустимість вказаного доказу, оскільки ані суду, ані стороні захисту не було відкрито судове рішення, яким надано право на втручання у приватне спілкування ОСОБА_6 шляхом зняття інформації з його мобільного телефону, тому суд не мав можливості перевірити законність застосування таких негласних заходів. 
		 
		Під час судового розгляду прокурором було заявлено клопотання про виклик інших свідків  можливих очевидців вчинених злочинів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , судом неодноразово направлялись судові повістки, виносились ухвали про примусовий привід та було зобов`язано прокурора забезпечити явку свідків, тобто були використані всі процесуальні можливості для їх виклику для надання особистих пояснень, однак ці особи до суду не з`явились.
		 
		Обвинувачений  ОСОБА_6 у судовому засіданні вини не визнав і пояснив, що 16жовтня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_9 та просив приїхати до гаражного кооперативу, він намагався під`їхати до гаражів на таксі, але не зміг, оскільки на дорозі поруч із трамвайними коліями проводились дорожні роботи, в`їзд був утруднений. Втой вечір він ОСОБА_9 не бачив, а  ІНФОРМАЦІЯ_2 останній помер. 
		З метою перевірки цих пояснень обвинуваченого за клопотанням прокурора в порядку ст. 333 КПК України 11 квітня 2019 року було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно якого зафіксовані можливі шляхи під`їзду до гаражного кооперативу. У подальшому судом були отримані дані про те, що у жовтні 2016 року КП «Управління капітального будівництва» здійснювало роботи щодо реконструкції вулиць у цьому районі м. Запоріжжя (велись підготовчі та земляні роботи).
		Також обвинувачений  ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що напрохання батька ОСОБА_9 перевіз автомобіль Таврію до себе до гаражу та мав намір продати, але до викрадення автомобіля відношення не має. Працівники поліції під час обшуку грубо порушили його права, спочатку затримали та доставили до райвідділу, звідти разом із понятими привезли додому на АДРЕСА_1 , де вже було багато працівників поліції, які ходили по всьому будинку, виносили його речі, не дали можливості зателефонувати адвокату; поняті були знайомими працівників поліції та ні за чим не слідкували. Він заперечував проти проведення обшуку його будинку без ухвали слідчого судді, вказуючи на правильний номер будинку, однак слідчий його доводи не сприйняв. Бойові припаси та коноплю йому підкинули, вирощуванням та зберіганням наркотичних засобів він не займається, мешкає разом із дружиною та неповнолітніми дітьми, працює, до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підтвердили в суді показання обвинуваченого в частині обставин придбання ним автомобіля Таврія.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений підлягає виправданню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 309, ч.1. ст.. 310 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_6 до злочинів, в яких він обвинувачується, та його винуватість не доведено поза розумним сумнівом.
		З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, який з урахуванням установлених фактичних обставин кримінального провадження на підставі досліджених судом першої інстанції доказів, що стосуються пред`явленого  ОСОБА_6 обвинувачення, ретельно проаналізував доводи в апеляційній скарзі прокурора, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, та надав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що сукупність наведених у вироку обставин щодо протоколу обшуку від 10 листопада 2016 року свідчить про безпідставність доводів прокурора щодо необґрунтованого визнання цього доказу недопустимим.
		Як вказав в ухваліапеляційний суд, скасування виправдувального вироку у зв`язку з порушенням кримінального процесуального закону може мати місце лише в тому випадку, коли ці порушення перешкоджали чи могли перешкодити суду об`єктивно, повно та всебічно розглянути провадження і постановити законний та обґрунтований вирок, а вказані ж прокурором в цьому контексті обставини (порушення стороною захисту ст. 290 КПК України) є формальними підставами для скасування виправдувального вироку.
		Апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду щодо доказового значення протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16листопада 2016 року, оскільки зміст зафіксованих у ньому розмов не свідчить про те, що ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_9 прибув на місце злочину і приймав участь у його вчиненні, і не спростовує версію обвинуваченого щодо обставин події.
		Також апеляційний суд розглянув доводи прокурора про порушення права на захист з огляду на відсутність відомостей про ухвалення процесуального рішення про відмову від захисника чи заміну захисника та визнав їх безпідставними, оскільки сам обвинувачений не вбачав порушення його права на захист,
		Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 409 КПК України суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
		 
		З огляду на зазначене в касаційній скарзі прокурора не наведено доводів про допущення під час судового розгляду провадження таких порушень, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалитизаконне та обґрунтоване судове рішення абоспростовували б правильність висновків суду щодо недоведеності винуватості обвинуваченого та необхідності ухвалення виправдувального вироку.
		Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні, залишити без задоволення.
		Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2020року стосовно  ОСОБА_6  залишити без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...